Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
23 червня 2021 р. справа № 520/7154/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст.287 КАС України за правилами письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", про визнання дій протиправними та стягнення суми , -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, боржник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича, які полягають у стягненні 100% заробітної плати; 2) стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича 5609,44 грн. на користь ОСОБА_1 .
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що приватним виконавцем безпідставно стягнуто 100% заробітної плати в порушення вимог чинного законодавства.
26.04.2021 р. позивачем було подано клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович (далі за текстом - приватний виконавець, суб'єкт владних повноважень), подав відзив на адміністративний позов та копію постанови про відкриття виконавчого провадження №64965347 з ідентифікатором доступу для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в мережі Інтернет. В обґрунтування своєї позиції посилався на зняття арешту з коштів, накладеного 25.03.2021 року, та винесення постанови від 15.04.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію боржника, для відрахування із доходів (пенсії і заробітної плати) боржника у відповідності до вимого чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загального залишку заборгованості за виконавчими провадженням, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", своїх письмових пояснень до суду не надала.
З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 20.05.2021 року витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича: письмові пояснення щодо юридичної долі стягнутих у ході примусового виконання рішення з арештованих рахунків боржника коштів у розмірі 7011.80 грн.; письмові пояснення стосовно підстав для стягнення з боржника 100% суми заробітної плати за березень 2021 року; документ, на підставі якого з банківського рахунку боржника відбулось списання коштів у розмірі 7011.80 грн. Роз'яснено, що витребувані докази належить подати суду до 22.06.2021р.
Витребувані документи до суду надано не було.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
25.03.2021 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 у розмірі 29884,00 грн. на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» на підставі виконавчого напису № 3548 від 01.03.2021 року Приватним нотарусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В.
25.03.2021 року приватним виконавцем відповідною постановою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках в банківських установах, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, а саме: 33141,40 грн.
В ході примусового виконання рішення, з арештованих рахунків боржника стягнуто кошти (платіжні вимоги від 06.04.2021 року), у розмірі 7011,80 грн.
09.04.2021 року відповідною постановою було знято арешт з коштів, накладеного 25.03.2021 року, та 15.04.2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію боржника, для відрахування із доходів (пенсії і заробітної плати) боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загального залишку заборгованості за виконавчим провадженням.
Не погодившись з діями приватного виконавця щодо стягнення частини її заробітної плати, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Виходячи з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежним, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.
05.10.2016р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон від 02.06.2016р. №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.3 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім, тих, що передбачені ч. 2 ст. 5 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року у справі №756/1927/16-ц.
Питання звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника передбачені розділом 9 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII.
Так, відповідно до ст.68 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до положень ст. 69, ст. 70 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
За матеріалами справи встановлено, що утримання у розмірі 7011,80 грн. відбулось із заробітної плати боржника у розмірі 100 відсотків за виконавчим документом (виконавчий напис № 3548 від 01.03.2021 року), що підтверджується виписками з банку та квитанцією від 07.04.2021 року.
Тобто, приватним виконавцем стягнено 100% заробітної плати в порушення ст. 70 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII.
При цьому, постанови про звернення стягнення на заробітну плату позивача за виконавчим документом (виконавчий напис № 3548 від 01.03.2021 року), винесеної на час утримання із заробітної плати позивача 7011,80 грн., матеріали справи не містять.
Також, зазначене звернення стягнення на заробітну плату відсутнє і в постанови про відкриття виконавчого провадження №64965347 від 25.03.2021 року.
Наявна в матеріалах справи постанова про звернення стягнення на заробітну плату позивача винесена приватним виконавцем 15.04.2021 року, вже після утримання із заробітної плати 100% її місячного розміру.
Отже, утримання за виконавчим написом № 3548 від 01.03.2021 року Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. з ОСОБА_1 100% заробітної плати за платіжною вимогою від 06.04.2021 року, здійснено приватним виконавцем в порушення ст.ст. 68, 69, 70 Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII, а саме: без винесення відповідної постанови та у неналежному розмірі.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України стягнувши 100% заробітної плати позивача, а тому вказані дії є протиправними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Продовжуючи розгляд справи в частині позовних вимог про стягнення з приватного виконавця 5609,44 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб'єктивного права чи захист ущемленого інтересу.
Тому, враховуючи, що приватний виконавець в силу Закону від 02.06.2016р. №1404-VIII не набув права власності на спірні кошти позивача та, з огляду на приписи ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позову і обтяжити відповідача вчинити дії з приводу повернення 5609,44 грн. (80% від стягнутих 100% заробітної плати) на користь позивача.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича щодо утримання за виконавчим написом № 3548 від 01.03.2021 року Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. з ОСОБА_1 100% заробітної плати за платіжною вимогою від 06.04.2021 року.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича вчинити дії з приводу повернення коштів у розмірі 5609,44 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'ять гривень 44 копійки) на користь ОСОБА_1 .
У решті вимог позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Старосєльцева