29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" червня 2021 р. Справа № 924/492/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Маєвської Н.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Євстафієва Миколи Миколайовича, с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
до приватного підприємства “ГВМ-агро”, с. Іванівка Ярмолинецького райну Хмельницької області
про стягнення 410118,50 грн, з яких 362271,29 грн заборгованості, 38686,40 грн інфляційних втрат, 9160,81 грн 3% річних
за участю представників:
позивача: Худняк В.А. - згідно з ордером
відповідача: не з'явився
Рішення ухвалюється 24.06.2021, оскільки підготовче засідання 08.06.2021, 16.06.2021 відкладалось.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: фізична особа-підприємець Євстафієв Микола Миколайович, с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області звернувся до суду з позовом до приватного підприємства “ГВМ-агро”, с. Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 419329,31 грн, з яких 362271,29 грн заборгованості за надані послуги з перевезення, 38686,40 грн інфляційних втрат, 18371,62 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не здійснено оплату за надані послуги перевезення за договором, укладеним у спрощений спосіб. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 213, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 625, 638, 901 ЦК України, ст. ст. 174, 180, 181, 193 ГК України.
Ухвалою суду від 20.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання 08.06.2021, яке відкладено на 16.06.2021 та 24.06.2021.
Від позивача на адресу суду надійшла заява (від 17.06.2021) про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 410118,50 грн, з яких 362271,29 грн заборгованості за надані послуги з перевезення, 38686,40 грн інфляційних втрат, 9160,81 грн 3% річних.
З огляду на відповідність положенням ст. ст. 14, 46 ГПК України заява прийнята судом.
Відповідач відзиву на позов не надав. На адресу суду надіслав заяву про визнання позову (від 23.06.2021), в якій, посилаючись на проведення переговорів щодо врегулювання спору та порядку погашення заборгованості, зазначає, що визнає позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та обізнаний із наслідками визнання позову. Просить заяву розглядати без його участі.
Судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 185 ГПК України).
Одночасно згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на відповідність положенням ст. ст. 14, 46, 191 ГПК України, подана відповідачем заява про визнання позову прийнята судом.
Представник позивача у засідання позовні вимоги підтримав з урахуванням їх зменшення.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Фізичною особою-підприємцем Євстафієвим Миколою Михайловичем як виконавцем та приватним підприємством "ГВМ-агро" як замовником складено, підписано та скріплено відтисками печаток акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з перевезення зерна, а саме: від 15.07.2019 на суму 62068,75 грн, від 30.07.2019 на суму 140805,08 грн від 21.08.2019 на суму 359397,46 гривень, всього на загальну суму 562271,29 грн.
В актах зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.
У матеріали справи надано також рахунки на оплату, виставлені позивачем відповідачу: від 15.07.2019 №49 на суму 62068,75 грн (зазначено, що рахунок дійсний до 25.07.2019), від 30.07.2019 №61 на суму 140805,08 грн (рахунок дійсний до 07.08.2019), від 21.08.2019 №76 на суму 359397,46 грн (рахунок дійсний до 28.08.2019).
Відповідно до платіжного доручення від 15.09.2020 №117 відповідачем сплачено позивачу кошти в сумі 200000,00 грн
Позивач, вважаючи, що відповідачем неналежним чином виконано обов'язки з оплати вартості наданих послуг, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 362271,29 грн заборгованості, 38686,40 грн інфляційних втрат, 18371,62 грн 3% річних.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг по перевезенню вантажу, що підтверджується складеними, підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг), виставленими на оплату рахунками, частковою оплатою послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу згідно з вищенаведеними у рішенні актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2019, 30.07.2019, 21.08.2019 послуги перевезення зерна на загальну суму 562271,29 грн; виставлено відповідні рахунки на оплату послуг із зазначенням строку оплати.
Відповідачем оплата вартості отриманого за договором товару здійснена частково - на суму 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2020.
Доказів оплати вартості послуг в сумі 362271,29 грн суду не подано, які і доказів, які би спростовували наявність цієї заборгованості.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 362271,29 грн заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.
При цьому зважається і на визнання позовних вимог відповідачем.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем строку оплати вартості послуг позивач просить стягнути з нього 9160,81 грн 3% річних за період з 29.08.2019 по 17.07.2020 з урахуванням зменшення позовних вимог та інфляційні втрати в сумі 38686,40 грн за період вересень 2019 року - березень 2021 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що заявлені до стягнення 9160,81 грн 3% річних нараховані у межах можливого, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.
Разом з тим при здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат судом із використанням ІПС "Законодавство" встановлено, що розмір інфляційних втрат на заборгованість в сумі 362271,29 грн за вересень 2019 року - березень 2021 року становить 38657,11 гривень.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 38657,11 грн інфляційних нарахувань. У позові в частині стягнення 29,29 грн інфляційних втрат належить відмовити.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 362271,29 грн основного боргу, 9160,81 грн 3% річних, 38657,11 грн інфляційних втрат. У позові в частині стягнення 29,29 грн інфляційних втрат потрібно відмовити.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 та з урахуванням ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи-підприємця Євстафієва Миколи Миколайовича, с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до приватного підприємства “ГВМ-агро”, с. Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 410118,50 грн, з яких 362271,29 грн заборгованості, 38686,40 грн інфляційних втрат, 9160,81 грн 3% річних, задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “ГВМ-агро”, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Іванівка, вул. Шевченка, буд. 62 (код 38171525) на користь фізичної особи-підприємця Євстафієва Миколи Миколайовича, АДРЕСА_1 (ід.н. НОМЕР_1 ) 362271,29 грн (триста шістдесят дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 29 коп.) заборгованості, 38657,11 грн (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 11 коп.) інфляційних втрат, 9160,81 грн (дев' ять тисяч сто шістдесят гривень 81 коп.) 3% річних, 6151,34 грн (шість тисяч сто п'ятдесят одну гривню 34 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.06.2021.
Суддя В.В. Виноградова
Видрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (32319, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Івана Мальченка, 10), 3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), 4 - відповідачу (32140, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Іванівка, вул. Шевченка, 62). Всім рек. з пов. про вруч.