Справа № 640/450/21 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
24 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» до Міністерства юстиції України, третя особа: в.о. начальника Головного управління ДПС у місті Києві ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» звернулося з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни у формі повідомлення від 08 грудня 2020 року про повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року без прийняття до виконання;
- зобов'язати уповноважених представників відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приймаючи оскаржуване повідомлення, державний виконавець не врахував вимог пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, згідно змісту якого, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурі підрозділи, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи. На переконання позивача, саме на державну виконавчу службу (конкретно відділ примусового виконання при Міністерстві юстиції України) покладено обов'язок виконувати рішення суду про накладення штрафу на посадову особу на користь позивача.
Відповідач проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 08.12.2020 на підставі Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем правомірно та обґрунтовано прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що позовна заява, за якою було прийнято рішення суду спрямована на виконання ухвали суду від 14.05.2020, яка постановлена в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (ст.382 КАС України), при цьому, відповідно до ч.6 ст.382 КАС України ухвала суду, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби, тобто існує пряма норма, яка визначає орган, що уповноважений на виконання вказаних ухвал. Наголошує, що норма ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає застосуванню до казаних взаємовідносин, адже боржником за виконавчим листом є посадова особа, а не державний орган. Також норми Порядку №845 не регулюються виконання рішення суду, де боржником є посадова особа.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в межах розгляду адміністративної справи №826/17947/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії, Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято ухвалу від 14 травня 2020 року, якою, зокрема, накладено на відповідального за виконання рішення - виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42040,00 грн за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 по справі №826/17947/17; половину штрафу у розмірі 21020,00 грн стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС», іншу половину у розмірі 21020,00 грн - на користь Державного бюджету України.
10 листопада 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на примусове виконання вказаної ухвали, в якому боржником значиться начальник Головного управління ДПС у місті Києві ОСОБА_1
27 листопада 2020 року ТОВ «Теплоенергосервіс» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулось із заявою про примусове виконання рішення суду, в якій просило прийняти до виконання виконавчий лист №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року.
За результатами розгляду вказаної заяви, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною відповідно до повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 грудня 2020 року виконавчий документ згідно пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто без виконання.
Вважаючи, що повідомлення відповідача є протиправним та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку у спірних правовідносинах управління органу казначейства є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державних органів (в т.ч. їх посадових осіб).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваного повідомлення) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень; законності.
Перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначено у частині 1 статті 3 Закону №1404-VIII.
При цьому, пунктом 9 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Так, прийняття оскаржуваного повідомлення обґрунтоване тим, що згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845) цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Також, пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що аналіз положень Порядку №845 у взаємозв'язку із положеннями Закону №1404-VIІІ свідчить про те, що Держказначейство є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Крім того, суд першої інстанції виходи з того, що відповідно до приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Тобто, в даному випадку у спірних правовідносинах управління органу казначейства є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державних органів (в т.ч. їх посадових осіб).
Разом із тим, колегія суддів вказує, що ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин, оскільки боржником за виконавчим листом є посадова особа, а саме начальник Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1, а не державний орган.
Положення пунктів 1 та 2 Порядку №845 визначають, що:
- цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення;
- боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Також норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не підлягають застосуванню у даних взаємовідносинах, оскільки боржником у даній справі є фізична особа - працівник органу влади, яка відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Натомість ч.1 ст.2 вказаного Закону визначає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Таким чином, поняття «державний орган» та «суб'єкт владних повноважень» не є тотожними. Посадова особа може бути суб'єктом владних повноважень, якщо наділена відповідними функціями.
Позовна заява, за якою було прийнято рішення суду спрямована на виконання ухвали суду від 14.05.2020, яка постановлена в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (ст.382 КАС України), при цьому, відповідно до ч.6 ст.382 КАС України ухвала суду, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби, тобто існує пряма норма, яка визначає орган, що уповноважений на виконання вказаних ухвал.
Також на підтвердження вищевикладеного, позивачем надано лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві «Про повернення документів» №04.1-02-10/6547 від 14.05.2021, яким повернуто виконавчий лист позивачу з тих підстав, що у виконавчому листі боржником зазначено фізичну особу - начальника Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку щодо визнання протиправним та скасувати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни у формі повідомлення від 08 грудня 2020 року про повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року без прийняття до виконання.
Разом із тим, відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями органів виконавчої служби, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов'язання уповноважених представників відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року - скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни у формі повідомлення від 08 грудня 2020 року про повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року без прийняття до виконання.
Зобов'язати уповноважених представників відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» (01024, м.Київ, вул. Богомольця, 5, код ЄДРПОУ 24260444) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2837,50 грн (дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 50 коп).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна