ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/20016/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Приватного підприємства "СТАТУС-С"
про стягнення 72 786,40 грн.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі за текстом також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "СТАТУС-С" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 72 786,40 грн., з яких 52 487,41 грн. пені та 20 298, 99 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань за Договором поставки № 49 від 26.11.2019, у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Укргазвидобування" вказує на наявність правових підстав для стягнення з Приватного підприємства "СТАТУС-С" пені у розмірі 52 487,41 грн. та 20 298,99 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/20016/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/20016/20 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.
05.02.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи за участю сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю сторін відмовлено.
16.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
25.02.2021 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, про застосування до позивача заходів процесуального примусу та клопотання про застосування положень частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України.
02.03.2021 позивач надав до Господарського суду міста Києва оригінал рознарядки №1 від 27.11.2019 до Договору №49 від 26.11.2019.
Розглянувши клопотання відповідача про застосування до позивача заходів процесуального примусу, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, застосування заходів процесуального примусу, зокрема у виді штрафу, є правом суду, а не його обов'язком, і виключно з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Застосування заходів процесуального примусу за клопотанням учасника судового процесу законодавством не передбачено.
З огляду на викладене суд відмовив у задоволенні вказаного вище клопотання відповідача.
10.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про неврахування при розгляді справи поданого позивачем доказу та залишення позову без розгляду.
Розглянувши вказані клопотання, а також клопотання від 25.02.2021 про застосування положень частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що вони стосуються оцінки поданих стороною доказів, в той час, як згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні вказаних клопотань, а всі подані сторонами докази будуть оцінені судом на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
31.05.2021 відповідач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів судових витрат.
09.06.2021 позивач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу Приватного підприємства "СТАТУС-С".
Будь-яких додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
26.11.2019 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як покупцем та Приватним підприємством "СТАТУС-С", як постачальником, укладено Договір поставки №49, (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець, зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.
Ціна Договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (пункту 3.1. Договору).
Згідно пункту 5.1. Договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV цього Договору.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.9. Договору).
Згідно пункту 1 специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації становить 289 985,70 грн., у тому числі ПДВ - 48 330,95 грн.
У пункті 3 специфікації №1, сторони Договору узгодили строк поставки товару - до 31.01.2020.
Відповідно до пункту 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Згідно видаткової накладної №55 від 29.07.2020, відповідач, 31.07.2020 поставив, а позивач прийняв товар, обумовлений сторонами Договору у специфікації №1, на загальну суму 289 985,70 грн.
У зв'язку з порушенням строків поставки, позивач, відповідно до пункту 7.10 Договору, здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 52 487,41 грн. та штрафу у розмірі 20 298,99 грн.
18.08.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №ШГВ5971-003.1.1-06 від 14.08.2020 з вимогою сплатити неустойку, з урахуванням 179 днів прострочення, в загальному розмірі 72 206,44 грн.
Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку нараховані позивачем пеню та штраф, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 52 487,41 грн. та штрафу у розмірі 20 298,99 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов'язані із поставкою товару.
Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В укладеному Договорі поставки №49 від 26.11.2019, сторони узгодили товар який має бути поставлений, його ціну, а також строки та порядок поставки.
Згідно пункту 5.2. Договору визначено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV цього Договору.
У пункті 3 специфікації, сторони Договору узгодили строк поставки товару - до 31.01.2020.
Таким чином, сторони дійшли згоди, що відповідач, як постачальник, зобов'язався здійснити поставку товару, згідно специфікації №1, у строк до 31.01.2020, за умови надання покупцем, рознарядки із зазначенням обсягу товару (кожної партії товару), при цьому сторонами узгоджена можливість надання вказаної рознарядки в електронному вигляді на електронну адресу постачальника.
В матеріалах справи міститься рознарядка №1 від 27.11.2019 до Договору № 49 від 26.11.2019, згідно якої позивач просить директора відповідача здійснити поставку у строк до 31.01.2020 наступні ТМЦ: апарат дихальний ізолюючого типу на стисненому повітрі Propak-F-Y2C з балонами CYL-1640-RA у кількості 10 шт.; панорамна маска Vision 3 LQF у кількості 23 шт., що повністю відповідає предмету та обсягу поставки визначеному у специфікації №1 до Договору.
Позивач вказує, що рознарядка № 1 від 27.11.2019 була надіслана 27.11.2019 на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вручення рознарядки підтверджується розпискою про отримання директора відповідача Чернова С.М., сканована копія якої була відправлена відповідачем на електронну адресу позивача, при цьому, оригінал рознарядки №1 від 27.11.2019 був надісланий відповідачу разом з Договором, засобами поштового оператора "НОВА ПОШТА" 03.12.2019, що підтверджується експрес-накладною № 59000467285020.
Також, позивач зазначає, що хоча вказана адреса електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) не була визначена у Договорі, проте сторони вели листування при укладенні Договору, зокрема 04.10.2019 позивач з цієї адреси отримав комерційну пропозицію від відповідача, 15.11.2019 проект Договору, а 20.11.2019 позивачем отриманий пакет документів Приватного підприємства "СТАТУС-С", докази чого у формі роздруківок переписки додані до матеріалів справи.
У поданих до суду заявах по суті справи (відзив, заперечення), відповідач заперечує, що він отримував та підписував рознарядку №1 від 27.11.2019, заперечує належність йому електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стверджує, що він отримав від позивача відповідну рознарядку в усному порядку, по телефону, лише 19.06.2020.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься рознарядка № 1 від 27.11.2019 із розпискою про отримання відповідачем 27.11.2019 вказаної вище рознарядки №1, яка засвідчена підписом директора відповідача, Чернова С.М. та відбитком печатки Приватного підприємства "СТАТУС-С".
Як вказував раніше позивач, рознарядка №1 від 27.11.2019 разом із розпискою, була ним отримана від відповідача засобами електронної пошти, роздрукована та надана до суду в якості доказу.
Оцінюючи вказану вище рознарядку із розпискою відповідача про її отримання, суд зазначає, що відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 7 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.
Таким чином суд, вважає надану позивачем рознарядку №1 від 27.11.2019 разом із розпискою відповідача про її отримання, копія якої засвідчена підписом позивача, письмовим доказом, який є належним та допустимим.
Окрім цього, суд враховує, що відповідач здійснив поставку товару 31.07.2020 за видатковою накладною № 55 від 29.07.2020, хоча матеріали справи не містять жодної іншої рознарядки окрім рознарядки №1 від 27.11.2019.
Твердження відповідача про отримання рознарядки 19.06.2020 в усній формі, засобами телефонного зв'язку, не відповідає умовам Договору та визначеному сторонами у Договорі граничному терміну поставки - 31.01.2020.
Водночас, підпунктом 6.3.1. Договору визначений обов'язок відповідача забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Надана відповідачем деталізація викликів мобільного телефонного зв'язку містить лише дату, час, номер абонента та тривалість телефонного зв'язку, та не дає можливості встановити зміст телефонної розмови, а отже жодним чином не підтверджує факту отримання відповідачем рознарядки від позивач в усному порядку, про що відповідач вказував у своїх запереченнях.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У пункті 7.10 Договору сторони визначили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строк, зазначений у цьому Договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до пункту 3 специфікації №1, термін поставки визначений до 31.01.2020. Отже, прострочення виконання зобов'язання за Договором з поставки товару настає з 01.02.2020.
Визначений Договором та специфікацією №1 товар був поставлений відповідачем, згідно видаткової накладної №55 від 29.07.2020, лише 31.07.2020, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання свого договірного зобов'язання та враховуючи положення пункту 7.10 Договору, зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню та штраф.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 52 487,41 грн. та штрафу у розмірі 20 298,99 грн., з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за порушення умов Договору поставки №49 від 26.11.2019, пені у розмірі 52 487,41 грн. та штрафу у розмірі 20 298,99 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Відпвідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Приватного підприємства "СТАТУС-С" про стягнення 72 786,40 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства "СТАТУС-С" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 19, офіс 90-4, ідентифікаційний код 36069491) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 52 487 (п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 41 коп. пені, 20 298 (двадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) гривень 99 коп. штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.06.2021
Суддя С. В. Стасюк