Справа № 759/10889/20
Категорія 36
19 травня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача Юхименка С.Ю., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 , про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -
У липні 2020 року приватне акціонерне «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі за текстом - позивач) звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 09.09.2019 року в м. Києві на вул. Верховинній сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю транспортних засобів Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП власнику автомобіля MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була завдана матеріальна шкода розмір якої, згідно Рахунку № ОК/00004074 від 11.09.2019 року - складає 59608,67 грн. Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року у справі № 759/17511/19 - ДТП сталася внаслідок порушення ПДР України відповідачем. Позивач виплатив власнику транспортного засобу MAN страхове відшкодування в розмірі - 59608.67 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ СК «Уніка», згідно договору укладеного у формі полісу № АМ/8836617. 21.10.2019 року позивач звернувся до ПрАТ СК «Уніка» з Претензією № 4481/17 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 59608,67 грн. Під час розгляду ПрАТ СК «Уніка» претензії позивача № 4481/17 від 21.10.2019 року встановлено, що автомобіль MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, тобто станом на дату ДТП строк експлуатації транспортного засобу вже склав 7 років, що відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, надає право страховику застосовувати фізичний знос на замінені складові транспортного засобу. Тому, ПрАТ СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ УПСК» в розмірі 20948,16 грн., застосувавши фізичний знос на замінені складові. 08.05.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензійним листом щодо добровільної сплати останнім суми грошового відшкодування у розмірі 38666,51 грн. Оскільки претензійний лист залишився поза увагою відповідача, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі понесених витрат в сумі 38666,51 грн., а також витрати на правову допомогу і сплачений судовий збір.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2020 року підсудність справи визначено за Подільським районним судом м. Києва.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року відкрито провадження у справі, встановлено строк відповідачу для подання відзиву та призначено судове засідання.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав, які викладені у позові.
Присутній у судовому засіданні відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.09.2019 року в м. Києві на вул. Верховинній сталася ДТП за участю транспортних засобів Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/17511/19 від 03.10.2019 року відповідача визнано винним у вказаній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.55-56).
Зазначені обставини не заперечуються жодною із сторін судового процесу.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок зазначеної ДТП автомобілю MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано механічних ушкоджень. Фактична вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля склала 59608,67 грн. (а.с.16).
На виконання умов договору страхування укладеного між позивачем та ПП «Транс Логістик», останньому виплачено 59608,67 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №ОК-00004074 від 11.09.2019 року (а.с.48).
Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ СК «Уніка», згідно договору укладеного у формі полісу № АМ/8836617 (а.с.15).
21.10.2019 року позивач звернувся до ПрАТ СК «Уніка» з претензією № 4481/17 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 59608,67 грн. (а. с. 13-14).
Розглянувши претензію позивача, ПрАТ СК «Уніка» листом повідомила, що автомобіль MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, тобто, станом на дату ДТП строк експлуатації транспортного засобу вже склав 7 років, що відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, надає право страховику застосовувати фізичний знос на замінені складові транспортного засобу. Тому, ПрАТ СК «Уніка» вважає, що сума виплати страхового відшкодування на користь ПрАТ УПСК» складає в розмірі 20948,16 грн. (а.с.10-12).
Згідно ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України "Про страхування", який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки, а саме: до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається з письмових матеріалів справи, між адвокатським об'єднанням «Юхименко та партнери» та позивачем був укладений Договір про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019 року.
Відповідно до акту надання послуг убачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги 1/05 від 21.05.2019 року на загальну суму 4000,00 грн.
Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд доходить до висновку, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому підлягають задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.141ЦПК України та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 , про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суму в розмірі 38660 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят) гривень 51 копійку;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень;
Повне найменування сторін:
позивач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681);
відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 );
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя В. В. Гребенюк