79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" червня 2021 р. Справа №914/3078/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Олійник Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідач: не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» б/н та б/д (Вх № ЗАГС 01-05/1297/21 від 13.04.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 (суддя Запотічняк О.Д., повний текст складено 16.03.2021)
у справі №914/3078/20
за позовом: Фізичної особи-підприємця Константинової Світлани Анатолівни, с. Велика Балка, Одеська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ДЕР ЖБУД», м. Львів
про стягнення заборгованості 446 500,00 грн
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Фізична особа-підприємець Константинова Світлана Анатолівна звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» про стягнення заборгованості 446 500,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 у справі №914/3078/20 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач належним чином сплачував орендні платежі, однак в період квітень - червень 2020 не сплатив платежі за договором оренди баштового крана. Відтак, виникла заборгованість ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» перед ФОП Константинова С.А. у розмірі 446 500,00грв, яка підлягає до стягнення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 у справі №914/3078/20, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права Зокрема, скаржник зазначає, що останній не отримав позову заяву ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД», а також процесуальних документів, винесених судом в ході розголяду справи в суді першої інстанції.
Скаржник вважає, що приймаючи рішення у даній справі, суд обмежив право відповідача на захист прав та законних інтересів.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
ФОП Константиновою С.А. подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим, відповідачем не наведено достатніх підстав для скасування рішення суду. Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 справу №914/3078/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 у справі №914/3078/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» та призначено розгляд справи на 25.05.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 15.06.2021.
Сторони не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи.
01.03.2019 між Фізичною особою-підприємцем Константиновою С.А. та ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» укладено договір оренди баштового крана № 0608/Л-БК.
Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування баштовий кран Simma Potain GT 185 C 2 в робочому комплектному стані, який належить орендодавцю на праві власності.
Згідно п.5.2 баштовий кран передається орендодавцем орендарю шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі та є додатком до цього договору і становить його невід'ємну частину.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, 01.03.2019 сторони підписали акт прийому-передачі, відповідно до якого ФОП Константинова С.А. передає, а ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» приймає баштовий кран в повній необхідній комплектації - Simma Potain GT 185 C 2.
Відповідно до п.3 акту прийому-передачі, кран на момент підписання акту переданий орендарю в повній комплектації і в робочому стані, працездатність крана перевірена сторонами.
Відповідно до п. 4.3, 4.4 договору орендна плата, виходячи із дванадцятигодинного режиму роботи баштового крану (далі - «Машино-зміна») та 26-ти денного робочого місяця, але не менш ніж зазначена в даному пункті, за один календарний місяць становить 156' 000,00 грн без ПДВ за місяць. Орендна плата за одну Машино-зміну, що становить 12 год на день включаючи обідню перерву, складає 6' 000,00 грн без ПДВ.
Згідно п. 4.5 договору при роботі баштового крана більше 12 год в робочий день, доплата за 1 год роботи в додатковий час становить 500,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 договору орендар протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору зобов'язується перерахувати орендодавцю суму 478 000,00 грн, без ПДВ, де:
- 312' 000,00 грн без ПДВ зараховується орендарю за перший та останній місяць оренди баштового крану в якості авансу;
- 66' 000,00 грн без ПДВ - оплата за демонтаж баштового крана з висоти вільного стояння крана (в дану суму не включені послуги автокрана для демонтажу);
- 100' 000,00 грн без ПДВ - вартість транспортування баштового крана з об'єкта будівництва (в дану суму не включені послуги автокрана).
На виконання пункту 4.2 договору, 28.03.2019 відповідачем перераховано на рахунок позивача 478 000,00 грн.
Згідно п. 4.6 договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Підставою для проведення розрахунків орендаря з орендодавцем є акт приймання- передачі наданих послуг, підписаний сторонами або наданий орендодавцем орендарю з урахуванням п. 6.1.12. цього договору.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) оренди баштового крана за період з березня 2019 по серпень 2020 року на загальну суму 2 745 000,00грн.
Як зазначив позивач, відповідач належним чином сплачував орендну плату, однак в повному обсязі орендних платежів не погасив, відтак утворилась заборгованість за квітень 2020 року на суму 134 500,00 грн, за травень 2020 року на суму 156 000,00 грн, за червень 2020 року на суму 156 000,00 грн на загальну суму 446 500,00грн.
Між сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 31.08.2020 заборгованість відповідача перед позивачем складає 446500,00 грн (а.с.31).
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 03/09-001 від 03.09.2020 на суму 446 500,00 грн, з проханням погасити заборгованість по орендній платі відповідно до договору оренди баштового крана №0608/Л-БК від 01.03.2019 (а.с.32).
Листом б/н б/д, у відповідь на претензію відповідач повідомив позивача, що після отримання коштів від замовника, на будівництві якого був залучений кран, буде проведена оплата згідно акту звірки взаєморозрахунків на суму 446 500,00 грн.
Відповідачем заборгованість перед позивачем в сумі 446 500,00 грн не погашено, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення зазначеної суми з віповідача у судовому порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
З огляду на встановлені вище обставини спірні правовідносини сторін виникли з приводу укладення між сторонами договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно приписів ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та зазначено вище, що 01.03.2019 року між ФОП Константиновою Світланою Анатолівною та ТОВ «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» укладено договір оренди баштового крана № 0608/Л-БК, згідно умов якого позивач передав, відповідач прийняв у строкове платне користування баштовий кран.
Відповідач належним чином сплачував орендні платежі, однак в період квітень - червень 2020 року у відповідача виникла заборгованість за договором оренди баштового крана перед ФОП Константинова С.А. у розмірі 446 500,00грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Скаржник в апеляційній скарзі не заперечив наявність заборгованості останнього перед позивачем у зазначеному розмірі, однак вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки, приймаючи рішення у даній справі, суд обмежив право відповідача на захист прав та законних інтересів. Зокрема, скаржник зазначив, що ним не отримано позовну заяву ФОП Константинової Світлани Анатолівни, а також процесуальні документи, винесені судом в ході розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі, якщо ухвали про вчинення відповідної процесуальних дій направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який находиться в матеріалах справи, юридичною адресою відповідача є : м.Львів, вулиця Зелена, будинок 11А, квартира. 8 , інд. 79005 (а.с. 146), що співпадає з адресою, зазначеною в позові та не заперечується самим скаржником.
Процесульні документи, а саме ухвали та рішення суду у справі №914/3078/20 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому скаржник міг ознайомитися з текстом процесуальних документів.
Окрім того, з клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №03/01-21 від 26.01.2021 (вх.ГСЛО №1852/21 від 26.01.2021), надісланого на адресу Господарського суду Львівської області, в якому відповідач зазначає про неотримання ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, вбачається, що останній був обізнаний про хід розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Отже, судова колегія прийшла до висновку, що відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами скористався на власний розсуд. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що скаржник був належним чином повідомлений про розгляд його справи у суді та мав можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів.
Посилання скаржника на сам лише факт не отримання ним кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та факт отримання якої заперечує скаржник, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвал суду та неявки в судове засідання, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо використання своїх процесуальних прав в ході розгляду справи.
Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що позовна заява, ухвала про відкриття провадження у справі і оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області направлялися відповідачу на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зазначена як місцезнаходження відповідача (а.с.10,53, 157).
На виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 позивачем надано суду докази надсилання позивачем відповідачу позовної заяви з додатками (а.с.49).
Вищенаведені обставини підтверджують, що судом першої інстанції були вжиті достатні заходи для повідомлення скаржника (відповідача) про хід розгляду справи в суді першої інстанції.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
З огляду на таке, суд не вбачає порушення судом першої інстанції принципу рівності учасників провадження в ході розгляду справи №914/3078/20.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Скаржником не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 у справі №914/3078/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ДЕРЖ БУД» б/н та б/д (Вх № ЗАГС 01-05/1297/21 від 13.04.2021) - без задоволення.
2.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.06.2021.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.
.