Справа № 635/6755/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1088/21 Доповідач: ОСОБА_2
17 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2020 року,-
Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю злочинів до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 28 березня 2017 року у виді 3 місяців обмеження волі, та призначено остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців обмеження волі. Вирок набрав законної сили 08 серпня 2018 року.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_7 , засудженого вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 3 місяців обмеження волі, направлено до Державної установи «Конотопський випраний центр» (№130) Сумської області у порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. На підставі ст. 72 КК України, зараховано в строк відбування покарання час перебування ОСОБА_7 під вартою - з моменту фактичного затримання по день його звільнення з-під варти у виправному центрі включно, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.
Початок строку - 05 січня 2019 року, кінець строку - 03 серпня 2021 року.
Начальник державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 за погодженням з заступником голови спостережної комісії при Харківській державній адміністрації Харківської області ОСОБА_9 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що на даний час засуджений ОСОБА_7 почав ставати на шлях виправлення, але не довів свого остаточного виправлення.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, ухвалити нове рішення, яким застосувати до нього умовно-дострокового звільнення у відповідності до ст.81 КК України. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він на роботу у майстерні не приступив через незадовільний стан здоров'я. До матеріалів про умовно-дострокове звільнення було додано висновок із медичної картки, згідно якої він маю діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія II ступеню змішаного генезу. Наслідки черепної мозкової травми (2013 р.), наслідки перенесеного менінгіту (2013 р.) з розсіяною мікросоматикою та цефалгічним синдромом. Розширений остеохондроз хребта з переваженим враженням поперекового відділу з радикулярним і больовим синдромом в стадії нестійкої ремісії. Хронічний синусит, ремісія. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня - це патологія, при прогресуванні якої спостерігається прискорене поразка всіх тканин головного мозку. Станься це внаслідок зниження функціонування судин. Тому в певних ділянках мозку починає спостерігатися поступове відмирання тканин, яке захоплює все більші ділянки. Якщо не проводити ніякого лікування, то такі зв'язки не зможуть вишикуватися. Поступово відбувається зниження якості життя, і він весь час відчуває себе погано, не може нормально працювати і відпочивати. Вказує, що враховуючи його діагноз адміністрація установи не змогла надати йому легку працю, яка би оплачувалася. Але, він відповідно до свого стану здоров'я залучався до робіт з благоустрою установи, робив дрібний ремонт, прибирання тощо. До поручених завдань ставився сумлінно, а тому вважає, що відсутність в нього заробітної платні не є слідством його ставлення до праці. Також посилається на те, що суд не всебічно вивчив його особу. Він дійсно раніше судимий, але на даний час в нього є дружина та народилася дитина.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали провадження та особової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України у виді 3 років 3 місяців обмеження волі. Вирок набрав законної сили 08 серпня 2018 року.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_7 , засудженого вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 3 місяців обмеження волі, направлено до Державної установи «Конотопський випраний центр» (№130) Сумської області у порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. На підставі ст. 72 КК України, зараховано в строк відбування покарання час перебування ОСОБА_7 під вартою - з моменту фактичного затримання по день його звільнення з-під варти у виправному центрі включно, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.
Відповідно до вимог ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до матеріалів особової справи засуджений ОСОБА_7 , до Державної установи «Хролівський випраний центр (№140)» був переведений 29 жовтня 2019 року із Державної установи «Конотопський виправний центр (№130)» на підставі наряду Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби № 1/4-9703/Вш від 09 жовтня 2019 року.
Зі змісту характеристики на засудженого, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби майором внутрішньої служби ОСОБА_10 за погодженням з начальником сектору СВПР майором внутрішньої служби ОСОБА_11 від 18 вересня 2020 року, за час відбування покарання у виправному центрі характеризуєте позитивно, умови відбування покарання не порушував, стягнень не має, заохочувався адміністрацією установи два рази. На виробничих дільницях майстерні установи не працевлаштований, у зв'язку зі скаргами на стан здоров'я. Приймає участь в проведенні культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів серед засуджених, згідно ст. 66 КВК України. За власним бажанням приймає участь в програмі диференційованого впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». До виконання робіт з благоустрою установи ставиться добре, виявляє ініціативу. Виконує передбачені законом вимоги персоналу, роботи із самообслуговування виконує, має достатній рівень необхідних навичок. У відношенні до представників адміністрації ввічливий, тактовний. За характером цілеспрямований, легко підпадає під вплив інших засуджених, адекватно реагує на критику на свою адресу. Підтримує соціально-корисні зв'язки з дружиною та батьком шляхом телефонних розмов, побачень. За вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року має судові витрати у розмірі 296 гривень, які відшкодував у повному обсязі, у вчиненому злочині щиро розкаюється, а тому адміністрація виправного центру зробила висновок, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, на підставі статті 81 КК України його можливо звільнити умовно-достроково.
Отже, при наявності інших позитивних відомостей про засудженого, таку його поведінку в місцях позбавлення волі не можна називати сумлінною виходячи з наступного.
Перебуваючи в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» вимоги режиму тримання не порушував, не заохочувався, до праці не залучався, характеризувався посередньо. З 05 січня 2019 року відбував покарання в Державній установі «Конотопський виправний центр (№130)», де умови тримання виконував, дисциплінарних стягнень не мав, характеризувався задовільно. Знаходячись в Державній установі «Хролівський виправний центр» характеризується позитивно, вимоги режиму тримання виконує, до праці на виробничих дільницях майстерні установи засуджений не залучався через скарги на стан здоров'я, виконував роботи з благоустрою установи.
Як вбачається з відповіді Міжрегіонального управління з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту від 24 лютого 2020 року, за зверненням засудженого ОСОБА_7 проведено перевірку, за наслідками якої зокрема, встановлено, що 14 лютого 2020 року засуджений звернувся до начальника установи «Хролівський виправний центр № 140» з проханням бути працевлаштованим на оплачуваних роботах. Засудженому ОСОБА_7 було запропоновано роботу у виробничій майстерні, останній виявив зацікавленість у працевлаштуванні у майстерні, що підтверджує власноруч написана заява та укладений трудовий договір, проте жодного разу на оплачувані роботи не виходив, посилаючись на стан здоров'я.
Відповідно до відповіді Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації від 10 квітня 2020 року, спеціалістами управління здійснено вивчення дотримання адміністрацією установи законодавства з оплати праці та встановлено, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_7 до оплачуваної праці не залучався; згідно ст.5 КВК України в порядку черговості залучався безоплатно до робіт з благоустрою виправного центру та поліпшення житлово-побутових умов засуджених.
Згідно довідки, виданої 30 березня 2020 року помічником начальника установи лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_12 , засуджений ОСОБА_7 під час відбування покарання до оплачуваної праці не залучався у зв'язку із відсутністю в установі робочих місць, на яких засуджений може працювати за станом свого здоров'я.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що засудженому вже неодноразово було відмовлено у звільненні від відбування покарання умовно-достроково, як особі, яка не довела свого виправлення, а саме рішенням комісії державної установи «Хролівський виправний центр №140» від 15 січня 2020 року та ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2020 року. Будь-які обставини, які б могли бути враховані під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення засудженого та давали б безсумнівні підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, матеріали справи не містили.
Також, матеріали справи містять ряд характеристик на засудженого від 11 березня 2020 року та від 31 березня 2020 року, якими останній характеризується посередньо, вимоги режиму тримання виконує під контролем з боку адміністрації установи, дисциплінарних стягнень не має; на виробничих дільницях майстерні установи не працевлаштований, зв'язку зі скаргами на стан здоров'я. Приймає участь в проведенні культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів серед засуджених, але ініціативи в їх організації не виказує. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться посередньо, ініціативу не виявляє. За характером хитрий, цілеспрямований, легко підпадає під вплив інших засуджених, адекватно реагує на критику на свою адресу, але позитивних висновків для себе не робить.
Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року.
З огляду на наведене, матеріали особової справи на засудженого не містять об'єктивних даних, які б давали безсумнівні підстави колегії суддів вважати, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Зазначені вище дані про особу засудженого та його поведінка за період відбування покарання в ДУ «Хролівський виправний центр №140» свідчать лише про те, що на час звернення із поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, засуджений почав ставати на шлях виправлення, але не довів свого остаточного виправлення.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», дані щодо сумлінної поведінки засудженого та ставлення його до праці повинні відображати процес виправлення засудженого і стосуватися всього періоду відбування ним покарання.
Таким чином, висновки суду на час розгляду подання, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від покарання, є обґрунтованими.
Разом з цим, сам засуджений ОСОБА_7 неодноразово змінював свою думку, щодо необхідності розгляду його апеляційної скарги, у зв'язку з чим подавав заяву з проханням не розглядати апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2020 року про відмову в задоволенні подання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді: