Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/674/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків
до Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче", с. Охоче Нововодолазького району Харківської області
про стягнення 1085777,58 грн.
за участю представників:
позивача - Сосіної І.О., наказ № 128 від 06.08.2020 року,
відповідача - Пекареніної О.М., ордер № 1045526 від 30.03.2021 року,
Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче", в якій просить суд стягнути з останнього шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 1085777,58 грн., мотивуючи свої вимоги користуванням відповідачем надрами (підземними водами) без відповідного дозволу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2021 року на 12:10 год.
30.03.2021 року відповідач подав відзив (вх.№ 7155), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство "Охоче" має дозвіл на спеціальне водокористування №04.01-10-699 від 26 листопада 2015 року, яким відповідачу був встановлений ліміт на забір води - 132898 тис. куб.м./рік та 365,187 куб.м/добу. Відповідач зазначає, що зазначений ліміт ним не перевищувався. Окрім цього, відповідач відзначає, що СПрАТ "Охоче" використовує для видобутку води 4 свердловини, які є окремими водозаборами, у зв'язку з чим добовий забір води не перевищував ліміт 300 куб.м.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 08.06.2021 року, підготовче засідання відкладено на 01.06.2021 року на 10:30 год.
17.05.2021 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 11064), в якій зазначив, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Позивач також вважає, що відповідач безпідставно відокремлює добовий обсяг використаної води між восьма свердловинами.
31.05.2021 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№12636), в яких зазначив, що СПрАТ "Охоче" у 2016, 2017 та 2018 роках було сільськогосподарським товаровиробником, частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за попередній (звітний) рік перевищувала 75 відсотків, а тому на підставі ч. 2 ст. 23 Кодексу України про надра відповідач, в межах наданих йому земельних ділянок, мав право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб з видобутком з водозабору, що не перевищує встановленого ст. 23 Кодексу України про надра добового об'єму видобутку підземних вод.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2021 року на 12:20 год.
Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2021 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також позивачем подано письмові пояснення (вх.№ 14055 від 15.06.2021 року), які, враховуючи отримання позивачем заперечень лише 02.06.2021 року та відсутність заперечень з боку відповідача щодо їх залучення до справи, суд долучає до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2021 року підтримав відзив та заперечення, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.
Протягом періоду з 07.12.2018 року по 20.12.2018 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція, позивач) на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4,5,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Інспекції від 27.11.2018 року № 1002/01-04 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (надалі - відповідач),
За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 1002/01-04/03-09 від 20.12.2018 року, який підписаний директором підприємства Лучко П.М. без зауважень.
Відповідно до вказаного акту вбачається, що на балансі та в експлуатації відповідача перебувають 8 артезіанських свердловин, які розташовані в сел. Охоче Нововодолазького району Харківської області.
Водопостачання відповідачем здійснювалося на підставі дозволу на спеціальне водокористування Укр.№04.01-10-699 А/Хар від 26.11.2015 року, терміном дії до 27.11.2018 року.
Наразі у відповідача в наявності дозвіл на спеціальне водокористування від 21.03.2019 року №647/ХР/49д-19, строком дії до 21.02.2024 року, про що свідчать дані порталу електронних послуг Державного агентства водних ресурсів України.
Таким чином, з 28.11.2018 року по 20.12.2018 року відповідач здійснював самовільне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44,48 Водного кодексу України.
Відповідно до довідки відповідача від 08.01.2019 року №1 за період з 28.11.2018 року по 20.12.2018 року відповідачем було самовільно забрано із свердловин підземної води в обсязі 1403 куб.м.
У зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених п. 9 Методики та довідки від 08.01.2019 року №1, розраховано шкоду заподіяну державі в наслідок самовільного водокористування, розмір якої склав 6117,78 грн., яку було направлено на адресу відповідача разом із претензією № 07 від 11.01.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди.
Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди (повідомлення про вручення №6326200068135), вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.
Крім того, позивачем було встановлено, що відповідач з 20.12.2015 року здійснює самовільне користування надрами (підземні води), а саме забір води з підземних джерел за відсутності дозволу на користування надрами.
Так, згідно з інформацією відповідача, кількість забраної води зі свердловин підприємства складає:
з 20.12.2015 року по 21.12.2015 року - 3200 куб. м;
2016 рік-132800 куб. м;
2017 рік-132800 куб. м;
з 01.01.2018 року по 27.11.2018 року - 74653 куб. м.
Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) відповідачем не отримано, що є порушенням ст.ст. 16,19,21 Кодексу України про надра та ст. 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Позивачем, з урахуванням строків позовної давності, визначено обсяг самовільно використаних надр (підземні води) за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 247600 куб. м.
У зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених п. 9 Методики, розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), розмір якої склав 1079659,80 грн., яку було направлено на адресу відповідача разом із претензією № 12 від 11.02.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди.
Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди (повідомлення про вручення №6326200068267), вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.
26 грудня 2018 року з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Інспекцією винесено на адресу відповідача припис №111/04-09, пунктом 22 якого зобов'язано керівника підприємства отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Відповідач не оскаржував вказаний припис.
Крім того, 04.012019 року Інспекцією відносно директора відповідача - Лучко П.М. складено протокол про адміністративне правопорушення №002378 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.01.2019 року №14/04-06, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 47,48 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Вказаний штраф сплачено у повному обсягу (постанова про закінчення виконавчого провадження від 05.04.2019 року).
Позивач вказує, що на теперішній час відповідач шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 1085777,58 грн. не відшкодував.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.
Згідно з п. 1.6. Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Інспекції складаються із двох вимог:
1. Стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного водокористування період з 28.11.2018 року по 20.12.2018 року в розмірі 6117,78 грн., яку було пред'явлено до стягнення претензією № 07 від 11.01.2019 року. Підставою пред'явлення вказаної претензії стало закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування Укр.№04.01 -10-699 А/Хар від 26.11.2015, терміном дії якого до 27.11.2018 року, що є порушенням ст.ст.44,48 Водного кодексу України, а відповідальність передбачені ст.ст.110,111 Водного кодексу України.
2. Стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 1079659,80 грн., яку було пред'явлено до стягнення претензією № 12 від 11.02.2019 року. Підставою пред'явлення вказаної претензії стало самовільне користування надрами (підземні води), що є порушенням ст.ст.16,19,21 Кодексу України про надра та ст. 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а відповідальність передбачені ст.ст.65,67 Кодексу України про надра.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 Водного кодексу України).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.
Згідно з ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
В силу положень ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
В пункті 4.5.2. роз'яснення Вищого господарського суду України від 27 червня 2001 року № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/609 рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року № 04-5/1429, від 25 березня 2009 року № 04-06/44) вказано, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.
Відповідно до ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи , винні у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Матеріали справи підтверджують, а відповідачем не спростовано, що за період з 28.11.2018 року по 20.12.2018 року останнім було самовільно забрано із свердловин підземної води в обсязі 1403 куб.м.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.08.2009 року за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).
Відповідно до п. 1.7 Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.
Згідно з п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 x W x Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.
Відповідно до п. 9.2 Методики, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Перевіривши розрахунок позивача щодо визначення розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за період з 28.11.2018 року по 20.12.2018 року при відсутності дозвільних документів, у відповідності до п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, суд дійшов висновку про обґрунтованість такого розрахунку.
За таких обставин, вимога Інспекції про стягнення з відповідача шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного водокористування за період з 28.11.2018 року по 20.12.2018 року в розмірі 6117,78 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 1079659,80 грн., суд зазначає таке.
Згідно з ст. 16 Кодексу України про надра користування надрами здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Статтею 19 Кодексу України про надра встановлено, що надання надр у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам здійснюється лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього ж Кодексу.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право, в тому числі, для централізованого господарсько-питного водопостачання, що є спеціальним водокористуванням для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення (гл. 11 ВК України).
Відповідач вважає, що свердловини, які знаходяться на його балансі та використовувалися у 2016 -2018 роках є окремими водозаборами, а тому добовий забір води не перевищував ліміт 300 куб.м.
Втім, суд не може погодитись з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.
За визначенням частини першої статті 1 Водного кодексу України, водозабір - це споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.
Пунктом 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04 лютого 2000 року № 23 (надалі - Інструкція № 23), визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).
Оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.
Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування Укр.№04.01-10-699 А/Хар від 26.11.2015 року, у якому значиться назва та код джерела водопостачання або водокористувача, із системи водопостачання (водовідведення) якого отримало воду, зазначені як підземний водоносний горизонт: 60//ЧЕР/ДНЕПР/0426/0194/, 8 свердловин, з них 3 - резервні, тобто єдиний водозабір.
Отже, всі свердловини відповідача фактично розташовані за однією адресою, тому підпадають під визначення "компактно розміщені".
Таким чином, відповідач повинен видобувати воду в межах до 300 кубічних метрів на добу з водозабору, який складається з восьми свердловин, а не до 300 кубічних метрів на добу із кожної артезіанської свердловини, що також підтверджується встановленим дозволом на спеціальне водокористування єдиним лімітом забору води в обсязі 365,187 куб.м.
Суд наголошує, що дозвіл відповідачу виданий на єдину систему водозабору, відповідно, останній видобував у спірний період корисні копалини без спеціального дозволу на користування надрами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 року у справі №825/641/17.
Крім того, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 № 78, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2015 р. за № 382/26827 затверджено Порядок ведення державного обліку водокористування (надалі по тексту - Порядок).
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Порядку Таблиця 1 Звіту призначена для обліку об'ємів води, забраної із природних джерел, одержаної від інших водокористувачів, використаної водокористувачем і переданої іншим водокористувачам для використання та (або) скиду, а також втраченої при транспортуванні.
У графі "Б" зазначається назва джерела водопостачання або водокористувача, із системи водопостачання (водовідведення) якого отримано воду.
Кожне джерело вказується в окремому рядку. Крім того, в окремому рядку вказується водокористувач, від якого отримано воду для очистки, скиду або використання водокористувачем, що звітує.
Відповідно до звітів про використання води за 2016 та 2017 роки, складені та подані відповідачем вісім свердловини обліковуються як одне джерело водопостачання (водозабір).
Пунктами 1.12 та 1.13 Порядку встановлено, що Звіт підписується водокористувачем (уповноваженою особою водокористувача) та скріплюється печаткою (за наявності). Особа, що підписала Звіт, забезпечує правильність складання Звіту, достовірність наведених у ньому даних і своєчасне його подання.
На підставі викладеного вбачається, що дія ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра не може бути застосовано до господарської діяльності відповідача, оскільки добовий ліміт забору надр (підземної води) останнього перевищував дозволений вказаною статтею ліміт у розмірі 300 м3/добу.
Щодо посилань відповідача на ч.2 ст. 23 Кодексу України про надра, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі. які є сільськогосподарськими товаровиробниками. частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.
Зі змісту дозволів на спеціальне водокористування від 26.11.2015 року Укр.№04.01-10-699 А/Хар та від 21.03.2019 року №647/ХР/49д-19 вбачається, що метою водокористування є господарсько-побутові та сільськогосподарські потреби, передача води населенню (п.5 дозволу).
Крім того. пунктом 6 дозволів встановлено, що передача води населенню здійснюється с. Охоче.
З огляду на викладене, вода використовувалась відповідачем також для задоволення потреб населення, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу на користування надрами, що свідчить про відсутність підстав для застосування положень частини 2 статті 23 Кодексу України про надра, та спростовує посилання відповідача на те. що він мав право без спеціального дозволу видобувати підземні води.
Положеннями ч. 1-2 ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою відповідальність, зокрема, цивільно-правову, згідно з законодавством, зокрема за самовільне користування надрами.
Відповідно до ст. 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Перевіривши розрахунок позивача щодо визначення розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням надрами (підземними водами) в період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року, у відповідності до п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, суд дійшов висновку про обґрунтованість такого розрахунку.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 1079659,80 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області підлягають задоволенню в повному обсязі.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі ст. 6, 11, 15, 16, 22, 257, 261, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 16, 19, 21, 23, 65, 67 Кодексу України про надра, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст.ст. 224,225, 228 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (вул. Польова 3, c. Охоче, Нововодолазький район, Харківська область, 63262, ідентифікаційний код: 00852973) на користь держави на р/р UA988999980333179331000020559, УК у Нововодолазькому районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37874947, ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Казначейство України (ЕАП), шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1085777,58 грн.
3. Стягнути з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (вул. Польова 3, c. Охоче, Нововодолазький район, Харківська область, 63262, ідентифікаційний код: 00852973) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (м-н Свободи 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код: 37999518) витрати зі сплати судового збору в розмірі 16286,66 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.06.2021 року.
Суддя О.В. Смірнова