Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22 червня 2021 р. справа № 520/5768/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії , -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявниця, громадянка) у порядку адміністративного судочинства заявила (з урахуванням прийнятого ухвалою суду від 11.05.2021 року уточненого позову) вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 04.11.2016 року по 04.11.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 04.11.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 04.11.2019 року - березень 2018 року; 2) зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.11.2016 року по 04.11.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 04.11.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 04.11.2019 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року №1078.
Аргументуючи ці вимоги зазначила, що адміністративний орган не у повному обсязі провів оплату праці служби військовослужбовця за рахунок невірного обчислення індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 04.11.2019 року.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, ВЧ, Частина), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог діючого законодавства.
Період відпустки з 07.06.2021р. по 21.06.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 22.06.2021р.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявниця з 04.11.2016 року по 04.11.2019 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2019 №238.
Заявниця зверталась до відповідача зі заявою стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Листом відповідача від 01.04.2021 року №10/798 відмовлено в задоволенні вказаних вимог за відсутності фінансових ресурсів для виплати спірної індексації та передбачених законом підстав для такої виплати.
При цьому, докази звернення у матеріалах справи відсутні, проте враховуючи наявність відповіді на нього і відсутність заперечень стосовно наявності звернення з боку владного суб'єкта, суд сприймає факт звернення з зазначеним запитом як доведений.
Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача з приводу не нарахування та не виплати вищевказаних виплат, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті (адже вимога про виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця підлягає захисту за правовим режимом винагороди за працю (службу), тобто без застосування інституту давності), суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку по захисту Вітчизни здійснюється, насамперед, за Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі за текстом - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.
Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011-ХІІ) присвячені унормуванню відносин з приводу прав, пільг та соціальних гарантій військовослужбовців.
Зокрема, ст.1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
У силу спеціального правила ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.
У розумінні ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.ч.1 і 6 ст.2 означеного закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру (зокрема і оплата праці та грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилом ч.1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згаданий Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом Порядок №1078).
Пунктом 1 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 було передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, а п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 - що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Отже, у нормах Порядку №1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, котра припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знов лише у наступному календарному місяці.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006р. №690 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Згідно з п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008р. №170 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З приписів наведених положень Порядку №1078 вбачається, правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалось одночасно і правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.
Постановою КМУ від 13.06.2012р. №526 пункт 101 Порядку №1078 було доповнено новим положенням, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Водночас із цим, цією ж самою постановою відбулось доповнення Порядку №1078 і п.102, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Окрім того, згідно з абз.3 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012р. №526, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Постанова КМУ від 13.06.2012р. №526 набрала чинності з 21.06.2012р.
Таким чином, з 21.06.2016р. було введено у дію нове спеціальне нормативне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.
Відтак, усі наймані працівники у цілях застосування процедури індексації Порядком №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012р. №526 були поділені законодавцем на дві категорії: 1) ті, хто вже працював станом на 21.06.2012р. (для цих осіб залишилось у силі старе правило визначення місяця початку процедури індексації); 2) ті, хто був прийнятий на роботу (службу) після 21.06.2012р. (для цих осіб було запроваджено нове правило визначення місяця початку процедури індексації - календарний місяць працевлаштування).
Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.
У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.
Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку.
Постанова КМУ від 09.12.2015р. №1013 уведена в дію з 01.12.2015р.
Отже, з 01.12.2015р. було нормативно скасовано правило визначення місяця початку процедури індексації від події прийняття на роботу після 21.06.2012р. і введено в дію уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічне до змісту абз.2 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 правило було запроваджено і п.102 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013, де указано, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Це положення було запроваджено нормативно-правовим актом і у силу правила дії нормативних актів у часі за відсутності спеціальної вказівки про протилежне не має зворотної (ретроспективної) дії у часі, тобто підлягає застосуванню виключно до тих відносин, котрі склались вже після 01.12.2015р.
Разом з тим, за допомогою використання п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013 визначається лише один з елементів механізму індексації - базовий календарний місяць, звідки наростаючим підсумком починається обчислення значення індексу споживчих цін.
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Попередня редакція означеного положення закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Закон України від 24.12.2015р. №911-VIII набрав чинності з 01.01.2016р.
Отже, до 31.12.2015р. приводом для застосування процедури індексації було перевищення порогу індексації у розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016р. приводом для застосування процедури індексації стало перевищення порогу індексації у розмірі 103 відсотка.
З 01.01.2008р. умови грошового забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб, зокрема і військовослужбовців Національної гвардії України (тобто структура та складові елементи грошового забезпечення) були деталізовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (далі за текстом - Постанова КМУ №1294).
30.08.2017р. КМУ з цього ж самого питання було прийнято постанову №704, котра у початковій редакції п. 10 набирала чинності з 01.01.2018р. (далі за текстом - Постанова КМУ №704).
Відповідно до п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 27.12.2017р. №1052 дата набрання чинності припадала на 01.01.2019р.
Згідно з п.3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 був викладений у новій редакції, яка передбачала набрання чинності з 01.03.2018р.
Отже, до 28.02.2018р. умови грошового забезпечення військовослужбовців були унормовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. почали регламентуватись приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Відтак, до настання календарної дати - 01.03.2018р. жоден із діючих військовослужбовців не отримував грошового забезпечення за правилами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
З наведеного слідує, що усі державні органи та органи державної влади (органи публічної адміністрації) обтяжені обов'язком забезпечити усім публічним службовцям однакові умови застосування процедури індексації, тобто обчислення загального значення індексу споживчих цін наростаючим підсумком з наступного календарного місяця після настання підвищення винагороди за працю (службу) в частині посадового окладу.
Крім того, суд звертає увагу, що в Листі Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 р. N 201/10/137-16 вказано, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Також, у зазначено листі приведений приклад: для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року.
Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що нарахування та виплату індексації позивачу було проведено. Проте, доказів такого нарахування матеріали справи не містять.
Отже, суд не приймає доводи відповідача про нарахування та виплату спірної індексації позивачу.
Вирішуючи спір, суд зважає, що за загальним правилом як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння), яка полягає (втілюється) у нереалізації управлінської компетенції (неприйнятті рішень чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого акту нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені) за відсутності факторів нездоланної дії, котрі об'єктивно унеможливлювали вчинення управлінського волевиявлення/виконання управлінської функції.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Тому, з урахуванням запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та визначеного ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне обтяжити владного суб'єкта обов'язком нарахувати та виплатити спірну індексацію із врахуванням наявності підстав, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII від 03.07.1991 року та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з утриманням належних податків та зборів.
Проте, щодо вимоги позивача про застосування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, суд зазначає у спірних правовідносинах індексація не нараховувалась і не виплачувалась, і питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача не порушувалися, і наразі немає підстав вважати про намір владного суб'єкта порушувати права позивача у цій частині.
Водночас із цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на явну юридичну неспроможність доводів заявника про те, що базовим розрахунковим місяцем у цілях нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 04.11.2016р. по 28.02.2018р. є саме - січень 2008р., позаяк насправді січень 2008р. є виключно місяцем підвищення розміру грошового забезпечення постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294.
Також, суд відмічає, що згідно з нормами Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013 місяцем підвищення винагороди за службу військовослужбовців за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 є саме березень 2018р., а тому процедура індексації грошового забезпечення військовослужбовця може бути розпочата виключно з наступного календарного місяця, тобто квітня 2018р.
Проте, заявник у позові такої вимоги не заявляв.
Окрім того, за офіційною оприлюдненою у мережі Інтернет інформацією Державної служби статистики України значення показника індексу споживчих цін за 2018 рік складало - 101,5; 100,9; 101,1; 100,8; 100,0; 100,0; 99,3; 100,0; 101,9; 101,7; 101,4; 100,8 % відповідно, а за період 01.01.2019р.-31.10.2019р. - 101,00; 100,5; 100,9; 101,0; 100,7; 99,5; 99,4; 99,7; 100,7; 100,7; 100,1 % відповідно.
Відтак, за період з 01.03.2018р. по 04.11.2019р. відсутня позначена ч.1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII подія початку процедури індексації грошових доходів населення - перевищення порогу індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: щодо спонукання владного суб'єкта до нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період 04.11.2016р.-28.02.2018р. за наявності підстав, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII від 03.07.1991 року та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Вимога про визнання протиправною бездіяльності задоволенню у даному конкретному випадку не підлягає, позаяк не спрямована на реальний захист прав та інтересів у сфері оплати часу військової служби.
Решта вимог позову також задоволенню не підлягають, адже є безпідставними з огляду на викладені вище міркування.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат до суду не надано.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.132-139, 241-243, 248, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період 04.11.2016р.-28.02.2018р. із врахуванням наявності підстав, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII від 03.07.1991 року та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з утриманням належних податків та зборів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева