іменем України
24 червня 2021 року
м. Харків
справа № 623/3615/20
провадження № 22ц/818/1730/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.
суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Гришиної А.О.,
імена (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року в складі судді Одарюка М.П.,
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином.
Позовна заява мотивована тим, що у період із 18 липня 2015 року по 24 березня 2020 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення батьків проживає разом з матір'ю.
Аліменти на утримання сина стягнуто судовим наказом.
На підставі вимог статті 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позивач звернувся до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області та рішенням № 0618 від 12 серпня 2020 року було встановлено порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що зазначене рішення ОСОБА_2 не виконує, не надає можливості побачень з дитиною, чим порушує його права, як батька брати участь у її вихованні, позивач просив суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити йому дні та години участі у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином, а саме: щосуботи з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем його проживання - АДРЕСА_1 зі збереженням звичного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 , без присутності матері.
14 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила встановити дні та години участі у вихованні та безперешкодному спілкуванні батька з сином, а саме: щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. у її присутності, за умови дотримання режиму дня та харчування дитини, враховуючи стан здоров'я дитини та батька.
Відзив мотивовано тим, що вона не перешкоджає позивачу спілкуватися з сином. Зазначає, що Органом опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області не враховано, що син на час ухвалення рішення № 0618 від 12 серпня 2020 року не досяг трирічного віку та знає батька візуально. Крім того, не враховано режим дня дитини, яка на добу спить близько 2,5-3 години саме в проміжок часу, який визначений для спілкування батька з нею, а також стан здоров'я дитини, яка страждає хронічними хворобами, у зв'язку з чим перебуває на диспансерному обліку, та стан здоров'я батька, який є інвалідом П групи внаслідок захворювання на туберкульоз.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щосуботи з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем його проживання - АДРЕСА_1 зі збереженням звичного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 , без присутності матері.
При визначенні способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином суд першої інстанції врахував вік дитини, відсутність спілкування сина з батьком після розлучення батьків та висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 0618 від 12 серпня 2020 року. Також судом враховано те, що ОСОБА_1 бажає брати активну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
11 січня 2021 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши такий час спілкування з сином:
- перші шість місяців проводити побачення щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , із збереженням звичайного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за наявності документального підтвердження стану здоров'я батька, з дотриманням ним санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності;
- після спливу шести місяців проводити побачення щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю відвідування місця проживання батька, із збереженням звичайного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за наявності документального підтвердження стану здоров'я батька, з дотриманням ним санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено за відсутності належних доказів на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , акт обстеження умов проживання за цією адресою суду не надано. Крім того, Органом опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області не був врахований стан здоров'я дитини, яка страждає хронічними хворобами, у зв'язку з чим перебуває на диспансерному обліку, та стан здоров'я батька, який є інвалідом П групи внаслідок захворювання на туберкульоз, а також не прийнята до уваги заява ОСОБА_2 про зміну рішення № 0618 від 12 серпня 2020 року та визначення іншого часу спілкування з сином, а саме: щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. або ж з 16.00 год. до 18.00 год.
Зазначає, що дитина часто хворіє гострими респіраторними інфекціями та гострими ринітами, отже має слабкий імунітет, тому тривале щотижневе спілкування та побачення з батьком за його місцем проживання, зокрема без дотримання санітарних та протиепідемічних заходів та без наявності підтвердження покращення стану здоров'я позивача та дозволу лікарів на контакт з малолітньою дитиною, є небезпечним для здоров'я ОСОБА_4 .
Вказує, що ОСОБА_1 з народження дитини не приймав участі у вихованні та спілкуванні з сином, між ними відсутній психоемоційний контакт, згодом позивач почав застосовувати домашнє насилля відносно колишньої дружини, тому дитина відмовляється гуляти з батьком без присутності матері або її батьків.
Судом першої інстанції не з'ясовано матеріальне становище ОСОБА_1 , який має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 2 623,63 грн.
Разом з відзивом на позовну заяву та до закінчення підготовчого судового засідання відповідачкою були надані докази на підтвердження неможливості проведення зустрічей хворого на туберкульоз позивача з малолітньою дитиною за місцем проживання батька без участі матері, яким суд першої інстанції не надав оцінки та не надав мотивованого обґрунтування стосовно кожного аргументу ОСОБА_2 в рішенні.
Крім того, вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає якнайкращим інтересам дитини та ухвалено без врахування правових позицій, що містяться в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2621/17-ц та від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц.
ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 45 статті 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону судове рішення в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що у період із 18 липня 2015 року по 24 березня 2020 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 в подружжя народився ОСОБА_4 (а. с. 4).
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2020 року у справі № 623/5030/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 5).
Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 бажає приймати участь у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідачка чинить йому в цьому перешкоди, що стало причиною звернення позивача до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області для визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 12 серпня 2020 року № 618 встановлено такі способи участі ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 : щосуботи з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання батька: АДРЕСА_1 , зі збереженням звичного для дитини режиму дня, з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 , без присутності матері (а. с. 7).
Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ізюм» Ізюмської міської ради від 12 листопада 2020 року № 2203 дитина знаходиться на диспансерному обліку з приводу відкритого овального вікна (вада розвитку серця) та з приводу тонусних порушень, «синдром лікворної гіпертензії» внаслідок перинатального пораження центральної нервової системи. Дитина часто хворіє гострими респіраторними інфекціями та гострими ринітами (а. с. 31).
Відповідачка чинила перешкоди позивачу у зустрічах з дитиною, не виконувала рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 12 серпня 2020 року № 618 (а. с. 12-13).
23 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області з заявою, в якій просила внести зміни до рішення від 12 серпня 2020 року № 618 та встановити такі способи участі ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 : щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. або з 16.00 год. до 18.00 год. з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за попередньою домовленістю з нею та в її присутності, а також з наданням відповідної медичної довідки на підтвердження стану здоров'я ОСОБА_1 (а. с. 70).
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 до Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області з ОСОБА_2 було проведено профілактичну роботу працівниками поліції (а. с. 11).
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 до Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області з ОСОБА_1 було проведено профілактичну роботу працівниками поліції (а. с. 82).
Під час оцінки доводів апеляційної скарги судова колегія керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України), Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Судова колегія врахувала, що орган опіки та піклування висловлював свою позицію з приводу дотримання прав та забезпечення інтересів дитини під час розгляду цієї справи судом першої інстанції. З приводу спірних правовідносин виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області ухвалювалося рішення від 12 серпня 2020 року № 618 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 ». Зважаючи на наведене, органом опіки та піклування виконано вимоги частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України щодо участі у вирішенні спору про участь батьків у вихованні дитини.
Встановивши, що права ОСОБА_1 як батька порушуються матір'ю, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином.
Одночасно апеляційний суд врахував, що відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судова колегія зауважує, що погоджуючись з висновком органу опіки та піклування, визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, суд першої інстанцій не встановив об'єктивних умов, за яких такі побачення можуть відбуватися щосуботи з 12.00 год. до 18.00 год. за відсутністю матері та за місцем фактичного проживання позовача.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Ані органом опіки та піклування, ані позивачем у справі не надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива щосуботи з 12.00 год. до 18.00 год за відсутністю матері та за місцем фактичного проживання позивача, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.
Судова колегія вважає, що проведення зустрічей з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв'язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин поступово буде відбуватися налагодження та формування емоційної прив'язаності сина до батька.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Встановивши відсутність належних та допустимих доказів негативного впливу батька на розвиток дитини та ураховуючи те, що між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення такого часу спілкування з сином:
- перші шість місяців проводити побачення щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , із збереженням звичайного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за наявності документального підтвердження стану здоров'я батька, з дотриманням ним санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності;
- після спливу шести місяців проводити побачення щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю відвідування місця проживання батька, із збереженням звичайного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за наявності документального підтвердження стану здоров'я батька, з дотриманням ним санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності.
Враховуючи вік дитини, особливості її фізичного та психологічного розвитку, визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітньої дитини, узгоджується з режимом дня дитини та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено за відсутності належних доказів на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та відсутності акту обстеження умов проживання за цією адресою не мають заздалегідь встановленої сили і підлягають оцінці судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо матеріального становища ОСОБА_1 , який має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 2 623,63 грн, на висновок суду щодо права останнього на безперешкодне спілкування з дитиною не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги, документально підтверджуються на суму в розмірі 1 261,50 грн (а. с. 65).
ОСОБА_1 є інвалідом П групи, що підтверджується копією Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06 березня 2021 року серії 12 ААА № 960813 (а. с. 6).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Враховуючи викладене, судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 261,50 грн, підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року змінити в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Визначити такий час спілкування з сином:
- перші шість місяців проводити побачення щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , із збереженням звичайного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за наявності документального підтвердження стану здоров'я батька, з дотриманням ним санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності;
- після спливу шести місяців проводити побачення щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю відвідування місця проживання батька, із збереженням звичайного для дитини режиму дня з урахуванням стану здоров'я батька та дитини, за наявності документального підтвердження стану здоров'я батька, з дотриманням ним санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 261,50 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна грн 50 коп.) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 25 червня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
О.М.Хорошевський