Справа № 216/5230/19
Провадження № 2/216/696/21
іменем України
17 травня 2021 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнили та обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , якому за життя на праві приватної власності належала 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в шестимісячний строк звернулися до Першої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом на майно, однак постановою державного нотаріуса їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що пред'явлений ними правовстановлюючий документ на нерухоме майно оформлений не належним чином, тобто відсутній підпис посадової особи та печатка юридичної особи, які його видавали. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний брат позивача ОСОБА_4 . Спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 . За таких обставин, позивачі просять суд: встановити факт належності за життя ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу: свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.08.1981 відділом комунального господарства Криворізької міської ради згідно з рішенням №62 від 06.02.1981; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належав йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.08.1981 відділом комунального господарства Криворізької міської ради, згідно з рішенням №62 від 06.02.1981.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні уточнених позовних вимог наполягали.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.121), свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок.
Співвласником іншої 1/2 частки будинку є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2006.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №229-2012, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в шестимісячний термін із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_1 . Більше з заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини ніхто не звертався.
30.07.2019 державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що представлений правовстановлюючий документ оформлений неналежним чином, тобто відсутні підпис посадової особи та печатка юридичної особи, які його видавали.
Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_2 .
Як вбачається з відповіді КП Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» №59, ОСОБА_3 дійсно належить 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів №62 від 06.02.1981 та акту прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської райради м. Кривого Рогу від 03.04.1981 №158.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 за життя був власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а відсутність підпису посадової особи та печатки юридичної особи, які його видавали у свідоцтві про право приватної власності на житловий будинок, не спростовує факту наявності за ним права власності на вищевказане нерухоме майно.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Вирішення питання визнання права власності в судовому порядку є крайнім засобом захисту права власності особи за відсутності інших можливих заходів захисту речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 334 ЦК України якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач є спадкоємцем за законом першої черги. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. У даному випадку позивач прийняв спадщину, шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Також спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 був його син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якого прийняла позивач ОСОБА_2 . А тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та визнанню за позивачами права власності по 1/4 частці житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати право власності за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 328, 334, 368, 392, 1216, 1217, 1218, 1226, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
-відповідач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, ЄДРПОУ 04052560.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов