Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22 червня 2021 р. справа № 520/15666/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Період відпустки з 07.06.2021р. по 21.06.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 22.06.2021р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними бездіяльність та дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління ПФУ в Харківській області та Головного управління ПФУ в Донецькій області по припиненню і невиконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25572/08 про зобов'язання Управління ПФУ Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54, п.4 ст.67, п. 3 ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 19.12.2006 року, з 01.10.2008 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у визначеному постановою суду розмірі державної пенсії із розрахунку восьми прожиткових мінімумів та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щодо зменшення з 01.11.2011 р. розміру пенсії ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , в супереч постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25572/08 про зобов'язання Управління ПФУ Донецької області вчинити певні дії; 2) зобов'язання орган ПФУ негайно поновити виплату державної (основної і додаткової) пенсії та виплачувати її протягом життя як інваліду війни 2 групи і ліквідатору наслідків ядерної аварії 1 категорії в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, як визначено у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25572/08 про зобов'язання Управління ПФУ Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 50, 54, п.4 ст.67, п. 3 ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 19.12.2006р., з 01.10.2008р. із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування і виплату пенсії за рахунок державного бюджету України; 3) зобов'язання відповідача розрахувати з 01.11.2011 р. заборгованість пенсії ОСОБА_1 в розмірі визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25572/08 про зобов'язання Управління ПФУ Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 50, 54, п.4 ст.67, п.3 ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 19.12.2006 року, з 01.10.2008 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та виплачених сум; 4) зобов'язання відповідача розрахувати з 01.11.2011 р. суми індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості; 5) зобов'язання відповідача подати звіт до адміністративного суду про виконання рішення суду; 6) стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), суми заборгованості пенсії, індексу інфляції, 3 % річних за користування чужими коштами за цим адміністративним позовом; 7) стягнення з Головного управління ПФУ в Харківській області завданої матеріальної шкоди у розмірі з розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та виплачених сум за період з 01.11.2011 по час звернення до суду і суми індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості та 1 000 000 грн. завданої моральної шкоди; 8) допустити негайне виконання рішення суду; 9) задовольнити клопотання та постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно не виконують постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08, зменшивши з 01.11.2011 р. його розмір пенсії.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з поданим позовом не погодився. Зазначив, що заявник не перебуває на його обліку, жодних рішень відносно заявника ним не приймалось.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився. Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, а відтак задоволенню не підлягають.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021р. закрито провадження у справі №520/15666/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021р. ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 по справі № 520/15666/2020 скасовано. Направлено справу №520/15666/2020 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду вважає висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про перерахунок пенсії задоволено.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України м. Єнакієве Донецької області про відмову ОСОБА_1 у перерахуванні пенсії по інвалідності із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян з 01.10.2008 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54, п.4, 67 п.3, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 19.12.2006 року з 01.10.2008 р. із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08 набрала законної сили .
На виконання постанови суду було здійснено перерахунок пенсії у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком ( державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком).
Про те, починаючи з 01.11.2011 року органом ПФУ відповідно до Постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210 у зменшеному розмірі.
Отже, колегія суддів вважає, що звертаючись до суду в межах даної справи з позовом, позивач фактично ініціював вже новий спір, а саме щодо незгоди з застосованим механізмом обчислення відповідачем його пенсії, та прохав суд провести перерахунок пенсії виключно за норми прямої дії ст. 50, 54, п.4 ст.67, п.3 ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 19.12.2006року без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210.
Суд, з урахуванням висновків Другого апеляційного адміністративного суду, вивчивши доводи позову та відзивів на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено такі обставини спору.
Заявник є особою І категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки МСЕК №142030 заявнику встановлена 2 група інвалідності з 15.04.2003 року, безстроково.
Заявник перебуває на обліку з 01.08.2014р. в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену йому згідно ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про перерахунок пенсії задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України м. Єнакієве Донецької області про відмову ОСОБА_1 у перерахуванні пенсії по інвалідності із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян з 01.10.2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54, п.4, 67 п.3, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 19.12.2006 року з 01.10.2008 р. із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08 набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання постанови суду було здійснено перерахунок пенсії у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком (державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком).
В подальшому відповідачі виплачували пенсію позивачу відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210.
Заявник, вважаючи, що відповідачами належним чином не виконується постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Стосовно строків звернення до суду, суд зазначає, що такі не підлягають поновленню, оскільки предметом розгляду даної справи є бездіяльність (дії) пенсійного органу щодо припинення і невиконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25572/08, тобто мають триваючий характер.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що виплата пенсії заявнику до 01.11.2011 року проводилась згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25572/08, яка набрала законної сили, відповідно до ст. ст. 50, 54, п.4, 67 п.3, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 19.12.2006 року з 01.10.2008 р. із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що заявником не оскаржується.
Отже, судове рішення у справі №2а-25572/08 виконано.
Суд відзначає, що вказане судове рішення не містить жодних застережень щодо виплати пенсії із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, протягом всього життя заявника навіть після внесення змін до законодавчих актів Україні.
Виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.11.2011р. заявнику проведено у розмірі, встановленому Постановою КМУ №1210, що сторонами по справі не заперечується.
Вирішуючи спір по суті в межах застосованого відповідачами механізму обчислення пенсії заявника із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, а не за нормами прямої дії ст. 50, 54, п.4 ст.67, п.3 ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що до відносин, які склались, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закону № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 був визначений у ст. 50 Закону № 796-XII.
Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника був передбачений у ст. 54 Закону № 796-XII.
Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із новою редакцією ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 13 цього ж Порядку (в редакції, що діяла у 2011 році) встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 50 відсотків; інвалідам II групи - 40 відсотків; інвалідам III групи - 30 відсотків.
Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ №1210 є також чинними.
Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.
Згідно з п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відтак, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду і у Верховному Суді.
Так, зокрема, у постановах від 25.10.2018 (справа №629/4075/16), від 13.11.2019 (справа №381/4848/16-а) Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії позивачеві у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 1210.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 (справа №756/14634/16-а).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Додатково суд зазначає, що згідно довідок відділу з питань виплати пенсій №7 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ Харківської області від 24.12.2019р., наданими самим позивачем, у період з серпня 2014 року по грудень 2019 року розмір пенсії позивача поступово збільшувався та складав наступні розміри: у серпні 2014 року - 3991,97 грн., з вересня 2014 року по жовтень 2014 року - 4006,21 грн., у листопаді 2014 року - 4046,07 грн., з грудня 2014 року по вересень 2017 року - 4072,64 грн., з жовтня 2017 року по грудня 2017 року - 10740,00 грн., з січня 2018 року по листопад 2018 року - 10863,02 грн., з грудня 2018 року по лютий 2019 року - 10881,02 грн., з березня 2019 року по червень 2019 року - 12581,78 грн., з липня 2019 року по листопад 2019 року - 12608,58 грн., у грудні 2019 року - 12638,18 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутній факт порушення прав та інтересів заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
У зв'язку з встановленням відсутності порушеного права позивача щодо отримання пенсійних виплат за спірний період, решта позовних вимог також не підлягає задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева