Справа № 686/15955/20
Провадження № 22-ц/4820/875/21
23 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/15955/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2021 року в складі судді Мазурок О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданої шкоди.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування майнової шкоди в розмірі 13000 грн. та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що неодноразовими неправомірними діями працівників Департаменту патрульної служби Національної поліції України йому було завдано майнову та моральну шкоду, а саме : 28 жовтня 2019 під час керування автомобілем його зупинили поліцейські Управління патрульної поліції в Хмельницькій області. Порушуючи визначений нормативними актами порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння працівники поліції не провели на місці зупинки його огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а відразу вимагали проїхати в заклад охорони здоров'я - до КНП «Хмельницької обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради. Позивач вказував, що при цьому, не заперечував проти проходження огляду на місці зупинки (працівники поліції йому навіть не пропонували провести такий огляд). В медичному закладі він не зміг пройти аналіз на забір сечі через фізіологічні причини. Проте, пропонував лікарям взяти будь-які інші аналізи на що отримав відмову. Після цього, працівниками поліції був проведений огляд із застосуванням технічного засобу «Драгер», який показав негативний результат на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння. Лікар- нарколог також провів огляд, за результатами якого не підтвердився факт вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів. Проте, не дивлячись на це, працівники поліції, а саме поліцейський УПП в Хмельницькій області Семенюк В.М. склав протокол про адміністративне правопорушення БД №2І8299 від 28.10.2019 року про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2019 року по справі №686/30112/19, було закрито адміністративне провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, даним рішенням було встановлено, що працівниками поліції порушено порядок огляду особи на стан сп'яніння, а також встановлено, що законні підстави пропонувати пройти огляд у закладі охорони здоров'я в обхід законодавчо визначеної процедури у них були відсутні та недопустимі. Таким чином, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2019 року було встановлено незаконність та протиправність дій працівників Департаменту патрульної поліції .
18 грудня 2019 року та в подальшому 08 квітня 2020 року його знову зупиняли працівники Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та, за аналогічних підстав, тобто з порушенням порядку, передбаченого ст. 266 КУпАП, Інструкцією № 1452/735 йому було запропоновано на власному автомобілі проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Після того, як факт вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів знову не знайшов свого підтвердження, поліцейський УПП в Хмельницькій області Полтавцев В.В. -18 грудня 2019 року, а 08 квітня 2020 року поліцейський УПП в Хмельницькій області Подольський І.Р. склали протоколи про адміністративне правопорушення ДПР18 №309288 від 18.12.2019 року та ДПР18 №373529 від 08.04.2020 року, відповідно про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07.02.2020 року по справі №686/350/20, було закрито адміністративне провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 22.04.2020 року по справі №686/9918/20 також було закрито адміністративне провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, цими ж судовими рішеннями було встановлено, що працівники поліції порушили порядок огляду особи на стан сп'яніння, чим фактично було встановлено незаконність та протиправність дій працівників відповідача.
Протягом тижня, з 28 січня 2020 року по 03 лютого 2020 року, він взагалі був позбавлений можливості користуватись власним автомобілем, оскільки йому було відмовлено в поверненні посвідчення водія.
Крім того, після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2019 року він вимушений був звертатись до адвоката про надання правової допомоги та представництво його інтересів в суді. Розмір гонорару адвоката становив 10000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги та квитанцією про сплату коштів, які додаються до даного позову.
Після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 18.12.2019 року та від 08.04.2020 року також звертався до адвоката про надання правової допомоги. Розмір гонорару адвоката в обох випадках становив 1500 грн., що підтверджується відповідними документами.
В судових засіданнях 12.12.2019 року по справі №686/30112/19, 07.02.2020 року по справі №686/350/20 та по 22.04.2020 року по справі №686/9919/20 вимога про повернення судових витрат (зокрема про відшкодування вартості послуг адвоката) ним не заявлялася, так як вирішення цього питання не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення (зокрема, ст.ст.279, 280, 283 КУпАП). Тому, сплачену вартість послуг адвокатів по трьом справам позивач вважає завданими йому матеріальними збитками.
Також, йому було заподіяно моральні збитки, які полягають у тому, що неправомірними діями працівників УПП в Хмельницькій області він відчув неймовірне приниження своєї честі та людської гідності, так як взагалі не вживає ні алкогольних, ні наркотичних засобів. Протягом жовтня 2019 року - квітня 2020 року його було тричі безпідставно зупинено та звинувачено у перебуванні за кермом в нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння. По кожному факту зупинення його фактично було затримано на 4-5 годин, враховуючи поїздку в медичний заклад в с.Скаржниці в КПП «Хмельницької обласний заклад з надання психіатричної допомоги», проходження відповідних процедур з лікарем-наркологом, кілька разовими відвідуваннями туалету для забору аналізу сечі в присутності працівника патрульної поліції, моральний тиск працівників патрульної поліції, які фактично змушували його визнати, що він відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, займаючись бізнесом, він побоювався оприлюднення з боку працівників поліції інформації про неодноразові звинувачення його у начебто вживанні наркотичних засобів, що могло негативно позначитись на його діловій репутації. Також, у зв'язку з неправомірною відмовою у поверненні йому посвідчення водія або видачі йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, був позбавлений можливості пересуватись власним автомобілем, що є необхідним для роботи, змушений був порушувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами з контрагентами, що також завдавало мені великих моральних страждань. Такі страждання особливо посилюються відчуттям того, що неправомірні дії працівників патрульної поліції носять триваючий, систематичний характер, що підриває довіру до правоохоронних органів та створюють відчуття незахищеності, безправності, небезпеки та приниження.
Такий пригнічений стан та приниження відобразилось на стані його здоров'я, що проявлялось у вигляді головних болей, шуму у вухах, безсонні, підвищеному артеріальному тиску, в зв'язку з цим, він змушений був звертатись до лікаря, яким було встановлено діагноз генералізований тривожний розлад, гіпертонічна хвороба 1 ступеню (під питанням), про що є відповідний запис за 29 січня 2020 року у медичній картці амбулаторного хворого.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2021 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
На думку апелянта, постановляючи рішення, суд виходив з того, що докази наявності вини, зокрема, неправомірності дій, працівників поліції відсутні, оскільки вони діяли в межах своїх повноважень. Проте, ОСОБА_1 вказує, що його позовні вимоги обґрунтовуються ст. 1174 ЦК України, виходячи із змісту якої обов'язку встановлення наявності вини, особи, яка заподіяла шкоду, немає. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від України по справі № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року. Отже, суд прийшов до помилкового висновку про відсутність всіх елементів при яких можливо відшкодування шкоди, виходячи з його позовних вимог.
Зазначає, що суд прийшов також до невірного висновку, що підставою для відшкодування шкоди, був визначений факт складання протоколів про адміністративне правопорушення. Оскільки, як в позовній заяві, так і в ході розгляду справи ним заявлялось, що підставою для відшкодовування шкоди є неправомірні дії працівників поліції, що встановлено трьома постановами суду, де, зокрема, вказано, що працівники поліції порушили норми чинного законодавства. Крім того, встановлення факту порушення працівниками органу державної влади норм законодавства при здійсненні службових повноважень є прямим порушенням ст. 19 Конституції України, і тому, на думку апелянта, не потребує додаткового доказування.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що фінансові втрати, які він поніс у зв'язку із необхідністю звернення до адвоката за захистом своїх прав, є реальними збитками, так як понесені на відновлення його прав.
Також ОСОБА_1 заперечує проти висновку суду про недоведеність заподіяння йому моральної шкоди. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже не свідчить про те, що моральна шкода йому не заподіяна. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі №464/3789/17, від 27.11.2019 року по справі № 750/6330/17. Також апелянт посилається на практику Європейсокго Суду з прав людини - справа, зокрема, справа «Рисовський проти України» №29979 від 20 жовтня 2011, «Антоненков та інші проти України» № 14183/02 від 22.11.2005 року».
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції вважає рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2021 року законним і обґрунтованим, вважає, що при ухваленні судового рішення судом вірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду обґрунтовані судовою практикою. Зокрема, вказує на позицію Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», також на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 464/3789/17. Крім того, вказує, що Хмельницьким міськрайонним судом 26.01.2021 року було винесено рішення по справі № 686/27563/20 де вирішувались аналогічні правові відносини. Крім того, вважає, що кошти сплачені ОСОБА_1 за надання йому правової допомоги адвокатом не є майновою шкодою в розумінні ЦК України. Тому Департамент патрульної поліції просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2021 року залишити без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по слідуючим мотивам.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що 28 жовтня 2019 року працівниками Департаменту патрульної поліції в Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 складено про протокол серії БЛ № 218299 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 28.10.2019 року керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року закрито провадження в справі № 686/3112/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу серії БЛ № 218299 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За змістом постанови суду надане відео реєстратора та з нагрудних камер поліцейських не зафіксовано вчинення ОСОБА_1 будь-якого правопорушення. В закладі охорони здоров'я за його згодою проводився огляд правопорушника, перевірявся його стан, при якому працівниками поліції порушено процедуру огляду особи, здійснення аналізів крові, слини, дослідження структури волосся зроблено не було, тобто не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу адвоката в справі про адміністративне правопорушення № 686/3112/19 в сумі 10000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 15.11.2019 року з адвокатом, Акту приймання-передачі, наданих юридичних послуг від 19.12.2019 року, квитанціями про сплату коштів.
18 грудня 2019 року працівниками Департаменту патрульної поліції в Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 складено про протокол серії ДПР18 № 309288 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 18.12.2019 року керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року закрито провадження в справі № 686/350/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу серії ДПР18 № 309288 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За змістом постанови суду ОСОБА_1 в медичному закладі не відмовлявся від проходження огляду, просив взяти в нього біологічні зразки, на що йому було відмовлено, в зв'язку з чим працівниками поліції було порушено процедуру огляду особи на стан сп'яніння, тобто не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу адвоката в справі про адміністративне правопорушення № 686/350/20 в сумі 1500 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 26.12.2019 року з адвокатом, Акту приймання-передачі, наданих юридичних послуг від 03.01.2020 року, квитанції сплату коштів.
08 квітня 2020 року працівниками Департаменту патрульної поліції в Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ДПР18 №373529 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 08.04.2020 року керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року закрито провадження в справі № 686/9918/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу серії ДПР18 № 373529 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За змістом постанови суду ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, біологічні зразки , крім сечі відібрані не були, в зв'язку з чим працівниками поліції було порушено процедуру огляду особи на стан сп'яніння, тобто не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу адвоката в справі про адміністративне правопорушення № 686/9918/20 в сумі 1500 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 10.04.2020 року з адвокатом, Акту приймання-передачі, наданих юридичних послуг від 14.04.2020 року, квитанції сплату коштів.
Наведене підтверджується матеріалами справи і фактично не оспорюється сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено заподіяння йому працівниками поліції майнової та моральної шкоди
Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.
Так, відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Зміст наведених норм права дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 цього ж Кодксу України.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, що відсилає до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Згідно ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від винних органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, за змістом ст.ст. 1166, 1167, 1174 ЦК України відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи обставини, встановлені постановами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2019 року, 07.02.2020 року, 22.04.2020 року апеляційний суд констатує, що при складанні протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо позивача було допущено порушення вимог закону, іншого нормативного акта (ч.ч.2-4 ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735).
За змістом норм глав 19-21 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності розпочинається зі стадії складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене цілком підтверджує факт заподіяння моральної шкоди позивачу, внаслідок дій поліцейського при складанні протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо позивача, які не відповідали вимогам закону.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц, а також постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 640/16169/17.
Суд не приймає до уваги протилежну за змістом постанову Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №312/262/18, на яку посилався представник Департаменту патрульної поліції, оскільки її висновки прямо суперечать правовій позиції, викладеній в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц, яка відповідно до норм ст. 263 ЦПК України має враховуватись судами при вирішенні подібних спорів.
Відшкодування завданої моральної шкоди, що полягала у душевних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, що вплинуло на звичний спосіб життя позивача, з врахуванням тривалості провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також вимог розумності та справедливості слід визначити у розмірі 1500 грн., що буде належним та достатнім для її покриття.
Обговорюючи наявність підстав для відшкодування майнової шкоди, яка полягає у витратах позивача на правову допомогу адвоката у справах про адміністративне правопорушення № №686/30112/19, 686/350/20, 686/9918/20 суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу адвоката в справах про адміністративне правопорушення № № №686/30112/19, 686/350/20, 686/9918/20 в загальній сумі 13000 грн. на підставі договорів про надання правової допомоги.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням конкретної справи. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.
Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано поняття судових витрат, в тому числі й витрат на правову допомогу адвоката у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, ці витрати позивача не віднесені законом до категорії судових витрат, відтак відсутні підстави визнавати їх судовими витратами в іншій судовій справі.
В свою чергу за змістом ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України).
З врахуванням встановлення факту порушення права позивача та понесення ним витрат на правову допомогу адвоката з метою відновлення свого порушеного права ці витрати позивача є збитками (майновою шкодою) і підлягають відшкодуванню державою.
За встановлених судом фактичних обставин та змісту спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що завдану майнову шкоду позивачу слід відшкодувати, стягнувши кошти з Державного бюджету України
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 13000 грн. майнової шкоди. В решті позову слід відмовити.
При цьому згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Правничу допомогу в даній цивільній справі позивачу надавала адвокат Вороновська Н.В. на підставі ордеру серії ВХ № 1005891 та Угод про надання правничої допомоги з позивачем від 01 червня 2020 року та 03 серпня 2020 року, витрати на правничу допомогу підтверджуються квитанціями про сплату коштів позивачем адвокату.
Заяву про стягнення витрат на правничу допомогу позивач надав суду до початку судових дебатів.
За таких обставин наявні всі підстави для стягнення на користь позивача, понесених ним судових витрат на правничу допомогу.
В той же час згідно до вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач в позовній заяві вказав одну вимоги майнового характеру на загальну суму 23000 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, а саме на суму 14500 грн., що становить 63% від суми позову (14500х100:23000), на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3780 грн. (6000х63:100).
При цьому при поданні позову позивач помилково сплатив судовий збір в сумі 2942,8 грн., оскільки відповідно до норм п. 13 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
В зв'язку з цим на підставі норм ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутись до суду з відповідною заявою про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (проживаючого в АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 13000 грн. - майнової шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (проживаючого в АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, 3780 грн. судових витрат на правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення буде складено 23 червня 2021 року.
Судді А.М.Костенко
Р.С. Гринчук
Л.М. Грох