Справа № 646/4133/20 Головуючий суддя І інстанції Єжов В.А.
Провадження № 33/818/342/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
16 червня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Косінцева К.В., а також потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1971 року народження, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 25 червня 2020 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «МАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку №2 по вул. Ковальська у м. Харкові, на порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, на вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, здійснив відрив дроту живлення трамваїв, а результаті чого дріт впав на автомобіль марки «АУДІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини у справі. Вважає, що в матеріалах справі відсутні докази його вини та вважає, що суд формально підійшов до розгляду срави стосовно нього.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року, посилаючись на те, що повний текс судової постанови ОСОБА_3 отримав лише 25.09.2020 року, а апеляційну скаргу подав через десять днів після цього - 05.10.2020 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст. 129 ч.1 п. 8 Конституції України), дійшов висновку про те, що строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
З метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Косінцева К.В., які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, а також пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав судову постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Ковальська, 2 керував транспортним засобом МАЗ, не врахував безпечну швидкість руху та особливості вантажу внаслідок чого здійснив відрив дроту живлення трамваїв, внаслідок чого він упав на автомобіль «АУДІ», від чого останній автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.
З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 ознайомлений про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі про отримання його копії.
Належить взяти до уваги і те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Також не оскаржувались дії працівника поліції щодо складання схеми місця ДТП.
З відомостей цієї схеми (арк. 2) вбачається, що місцем події є Нетечинський міст у м. Харкові, який розташований по вул. Університетська. Об'єктивно вбачається, що на цій вулиці передбачено проїзд трамваю, про що свідчить наявність рейок. Поряд з цим, з відомостей цієї схеми вбачається, що автомобіль «АУДІ» отримав механічні пошкодження, а саме: лакофарбове покриття даху, капоту, переднього правого крила, лобового скла, бамперу.
Наявність пошкоджень автомобіля «АУДІ» також підтверджується наявними в матеріалах справи світлинами (арк. 10), на яких вбачаються подряпини капоту, правого переднього крила, лобового скла та даху автомобіля.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що рухався за вантажним автомобілем МАЗ, синього кольору, який перевозив велику металеву конструкцію, схожу на розібраний кран. По ходу руху по вул. Університетській у м. Харкові ця металева конструкція зачепила електричні дроти живлення трамваїв і розірвала їх. Дріт впав на автомобіль потерпілого та іскрив і пошкодив лакофарбове покриття майже на всій машині (капот, дах, лобове скло, бампери, крило). Після цього потерпілий викликав працівників поліції, зателефонувавши за номером телефону 102.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , заперечуючи свою вину пояснив, що він дійсно 25.06.2020 року перевозив частину розібраного крану на вантажному автомобілі «МАЗ» синього кольору та проїжджав по вул. Університетській у м. Харкові. Також пояснив, що конструкція розібраного карну, який він перевозив не перевищувала допустимі габаритні норми великогабаритного вантажу.
Факт керування вантажним автомобілем «МАЗ» 25.06.2020 року саме ОСОБА_4 також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 (арк. 7) відповідно до відомостей яких, він працює в ПАТ «Южспецстройелектромонтаж» заступником начальника управління механізації. ОСОБА_1 працює у них в організації водієм. 25.06.2020 року ОСОБА_1 керував згідно подорожнього листу № 434943 транспортним засобом «МАЗ 6430», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_3 .
Поряд з цим, факт того, що ОСОБА_1 перевозив кранове обладнання підтверджується відомостями фотокопії подорожнього листа вантажного автомобіля № 434943 від 25.06.2020 року.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо допустимості габаритів кранового обладнання, яке перевозив ОСОБА_1 , що спростовує такі його твердження та розцінюються судом апеляційної інстанції як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції допитаний свідок ОСОБА_6 , який був очевидцем події ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пояснив, що 25.06.2020 року біля 15.00 год. він перебував в районі човнової станції та побачив, як з боку провулка Банного у бік Красношкольної набережної у м. Харкові на міст заїхав вантажний автомобіль «МАЗ» синього кольору із надписом «Жилстрой». На цьому транспортному засобі був вантажний кран, що виділяло цей автомобіль з потоку інших транспортних засобів. Потім свідок почув хлопок, оскільки кран задів трамвайні електричні дроти, які знаходились над проїжджою частиною. Після цього, свідок побачив, як зірваний краном дріт впав на дах автомобілю «АУДІ». Вантажний автомобіль «МАЗ» після пошкодження електричного дроту не зупинився і продовжив рух. Свідок підійшов до водія автомобіля «АУДІ» та повідомив, що бачив цю подію та залишив йому свій номер телефону.
Поряд з цим, відповідно до відомостей письмових пояснень свідка ОСОБА_7 (арк. 5), він 25.06.2020 року перебував у м. Харкові в районі цирку та рухався у бік Нетечинського мосту. Він бачив, що у бік цирку по мосту рухається вантажний транспортний засіб із частиною крана на кузові.Він звернув увагу саме на цей транспортиний засіб, оскільки він був великий та притягував увагу. Це був автомобіль «Жилстрой-1», який заїхав на міст та частиною свого груза обірвав дріт трамвайної смуги, після чого цей дріт впав на автомобіль, який рухався позаду вантажівки «Жилстрой-1», держ. номер НОМЕР_1 . Кабіна цього вантажного автомобіля була синього кольору. Дріт впав на дах автомобіля «АУДІ» вздовж всього автомобіля.
Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 8), на місце події прибув представник «Міськелектротранспорту», який повідомив працівників поліції про те, що з відеозаписів камер спостереження вбачається, що в момент ДТП проїжджав великогабаритний транспортний засіб.
Відповідно до відомостей наявних в матеріалах справи фотознімків вбачається, що автомобіль «МАЗ» з номерним знаком НОМЕР_1 рухається по мосту та частиною розібраного крану, який він перевозив, чіпляє дроти, які розташовані над проїжджою частиною.
Таким чином, невизнання своєї вин ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції розцінюється як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності, а доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які, в своїй сукупності, свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ - є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків процесуальних порушень, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а провадження закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков