ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 червня 2021 року Справа № 923/135/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санолта", смт. Голованівськ, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 38401364,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія", м. Херсон, код ЄДРПОУ 32853429,
про стягнення 4114031,02 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Савенко Г.С., ордер серія ОД № 479178від 26.01.2021;
від відповідача - Яковенко О.В., довіреність від 16.02.21.
У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи.
01 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санолта" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" заборгованості у розмірі 4114031,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки №01/01/20 від 02 січня 2020 року, в частині проведення розрахунків за поставлений товар. За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 3819054,52 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 146493,70 грн., 3% річних у розмірі 36641,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 111841,37 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.02.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 03 лютого 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/135/21 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.
Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Матеріали справи містять докази вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі позивачу та відповідачу.
18 лютого 2021 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від ТОВ "Санолта" надійшла заява про забезпечення позовної заяви (вх. №1335/21 від 18.02.2021).
Ухвалою від 19 лютого 2021 року суд залишив без розгляду заяву ТОВ "Санолта" про забезпечення позову (вх. №1335/21 від 18.02.2021) та повернуто заявнику зазначену заяву з додатком.
19 лютого 2021 року до суду від ТОВ "Санолта" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову до ТОВ "Зоотехнологія", шляхом винесення ухвали, якою накласти арешт грошові кошти у межах суми позовних вимог в розмірі 4114031,02 грн., які відкриті в будь-яких фінансових установах, що будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року відмовлено позивачу у задоволені заяви про забезпечення позову (Вх. № 502/21 від 19.02.2021).
У підготовчому засіданні 02 березня 2021 року оголошено перерву до 10:00 год. 01 квітня 2021 року, про дату та час проведення підготовчого засідання у справі представники сторін повідомленні під розписку, яка долучена до матеріалів справи.
22 березня 2021 року через відділ документального забезпечення роботи Господарського суду Херсонської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариство з обмеженою відповідальністю "Санолта" про стягнення 215541,96 грн. збитків, спричинених поставкою продукції неналежної якості.
Ухвалою суду від 24 березня 2021 року зустрічну позовну заяву з додатком повернуто заявнику без розгляду.
26 березня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення у справі.
24 березня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій та клопотання про розстрочку виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу з посиланням на складне фінансове становище, що склалось у зв'язку з запровадженням на території України обмежувальних протиепідемічних заходів. Разом з тим, відповідачем визнано факт поставки товару позивачем та наявність заборгованість.
У підготовчому засіданні 01 квітня 2021 року представником відповідача заявлено усне клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Відзив на позовну заяву є однією із видів заяв про суті справи, подання яких є правом учасників справи (ст. 161 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб, у тому числі забезпечення права реалізації учасникам справи процесуальних прав. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
Обов'язок суду щодо сприяння в реалізації відповідачу права подачі відзиву зводиться, у тому числі, до встановлення строку, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, і цей строк не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).
Відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи завдання господарського судочинства, значення розгляду справи для сторін, суд вважає, що клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, є обґрунтованим, наведені ним доводи є поважними та достатніми для поновлення йому строку на подання відзиву на позовну заяву.
Даний відзив на позовну заяву та клопотання про розстрочку виконання рішення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
09 квітня 2021 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, залишити без задоволення клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафних санкцій до 20% та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою від 14.04.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/135/21 та призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 11.05.2021 об 11:00 год.
27 квітня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про повернення судового збору, сплаченого при звернення із зустрічним позовом у справі № 923/135/21.
Ухвалою від 29 квітня 2021 року задоволено клопотання відповідача про повернення судового збору у справі № 923/135/21, сплаченого при зверненні з зустрічною позовною заявою (Вх. 1292/21 від 28.04.2021) та повернуто з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 3233,12 грн.
У судовому засіданні 11 травня 2021 року оголошено перерву до 11:00 год. 03 червня 2021 року та продовжено на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод строк розгляду справи № 923/135/21 по суті про що поставлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засіданні.
На адресу відповідача направлено ухвалу суду від 11.05.2021 про повідомлення/виклик, яка отримана представником ТОВ "Зоотехнологія" за клопотанням у приміщенні Господарського суду Херсонської області.
03 червня 2021 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів - розрахунку штрафних санкцій.
Відповідач не заперечив проти прийняття до розгляду вказаного клопотання позивача.
Судом прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи надані позивачем документи.
Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2021 позовні вимоги підтримав частково, з урахуванням наданого суду уточненого розрахунку штрафних санкцій та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2021. позовні вимоги визнав, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 20% та надати розстрочку виконання рішення у справі, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 03.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про орієнтований час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,
Матеріали справи свідчать, що 02 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санолта" (надалі - позивач або постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки № 01/01/20 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця визначену цим Договором продукцію сільськогосподарського виробництва - шрот соняшника, макуху соєву (згідно із сертифікатом якості та відповідно до ДСТУ) (надалі - Продукція), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити Продукцію ( п. 1.1. Договору).
Умовами п. 1.2. Договору визначено, що кількість Продукції, вартість та виняткові умови поставки викладаються в Специфікації до кожної окремої поставки, який є невід'ємною складовою цього Договору.
Оплата за Продукцію здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за вказаними в цьому Договорі банківськими реквізитами постачальнику на підставі виписаного рахунку (п. 2.1. Договору).
У відповідності до п. 2.2. Договору покупець здійснює оплату за Продукцію відповідно до умов, передбачених сторонами у Специфікації при отриманні від постачальника оформленої належним чином всієї необхідної документації, що підтверджує передачу Продукції:
- видаткові накладні (із зазначенням асортиментного переліку, кількості, ціни та загальної вартості Продукції, іншої необхідної інформації, передбаченої чинним законодавством України);
- податкові накладні, оформлені та зареєстровані згідно чинного законодавства України;
- документи, які підтверджують відповідно до вимог законодавства якість Продукції (сертифікат якості);
- товарно-транспортні накладні (заповнені відповідно до вимог заповнення товарно- транспортних накладних, з підписами і печатками), однак не пізніше 10 банківських днів з дати її поставки.
Позивач зазначає, що на підставі та на виконання умов Договору у період з 02.01.2020 року (Специфікація № 1) по 24.11.2020 рік (Специфікація № 35) сторонами було підписано та скріплено печатками - 35 Специфікацій, на загальну суму поставки шроту соняшникового та макухи соняшника - 19883817,00 грн., з ПДВ.
За данними бухгалтерського обліку позивача, з початку дії Договору, позивач поставив відповідачу Продукцію у кількості 1747,09 т. на загальну суму 19883817,00 грн. з ПДВ, поставки підтверджуються відповідними документами у т.ч. але не виключно видатковими накладними, специфікаціями, ТТН та не заперечується покупцем. Проте, станом на дату складення даної позовної заяви - покупцем сплачено 16064762,48 грн. з ПДВ., тобто станом на 26.01.2021 рік у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі - 3819054,52 грн. разом з ПДВ.
У зв'язку з порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму пені у розмірі 146493,70 грн., суму 3% річних у розмірі 36641,43 грн. та суму інфляційних втрати у розмірі 111841,37 грн.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4114031,02 грн. заборгованості.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Санолта" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір поставки в силу статті 174 ГК України та статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Положеннями статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору у період з 02.01.2020 по 24.11.2020 поставив відповідачу Продукції на загальну суму 19883817,00 грн.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 3819054,52 грн.
Судом також враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт поставки позивачем товару та наявність вищевказаної заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 3819054,52 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3819054,52 грн. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування пені сторони узгодили п. 5.7 Договору, відповідно до якого у випадку порушення строку оплати Продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та встановлено, що за розрахунком суду, сама інфляційних втрат є більшою ніж та, яку нарахував позивач.
Проте, відповідно до приписів ГПК України суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто у даному випадку самостійно стягнути суму інфляційних втрат, яка перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.
Доказів сплати суми інфляційних втрат у розмірі 111841,37 грн. відповідачем суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 111841,37 грн.
Щодо стягнення сум пені та 3 % річних, то з аналізу розрахунків вказаних нарахувань, здійснених позивачем (т.1, а.с. 100-111), суд виявив наявність помилок у вказаних розрахунках, які виразились у невірному зазначенні позивачем періодів прострочення, тобто позивач не врахував, що відповідно до умов Специфікацій оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування платежу 10 банківських днів з моменту поставки.
Проте, 03.06.2021 позивачем з клопотанням був наданий новий розрахунок сум пені та 3 % річних (т.1, а.с. 242-255), з якого вбачається, що позивач вже врахував ті обставини, що оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування платежу 10 банківських днів з моменту поставки.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем нових розрахунків сум пені та 3 % річних (т.1, а.с. 244-255), та встановлено, що вони є вірними.
Проте, з урахуванням приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Тобто позивач позбавлений процесуального права під час розгляду справи по суті зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки наданий позивачем новий розрахунок сум пені та 3 % річних (т.1, а.с. 244-255) є вірними, суд вважає за можливе взяти його за основу та застосувати при здійсненні судом нового розрахунку вказаних нарахувань.
Отже, за здійсненим розрахунком суду, сума пені становить 141050,96 грн., сума 3% річних становить 35280,75 грн.
Доказів сплати суми пені у розмірі 141050,96 грн. та суми 3% річних у розмірі 35280,75 грн. відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Пеня підлягає до стягнення у розмірі 141050,96 грн. та 3% річних у розмірі 35280,75 грн. В іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про зменшення суми штрафних санкцій до 20 % від суми, яка заявлена позивачем, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми простроченого основного зобов'язання, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваному розмірі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення (т.1, а.с. 181-182), суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення.
Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 239 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення з посиланням на свій тяжкий фінансовий стан, але відповідного та переконливого документального підтвердження зазначених обставин відповідачем суду не надано.
При вирішенні питання про надання розстрочки виконання судового рішення на певний строк, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Надаючи оцінку викладеним доводами про розстрочку виконання рішення, суд зазначає, що клопотання відповідача не обґрунтоване належними документальними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України щодо підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача та дотримання встановленого відповідачем графіку розстрочення.
Суд також враховує ту обставину, що відповідачем до 01.06.2021 не перераховано позивачу 477381,81 грн. заборгованості, яку він сам зобов'язався сплатити відповідно до зазначеного у клопотанні графіку.
Отже, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення, судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.
З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання, в зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу у наданні розстрочки виконання рішення.
Суд також звертає увагу відповідача, що після набрання рішенням законної сили, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з заявою в порядку ст. 331 ГПК України про надання відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (73025, місто Херсон, вул. Тираспольська, будинок 31, офіс 409, код ЄДРПОУ 32853429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санолта" (26500, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, селище міського типу Голованівськ, вул. Матросова, будинок 40, код ЄДРПОУ 38401364) суму основного боргу у розмірі 3819054,52 грн., суму пені у розмірі 141050,96 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 111841,37 грн., суму 3% річних у розмірі 35280,75 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 61608,41 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Звернути увагу сторін, що у зв'язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції Господарським судом Херсонської області зупинено поштову відправку судової кореспонденції.
При необхідності отримання паперової копії процесуальних документів, сторони можуть отримати безпосередньо у Господарському суді Херсонської області.
Повне рішення складено 25.06.2021.
Суддя С.В. Нікітенко