Справа № 188/696/21
Провадження № 3/188/380/2021
24 червня 2021 року смт.Петропавлівка
Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Ніколаєва І.К. розглянувши матеріали відносно
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , пенсіонерки
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу, гр. ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки відносно свого підопічного н/л ОСОБА_2 2007 р.н внаслідок чого останній проживає в умовах, що не відповідають санітарно-гігієничним нормам, що було встановлено під час інспектування 11.05.2021р.
По факту вказаного правопорушення був складений протокол серії ВАБ №549630 від 17.02.2021 року.
Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом було роз'яснено положення та зміст ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явилась, винною себе не визнала та розповіла, що її онук має всі необхідні умови для життя та навчання у нього окрема кімната є стіл де він вчить уроки, ліжко, шафа а в кімнатах, під час перевірки, були розкидані речі та не помитий посуд через те, що вона не встигла прибратися. Пояснила, що через хворобливий стан та похилий вік вона не завжди встигає навести лад у кімнатах, крім цього вони мають земельну ділянку, яку треба обробляти та тримають господарство, яке також потребує догляду.
Щодо опіки над онуком пояснила, що вона ніяких грошей за опікунство не отримує.
Неповнолітній ОСОБА_2 в судовому засіданні також пояснив, що він має всі необхідні умови для проживання та навчання у будинку його бабусі. В кімнатах було не прибрано через те, що у них були гості і після святкування залишився бруд. Пояснив, що він допомагає бабусі по господарству, навчається у школі. Всі необхідні речі та побутові пристрої у них є. Зараз вони прибрали у кімнатах та зробили косметичний ремонт.
Вислухавши ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 вивчивши письмові пояснення ОСОБА_3 у яких відсутня дата їх надання, письмові пояснення ОСОБА_4 від 11.05.2021 року, акт обстеження умов проживання складений 11.05.2021 року , фото таблицю до протоколу вважаю, провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 184 КУпАП з оглядом на наступні обставини.
Згідно протоколу ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки відносно свого підопічного н/л ОСОБА_2 2007 р.н внаслідок чого останній проживає в умовах, що не відповідають санітарно-гігієничним нормам, що було встановлено під час інспектування 11.05.2021р.
До матеріалів справи надана постанова суду від 11.05.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 184 КУпАП, але дана постанова на даний час не містить відмітки про набрання нею чинності, що ставить під сумнів вказану кваліфікацію статті 184 за ч.2.
Крім цього стаття 184 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення НЕОБХІДНИХ УМОВ ЖИТТЯ, навчання та виховання неповнолітніх дітей, але ніяк ні за проживання дитини або піклувальника в умовах, що не відповідають санітарно-гігієничним нормам як зазначено у протоколі.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що порушення відносно ОСОБА_1 виявлене рядовим поліції ДОП СП ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Лебедь М.В. 11.05.2021 року тоді, як сам протокол відносно неї був складений лише 07.06.2021 року.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання підопічного та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов'язків. До протоколу не надані докази того, що вона є суб'єкт даного правопорушення. Як встановлено в судовому засіданні вона проживає разом з неповнолітнім онуком, але грошей за опіку не отримує.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення та письмові пояснення осіб, які у протоколі не зазначені як свідки та акту обстеження підтверджують те, що у кімнатах , під час перевірки було брудно, що не може доводити ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на неї обов'язків і тому вивчені судом докази викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить до висновку, що вказана у протоколі подія відбулася не в наслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання дитини.
Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 184 ч.1, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушеного за ч.2 ст. 184 КУпАП, - закрити за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя І. К. Ніколаєва