Єдиний унікальний номер 219/7020/19
Номер провадження 22-ц/804/1359/21
Номер провадження 22-ц/804/1359/21
24 червня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів:Никифоряка Л.П., Хейло Я.В.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Шевченко Л.В. у м. Бахмут Донецької області, повний текст складено 10 листопада 2021 року) у цивільній справі №219/7020/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі ТОВ «Глобал Спліт») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №IKAPNAСG.8015.001, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 69400,00 грн., який відповідач зобов'язався повернути у повному обсязі не пізніше 29 червня 2016 року та сплатити проценти за його користування.
25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № РХ029031.8017.001. Також 25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № РХ029031.8103.001. При цьому, відповідно до п.2 вказаних договорів поруки поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Крім того, 25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна № ZXA019500.8015.002, відповідно до п.35.4 умов якого, в забезпечення заставодавцем зобов'язань за кредитним договором останній надав в заставу автомобіль марки GEELY MR, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
06 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» укладено договір № 146 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» перейшли права вимоги за кредитним договором, а також всі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення.
Однак в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання перед позивачем не виконує, у зв'язку із чим станом на 20.06.2019 року має заборгованість в сумі 67 466,25 грн., з яких: заборгованості за кредитом - 36 337,26 грн., сума заборгованості по відсоткам по кредиту - 30 628,65 грн., сума пені по кредиту - 500,34 грн.
Просив стягнути солідарно з відповідачів суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду від 20.08.2019 року позовні вимоги задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором в сумі 67 466 грн. 25 коп., а саме: сума заборгованості за кредитом - 36 337,26 грн., сума заборгованості по відсотках по кредиту - 30 628,65 грн., сума пені - 500,34 грн. .
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 17 червня 2020 року за заявою представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення скасовано заочне рішення від 20 серпня 2019 року та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції , як незаконне та необґрунтоване, й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповне та необ'єктивне дослідження всіх обставин справи.
Вважає, що судом першої інстанції при відмові у задоволенні позовних вимог не враховано той факт, що боржником на теперішній час так і не виконано зобов'язання про погашення кредитної заборгованості, а тому знехтувано правом позивача, як правонаступника за договором від 06.03.2019 року про відступлення прав вимоги.
Також позивач не погоджується із посиланням суду першої інстанції на ненадання ним належних та допустимих доказів наявності кредитної заборгованості та оригіналів договору факторингу та додатку №1 до цього договору. Судом першої інстанції не було зобов'язано позивача надати до суду оригінал вказаного договору та додатку до нього, хоча представник позивача і був присутнім у судовому засідання 13.10.2020 року та не міг не виконати вимоги суду щодо надання таких документів.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 67466,25 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи позивач не скористався своїм правом і не надав оригіналу договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного 06.03.2019 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «Глобал Спліт», оригіналу Додатку №1 до цього договору, який би містив підписи та печатки банку та нового кредитора, а також не довів належними і допустимими доказами наявність заборгованості в сумі 67466,25 грн. за кредитним договором від 25.06.2011 року. А тому дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів щодо заміни кредитора у зобов'язанні за кредитним договором № IKAPNAСG.8018.001 від 25.06.2011 року.
Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального та процесуального права з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IKAPNAСG.8015.001, згідно умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 69400 грн. строком до 24 червня 2016 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,80 % річних для придбання автомобіля.
Відповідач ОСОБА_2 надала згоду на укладення її чоловіком - ОСОБА_1 кредитного договору № IKAPNCG.8015.001 від 25.06.2011 року, що підтверджується її письмовою згодою від 25.06.2011 року.
Згідно з п. 2.4. кредитного договору, період сплати кредиту, комісії, відсотків: з 01 по 10 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.
Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня з дати списання коштів з позичкового рахунку до останнього дня місяця (включно). Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 2.7 кредитного договору).
Сторони погодили графік погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого відповідач зобов'язаний погашати кредит частинами (періодичним платежами) а саме: щомісячними платежами в 1718 грн. (а.с. 13), починаючи з 01.07.2011 року, з кінцевим строком повернення кредиту 01.06.2016 року. Графік також має підпис позичальника.
За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк нараховує позичальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.3 кредитного договору).
25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № РХ029031.8017.001. Також 25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № РХ029031.8103.001.
Відповідно до п.2 вказаних договорів поруки поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Пунктом 12 договору встановлено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Таким чином відповідач був повідомлений про умови кредитування та узгодив саме ті умови, про які вважав узгодженими банк.
Таким чином, між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 25.06.2011 року укладено кредитний договір, за яким банк виконав свої зобов'язання та передав кредитні кошти позичальнику, який у свою чергу не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань та не повернув їх та проценти за користування кредитними коштами.
В підтвердження укладання договору позивачем надано копію кредитного договору від 25 червня 2011 року з підписом позичальника на кожному аркуші договору. Також таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки та додаток №2 до кредитного договору-графік щомісячного погашення кредиту та договори поруки. Всі зазначені документи містять підпис позичальника.
За змістом ст.ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст.12, ч.1 ст. 81, 84 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, ОСОБА_1 був ознайомлений у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи ОСОБА_1 , при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому виконував його. Таким чином, при підписанні кредитного договору ОСОБА_1 погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. Вказаний договір є чинним, у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним. Доказів того, що договір кредиту оспорювався відповідачем матеріали справи не містять..
Таким чином позивач за допомогою належних та допустимих доказів довів наявність договірних відносин із відповідачем та передачу йому грошових коштів на умовах, погоджених з останнім, та наявність заборгованості за договором кредиту у розмірі 67466,25 грн. Однак відповідач, на якого покладається обов'язок довести належне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме, надати докази того, що кредитні кошти повернуті позикодавцю або спростувати суми боргу, заявленого позивачем, не надав під час розгляду справи жодних доказів в спростування позовних вимог.
Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами з видачею кредитних коштів ОСОБА_1 апеляційний суд вважає належними та допустимими.
Згідно довідки позивача у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 20.06.2019 року має заборгованість в загальному розмірі 67 466,25 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 36 337,26 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом становить 30 628,65 грн., сума пені по кредиту - 500,34 грн (а.с.8).
Наданий розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження свого права вимоги позивачем надано копію договору №146 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06 березня 2019 року, укладеного між ПАТ «ВБР» та ТОВ «Глобал Спліт», акт приймання передачі до договору (додаток 1 ) з якого вбачається, що до ТОВ «Глобал Спліт» перейшло право вимоги саме за кредитним договором від 25.06.2011 року, укладеним з ОСОБА_1 , а також за договорами застави та поруки від 25.06.2011 року на суму 83650,00 грн. та платіжне доручення № 5 від 05.03.2019 року про сплату ТОВ «Глобал Спліт» за придбання активів на користь ПАТ «ВБР» 2 680 940грн. (а.с.27-29, 74-76).
Згідно з договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №146 від 06.03.2019 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», а ТОВ «Глобал Спліт» в свою чергу прийняло права вимоги та їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. цього договору права вимоги, які ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» відступає шляхом продажу ТОВ «Глобал Спліт» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та вказується, що Новий кредитор набуває права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, на умовах та обсязі, зазначених в додатку № 1 до цього Договору (арк.с.27).
В додатку № 1 до договору № 146 від 06.03.2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги під номером 642 значиться ОСОБА_1 із зазначенням слідуючих відомостей- РНОКПП НОМЕР_3 , кредитний договір № 1KAPNСG.8015.001 від 25.06.2011, валюта кредиту - 980, договір застави № ZXA019500.8015.002 від 25.06.2011, тип застави - рухоме майно АВТО, предмет застави GEELY MK LB37624S8BL02934, застава вартість - 83 650 грн., номер та дата договорів поруки № РХ029031.8017.001 та № РХ029031.8103.001 від 25.06.2011 року, ПІБ поручителів - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), загальний залишок заборгованості на дату укладення договору 06.03.2019 року - 67 466,25 грн, із яких: залишок по тілу кредиту на дату укладення договору від 06.03.2019 року -36337,26 грн., залишок по процентах- 30 628,65 грн, залишок по пені на дату укладання договору від 06.03.2019 року - 500,34 грн (а.с.29).
Таким чином позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність права вимоги у нього до відповідачів. Підстав не вірити розрахункам, наданим позивачем не має.
Висновок суду першої інстанції з приводу того, що позивач не надав оригіналу договору № 146 від 06.03.2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та оригіналу Додатку № 1 до цього договору, який би містив підписи та печатки банку та нового кредитора, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, є безпідставним.
Відповідно до положень ст.95 ЦПК України суд у разі виникнення сумнівів у достовірності письмового доказу може витребувати його оригінал. Однак суд першої інстанції, не зважаючи на те, що представник позивача був присутнім у судовому засідання 13 жовтня 2020 року, у разі виникнення сумнівів у достовірності письмового доказу не витребував у нього оригінали документів, копії яких засвідчені належним чином.
За таких обставин зазначене не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Між тим, надана позивачем ксерокопія договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за № 146 від 06.03.2019 року завірена підписом представника позивача з відміткою «згідно оригіналу».
Додаток № 1 до договору № 146 від 06.03.2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги роздрукований із комп'ютерної системи ,де під номером 642 значиться ОСОБА_1 та сума заборгованості за договором кредиту не містить підписів та печаток сторін. Однак інформація,яка міститься в Додатку повністю підтверджується довідкою ТОВ «Глобал Спліт» підписаної генеральним директором та мокрою печаткою, про стан кредитної заборгованості за договором №IKAPNAСG.8015.001 від 25.06.2011 року (позичальник - ОСОБА_1 ,ІПН НОМЕР_3 ) у розмірі 67 466,25 грн.,яка складається з тіла кредиту 36337,26 грн, заборгованість по відсоткам - 30 628,65 грн, пеня- 500,34 грн (а.с.29).
За встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає,що надані позивачем належним чином завірена ксерокопія договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за № 146 від 06.03.2019 року та Додаток № 1 до договору з підтверджуючою довідкою є належними та допустимим доказами наявності у позивача права вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за договором кредиту від 25.06.2011 року.
Дана довідка є належним доказом про розмір заборгованості не зважаючи на те, що надана не первісним кредитором. Крім того, відповідачами не надано свого розрахунку, не зазначено в чому саме не вірний розрахунок, наданий позивачем та не спростовано його жодним належним та допустимим доказом.
Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що він не отримував та не користувався кредитом.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті , а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд першої інстанції, помилково зазначив про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку із недоведеністю.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого пл атежу .
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав нараховувати передбачені договором проценти за кредитом у цій справі з огляду на те, що договором встановлений строк кредитування до 24 червня 2016 року. Згідно графіку погашення кредиту розраховані проценти за період з 01.07.2011 року по 24.06.2016 року, тобто в межах строку договору складають 32737,27 грн.. Сума заборгованості по процентах, яка пред'явлена позивачем, становить 30628,65 грн., тобто в межах строку дії договору з урахуванням часткового погашення.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню та стягненню суми боргу з позичальника.
Однак слід звернути увагу, що згідно із матеріалами справи зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є м. Юнокомунарівськ (Бунге) Донецької області, який відповідно до розпоряджень Кабінета Міністрів України від 30.10.2014 року та від 02.12.2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція. Таким чином вимоги позивача щодо заборгованості за пенею не відповідають вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.
Підсумовуючи наведене позивачем підтверджено право вимоги щодо повернення кредитних коштів у рамках кредитного договору від 25.06.2011 року у сумі, вказаній у довідці про стан кредитної заборгованості, окрім заборгованості за пенею у розмірі 500,34 грн..
Щодо солідарної відповідальності поручителів за кредитним договором слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № РХ029031.8017.001. Також 25 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № РХ029031.8103.001.
Згідно з п.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків(а.с.14-15).
Відповідно до положень ст.553 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладення договору поруки) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. При цьому поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 , а відтак і його поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами у строк не пізніше 29 червня 2016 року, сплачуючи її згідно графіка частинами у розмірі 1 718,00 грн. з першого по десяте число кожного місяця.
Таким чином, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Тобто виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Як убачається з п.2.4 кредитного договору, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.
Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку ( стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
З такими висновками суду апеляційної інстанції у справі №408/8040/12 погодилась Велика Палата Верховного Суду під час перегляду даної справи.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заборгованість, яку може бути стягнуто солідарно з боржника і поручителя обліковується за період з липня 2011 року по червень 2016 року.
Однак, позовні вимоги до поручителів не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України позивачем не було надано доказів, а саме щомісячного розрахунку заборгованості в межах строку дії поруки, з якого можна було б визначити дотримання строків позовної давності та розміру заборгованості для поручителів.
Позивачем надана загальна сума заборгованості за користування кредитом станом на 20.06.2019 року в розмірі 30628,65 грн.. Самого розрахунку зазначеної суми, з якого вбачалось би за який період було нараховано проценти та в якому розмірі позивачем не надано. А тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність зазначеної загальної суми заборгованості по процентах за користування кредитом та вирішити питання про стягнення
зазначеної суми з поручителів.
Тому, на підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні позову до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за недоведеністю.
За встановлених обставин стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 965,91 грн., яка складається із основної заборгованості - 36 337,26 грн. та заборгованості за відсотками користування кредитом, на які погодився ОСОБА_1 підписавши договір від 25.06.2011 року в сумі 30 628,65 грн.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок про задоволення позовних вимог ТОВ «Глобал Спліт» йому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у пропорційному співвідношенні до суми задоволених вимог (99,29 %) за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 4 768,40 грн.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 67 466,25 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором №IKAPNAСG.8015.001 від 25.06.2011 року в сумі 66 965 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 91 коп., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом - 36 337,26 грн., сума заборгованості по відсотках за користування кредитом - 30 628,65 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судові витрати у вигляді судового збору- 4768,40 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: