Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6530/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г.
Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.
17 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/6530/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», за участю третьої особи - ОСОБА_2 про стягнення коштів
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2016 року, яке ухвалено суддею Перекупка І.Г. в м. Житомирі
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 буди укладені кредитні договори: від 21 травня 2007 року № Z012/110/372, за умовами якого останній отримав у кредит 139 000 доларів США до 20 травня 2014 року; від 28 листопада 2007 року №Z012/110/803 на суму 60 000 доларів США до 27 листопада 2014 року; від 28 листопада 2007 року № Z012/110/804 на суму 125 000 доларів США до 27 листопада 2014 року; від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334 на суму 182 000 доларів США до 10 серпня 2018 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадщину після його смерті прийняла позивач та її брат - ОСОБА_2 . Вони одразу повідомили банк про смерть позичальника. ОСОБА_3 належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, а тому на час його смерті заборгованість за вищевказаними договорами була відсутня.
Згідно з договором про поділ спадкового майна від 13 вересня 2011 року та свідоцтв про право на спадщину, у власність позивача перейшло 25/100 ідеальної частини магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 329 996 грн 77 коп, а у власність її брата ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_2 , вартістю 29 790 грн; 17/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_3 , вартістю 8 773 грн, вклади на рахунках в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 10495 грн. 12 коп. та на суму 27,48 доларів США, що в еквіваленті 218 грн 24 коп.
Всього спадкоємцями прийнято спадщину на суму 379 273 грн 13 коп, що в еквіваленті становить 47 757,17 доларів США (курс станом на 03 лютого 2011 року).
У період з 15 лютого 2011 року по 31 липня 2013 року позивач разом з третьою особою сплатили кошти на погашення кредитних зобов'язань за договорами на загальну суму 210828,80 доларів США.
Враховуючи ту обставину, що спадкоємцями отримано у спадок майно на загальну суму 47757,17 доларів США, а фактично сплачено 210 828,80 доларів США, сума надлишку становить 163 071,63 доларів США.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила стягнути з банку на її користь надлишково сплачені кошти у сумі 163 071,63 доларів США.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 163071,63 доларів США, що станом на 24.04.2015 р. становить 3 674 177 грн. 17 коп.
З таким рішення не погодився відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 з порушенням правил підсудності, зокрема ч.2,7 ст. 109 ЦПК України. Також, спадкоємці померлого, в порушення вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України, своєчасно не повідомили Банк про смерть боржника та про відкриття спадщини, що було встановлено під час розгляду справи № 296/3029/14-ц за позовом ОСОБА_4 а тому вказана обставина не підлягає доказуванню в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України. Крім того, надані позивачкою квитанції про сплату коштів не свідчать про те, що після смерті позичальника платежі здійснювалися спадкоємцями. Тільки у двох документах зазначено, що 11.05.2011 року ОСОБА_1 сплатила кошти, підстава - договір поруки. ОСОБА_2 в судовому засіданні говорив, що він особисто кошти не вносив. Також зазначає, що ніяких договорів про погашення заборгованості Банк зі спадкоємцями не укладав, більшість платежів здійснено в період з 03.02.2011 року по 13.09.2011 року, тобто в межах шестимісячного строку на прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина померлого боржника звернулася до Банку із заявою, в якій зазначила, що безпосередньо вона сплачувала кошти по кредитам та просила сторнувати відсотки і повернути їй надміру сплачені гроші. Крім того, отримане позивачем у спадок майно перебувало у заставі банку, а тому з урахуванням положень ст. 582 ЦК України, ст.5 Закону України «Про іпотеку», ч.2 ст. 1282 ЦК України, розмір одноразового платежу мав бути визначений за домовленістю між спадкоємцями і кредитором, виходячи з договірної вартості заставного майна. А тому визначена позивачем вартість заставного майна за договором про поділ спадкового майна, який не був узгоджений з банком, не міг бути прийнятий судом до уваги при проведенні розрахунку платежів.
Також, Банк посилається і на те, що суд не застосував до даних правовідносин положення ст. 528 ЦК України та ч. 4 ст. 267 ЦК України, не надав належну правову оцінку розписці від 10.05.2011 року, згідно якої ОСОБА_2 начебто надав ОСОБА_1 50000 грн. на виплату Банку коштів, що дорівнює його долі у спадковому майні.
В судовому засіданні позивач та її представник, адвокат Гуртовенко Р.М, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечили, просили відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ґрунтується на вимогах закону.
Представники відповідача в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав
Судом встановлено, що 21.05.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на даний час АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № Z012/110/372, відповідно до якого останній отримав у кредит 139000 доларів США на розвиток бізнесу, строком до 20.05.2014 зі сплатою 12% річних (а.с.7, 156-165 т.1). Умовами Договору визначено, що повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів згідно з графіком погашення до цього договору.
В забезпечення виконання вказаного договору в цей же день між Банком та позивачем ОСОБА_1 укладено договір поруки № Z012/110/372/1 (а.с.139-141 т.2).
22.05.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , укладено договір іпотеки, предметом якого був магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 , вартість якого становила 1 413 297,00 грн, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 23.04.2007 за №14335050 (а.с.72-75 т.1).
28.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитні договори: № Z012/110/803, за яким ОСОБА_3 отримав у кредит 60000 доларів США на споживчі потреби строком до 27.11.2014, зі сплатою 12,75% річних; кредитний договір № Z012/110/804, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 125000 доларів США на споживчі потреби строком до 27.11.2014, зі сплатою 13% річних.
В забезпечення виконання вищевказаних кредитних договорів, 28.11.2007 між Банком та позивачем ОСОБА_1 були укладені договори поруки №Z012/110/803/1, №Z012/110/804/1 (а.с.65-67, 68-70 т.2), між Банком та ОСОБА_4 - договір поруки № Z012/110/803/3 (а.с.114-116 т.2).
Крім того, 28.11.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір іпотеки в забезпечення виконання кредитних договорів №Z012/110/803 та № Z012/110/804 від 28.11.2007, за яким в іпотеку передано майно: магазин непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 1100 кв.м. по АДРЕСА_5 ; земельна ділянка площею 737 кв.м. по АДРЕСА_5 ; земельна ділянка площею 909 кв.м. в с. Зарічани, Житомирського району і області (а.с.117-120 т.2).
11.08.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Z012/110/334, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у кредит 182000 доларів США на споживчі цілі, строком до 10.08.2018 включно, зі сплатою 16,4% річних (а.с.7,166-178 т.1).
В цей же день між Банком та ОСОБА_4 (матір'ю позивача) укладено договір поруки №Z012/110/334/2, за яким вона виступила поручителем по вищевказаному кредитному договору, а 12.08.2008 - договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_6 та земельну ділянку площею 0,0225 га (а.с.108-113 т.2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися його діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.151-155 т.2).
13 вересня 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.9,11,12 т.1), з яких вбачається, що вони успадкували в рівних долях (кожний по 1/2 частині). Цього ж дня вони уклали нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, за яким перейшло у власність:
- ОСОБА_1 - 25/100 ідеальних частин магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_2 : квартира АДРЕСА_2 ; 17/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_7 ; вклади з відповідними відсотками та нарахованою комісією, що розміщені на рахунках в Житомирській обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»: № НОМЕР_1 на суму 10122 грн.; № НОМЕР_2 на суму 373 грн. 12 коп.; №2620628370 на суму 27,48 доларів США.
Згідно висновку експерта за результатами проведеної під час апеляційного розгляду судової оціночно-будівельної експертизи № 2521/19-25/3372/3373/20-25 від 21.12.2020 року, станом на 03.02.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 191 707,42 грн. (еквівалент 24 139,32 доларів США, виходячи із курсу станом на 03.02.2011 року: 1 долар США = 7,9417 грн), ринкова вартість 17/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_7 становить 26 379,44 грн. (еквівалент 3 321,62 долара США), ринкова вартість 25/100 ідеальних частин магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 становить 402 230,91 грн. (50 647, 97 доларів США). Тобто загальна вартість спадкового майна, отриманого у спадщину, складає 620 317,77 грн. (еквівалент 78 108,94 доларів США).
Відповідно до довідок наданих представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» слідує, що станом на 26.04.2016 року прострочена заборгованість за кредитним договором №Z012/110/334 від 11.08.2008 року становила 72 318,15 доларів США, за кредитним договором № Z012/110/372 від 21.05.2007 року - 24 699,95 доларів США. Заборгованість за кредитними договорами № Z012/110/803, № Z012/110/804 - погашена (т.2 а.с.81-90).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці, до яких перейшли права та обов'язки боржника після його смерті, зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Суд визнав, що платежі, проведені від імені ОСОБА_1 , вчинені нею як спадкоємцем, а не як поручителем, та оскільки, сукупна вартість спадкового майна становить 379273 грн. 13 коп, а спадкоємцями сплачено 210828,80 доларів США (еквівалент на дату платежу у гривневому виразі - 1697368 грн. 43 коп.), то ними, як новими боржниками за кредитними договорами, зобов'язання виконані в повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За загальним правилом до складу спадщини входять усі цивільні права та обов'язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК). Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця (ст. 1219 ЦК).
За змістом зазначених норм зобов'язання за кредитними договорами переходять у спадщину.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2 ст.1281 ЦК України).
За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Під час розгляду справи було встановлено, що після смерті боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № Z012/110/803 були внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 702,48 доларів США; 15 березня 2011 року - 709,94 доларів США; 15 квітня 2011 року - 717,49 доларів США (платник ОСОБА_3 ,.); 11 травня 2011 року - 32 264,09 доларів США (платник - ОСОБА_1 ).
За кредитним договором № Z012/110/804 були внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 702,48 доларів США, 15 березня 2011 року - 709,94 доларів США, 15 квітня 2011 року - 717,49 доларів США (платник - ОСОБА_3 ); 11 травня 2011 року - 32 264,09 доларів США (платник - ОСОБА_1 ).
За кредитним договором від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334 внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 931,96 доларів США, 15 березня 2011 року - 944,69 доларів США, 15 квітня 2011 року - 957,60 доларів США, 16 травня 2011 року - 970,69 доларів США, 15 червня 2011 року - 983,96 доларів США, 15 липня 2011 року - 997,41 доларів США, 15 серпня 2011 року - 1011,04 доларів США, 15 вересня 2011 року - 1024,85 доларів США, 14 жовтня 2011 року - 1038,86 доларів США, 15 листопада 2011 року - 1053,06 доларів США, 15 грудня 2011 року - 1067,48 доларів США. Відбулося сторнування 30 грудня 2011 року: за період з 04 лютого по 31 березня 2011 року - 4079,64 доларів США; за період з 01 квітня по 30 червня 2011 року - 6534,76 доларів США; за період з 01 липня по 30 вересня 2011 року - 6483,45 доларів США; за період з 01 жовтня по 28 грудня 2011 року - 6149,35 доларів США. Також сплачено: 13 січня 2012 року - 1082,04 доларів США, 15 лютого 2012 року - 1096,83 доларів США, 15 березня 2012 року - 1 111,82 доларів США, 13 квітня 2012 року - 1127,01 доларів США, 15 травня 2012 року - 1142,41 доларів США, 23 червня 2012 року - 1 158,03 доларів США (платник ОСОБА_3 ).
За договором від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 1 774,83 доларів США, 15 березня 2011 року - 1792,58 доларів США, 15 квітня 2011 року - 1810,51 доларів США, 16 травня 2011 року - 1828,61 доларів США, 15 червня 2011 року - 1846,90 доларів США, 15 липня 2011 року - 1865,37 доларів США, 15 серпня 2011 року - 1884,02 доларів США, 15 вересня 2011 року - 1092,86 доларів США, 30 вересня 2011 року - 810 доларів США, 14 жовтня 2011 року - 1921,89 доларів США, 15 листопада 2011 року - 1941,11 доларів США, 15 грудня 2011 року - 1960,52 доларів США. За договором відбулося сторнування: 30 грудня 2011 року за період з 04 лютого по 31 березня 2011 року - 1 561,14 доларів США; 31 грудня 2011 року за період з 01 квітня по 30 червня 2011 року - 2 405,89 доларів США; 01 січня 2012 року за період з 01 липня по 30 вересня 2011 року - 2267,53 доларів США; 30 грудня 2011 року за період з 01 жовтня по 28 грудня 2011 року - 2023,34 доларів США. 13 січня 2012 року сплачено - 1 980,12 доларів США, 15 лютого 2012 року - 1999,92 доларів США, 15 березня 2012 року - 2 019,92 доларів США, 13 квітня 2012 року - 2 040,12 доларів США, 15 травня 2012 року - 2 060,52 доларів США, 15 червня 2012 - 2 081,13 доларів США, 28 грудня 2012 року - 28 599,80 доларів США, 15 березня 2013 року - 200 доларів США, 15 квітня 2013 року - 254 доларів США, 31 травня 2013 року - 200 доларів США, 31 липня 2013 року - 100 доларів США (платник ОСОБА_3 ).
26 січня 2012 року ОСОБА_4 (мати позивачки та дружина боржника) звернулася до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою, в якій зазначила, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим вона просила сторнувати нараховані та сплачені нею відсотки і перерахувати їх на її рахунок, відкритий у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», для подальшої сплати зобов'язань за кредитними договорами від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 та від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334. Крім того, вона просила сторнувати нараховані та сплачені відсотки за кредитними договорами від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 та № Z012/110/804 і повернути їх готівкою, у зв'язку із достроковим їх погашенням (а.с.44 т.1).
Вказана заява була розглянута на засіданні комітету з проблемних кредитів Житомирської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» 21 лютого 2012 року та частково задоволена. Протоколом засідання було вирішено: здійснити перевірку наданих ОСОБА_4 квитанцій по сплаченим процентам, після смерті позичальника; зарахувати суми по переплаченим відсоткам в рахунок зменшення тіла кредиту по кредитним договорам, які припинили свою дію: Z012/110/372 та від 21 травня 2007 року № Z012/110/334 від 11 серпня 2008 року; провести оцінку нерухомого майна, яке передається в іпотеку; доручити відділу підтримки продажів малого та мікробізнесу погодити проекти договорів про врегулювання порядку погашення кредитної заборгованості, іпотеки, поруки, сторонами по яким будуть ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ; укласти із третьою особою ОСОБА_4 договори про врегулювання порядку погашення кредитної заборгованості без нарахування відсотків; укласти договори іпотеки та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та договори поруки із ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . Під час засідання комісії також встановлено, що ОСОБА_4 (дружина померлого та матір позивача) протягом 2011 року сплачувала кредитну заборгованість ОСОБА_3 за чотирма кредитами та погодилась взяти на себе відповідальність за повернення кредитних коштів за договорами № Z012/110/372 та від 21.05.2007 р. № Z012/110/334 від 11.08.2008 р. В частині повернення коштів комітет відмовив, оскільки вони були сплачені від імені покійного ОСОБА_3 .
Тобто, ОСОБА_4 (колишньою дружиною померлого) було вчинено всі необхідні дії на врегулювання зобов'язальних відносин з Банком та недопущення збільшення кредитної заборгованості за договорами.
Разом з тим, з наданих позивачем суду квитанцій не можливо встановити особу, яка фактично здійснювала платежі, оскільки платником значиться померлий боржник - ОСОБА_3 . При цьому позивач під час розгляду справи зазначала, що саме вона здійснила всі платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитами, в той час як надані докази свідчать, що мати позивачки також взяла на себе зобов'язання перед банком щодо сплати коштів за договорами.
Наявна в матеріалах справи розписка ОСОБА_1 про отримання від її брата ОСОБА_2 коштів в сумі 50000,00 грн. для сплати боргу за кредитними договорами №2012/110/803 28.11.2007 та № 2012/110/804 28 28.11.2007 від свого імені на рахунок ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення зобов'язань ОСОБА_2 як спадкоємця, не може вважатися належним доказом на підтвердження факту погашення кредитів ОСОБА_2 як спадкоємцем, оскільки не відповідає вимогам законодавства про зобов'язання та правочини.
До того ж, значна частина вищеперерахованих коштів була сплачена в шестимісячний період з дня смерті позичальника та до отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, тобто в період з 03.02.2011 до 13.09.2011, коли у спадкоємців ще не виникло обов'язку платити кредитору.
Також колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з урахуванням положень ст.78 ЦПК України не є належними доказами на підтвердження обставин сплати заборгованості саме позивачем, оскільки пояснення сторони та покази свідків не можуть доводи факт виконання зобов'язань за кредитними договорам. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 та від 12 грудня 2020 року у справі № 642/3198/19.
Також дані покази свідків суперечать іншим обставинам та письмовим доказам у справі, а саме: у позовній заяві позивач зазначала, що повернення кредиту після смерті ОСОБА_3 здійснювалося обома спадкоємцями (на дану обставину також звернув увагу і Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2019 року у даній справі); у рішенні Апеляційного суду Житомирської області від 28 жовтня 2015 року у справі № 295/7602/15-ц та рішенні Корольовського райсуду м. Житомира від 09 вересня 2014 року у справі № 295/3325/14-ц також було встановлено, що сплата коштів за кредитними договорами після смерті позивальника здійснювалась від його імені обома спадкоємцями - його дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з тим до суду з позовом звернулась лише ОСОБА_1 .
Правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК України, якщо дотримано певну процедуру спадкоємцями:
- отримано свідоцтво про смерть позичальника;
- повідомлено банк про смерть позичальника, передано банку копію свідоцтва про смерть;
- написано в нотаріальній конторі заяву про прийняття спадку;
- прийнято спадщину (через шість місяців);
- врегулювано відносини з банком - прийнято борг і оформлено новий графік погашення кредиту.
При вирішенні такої категорії справ суди мають встановити: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців; визначити коло спадкоємців, які прийняли спадщину; визначити дійсний розмір пред'явлених вимог (перевірити розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача, не врахував вказаних вимог, залишив поза увагою той факт, що Банк договорів про погашення заборгованості покійного позичальника зі спадкоємцями не укладав, відповідних вимог не пред'являв, спадкоємці до банку не зверталися для врегулювання зобов'язальних відносин.
Крім того, відповідно до положень ст. 1282 ч. 2 ЦК України, кошти не були сплачені шляхом одноразового платежу, оскільки іншої домовленості спадкоємців з кредитором не досягнуто, незважаючи на пропозиції Банку укласти інший договір та вирішити питання про врегулювання спору.
Вартість майна, яке перейшло спадкоємцям, межами якого обмежена їх відповідальність за боргами спадкодавця, визначається його ринковою вартістю на час відкриття спадщини незалежно від її подальшої зміни.
Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
При цьому під вартістю спадкового майна розуміється дійсна ринкова грошова оцінка його на момент відкриття спадщини. Однак, ринкова вартість спадкового майна на момент відкриття спадщини не була визначена.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що саме нею, як спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , була погашена заборгованість за кредитними договорами у значно більшому розмірі (210 828,80 доларів США) ніж вартість майна в розмірі 50 647,97 грн, яке нею було прийнято у спадщину від померлого батька. Отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідач на користь позивача різниці між сумою яка була сплачена позивачем в рахунок суми заборгованості за кредитними договорами та вартістю майна прийнятого у спадок в розмірі 163071,63 доларів США, що станом на 24.04.2015 р. становить 3 674 177 грн. 17 коп. є помилковим.
Враховуючи, що у задоволенні позову суд відмовляє через недоведеність заявлених позовних вимог, питання щодо застосування строку позовної давності колегія суддів залишає без обговорення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги підтверджені матеріалами справи та доказами, наявними у ній, спростовують висновки суду першої інстанції, доводять його необґрунтованість та підлягають задоволенню.
Розглянувши справу, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 12, 264 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, а невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», за участю третьої особи - ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді