Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
23.06.2021 р. справа №520/7466/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, громадянин) до Міністерства внутрішніх справ України (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Міністерство) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову отримані судом - 29.04.2021р. Позов прийнятий до розгляду ухвалою від 30.04.2021р. Згідно з ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 31.05.2021р.
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: зобов'язання підготувати і подати до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення заявника станом на 19.11.2019р. у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 із обов'язковим відображенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, премій) для обчислення і перерахунку пенсії з 01.12.2019р.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинена адміністративним органом відмова у видачі довідки про грошове забезпечення діючого публічного службовця є протиправною і позбавляє громадянина права на отримання пенсії у належному розмірі.
Відповідач, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що відсутні підставі для складання нової довідки про розмір грошового забезпечення.
Відзив на позов надійшов до суду 15.06.2021р., і за таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу в системі органів Міністерства внутрішніх справ України, мав спеціальне звання атестованого працівника органів внутрішніх справ України - «майор міліції», був звільнений з публічної служби з посади оперуповноваженого сектору БНОН ЛВ на ст. Харків-Пас. Управління МВСУ на Південній залізниці, показник вислуги років склав - 20 років; отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На відносини з оплати праці публічного службовця за аналогічною штатною посадою відносно заявника поширюються положення постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988).
У березні 2021 р. заявник звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою з приводу видачі нової довідки про грошове забезпечення діючого поліцейського станом на 19.11.2019 року.
При цьому, докази звернення у матеріалах справи відсутні, проте з огляду на наявну відповідь владного суб'єкта, а також на відсутність заперечень стосовно обставин звернення з боку відповідача, суд сприймає факт звернення як доведений.
Відповідь на це звернення була надана листом МВС України в особі Департаменту персоналу, в якому викладена відмова у складанні нової довідки про грошове забезпечення поліцейського у зв'язку із тим, що з органів Пенсійного фонду України не надходили списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Наполягаючи необхідності одержання довідки для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії з 01.12.2019р. з урахуванням усіх складових елементів структури грошового забезпечення поліцейського за аналогічною штатною посадою станом на 19.11.2019р., заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України.
пунктом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення звільнених у відставку осіб начальницького складу органів внутрішніх справ унормовано, насамперед, приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2262-XII).
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2262-XII - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2262-XII - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України №2262-XII визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України №2262-XII визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами, адже протилежне тлумачення змісту норм ст.ст.43 і 63 Закон України №2262-XII із абсолютною неминучістю призводить до штучного створення «віртуального» (неіснуючого у дійсності) показника грошового забезпечення, котрий не отримується жодним із діючих публічних службовців за рахунок автоматичного додавання структури власного грошового забезпечення особи-пенсіонера під час проходження служби до структури грошового забезпечення діючого публічного службовця.
Розглядаючи справу, суд відмічає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Окрім того, процедура призначення та процедура перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії деталізовані також і приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затвердженого постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців чи інших осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
Саме дане нормативне рішення Уряду України поширюється на відносини за участю заявника і призводить до виникнення правової підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за службу діючих поліцейських громадянину з категорії «міліціонер у відставці» або з категорії «поліцейський у відставці».
30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 з приводу оплати служби військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704).
Згідно з п.10 постанови КМУ №704 згадане нормативне рішення Уряду України набирало чинності з 01.01.2018р.
Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р., а 01.01.2019р.
Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 (далі за текстом - Постанова КМУ №103) до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 Постанови КМУ №103 стосувались перерахунку розміру раніше призначених пенсій військовослужбовцям у відставці та деяких іншим особам за виключенням поліцейських у відставці та атестованих співробітників органів внутрішніх справ у відставці.
Натомість, положення п.3 Постанови КМУ №103 стосувались перерахунку розміру раніше призначених пенсій поліцейським у відставці та атестованим співробітникам органів внутрішніх справ у відставці
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Утрата чинності п.1 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р., п.6 Постанови КМУ №103 з 29.01.2020р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаних календарних дат відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
Суд повторює, що положення пунктів 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 є незастосовними відносно заявника, оскільки заявник є пенсіонером за лінією МВС України, атестованим працівником органів внутрішніх справ України у відставці із спеціальним званням міліції.
У зв'язку з утратою чинності п.п.1 і 2 постанови КМУ №103 саме з 05.03.2019р. припинило існування законодавчо запроваджене обмеження у структурі грошового забезпечення діючого публічного службовця в цілях перерахунку розміру раніше призначених пенсій (оклад за посадою, оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) і відпала перешкода в обчисленні пенсії за усіма реально існуючими та виплаченими складовими елементами грошового забезпечення.
Отже, згадана подія не створює для заявника жодних юридичних наслідків.
Відносно заявника є застосованим п.3 Постанови КМУ №103.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
Утрата чинності пунктом 3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та обставини їх скасування рішенням суду в межах справи №№826/3858/18 є незастосовними відносно заявника, позаяк стосуються виключно військовослужбовців у відставці, зокрема і пенсіонерів за лінією Міністерства оборони України (тобто військовослужбовців у відставці), а заявник є пенсіонером за лінією МВС України (тобто атестованим співробітником органів внутрішніх справ у відставці).
Тому і положення пунктів 1 та 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, і наслідки втрати чинності цими положеннями у зв'язку з набранням чинності рішенням суду по справі №826/3858/18, не мають для заявника жодного юридичного значення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки пункт 3 Постанови №103, що стосується перерахунку розміру грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), скасований рішенням у справі №826/12704/18, яке набрало законної сили 19.11.2019 - то саме з 19.11.2019 у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постанови КМУ №988, та такий перерахунок основного розміру пенсії відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ має бути здійснений ГУ ПФУ в Харківській області з 01.12.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у видачі довідки за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий поліцейський, що проходить службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.
За загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України рішенням суб'єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб'єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов'язку.
При цьому, управлінська дія владного суб'єкта може втілюватись і у вигляді письмової (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням, але створюють перешкоду у реалізації суб'єктивного права заявника.
Оскільки лист не є рішенням, то і згадана відмова не є рішенням владного суб'єкта у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, але є управлінським волевиявленням, наслідки вчинення якого підлягають нівелюванню у спосіб визнання протиправною відмови, оформленої листом.
У позові заявник не оскаржує ані дії, ані бездіяльність адміністративного органу у спірних правовідносинах.
Проте судом виявлено подію активного волевиявлення владного суб'єкта з приводу відмови у видачі оновленої довідки, оформленої письмовим листом, існування якої перешкоджає видачі доідки у спірних правовідносинах.
Відтак, підлягає визнанню протиправною реально вчинена пенсійним органом відмова, що спонукає суд до застосування за власною ініціативою приписів ч.2 ст.9 КАС України.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення у формі відмови, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
Матеріалами справи підтверджено, що у даному конкретному випадку адміністративний орган не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно, зміст належної норми права витлумачив невірно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується із характером, змістом та суттю спірних відносин та їх нормативного регламентування.
При цьому, суд зважає, що у межах даної справи підлягає вирішенню виключно спір з приводу фізичної видачі адміністративним органом довідки про грошове забезпечення, а не з приводу розміру та структури грошового забезпечення діючого військовослужбовця, позаяк ці обставини можуть виникнути виключно у майбутньому, а тому не входять до предмету доказування по цій справі.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим військовослужбовцем підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.
У спірних правовідносинах адміністративний орган відмовив у видачі довідки про грошове забезпечення, не вдаючись до з'ясування та юридичної оцінки перелічених вище факторів, котрі мають безпосереднє юридичне значення для розміру та структури грошового забезпечення діючого публічного службовця (тобто для змісту довідки).
До того ж, суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" структура винагороди за працю складається із основної заробітної плати (Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців) та додаткової заробітної плати (Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.).
Згідно з ст.15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Відтак, згідно з ч.4 ст.245 КАС України відсутні підстави для визначення у судовому акті усіх складових грошового забезпечення діючого військовослужбовця для перерахунку розміру пенсії заявника, позаяк сам адміністративний орган вчиняючи відмови не виконав усіх вимог, передбачених законом.
Суд також вважає відсутніми підстави для видачі довідки про розмір грошового забезпечення саме заявника, позаяк заявник станом на 01.01.2018р. (дата з якої було проведено перерахунок пенсії), 01.03.2018р. (дата набрання чинності постановою КМУ №704 про збільшення винагороди за службу), 05.03.2019р. (дата втрати чинності постановою КМУ №103 з приводу обмежень складових грошового забезпечення як розрахункової бази для обчислення розміру раніше призначеної пенсії у процедурі перерахунку у зв'язку з підвищенням винагороди за службу) публічної служби не проходив, а відтак, права на грошове забезпечення не має.
У цій частині позову належить відмовити, а довідка має бути видана адміністративним органом відносно посади, яку обіймав заявник перед звільненням зі служби в органах внутрішніх справ у контексті реально виплачених складових елементів винагороди діючого поліцейського або аналогічної чи прирівняної посади за штатом суб'єкта права, де відбувалось проходження служби (фактичного компетенційного правонаступника, юридичного правонаступника тощо).
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі правові механізми, спрямовані на з'ясування об'єктивної істини.
Суд повторює, що заявник є пенсіонером по лінії Міністерства внутрішніх справ України, належить кола атестованих співробітників органів внутрішніх справ України у відставці або до кола атестованих співробітників Національної поліції України у відставці, отримує пенсію у залежності від показників грошового забезпечення за постановою КМУ №988 від 11.11.2015р., а не за постановою КМУ №704 від 30.08.2017р.
Відповідно до наказу МВС України від 25.02.2019р. №125 реалізацію функції з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій було покладено на Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань.
Тому суд доходить до переконання про те, що довідки про грошове забезпечення діючого публічного службовця можуть бути видані як Міністерством в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, так і Сектором із соціально-гуманітарних питань Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області".
Протилежне тлумачення змісту владних управлінських функцій органів публічної адміністрації, задіяних у механізмі призначення вперше та перерахунку розміру раніше призначених пенсій у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призводить до обтяження приватної особи нерозумно невиправданим тягарем звернення саме до одного із декількох владних суб'єктів, наділених компетенцією на вчинення одного і того ж самого управлінського волевиявлення.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 28.04.2021р. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб'єкта підлягає судовий збір у сумі 454,00 грн.
Спір вирішується судом по суті 23.06.2021р.
Станом на указану дату відзив на позов владним суб'єктом подано.
Оскільки обставини зносин внутрішніх підрозділів МВС України між собою не є об'єктивно нездоланною перешкодою у наданні витребуваних судом документів, то клопотання відповідача про поновлення та продовження строку на подання відзиву і доказів належить відхилити.
Викладені у позові обставини не спростовані відповідачем, умовам фактичної дійсності відповідають.
З огляду на встановлену судом обставину поширення на відносини за участю позивача норм постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 спір може бути вирішений на підставі наявних доказів.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Клопотання відповідача про поновлення та продовження строку на подання відзиву і доказів - залишити без задоволення.
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, оформлену листом від 05.04.2021р. №К-8134/22.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 р. за штатною посадою, звідки ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) було звільнено із служби, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988, із відображенням відомостей про розміри реально виплачених основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та загальних і постійних премій.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код - 00032684; місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко