Справа № 545/1362/20 Номер провадження 33/814/33/21Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
23 червня 2021 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М.,
з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Процая В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Процая В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2020,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,4 грн.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 25.05.20р. о 10 год. 40 хв., в с. Бричківка по вул. Шевченка, Полтавського району Полтавської області, керував автомобілем Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 (належність ОСОБА_1 ), з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, і на вимогу поліцейського у присутності свідка, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся адвокат Процай В.М. в інтересах ОСОБА_1 .
Просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою провадження по справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На обґрунтування вимог вказує, що ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не забезпечили ОСОБА_1 захисника на його вимогу, а також судом не повідомлено у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду справи, чим порушено його право на захист.
Зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а спиртні напої вживав з приятелями вдома.
Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, вказуючи на те, що про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений не був. Оскільки про результат розгляду справи йому стало відомо лише 16.06.2020 року.
Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у відсутність ОСОБА_1 , копію постанови суду він отримав 16.06.2021, а апеляційна скарга направлена через поштове відділення 25.06.2021, тобто в 10-денний строк. Отже, строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок судді ґрунтується на доказах, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Не оспорюючи факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, і ОСОБА_1 і захисник Процай В.М. в його інтересах стверджують, що транспортним засобом у стані сп'яніння не керував, при цьому ОСОБА_1 пояснює, що вживав алкоголь, але вже після дорожньо-транспортної пригоди та зупинки транспортного засобу.
Вказані доводи апелянтів є неспроможними та суперечать встановленим обставинам з огляду на наступне.
Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №246742 від 25.05.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в цей день о 10 год. 40 хв. в с. Бричківка по вул. Шевченка, Полтавського району Полтавської області, керував автомобілем Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності свідків.
Наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння на момент керування ним транспортним засобом та створення ДТП підтверджується і письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які бачили, як ОСОБА_1 після того, як в'їхав у бетонну електроопору, чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , заднім ходом повернувся до місця події та, виходячи з-за керма виявив наявність у себе ознак алкогольного сп'яніння, вийти із автомобіля ОСОБА_1 вдалося після декількох спроб.
На перебування у стані алкогольного спяніння під час керування транспортним засобом вказує і ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 25.05.2020 року, в яких зазначив, що сів за кермо автомоблія Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , після того, як вживав спиртні напої за місцем свого проживання. У наданих письмових поясненнях від 28.05.2020 року ОСОБА_1 повторно підтвердив, що 25.05.2020 року о 10 год.40 хв. керував автомобілем Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_3 , наданих в суді апеляційної інстанції, остання вказала, що була присутня та засвідчила відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, при цьому ОСОБА_1 пояснював, що дійсно керував автомобілем у стані сп'яніння.
На відмову ОСОБА_1 від проходження огляду вказала і свідок ОСОБА_6 , пояснивши, що причин відмови ОСОБА_1 на місці події не пояснював.
Не знаходять свого підтвердження доводи апелянтів щодо невручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому останній був ознайомлений зі змістом протоколу ДПР18 №246742, що засвідчив особистим підписом, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення без участі свідків, оскільки останні в суді апеляційної інстанції пояснили, що були залучені працівниками поліції у якості свідків до моменту складання протоколу, були присутніми та засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, окрім цього ознайомилися зі складеним на місці події текстом протоколу, про що свідчать особисті підписи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 за ч1 ст.130 КУпАП. Свідок ОСОБА_6 , з-поміж іншого зазначила, що вказаний протокол було складено працівниками поліції у її присутності.
Доводи апелянтів щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 не є підставою для скасування постанови судді, оскільки процесуальні права ОСОБА_1 поновлені шляхом звернення до апеляційного суду, і під час апеляційного розгляду безпосередньо заслухано ОСОБА_1 та його захисника, перевірені докази, якими обґрунтовані обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Твердження ОСОБА_1 та захисника щодо порушення права на захист ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в нього адвоката на момент складання портоколу не підтверджується жодними об'єктивними даними, питання щодо бажання мати адвоката порушено апелянтами вже під час апеляційного оскарження і розгляду справи щодо ОСОБА_1 , дані щодо заявлення ОСОБА_1 клопотань про забезпечення його адвокатом в матеріалах справи відсутні, не підтверджуються поясненнями свідків, а у письмових поясненнях ОСОБА_1 немає жодних вказівок на порушення його прав, зокрема права на захист.
Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката Процая В.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2020 щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.М.Герасименко