25 липня 2021 року
м. Харків
справа №953/16163/20
провадження №22-ц/818/3779/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 року у складі судді Садовського К.С.,-
06.10.2020 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі за текстом АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 16.04.2017 у сумі 32 314,09 грн., яка складається з: 12 238, 37 грн. - заборгованість за кредитом; 18 375,72 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та пені - 1 700 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 рокуу задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» -відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «А-БАНК», просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку підтвердила під підпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них ,викладених на сайті Банку. Боржник активно користувалася кредитними коштами, що також підтверджує факт її ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг. При цьому відповідач своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором підтвердила, факт виконання Банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від.10.05.2007 року і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Щодо твердження суду про відсутність в матеріалах справи договору №SAMABWFC00000984690 від 16.04.2017 зазначає, що в анкеті-заяві, яка підписується до відкриття рахунку, не може бути зазначено номер договору, оскільки номер договору присвоюється системою банківського ПЗ після відкриття рахунку.
ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки в Анкеті-заяві не зазначено номер укладеного договору, розмір встановленого кредиту та розмір відсотків, домовленість сторін про застосування штрафів та пені, а тому неможливо встановити, що даною заявою ОСОБА_1 уклала саме договір, який зазначено в розрахунку заборгованості. Витяг з Умов та Витяг з Тарифів не містить підпису відповідача, а тому не може бути складовою Договору.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 16 квітня 2017 рокуОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчила, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Акцент-Банкуwww.a-bank.com.ua. ( а.с. 5).
Позивач посилався на те, що на підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно наданому Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00000984690 від 16.04.2017 ОСОБА_1 станом на 23.09.2020 має заборгованість у розмірі 32314,09 грн., яка складається з наступного:
12238, 37 грн. - заборгованість за кредитом;
18375,72 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
1700,00 грн. - пеня (а.с.4).
Як на підставу позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» посилалось на те, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.04.2017. Проте зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала, тому позивач вважав наявними підстави для стягнення з неї заборгованості у розмірі 32314,09 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У анкеті-заяві позичальника від 16 квітня 2017 року процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору, зокрема розміру відсотків у якості плати за користування грошовими коштами, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру відсотків за користування коштами.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути також заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00000984690 від 16.04.2017, також посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила і саме у вказаній редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 16 кітня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Колегія суддів також підкреслює, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції встановивши вказані обставини під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» відсотків за користування кредитними коштами дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 16 квітня 2017 року.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 18375,72 грн, ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування за наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачається.
Однак, вищенаведені обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки суд першої інстанції не врахував, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті.
Відповідно до вимог статей 263 - 264 ЦПК України суд у мотивувальній частині рішення повинен наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з цим, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості за договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з підстав їх недоведеності, суд не врахував наведені обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично не вирішив спір по суті в цій частині.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що застосування норм права, оцінка доказів є саме прерогативою суду. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору. При цьому суд не позбавлений права і зобов'язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 204/2217/16-ц.
Оскільки з'ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, то висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту є передчасним.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи з того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами (карткою) та вчиняла дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором протягом періоду кредитування. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним доказом та свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів.
Даних на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.
Доказів повернення кредитних коштів відповідачкою суду не надано.
Ураховуючи вимоги статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Втім, розглядаючи зазначений позов в частині вимог Банку про стягнення з боржника основного боргу за кредитом, суд першої інстанції у повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та належним чином не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до надано суду розрахунку заборгованості, сума фактично отриманих позивачем грошових становить 12238,37 грн.
Відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів повернення банку отриманих грошових коштів.
За таких підстав позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів підлягають частковому задоволенню, в розмірі 12238,37 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вище викладене, апеляційна скарга АТ «А-БАНК» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту - скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 16.04.2017 у розмірі 12 238,37 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141, п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадках скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподіляє судові витрати , понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено на 37,87%. При подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн., а за подання апеляційної скарги - 3 153 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 796,02 грн. та 1194,04 грн - за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст.374, п.п.2-4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389 ЦПК України , суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (Код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 238 (дванадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн 37 (тридцять сім) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (Код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 02 (дві) коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (Код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн.04 (чотири) коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина