Справа № 569/19913/19
23 червня 2021 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівне кримінальне провадження №12019180010001532 від 14 березня 2019 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, працюючий водієм відділу забезпечення автомобільним транспортом при ГУНП в Рівненській області, не судимий, одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
ОСОБА_4 13 березня 2019 року, близько 18 год. 35 хв., у темну пору доби, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вул Соборної в м.Рівне зі сторони вул.Київської в напрямку вул.Князя Володимира, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог пункту 18.1. Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1. та 5.35.2. та дорожньою розміткою 1.14.1, що розташований на вул.Соборній, біля Свято-Покровського кафедрального собору Православної церкви України, що за адресою: вул. Соборна, 6 у м. Рівне, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, який перетинав проїзну частину по вказаному нерегульованому пішохідному переході зліва направо по ходу руху транспортного засобу та допустив наїзд на ОСОБА_5 , хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом своєчасного застосування гальмування із зупинкою транспортного засобу до місця наїзду на останнього.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеню з наявністю перелому основи черепа (повздовжнього перелому піраміди правої скроневої кістки) та з наявністю зовнішніх ушкоджень м'яких тканин - гематоми та субкон'юктивального крововиливу правого ока, саден голови, обличчя праворуч; забоїв правого колінного суглобу що в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 18.1. Правил дорожнього руху, згідно якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України винним себе визнав повністю, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати та не позбавляти волі і права керування, оскільки він працює водієм та позбавлення права керування залишить його без засобів для існування.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився про час та місце судового розгляду повідомлявся неодноразово належним чином, крім того прокурор особисто повідомляв голову ОСББ за адресою де проживає потерпілий про дату та час призначення судового засідання.
Аналізуючи покази обвинуваченого суд вважає їх допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України,суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, обвинувачений повністю визнав вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого діяння, прокурор, потерпілий, обвинувачений та захисник, вважають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та при цьому, судом з'ясовано правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає недоцільним дослідження інших доказів, окрім тих, які просить дослідити прокурор і з чим погодились інші учасники судового провадження та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При призначені покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином санкція якого передбачає визначений вид покарання - позбавлення волі.
Відповідно до статті 66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно дост.67 КК України, не встановлено.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд, зваживши всі обставини кримінального провадження, враховує, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин з необережності, порушив вимоги Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, з огляду на обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, та врахувавши дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, визнав свою вину, а також взявши до уваги поведінку ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення, який вчинив дії, направлені на надання допомоги потерпілому та відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, його щире каяття суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та на підставі ст.75 КК України вважає доцільним звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролюза його поведінкою довів своє виправлення.
Дане покарання відповідає вимогам ст.50,65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.
Згідно п.20, 21 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, і з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд враховує, що ОСОБА_4 допустив порушення положень ПДР України, що знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.
Одночасно, враховуючи відсутність у даному кримінальному провадженні обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 працює водієм, що є єдиним джерелом його доходу та безпосередньо пов"язане з правом керування транспортними засобами, а тому призначення додаткового покарання призведе до втрати ним роботи та засобів до існування, суд вважає не доцільним призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався та суд не вбачає підстав для його обрання.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.122 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на залучення експертів та проведення судових експертиз по даному кримінальному провадженню складають 3140,20 грн., а відтак, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.
Керуючись статтями 118,124, 349, 368, 369, 370, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 роки.
Покласти на ОСОБА_4 , відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 3140 (три тисячі сто сорок) грн. 20 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що переданий на зберігання законному володільцю - вважати повернутим за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1