Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"14" червня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/1197/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна"
про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов'язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача-1 - не з'явився;
від позивача-2 - не з'явився;
від відповідача - Лавренчук Т.В., ордер ВК № 1018941 від 29.03.2021 р.,
Красовський В.Б., ордер ВК № 1015221 від 15.01.2021 р.;
від прокуратури - Немкович І.І., посвідчення № 063237 від 15.04.2021 р.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 019 4В.
У судовому засіданні 14 червня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У грудні 2020 року заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (далі - Лікарня, позивач-1), Волинської обласної ради (далі - Рада, позивач-2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Товариство, відповідач) про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов'язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні Договору поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 сума ПДВ безпідставно була включена сторонами, оскільки предмет договору віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим виникли підстави для визнання в судовому порядку недійсним пункту 2.2. вказаного договору, а також стягнення безпідставно набутих відповідачем бюджетних коштів у сумі 216 052 грн 80 коп.
Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року позовну заяву прокурора від 23.12.2020 р. № 33-8718вих20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 січня 2021 року.
15 січня 2021 року від Товариства на електронну адресу суду надійшло клопотання від 15.01.2021 р. про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (т. 1 а.с. 106-107).
Ухвалою суду від 18 січня 2021 року підготовче засідання відкладено на 3 лютого 2021 року.
26 січня 2021 року від представника Товариства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання учасникам справи копії клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (т. 1 а.с. 118-127).
26 січня 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками від 25.01.2021 р. (т. 1 а.с. 128-180), в якому останній просить у задоволенні позову відмовити. Зокрема представник відповідача зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, що предметом поставки були халати, які відповідають тим, які вказані у постанові КМУ. Також представник відповідача зазначив, що виробнича діяльність ТзОВ "Фапомед Україна" здійснюється постійно і систематично з 2010 року, є чітко регламентованим з постійним контролем іноземними спеціалістами за отриманням усіх встановлених міжнародними нормами стадій, етапів, процесів та вимог щодо якості готової продукції. Відповідно до декларації про відповідність № 010318/1 від 26.07.2019 року ТзОВ "Фапомед Україна" виробляє медичні вироби одноразового використання стерильні, зокрема: халати хірургічні стандартні (підсилені) одноразового використання стерильні різних розмірів, які відповідають вимогам: ДСТУ EN ISO 13485:2018, ДСТУ EN ISО 14971:2015, ДСТУ EN 980:2007, ДСТУ EN ISO 11135-1:2015, ДСТУ EN ISO 11137-1:2018, ДСТУ EN ISO 11137-2:2018, ДСТУ ISO 14698-1:2018, ДСТУ EN ISO 1041:2015, ДСТУ ISO 180 2859-1:2001, ДСТУ EN 15986:2015, ДСТУ EN ISO 10993-5:2015, ДСТУ EN ISO 10993-7:2015, ДСТУ EN ISO 11607-1:2015, ДСТУ EN ISO 11607-2:2015, ДСТУ ISO 10993-10:2004, ДСТУ EN ISO 10993-1:2015, ДСТУ EN ISО 556-1:2014. Представник відповідача зазначив, що у квітні 2020 року КП "Волинська обласна клінічна лікарня" не просило ТзОВ "Фапомед Україна" продати халати стерильні хірургічні стандартні одноразового використання, а замовило у ТзОВ "Фапомед Україна" продукцію без чотирьох останніх стадій (етапів) виробництва, тобто без приєднання до виробу трансферної картки, без поглинаючих медичних рушників, без окремого індивідуального пакування кожного халату та без стерилізації, тобто замовило напівфабрикат медичного халату, який шиє ТзОВ "Фапомед Україна". Як зазначив представник відповідача, у зв'язку з тим, що покупцем було замовлено продукцію, яка відповідно до затвердженого технологічного процесу та стадій виробництва не є готовим виробом - халатом медичним, то відповідно сторонами було узгоджено, що предметом закупівлі за договором поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 року буде напівфабрикат (н/ф) медичних халатів. Також представник відповідача зазначив, що покупцем будь-яких вимог відносно того, що вироби, які він має намір придбати, повинні були відповідати вимогам, які ставляться до товару, необхідного для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, перед укладенням договору не ставилося. Крім того представник відповідача зазначив, що перед укладенням договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 року ТзОВ "Фапомед Україна" було надано покупцю копію декларації про відповідність № 010318/1 від 26.07.2019 року і очевидно, що в.о. директора КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Дудар О.В., який відповідно до інформації на офіційному сайті (http://vokl.com.ua/in-the-director) є заслуженим лікарем України, лікарем-хірургом судинним вищої кваліфікаційної категорії, повністю розумів, що товар у тому стані, у якому він придбавався, за своїми функціональними характеристиками жодним чином не відносився і за будь-яких умов не міг бути віднесеним до товару, спрямованого на запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також представник відповідача повідомив, що згідно декларації про відповідність № 010318/1 від 26.07.2019 року медичний виріб - халат хірургічний одноразового використання стерильний, який виробляє ТзОВ "Фапомед Україна" навіть у готовому вигляді, який пройшов усі етапи (стадії) виробництва не відповідає базовим вимогам до халата ізоляційного медичного одноразового як засобу індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19, встановленим Центром громадського здоров'я МОЗ України, оскільки не відповідає ДСТУ, про що було достеменно відомо КП "Волинська обласна клінічна лікарня" з наданих йому продавцем копій документів. Крім того представник відповідача зазначив, що неможливість використання халату медичного, який виготовляється ТзОВ "Фапомед Україна", як засобу індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19 навіть у готовому вигляді підтверджується листом від 12.03.2020 року Аdvance Fabrics-SAAF - виробника тканини, з якої здійснюється пошиття халатів підприємством, адже матеріал Spunmelt не відповідає ДСТУ EN ISO 14126 та відповідно не призначений для використання в захисному одязі, де необхідний захист від біологічної небезпеки, якою зокрема є коронавірус SARS-CoV-2, а лише в хірургічних цілях. Відтак, як зазначив представник відповідача, оскільки товар за договором поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 року не пройшов усіх етапів (стадій) виробництва, не відповідає жодному із ДСТУ EN 14126:2008, ДСТУ EN 13034:2017 та ДСТУ EN 14605:2017 в розумінні вимог, які ставляться до халатів як засобів індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому такий товар є нічим іншим як напівфабрикатом халатів медичних, який не підпадає під дію Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", зокрема в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з їх постачання на митній території України.
Ухвалою суду від 3 лютого 2021 року у підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 8 лютого 2021 року.
Після підготовчого засідання, 3 лютого 2021 року від Ради на електронну адресу суду надійшли пояснення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (т. 1 а.с. 193-194).
8 лютого 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення щодо доводів Ради на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (т. 1 а.с. 196-207).
8 лютого 2021 року від прокурора через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява по справі від 08.02.2021 р. № 33-739вих21 (т. 1 а.с. 208-209). В даній заяві зазначено, що у провадженні СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.09.2019 р. за № 12020030010002868 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за фактом розтрати службовими особами КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради коштів державного бюджету, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, в розмірі 252 724 грн 80 коп. У ході досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області на проведення огляду в усіх об'єктах нерухомого майна, які розміщені за адресою: Волинська обл., м. Луцьк пр. Президента Грушевського, буд. 21, та знаходяться у користуванні КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення - огляду халатів медичних, які були придбані КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради у ТзОВ "Фапомед Україна" згідно з договорами на поставку халатів медичних. Постановою слідчого СВ Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області від 29.01.2021 р. визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження № 12020030010002868 від 22.09.2020 р. за ч. 1 ст. 191 КК України халати медичні у кількості 2 штук, які були вилучені в ході проведеного огляду у КП "Волинська обласна клінічна лікарня". Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 04.02.2021 р. накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене 28.01.2021 р. в ході проведення огляду в приміщенні КП "Волинська обласна клінічна лікарня", а саме халати медичні у кількості 2 штук.
Також 8 лютого від прокурора через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 05.02.2021 р. № 33-723вих21 з додатками (т. 1 а.с. 210-221). У відповіді на відзив прокурор зазначив, зокрема що твердження відповідача про відсутність належних декларацій відповідності товару вимогам законодавства до медичних виробів вказаної категорії свідчить лише про неналежне виконання ним обов'язків, передбачених умовами договору, та не спростовує доводів прокурора про те, що поставлені товари віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість. Відтак, на думку прокурора, доводи, викладені ТзОВ "Фапомед Україна" у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, а позов прокурора таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
У судовому засіданні 8 лютого 2021 року представником прокуратури надано зразок напівфабрикату медичного халату, який долучено до матеріалів справи, про що зазначено в ухвалі суду від 08.02.2021 р.
Ухвалою суду від 8 лютого 2021 року у підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 24 лютого 2021 року.
16 лютого 2021 року від представника на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 12.02.2021 р. з додатками (т. 1 а.с. 229-258), в яких останній вважає, що доводи, наведені заступником керівника Луцької місцевої прокуратури у відповіді на відзив не спростовують аргументів відповідача щодо відсутності будь-яких правових підстав для задоволення позовних вимог.
17 лютого 2021 року від прокурора на адресу суду надійшло клопотання по справі від 16.02.2021 р. № 33-928вих-21 з додатками (т. 2 а.с. 1-11).
22 лютого 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу від 22.02.2021 р., до якого долучено копію висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16.02.2021 р. № 61 (т. 2 а.с. 13-37).
Також 22 лютого 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти призначення експертизи у даній справі з додатками (т. 2 а.с. 38-77).
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 10 березня 2021 року.
24 лютого 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло додаткові заперечення проти призначення експертизи у даній справі (т. 2 а.с. 96-100).
1 березня 2021 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відвід судді (т. 2 а.с. 101-104).
Ухвалою суду від 2 березня 2021 року, з огляду на висновок про необґрунтованість заявленого відводу, провадження у справі № 918/1197/20 зупинено до вирішення питання про відвід судді Андрійчук О.В. у цій справі. Матеріали справи передано для автоматизованого визначення судді, для розгляду заяви про відвід судді Андрійчук О.В.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 2 березня 2021 року заява про відвід судді у справі № 918/1197/20 передана на розгляд судді Качуру А.М.
Ухвалою суду від 3 березня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед України" про відвід судді Андрійчук О.В. задоволено, відведено суддю Андрійчук О.В. від розгляду справи № 918/1197/20. Одночасно вказаною ухвалою передано справу № 918/1197/20 уповноваженій особі апарату Господарського суду Рівненської області, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду, для автоматизованого розподілу вказаної справи в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
3 березня 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання учасникам справи додаткових заперечень проти призначення експертизи (т. 2 а.с. 124-133).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 року справу № 918/1197/20 передано судді Політиці Н.А.
Ухвалою суду від 5 березня 2021 року справу № 918/1197/20 прийнято до провадження судді Політики Н.А. Одночасно вказаною ухвалою поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 29 березня 2021 року підготовче засідання відкладено на 19 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 3 червня 2021 року включно, а підготовче засідання відкладено на 6 травня 2021 року.
Ухвалою суду від 6 травня 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 24 травня 2021 року.
13 травня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на електронну адресу суду надійшло клопотання від 13.05.2021 р. про виправлення описки (т. 2 а.с. 226), в якій останній просив виправити описку в ухвалі суду від 05.03.2021 р. у справі № 918/1197/20 в частині заміни найменування відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед України" на правильне найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (в усіх випадках по тексту ухвали та відмінках).
13 травня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на електронну адресу суду надійшло клопотання від 13.05.2021 р. про виправлення описки (т. 2 а.с. 228), в якій останній просив виправити описку в ухвалі суду від 29.03.2021 р. у справі № 918/1197/20 в частині заміни найменування відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед України" на правильне найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (в усіх випадках по тексту ухвали та відмінках).
13 травня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на електронну адресу суду надійшло клопотання від 13.05.2021 р. про виправлення описки (т. 2 а.с. 230), в якій останній просив виправити описку в ухвалі суду від 19.04.2021 р. у справі № 918/1197/20 в частині заміни найменування відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед України" на правильне найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (в усіх випадках по тексту ухвали та відмінках).
13 травня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на електронну адресу суду надійшло клопотання від 13.05.2021 р. про виправлення описки (т. 2 а.с. 232), в якій останній просить виправити описку в ухвалі суду від 06.05.2021 р. у справі № 918/1197/20 в частині заміни найменування відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед України" на правильне найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (в усіх випадках по тексту ухвали та відмінках).
Ухвалою суду від 14 травня 2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" від 13.05.2021 р. про виправлення описки задоволено та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 5 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 14 травня 2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" від 13.05.2021 р. про виправлення описки задоволено та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 14 травня 2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" від 13.05.2021 р. про виправлення описки задоволено та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 19 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 14 травня 2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" від 13.05.2021 р. про виправлення описки задоволено та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 6 травня 2021 року.
24 травня 2021 року від позивача-1, Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення з додатками (т. 2 а.с. 256-261).
Ухвалою суду від 24 травня 2021 року розгляд справи відкладено на 14 червня 2021 року.
У судовому засіданні 14 червня 2021 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представники Товариства у судовому засідання 14 червня 2021 року позов заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представники Лікарні та Ради у судове засідання 14 червня 2021 року не з'явилися, про дату, час і місце даного засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень № 3301311456815, 33013011456807 (т. 2 а.с. 274, 276). В той час, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення Лікарні та Ради про судове засідання, призначене на 14.06.2021 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників останніх.
У судовому засіданні 14 червня 2021 року судом оглянуто виріб схожий на медичний халат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
За змістом частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 р. № 914/882/17, від 22.10.2019 р. № 926/979/19).
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду: від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 р. у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 р. у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18.
Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7.12.2018 у справі №924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах; та вказала, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 р. у справі № 911/1107/18).
В свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 р. у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 р. у справі № 915/242/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, підставою для звернення із даною позовною заявою в інтересах держави прокурор зазначив те, що Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, як стороною договору, та Волинською обласною радою, на яку покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, не здійснюється належний захист інтересів держави та комплекс заходів, спрямованих на стягнення з відповідача бюджетних коштів, сплачених у вигляді податку на додану вартість за договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2, а тому у прокурора є законні підстави для звернення з даним позовом до суду.
На думку прокурора, порушення законодавства при закупівлі медичних халатів, необхідних для запобігання поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), зі сплатою податку на додану вартість всупереч положенням пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів, та має своїм наслідком порушення інтересів держави.
За висновком суду, прокурор у даному випадку довів необхідність захисту саме ним (прокурором) інтересів держави, а також належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з даним позовом від імені Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради та Волинської обласної ради, з наданням належних доказів, які підтверджують встановлення прокурором наявності підстав для представництва згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та, відповідно, надав суду належні та допустимі докази того, що Комунальне підприємство "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради та Волинська обласна рада протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом.
Так, Луцька місцева прокуратура зверталася з листом від 23.10.2020 р. № 33-7534-вих20 до Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, в якому просила надати інформацію, зокрема, чи вживало Комунальне підприємство "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради заходи до стягнення із ТзОВ "Фапомед Україна" безпідставно набутих грошових коштів у виді сплаченого за договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 податку на додану вартість, в разі невжиття таких заходів - вказати причини.
У відповідь на вищезазначений лист Комунальне підприємство "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради листом від 27.10.2020 р. № 2248/2-10.20 повідомило, що останнє не має наміру самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 216 052 грн 80 коп. з ТзОВ "Фапомед Україна".
Крім того, Луцька місцева прокуратура зверталася з листом від 09.09.2020 р. № 33-6598-вих20 до Волинської обласної ради, в якому просила надати інформацію, зокрема, чи зверталася та чи планує звертатися Волинська обласна рада до суду із позовом до ТзОВ "Фапомед Україна" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у виді сплаченого за договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 податку на додану вартість.
У відповідь на вищезазначений лист Волинська обласна рада листом від 15.09.2020 р. № 1260/47/2-20 повідомила, що позов до суду не подавався. Також Рада зазначила, що не заперечує проти представництва Луцькою місцевою прокуратурою інтересів держави в суді.
Також, в матеріалах справи наявні повідомлення Луцької місцевої прокуратури від 02.11.2020 р. № 33-7658вих20 для Лікарні та Ради про намір представництва інтересів держави в суді.
Крім того, судом враховується, що інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів.
Неефективне використання бюджетних коштів, неповернення їх розпоряднику в установлений строк порушує державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.
Враховуючи все вищевикладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
За результатами проведення закупівлі, 7 квітня 2020 року між Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 2020-04-07-2 (далі - Договір, т. 1 а.с. 59-60).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник передає у власність Покупця товар Н/ф медичних халатів, розмір L, у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.
Загальна сума Договору складає 1 296 345 грн 60 коп. (п. 2.2. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, наведений в реквізитах Постачальника, на підставі видаткової накладної.
Вартість товару має бути оплачена на підставі рахунку/видаткової накладної на товар в день поставки товару (п. 3.4. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору товар повинен передаватися Покупцю в упаковці, яка відповідає характеру товару, забезпечує цілісність товару та збереження його якості під час перевезення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).
Згідно п. 9.2. Договору усі додатки до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють протягом дії Договору.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію до Договору (т. 1 а.с. 61).
Згідно специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 30 008 шт., на загальну суму 1 296 345 грн 60 коп., в тому числі ПДВ 216 057 грн 60 коп.
Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
Судом встановлено, що 15 квітня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (т. 1 а.с. 62), згідно якої п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції:
"1.1. Постачальник передає у власність Покупця товар Н/ф медичних халатів, розмір L, у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (за формою згідно з Додатком № 1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Специфікація узгоджується та підписується сторонами на поставку кожної окремої партії товару та повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.".
Пункт 2.2. Договору викладено в наступній редакції:
"2.2. Загальна сума Договору складає суму вартості всіх поставок товару в межах строку дії Договору.".
Додаткова угода від 15 квітня 2020 року № 1 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.
Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію № 1 від 15.04.2020 р. (т. 1 а.с. 63).
Згідно зазначеної специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 10 044 шт., на загальну суму 433 900 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 72 316 грн 80 коп.
Також між сторонами підписано специфікацію № 2 від 15.04.2020 р. (т. 1 а.с. 64).
Згідно зазначеної специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 10 044 шт., на загальну суму 482 112 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 352 грн 80 коп.
Крім того між сторонами підписано специфікацію № 3 (т. 1 а.с. 65).
Згідно зазначеної специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 9 920 шт., на загальну суму 476 160 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 79 360 грн 00 коп.
Зазначені Специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
Також судом встановлено, що 24 квітня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (т. 1 а.с. 66), згідно якої п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції:
"1.1. Постачальник передає у власність Покупця товар Н/ф медичних халатів, розмір L, у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (за формою згідно з Додатком № 1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Специфікація узгоджується та підписується сторонами на поставку кожної окремої партії товару та повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.".
Пункт 2.2. Договору викладено в наступній редакції:
"2.2. Загальна сума Договору складає 1 392 172 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 232 028 грн 80 коп.".
Додаткова угода від 24 квітня 2020 року № 2 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.
Як встановлено судом, між сторонами підписано узагальнену специфікацію до Договору (т. 1 а.с. 67).
Згідно специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 30 008 шт., на загальну суму 1 392 172 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 232 028 грн 80 коп.
На виконання умов Договору відповідачем було поставлено Лікарні товар на загальну суму 1 296 316 грн 80 коп., що підтверджується видатковими накладними від 7 квітня 2020 року № 47 на суму 433 900 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 72 316 грн 80 коп., від 15 квітня 2020 року № 67 на суму 482 112 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 352 грн 00 коп., від 18 травня 2020 року № 104 на суму 380 304 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 63 384 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 90-92).
Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Лікарня розрахувалася з відповідачем за товар в повному обсязі. що підтверджується платіжними дорученнями від 9 квітня 2020 року № 615 на суму 433 900 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 72 316 грн 80 коп., від 22 квітня 2020 року № 664 на суму 482 112 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 352 грн 00 коп., від 18 травня 2020 року № 798 на суму 380 304 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 63 384 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 87-89).
Луцькою місцевою прокуратурою, у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави у суді у порядку статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", шляхом моніторингу інформації розміщеної на офіційному веб-порталі "Prozorro" вивчено питання щодо дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти та встановлено, що включення до вартості закуповуваного товару згідно з договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 податку на додану вартість у розмірі 216 052 грн 80 коп. та подальша його сплата Постачальнику порушує вимоги пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 224. Вказані підстави стали підставою для звернення прокурора до суду.
Предметом цього спору є визнання недійсним правочину у частині включення до вартості товару суми ПДВ при здійсненні закупівлі медичних виробів для виконання заходів, спрямованих на запобігання COVID-19 та стягнення суми податку у примусовому порядку.
Таким чином, фактично прокурор оспорює правомірність нарахування та сплати податку на додану вартість, оскільки, на його переконання, такі дії суперечать приписам п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, адже жодні інші обставини перебігу правовідносин за договором не заперечуються сторонами (в т.ч. укладення договору, передача товару на його виконання, оплата його вартості).
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог прокурора, а також обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" викладено в новій редакції пункт 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Згідно з пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу (з урахуванням внесених змін) від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:
з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;
з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року, і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, в силу наведених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік).
Відповідно до стандартів засобів індивідуального захисту, оприлюднених на офіційному сайті Центру громадського здоров'я МОЗ України халат ізоляційний медичний одноразовий як засіб індивідуального захисту від респіраторної хвороби COVID-19 повинен бути:
- м'який та легкий, з проклеєними або звареними (герметичними) швами, з трикотажними манжетами на рукавах або петлею для пальців, антистатичним обробленням і поєднуватися із іншими типами ЗІЗ;
- водостійкий, світлого кольору, з довгими рукавами та довжиною до середини литок, з ремінцями, що фіксуються на талії та шиї;
- таким, що захищає шкіру та одяг від біологічних виділень пацієнта під час аерозоль-генеруючих процедур, дезінфекції або, коли є близький контакт із людиною з підозрілим або підтвердженим випадком COVID-19;
- відповідати ДСТУ EN 14126:2008 (Одяг захисний. Захист від інфекційних агентів. Вимоги до експлуатаційних характеристик і методи випробування), ДСТУ EN 13034:2017 (Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик захисного одягу для обмеженого захисту від рідких хімічних речовин), ДСТУ EN 14605:2017 (Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик одягу з непроникними до рідини (тип 3) або непроникними до спрею (тип 4) з'єднаннями та до предметів одягу для захисту частин тіла).
Аналогічні вимоги, яким повинні відповідати халати ізоляційні, що використовуються з метою захисту від інфікування SARS-CoV-2 вказані у листі Державної установи "Центр громадського здоров'я Міністерство охорони здоров'я України" від 03.04.2020 року № 234-к.
Судом з матеріалів справи встановлено, що товар, що підлягав поставці за укладеним сторонами договором поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року згідно декларації про відповідність № 010318/1 від 26.07.2019 року медичний виріб - халат хірургічний одноразового використання стерильний, який виробляє ТзОВ "Фапомед Україна" не відповідає базовим вимогам до халата ізоляційного медичного одноразового як засобу індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19, встановленим Центром громадського здоров'я МОЗ України, оскільки не відповідає ДСТУ.
Також про неможливість використання халату медичного, який виготовляється ТзОВ "Фапомед Україна", як засобу індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19 навіть у готовому вигляді підтверджується листом від 12.03.2020 року Аdvance Fabrics-SAAF - виробника тканини, з якої здійснюється пошиття халатів підприємством, адже матеріал Spunmelt не відповідає ДСТУ EN ISO 14126 та відповідно не призначений для використання в захисному одязі, де необхідний захист від біологічної небезпеки, якою зокрема є коронавірус SARS-CoV-2, а лише в хірургічних цілях.
З вищенаведеного слідує, що товар за договором поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 року не пройшов усіх етапів (стадій) виробництва, не відповідає жодному із ДСТУ EN 14126:2008, ДСТУ EN 13034:2017 та ДСТУ EN 14605:2017 в розумінні вимог, які ставляться до халатів як засобів індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому такий товар є нічим іншим як напівфабрикатом халатів медичних, який не підпадає під дію Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", зокрема в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з їх постачання на митній території України.
Як було встановлено судом вище, укладаючи Договір сторони погодили поставку товару, а саме, Н/ф медичних халатів, розмір L.
Також з видаткових накладних на виконання Договору судом встановлено, що поставлено було товар, Н/ф медичних халатів, розмір L.
Відтак, укладаючи договір поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року сторони правомірно до суми Договору включили податок на додану вартість.
Законність здійснення нарахування ПДВ на договірну ціну товару "напівфабрикат халатів медичних" підтверджується також індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 18.12.2020 року № 5242/ІПК/99-00-05-06-02-06, в якій зазначено, що така товарна позиція як "напівфабрикат халатів медичних" не міститься в Переліку товарів необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженому постановою КМУ № 224 від 20.03.2020 року, а відтак, товар не включений до Переліку № 224 або не відповідає вимогам, встановленим таким переліком, то операції з постачання таких товарів оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.
У судовому засіданні 8 лютого 2021 року представником прокуратури надано зразок напівфабрикату медичного халату, який долучено до матеріалів справи, про що зазначено в ухвалі суду від 08.02.2021 р.
Під час розгляду справи прокурором неодноразово зазначалося, що наданий зразок напівфабрикату медичного халату є саме тим халатом, що був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на підставі договору поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року, та який віднесено до товарів звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
Також прокурором було зазначено, що наданий зразок напівфабрикату медичного халату вилучено в ході проведеного огляду у КП "Волинська обласна клінічна лікарня" та який був придбаний останнім у ТзОВ "Фапомед Україна".
В той час судом не приймаються до уваги дані пояснення, оскільки зразок напівфабрикату медичного халату був долучений у судовому засіданні без жодних відповідних документів.
До матеріалів справи прокурором долучено витяг з ЄРДР, постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22 вересня 2020 року, ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду волинської області від 20 січня 2021 року, протокол огляду від 28.01.2021 р. та постанову про передачу речового доказу від 8 лютого 2021 року, які надійшли до суду з клопотанням 17 лютого 2021 року.
Однак, як було зазначено судом вище зразок напівфабрикату медичного халату був долучений у судовому засіданні 8 лютого 2021 року.
Таким чином, суд не може встановити, чи дійсно наданий 8 лютого 2021 року зразок напівфабрикату медичного халату вилучено в ході проведеного огляду у КП "Волинська обласна клінічна лікарня" та який був придбаний останнім у ТзОВ "Фапомед Україна", оскільки зразок напівфабрикату медичного халату був наданий раніше, аніж відповідні документи до нього.
Крім того, у судовому засіданні 14 червня 2021 року судом оглянуто виріб схожий на медичний халат, на якому відсутні будь-які маркування, що дають можливість встановити, що даний виріб виготовлений ТзОВ "Фапомед Україна" та був предметом договору поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними саме на момент їх вчинення (укладення).
В той же час, як було встановлено судом, предметом договору поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 був товар, який не звільнений від оподаткування ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується прокурора, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Суд відзначає, що прокурором не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов'язання Товариства повернути Лікарні сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп., а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції поставки товарів за Договором від оподаткування податком на додану вартість в силу присів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Відтак, за відсутності будь-якого іншого обґрунтування прокурором його доводів щодо наявності підстав для визнання п. 2.2 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі 216 052 грн 80 коп. згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зобов'язання Товариства повернути Лікарні грошові кошти у наведеній сумі згідно ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, суд, враховуючи такі основні засади (принципи) господарського судочинства як: змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність, приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов'язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп.
Судові витрати по оплаті судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за прокурором.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.