Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/467/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка - К", м. Богодухів Харківської області
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2. Богодухівської міської ради, м. Богодухів Харківської області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 ; - ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 ; - ОСОБА_7 , АДРЕСА_7 ; - ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 ; - ОСОБА_9 , АДРЕСА_9 ; - ОСОБА_10 , АДРЕСА_10 ; - ОСОБА_11 , АДРЕСА_11 ; - ОСОБА_12 , АДРЕСА_2 ; - АДРЕСА_12 ; - ОСОБА_13 , АДРЕСА_13 .
про визнання недійсним наказу та скасування державної реєстрації земельних ділянок
за участю представників:
позивача - Колєсніка І.А., ордер№ 1035127 від 31.12.2020 року;
відповідача-1 - Моргун М.Ю., довіреність № 32-20-0.14,2-4/62-21 від 04.01.2021 року;
відповідача-2 - не з'явився;
третіх осіб - не з'явились,
Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Берізка - К", звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач-1) та Богодухівської міської ради (відповідач-2), в якому просить:
1. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1014-СГ від 28.02.2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".
2. Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами:
6320888000:01.007:0411;
6320888000:01:007:0412;
6320888000:01:007:0413;
6320888000:01:007:0414;
6320888000:01:007:0415;
6320888000:01:007:0416;
6320888000:01:007:0417;
6320888000:01:007:0418;
6320888000:01:007:0419;
6320888000:01:007:0420;
6320888000:01:007:0421;
6320888000:01:007:0422;
6320888000:01:007:0423;
6320888000:01:007:0424.
Судові витрати позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2021 року на 12:00 год.
30.03.2021 року відповідач-1 подав відзив (вх.№ 7128), в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність порушеного, невизнаного, оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу позивача, який підлягає захисту в межах цього судового спору. Відповідач-1 також зазначив, що державну реєстрацію СФГ "Берізка-К" було проведено 27.10.1993 року, тобто до отримання Державного акта на право постійного користування землею від 29.12.1993 року на земельну ділянку площею 30,16 га, що свідчить про те, що частина 1 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" не може бути застосована у даних правовідносинах. Стосовно законності наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1014-СГ від 28.02.2018 року, відповідач вказав, що його було прийнято в межах наданих повноважень і в спосіб, передбачений чинним законодавством та вмотивовано наступним. Також відповідач-1 зауважив, що позивачем не надано жодних доказів того, що він в установленому законодавством порядку звертався до компетентних органів щодо скасування державної реєстрації зазначених земельних ділянок і йому було відмовлено у вчиненні таких дій.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 08.06.2021 року, підготовче засідання відкладено на 01.06.2021 року на 11:10 год. Крім того, вказаною ухвалою залучено осіб, стосовно яких Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області видавались накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за рахунок спірної земельної ділянки, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2021 року на 11:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2021 року підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 15.06.2021 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача-2 у судове засідання 15.06.2021 року не з'явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.
27.10.1993 року розпорядженням Сінянської сільської ради народних депутатів було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Берізка - К" (позивач, СФГ "Берізка-К") як юридичну особу. Засновником та головою СФГ "Берізка-К" був ОСОБА_14 (а.с. 17).
29.12.1993 року ОСОБА_14 видано в постійне володіння (користування) для ведення селянського господарства земельну ділянку площею 30,16 га, державної форми власності за межами населеного пункту на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджується Державним актом серії Б №045819 (а.с. 18).
Основним видом економічної діяльності СФГ "Берізка-К" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД -01.11) (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 помер про що свідчить відповідне свідоцтво (а.с. 19).
Після смерті ОСОБА_14 в порядку спадкування майнові права на СФГ "Берізка-К" з усіма правами засновника господарства перейшли до правонаступника. Згідно з рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24.09.2019 року у справі № 613/1128/19 за ОСОБА_15 визнано право власності на цілісний майновий комплекс СФГ "Берізка-К" з усіма правами засновника СФГ "Берізка-К" в порядку спадкування за заповітом (а.с. 21).
27.11.2020 року рішенням СФГ "Берізка-К" за № 27/11/20 затверджено ОСОБА_15 єдиним членом (засновником) СФГ "Берізка-К", обрано його головою господарства, та затверджено статут господарства у новій редакції (а.с. 24).
Нова редакція статуту СФГ "Берізка-К", зміни складу засновників і керівника господарства зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису - 1004501070004000752 від 30.11.2020 року (а.с. 25).
Позивач зазначає, що СФГ "Берізка-К" з моменту його створення не припиняло своєї діяльності та здійснювало господарську діяльність користувача спірною земельною ділянкою за її цільовим призначенням.
28.02.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач) видало наказ за № 1014-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" (а.с. 20), яким припинив право постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку із смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_14 .
Також, вказаним наказом земельну ділянку загальною площею 30,1600 га віднесено до земель запасу (код КВЦПЗ - 16.00) державної власності сільськогосподарського призначення на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області.
На підставі спірного наказу відповідач вилучив земельну ділянку з володіння та користування СФГ "Берізка-К" до земель запасу та в подальшому сформував з неї окремі земельні ділянки.
07.08.2019 року відповідач видав 14 наказів за №№ 6701-СГ, 6703-СГ, №6704-СГ, № 6716-СГ, 6699-СГ, 6710-СГ, 6712-СГ, 6715-СГ, 6713-СГ, 6714-СГ, 6697-СГ, 6708-СГ, 6707-СГ, 6705-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно з яким 14 громадянам (треті особи) були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ними за рахунок цієї земельної ділянки у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому за рахунок спірної земельної ділянки сформовано та зареєстровано в Державному реєстрі земель 14 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з порядковими кадастровими номерами 6320888000:01:007:0411 - 6320888000:01:007:0424.
Позивач вважає, що відповідач вказаним наказом протиправно припинив право СФГ "Берізка-К" на володіння та користування спірною земельної ділянкою та незаконно сформував за рахунок цієї земельної ділянки 14 окремих земельних ділянок.
Позивачем також наголошено про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з посиланням на приписи ст.ст. 15-1, 22, 122 ЗК України, проте жодна із вказаних статей не дає Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області прав та підстав для припинення права постійного користування землею, а згідно з чинними нормами ЗК України, немає такої підстави припинення права постійного користування, як: "смерть особи на чиє ім'я було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою".
Таким чином, на думку позивача, оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області суперечить вимогам закону, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Берізка-К" права постійного користування земельною ділянкою шляхом прийняття про це наказу Держгеокадастром.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) (далі - ЗК України) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
Згідно з частиною 5 цієї статті Закону на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
За змістом статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
У частині 1 статті 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Отже, законодавством, чинним на час створення СФГ "Берізка-К" було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності фермерським господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства.
Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18.
Як установлено судом, СФГ "Берізка-К" засноване 27.10.1993 року громадянином ОСОБА_14 . У свою чергу, 29.12.1993 року ОСОБА_14 видано в постійне володіння (користування) для ведення селянського господарства земельну ділянку площею 30,16 га, державної форми власності за межами населеного пункту на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджується Державним актом серії Б №045819.
За змістом статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.
З аналізу статей 2, 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) убачається, що громадяни України мали можливість отримати земельну ділянку на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Саме громадянин мав можливість звернутися із відповідною заявою і у випадку її задоволення державний акт на право постійного користування землею видався на ім'я голови селянського (фермерського) господарства. Тобто встановлення ведення селянського (фермерського) господарства є ключовою ознакою під час надання відповідної земельної ділянки. Саме громадянин, який виступає спеціальним суб'єктом - головою відповідного господарства, міг звертатися задля отримання такої ділянки, що і було зроблено ОСОБА_14 при отриманні земельної ділянки площею 30,16 га.
Таким чином, державна реєстрація СФГ "Берізка-К" до отримання ОСОБА_14 . Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою жодним чином не впливає та не спростовує факт отримання ОСОБА_14 у законний спосіб земельної ділянки площею 30,16 га у постійне користування для ведення фермерського господарства.
При цьому, ОСОБА_14 був засновником та головою тільки одного Селянського (фермерського) господарства, а саме СФГ "Берізка-К", тому спірна земельна ділянка могла бути використана ним тільки для ведення фермерського господарства у СФГ "Берізка-К". Доказів зворотного відповідачем не надано. Водночас матеріали справи містять докази того, що саме спірна земельна ділянка площею 30,16 га використовувалась позивачем для ведення фермерського господарства, що підтверджується п. 1.1. Статуту СФГ "Берізка-К" (а.с. 26) та звітами СФГ "Берізка-К" про посівні площі сільськогосподарських культур (форма №4-сг (річна)) за 2016, 2017 роки (а.с. 126-134).
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що частина 1 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" не може бути застосована у даних правовідносинах.
Водночас щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою суд звертає увагу на таке.
01.08.2003 року набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-ІV, за змістом статті 2 якого відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7, статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Наведені положення Закону України "Про фермерське господарство" передбачають, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 убачається, що у розумінні положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції від 25.10.2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За змістом частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Отже, на момент смерті засновника фермерського господарства СФГ "Берізка-К" ОСОБА_14 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
У пункті 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, у статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
За змістом частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції, яка діяла до 2010 року) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
У пунктах 66-69 постанови від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Берізка-К" так і з 01.01.2010 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.
Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб'єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об'єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача, які викладено останнім у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.
У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 визнала правомірним висновок місцевого суду, що зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зі смертю ОСОБА_14 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії Б №045819, таке право не є таким, що припинилось. Фактично саме СФГ "Берізка-К" набуло права та обов'язки землекористувача на спірну земельну ділянку.
Зазначені обставини спростовують твердження відповідача про відсутність порушеного, невизнаного, оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу позивача, оскільки прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1014-СГ від 28.02.2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" позбавило законного землекористувача (позивача) можливості використовувати спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням.
Крім того, оцінюючи законність спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, суд вважає за необхідне зазначити про те, що його було видано із посиланням на статті 15-1, 22, 122 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, право постійного користування земельною ділянкою та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.
У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що з матеріалів справи убачається і встановлено судом, що діяльність СФГ "Берізка-К" на момент видачі наказу № 1014-СГ від 28.02.2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" не припинилася, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, видаючи вказаний наказ, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК України (у відповідній редакції), так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Берізка-К" права використання земельної ділянки його засновника внаслідок припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 30,16 га.
Судом враховано правову позицію у подібних правовідносинах, яку дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 12.01.2021 року у справі № 915/1707/19 та від 02.02.2021 року у справі № 922/4209/19.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Берізка-К" в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1014-СГ від 28.02.2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".
Щодо вимог про скасування державної реєстрації ділянок з кадастровими номерами: 6320888000:01.007:0411 - 6320888000:01:007:0424, суд зазначає таке.
Згідно з приписами частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В силу частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі спірного наказу відповідач вилучив земельну ділянку з володіння та користування СФГ "Берізка-К" до земель запасу та в подальшому сформував з неї окремі земельні ділянки, які у подальшому зареєстровані в Державному реєстрі земель 14 окремими земельними ділянками площею по 2 га кожна за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з порядковими кадастровими номерами 6320888000:01:007:0411 - 6320888000:01:007:0424.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Враховуючи встановлені судом обставини та визнання спірного наказу відповідача недійсним, подальша наявність відомостей щодо прав на земельні ділянки з порядковими кадастровими номерами 6320888000:01:007:0411 - 6320888000:01:007:0424 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судами обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.
Суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем обрано саме такий спосіб захисту, який може відновити його становище та захистити порушене право. Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельних ділянок з порядковими кадастровими номерами 6320888000:01:007:0411 - 6320888000:01:007:0424.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).
Крім того, у пункті 227 рішення у справі "Кудла проти Польщі" суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В свою чергу, обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплено в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Наявність державної реєстрації земельних ділянок з порядковими кадастровими номерами 6320888000:01:007:0411 - 6320888000:01:007:0424 у Державному земельному кадастрі порушує права позивача, оскільки унеможливлює розпорядження земельною ділянкою площею 30,16 га, з огляду на що, державна реєстрація земельних ділянок з порядковими кадастровими номерами 6320888000:01:007:0411 - 6320888000:01:007:0424 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Таким чином, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Берізка - К" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги частини 9 статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача-1 в сумі 34050,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.
На підставі ст. ст. 8, 61, 124, 129 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 5, ч.ч. 1, 2 ст. 16, ст. 17 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" ч. 1 ст. 23 ст. 47 ЗК України 1990 року, ст. 16, ч. 1 ст. 392, ст. 396 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про державний земельний кадастр", керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1014-СГ від 28.02.2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".
Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами:
6320888000:01.007:0411;
6320888000:01:007:0412;
6320888000:01:007:0413;
6320888000:01:007:0414;
6320888000:01:007:0415;
6320888000:01:007:0416;
6320888000:01:007:0417;
6320888000:01:007:0418;
6320888000:01:007:0419;
6320888000:01:007:0420;
6320888000:01:007:0421;
6320888000:01:007:0422;
6320888000:01:007:0423;
6320888000:01:007:0424.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145. м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під'їзд, пов. 8,9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Селянського (фермерського) господарства "Берізка - К" (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. 8-го Мехкорпусу 1-Б, код ЄДРПОУ 22643193) судовий збір у сумі 34050,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.06.2021 року.
Суддя О.В. Смірнова