24 червня 2021 року
м. Харків
Справа № 638/6193/20
Провадження №22-ц/818/2724/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Хорошевського О.М.
Суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.
Учасники справи :
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
Відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року, постановлене суддею Семіряд І.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитом в сумі 79976,68 грн та судові витрати.
Позов мотивований тим, що відповідно до умов договору б/н від 26.10.2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за договором кредиту відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість станом на 15.04.2020 року у загальному розмірі 79976,68 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 54075,93 грн, заборгованості за простроченими відсотками 21616,15 грн. штрафи фіксована частина - 500,00 грн.; процентна складова 3784,60 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 26.10.2018 за кредитом у розмірі 54075,93 грн, відсотки за користування кредитом - 21616,15 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процента складова) - 3784,60 грн, сплачену суму судового збору у сумі 2102 грн, а всього 82078 грн 68 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги вимоги позивача про зменшення розміру позовних вимог. Також суд застосував положення ст. 634 ЦК України яка не підлягає застосуванню к даним правовідносинам. Суд не вмотивував за яким документом між сторонами виникли договірні зобов'язання, тому відсутні підстави вважати що сторони погодили якісь умови. Стверджує, що не обумовлював з банком у письмовому вигляді відповідальність за прострочення повернення грошових коштів.
В письмових поясненнях представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Шевченко А.О. зазначає, що після звернення до суду, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом. Останнє погашення 22.09.2020 року. У зв'язку з чим, заборгованість за тілом кредиту є незміною 54075,93 грн а відсотки частково погашенні залишок становить 18616,15 грн.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи повністю позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки банком, при зверненні до суду, розраховано суму заборгованості, з урахуванням сплаченим відповідачем коштів, суми, які були сплачені після 15.04.2020 також не підлягають врахуванню при винесенні рішення, оскільки банк просить стягнути заборгованість, яка утворилась станом на 15.04.2020.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 26.10.2018 ОСОБА_1 заповнив та підписав нкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.23-24).
Своїм підписом відповідач погодився з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.
В анкеті відсутні дані про розмір кредиту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
У наданому банком Паспорті споживчого кредиту, який містить підпис ОСОБА_1 , зазначено процентна ставка 43,2% для картки «Універсальна» або 42% для картки «Універсальна голд», розмір щомісячних платежів (5%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця, штраф за прострочення більше ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії(а. с. 15-16).
Ані в анкеті-заяві, ані в інших документах, наданих позивачем до суду, не міститься інформація про тип наданого відповідачеві кредитного продукту - "Універсальна" чи "Універсальна Голд".
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 15 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 79976,68 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 54075,93 грн, заборгованості за простроченими відсотками 21616,15грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути заборгованість за процентами та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua,як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умовта Правилу будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Посилання апеляційної скарги на Паспорт споживчого кредиту, який за доводами банку містить основні умови кредитування не можуть бути підставою для повного задоволення позову, оскільки термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які ОСОБА_1 не підписані. Крім того, посилання заявника на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту є безпідставним, оскільки у розділі сьомому паспорту зазначено, що наведені у ньому правила (інформація) є чинними до 10 квітня 2018 року, а надана вказана інформація 26.03.2019 року, тобто фактично до початку нарахування ОСОБА_1 процентів та неустойки за користування кредитними коштами.
Оскільки анкета-заява підписана ОСОБА_2 26.10.2018 року, дата відкриття картки 26.03.2019 року (а.с.11), паспорт споживчого кредиту 26.03.2018 року, із терміном чинності умов до 10.04.2018 року тому не можна вважати, що сторони погодили істотні умови кредитування за анкетою заявою від 26.10.2018 року.
Доказів яку саме картку отримав ОСОБА_1 суду не надано, копія фотознімку на якому зображено відповідача з карткою не дає змоги встановити яку картку тримає відповідач Універсальна чи Універсальна голд.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором та штрафів, оскільки належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановленому законом порядку надано не було.
Крім того, судова колегія бере до уваги, що в судовому засіданні ОСОБА_1 наголошував на тому, що готовий виплатити суму яку отримав (а.с.185). також, в період розгляду справи ОСОБА_1 здійснив платежі на погашення заборгованості у сумі 5000,00 грн (а.с.176-181), які підлягають вирахуванню із тіла кредиту 54075,93 - 5000,00 грн =49075,93 грн (заборгованість за тілом кредиту).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду із постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Виходячи з викладеного та враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, а саме те, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено на 61,3% то з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір у сумі 1288,52 грн сплачений за подання позовної заяви. На користь ОСОБА_1 не підлягають стягненню витрати, оскільки його вимоги задоволено на 38,7%, судовий збір за подання апеляційної скарги ухвалою суду було зменшено, тому відсутня різниця до стягнення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за договором б/н від 26.10.2018 у розмірі 49075,93 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1288,52 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.
Головуючий О.М.Хорошевський
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина
Повний текст постанови складено 24.06.2021