Головуючий суду 1 інстанції -
Доповідач - Луганська В.М.
Справа № 428/4503/21
Провадження № 22-ц/810/535/21
22 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Луганської В.М.
суддів: Назаровой М.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря: Вовчанської С.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»
третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2
на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 травня 2021 року
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 65023509 відкритого Луганським міським відділом державної виконавчої служби Східноукраїнського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 22 грудня 2020 року, реєстр № 32475 до набрання рішенням суду.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою заявлені вимоги позивача про забезпечення позову задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суду були надані докази необхідності забезпечення позову. Ніяких договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» позивачка не мала, тому у разі винесення рішення суду на користь ОСОБА_1 , повернути стягнуті кошти буде практично неможливо. Скаржниця посилається на те, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову, відповідачу не буде спричинено збитків. Однак, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином.
Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у судове засідання не з'явився, , про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме: до заяви не додано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Однак такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Не ґрунтуються на змісті заяви про забезпечення позову висновки суду щодо відсутності у заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Так, заява про забезпечення позову містить обґрунтування необхідності вжиття саме обраного заявником заходу забезпечення позову. В заяві заявник зазначила, що вона буде звертатися до суду з позовною заявою ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 22 грудня 2020 року щодо задоволення вимог ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з неї за період з 21.02.2018 року по 22.12.2020 року заборгованості за тілом кредиту - 6097, 15 грн; заборгованості за процентами у сумі 2369, 28 грн; 50, 00 грн плати за вчинення напису, що становить 8516, 43 грн, таким, що не підлягає виконанню. За виконавчим написом було розпочато виконавче провадження №65023509 від 12 квітня 2021 року про звернення стягнення на доходи заявника у розмірі 20% щомісячно.
Як на підставу забезпечення позову в заяві також міститься посилання на ч. 2 ст. 149 ЦПК України, відповідно до якої невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду.
Вказівка в ухвалі суду першої інстанції про те, що не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до невиконання рішення суду, не може вважатися обґрунтованою.
Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Подана заява про забезпечення позову містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, тому у разі, якщо наявних у ній пояснень та доданих до заяви доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, на думку суду, було недостатньо для забезпечення позову, суд першої інстанції повинен був діяти у відповідності до вимог ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України та не повертати заяву з формальних підстав, а розглянути по суті заявлених у ній вимог.
Достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забезпечення доказів і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті.
За змістом статті 154 ЦПК України особа, що якої вжито заходів забезпечення позову не позбавлена права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Крім того, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
З урахуванням викладеного, посилання суду на те, що заява не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення не може бути підставою для повернення заяви.
З урахуванням вищевикладеного, вказана заява про забезпечення позову могла бути вирішена по суті без застосування наслідків, передбачених частиною дев'ятою статті 153 ЦПК України, оскільки заява не містила недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення заяви про забезпечення позову заявнику є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У прохальній частині апеляційної скарги заявник просить розглянути його заяву про забезпечення позову, втім апеляційний суд позбавлений можливості розглянути вказану заяву, оскільки заява про забезпечення позову судом першої інстанції по суті не розглядалася.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст.379, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний
суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови 25 червня 2021 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді М.В. Назарова
Н.В. Стахова