Справа № 500/727/21
17 червня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П. за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Кавійчик В.П.
представника відповідача Кущик А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Долина - Рома" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "Долина-Рома" (далі - позивач, ПП "Долина-Рома") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18.09.2020 року №0000360503, яким накладено штрафну санкцію за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на суму 500000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки ПП "Долина-Рома" щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, викладеними в акті від 03.09.2020 року, Головним управлінням ДПC у Тернопільській області зроблено висновок про порушення вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
Будь-які обставини, які би свідчили про наявність у податкового органу інформації про порушення ПП "Долина-Рома" вимог законодавства, а також про отримання її в установленому порядку, що створювало би достатні умови для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відсутні. Не містить також такої інформації наказ №1146 від 26.08.2020 року "Про проведення фактичної перевірки".
ПП "Долина-Рома" одержано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дизельне паливо в загальній кількості 23695,00 л на загальну суму 316162,50 грн., тобто 23,70 кубічних метрів, що далеко не перевищує розмір 1000 кубічних метрів, вказаний у ПК України, тому господарська діяльність позивача жодним чином не пов'язана зі зберіганням пального на акцизному складі.
У позивача на складі розміщено резервуар для зберігання пального ємкістю 10000 л (10 кубічних метрів), однак наявність резервуару з такою ємкістю є явно недостатнім для того, щоб приміщення де воно зберігалось можна було б вважати акцизним складом в розумінні вимог ПК України. Матеріали перевірки не містять жодного доказу, який би підтверджував зберігання підприємством пального на акцизному складі і тим більше в кількості 23695,00 л.
Також нічим не підтверджується надуманий органами ДПС факт зберігання ПП "Долина-Рома" за період з 28.04.2020 року по 08.07.2020 року на складі за адресою проведення діяльності: Теребовлянський район, с.Долина, пального без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потребі споживання чи потреб власної переробки). Куплене паливо було використано для заправлення баків транспортних засобів, а решта розлито в односекційні рухомі паливні цистерни об'ємом 1900 л, які прикріплювались до транспортних засобів підприємства для постійної заправки транспорту.
ПП "Долина-Рома" отримало ліцензію на право зберігання пального за реєстраційним номером 19140414202000647 від 09.07.2020 року, тому з 09.07.2020 року мало право на зберігання пального у єдиній ємності загальною місткістю 10000 л, що і пояснює наявність палива у ній в момент перевірки. Серед іншого факт відсутності дій щодо неправомірного зберігання пального встановлено, постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.11.2020 року у справі №606/1912/20 про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, позивач вважає спірні рішення протиправним та таким, яке підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 11.03.2021 року подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що перевірка була проведена на підставі наказу №1146 від 26.08.2020 року і здійснена на законних підставах та у встановленому законом порядку. В наказі про призначення фактичної перевірки, врученому платнику податку як і направлення на перевірку, про що свідчить підпис директора ОСОБА_2 , визначено правові підстави для її проведення, чим спростовується аргументи щодо не зазначення контролюючим органом підстав для проведення перевірки. Водночас, положення ст.80 ПК України не покладають обов'язку на представників контролюючих органів пред'являти докази на підтвердження підстав для проведення фактичної перевірки.
Проведеною фактичною перевіркою встановлено, що ПП "Долина-Рома" придбало паливо дизельне від фізичної особи-підприємця на адресу: с.Долина Теребовлянського району Тернопільської області, в кількості 23695,00 л на загальну суму 316162,50 грн. На складі позивача розміщено резервуар для зберігання пального, документи на право власності на який підприємством не представлено. На момент проведення інвентаризації під час перевірки в резервуарі знаходилося пальне в кількості 7900 л на 108261,60 грн. Документів на витрати використаного пального підприємством не представлено.
Таким чином, оскільки проведеною фактичною перевіркою встановлено факт зберігання пального ПП "Долина-Рома" без наявності ліцензії на право зберігання пального , відповідачем підставно за порушення ст.15 Закону №481/95-ВР застосовано оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача фінансові санкції на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_3 , головний державний ревізор-інспектор, який безпосередньо здійснював перевірку ПП "Долина-Рома" за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, повідомив, що позивачем було придбано дизельне пальне в загальній кількості 23695,00 л, залишок якого на дату перевірки становив 7900 л. У ПП "Долина-Рома" розміщено на складі резервуар для зберігання пального, ємністю 10000 л, документи на право власності на який підприємством не представлено. Таким чином, перевіркою встановлено факт зберігання ПП "Долина-Рома" на складі без наявності ліцензії на право зберігання пального. Чи з'ясовувався спосіб використання та зберігання пального, в тому числі технічна можливість у рухомих паливних бочках, як додатковий бак пального, свідок не пам'ятає та вважає це несуттєвою обставиною, оскільки отримане пальне повинно десь зберігатись.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відзначив, що зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин використання та зберігання позивачем пального, а лише наявність його залишку на дату перевірку 7900 л. Наявність факту придбання дизельного палива не є беззаперечним доказом зберігання пального позивачем в розумінні ст.1 Закону №481/95-ВР. У користуванні ПП "Долина-Рома" в період за який проводилася перевірка знаходилося 12 транспортних засобів. Позивачем використовувались 10 односекційних рухомих паливних бочок об'ємом по 1900 л, які були прикріплені до транспортних засобів виключно для власного споживання без зберігання у ньому пального у певному місці (території). Вказані цистерни не являються нерухомим майном і не мають чіткої прив'язки до місця (території), використовувалися виключно для дозаправки основних паливних баків транспортних засобів до яких прикріплювалися такі бочки, і виступали фактично додатковими паливними баками транспортних засобів.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких. Наголосив, що вичерпний перелік випадків, коли суб'єктам господарювання не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального наведений в ст.15 Закону №481/95-ВР. Однак, у разі якщо підприємство має у власності або у користуванні ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні вказаного Закону, в такому випадку позивачу необхідно було отримати ліцензію на зберігання пального.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, позивач ПП "Долина-Рома" зареєстроване як суб'єкт господарювання в Єдиному державному юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 26.08.2020 року видано наказ №1146 про проведення фактичної перевірки ПП "Долина-Рома", за адресою провадження діяльності с.Долина Теребовлянського району Тернопільської області, щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за період з 01.04.2020 року по 04.09.2020 року, тривалістю 10 діб (а.с.56).
На підставі наказу від 26.08.2020 року №1146 та направлень від 26.08.2020 року №1720/05-03, №1721/05-03 (а.с.57), Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області проведено перевірку позивача, за результати якої складено акт від 03.09.2020 року (а.с.20-23).
В ході перевірки з'ясовано, що ПП "Долина-Рома" придбало паливо дизельне від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу: с. Долина, Теребовлянського району, Тернопільської області в кількості 23695,00 л на загальну суму 316162,50 грн., а саме:
8150,00 л на суму 108362,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №1234 та товарно-транспортною накладною №27 від 28.04.2020 року (а.с.60-61);
7385,00 л на суму 95975,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №8 та товарно-транспортною накладною №7 від 02.05.2020 року (а.с.62-63);
8160,00 л на суму 111824,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №390 та товарно-транспортною накладною №65 від 11.05.2020 року (а.с.64-65).
На складі ПП "Долина-Рома" за адресою: с.Долина, Теребовлянського району, Тернопільської області, розміщено резервуар для зберігання пального, документи на право власності на який підприємством не представлено.
На підставі наказу №103 від 26.08.2020 року (а.с.58), 26.08.2020 року керівником підприємства ОСОБА_2 в присутності працівників Головного управління ДПС України у Тернопільській області проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального), що знаходилося в вищезазначеному резервуарі. На момент проведення інвентаризації в резервуарі знаходилося пальне в кількості 7900 л на 108261,60 грн. (а.с.59).
За висновками перевірки, позивачем порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР.
В акті перевірки, представник позивача вказав незгоду з висновками перевірки.
Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області 18.09.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000360503, яким на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР за зберігання пального без наявності ліцензії застосовано до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн. (а.с.9-10).
Не погодившись із наказом про проведення фактичної перевірки та податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесеного на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
У пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У відповідності до пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).
Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 26.08.2020 року видано наказ №1146 "Про проведення фактичної перевірки", керуючись ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.
Вказаний наказ та направлення на перевірку вручені платнику податку, про що свідчить підпис директора ПП "Долина-Рома" Сливки Р.М.
Положення абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України визначають, що у разі непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Зі змісту наведеної правової норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тоді як у спірних правовідносинах позивач не скористався таким правом, за результатами якої складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №826/17123/18 ухвалила постанову від 21.02.2020 року (К/9901/25669/19), в якій сформулювала такий правовий висновок: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Покликання позивача на те, що фактичну перевірку здійснено без законодавчих підстав є безпідставними, позаяк такі були вказані: "ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України", що відповідає вимогам до наказу, встановлених п.81.1 ст.81 ПК України.
У відповідності до листа ДПС України №13939/7/99-00-07-05-03-07 від 11.08.2020 року, адресованого Головним управлінням ДПС в областях та м.Києві, зобов'язано провести детальний аналіз наданої інформації: дослідити фактичні обсяги отриманого суб'єктами господарювання пального; встановити можливі місця його зберігання за адресами, вказаними в додатку до цього листа; провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
Відсутність в наказі від 26.08.2020 року №1146 "Про проведення фактичної перевірки", не оскарженому позивачем, інформації про порушення вимог законодавства чи інші (фактичні) підстави для проведення перевірки, про необхідність якої вказала ДПС України, суд не вбачає достатнім для причинно-наслідкового зв'язку з протиправністю податкового-повідомлення рішення від 18.09.2020 року №0000360503.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про необхідність оцінці наслідкам проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення по суті виявлених порушень.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом №481/95-BP.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Статтею 15 цього Закону встановлено вимоги щодо імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР).
Згідно з ч.10 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Частиною 32 ст.15 Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Відповідно до ч.38 ст.15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Згідно з ч.43 ст.15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Водночас у ст.1 Закону №481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме:
місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
Разом з цим, пп.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
З аналізу наведених правових норм слідує, що суб'єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов'язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.
Як встановлено судом, в ході перевірки з'ясовано, що ПП "Долина-Рома", без наявності ліцензії на право зберігання пального, придбало паливо дизельне від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу: с. Долина, Теребовлянського району, Тернопільської області в кількості 23695,00 л на загальну суму 316162,50 грн., а саме:
8150,00 л на суму 108362,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №1234 та товарно-транспортною накладною №27 від 28.04.2020 року (а.с.60-61);
7385,00 л на суму 95975,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №8 та товарно-транспортною накладною №7 від 02.05.2020 року (а.с.62-63);
8160,00 л на суму 111824,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №390 та товарно-транспортною накладною №65 від 11.05.2020 року (а.с.64-65).
Однак, надані контролюючим органом первинні документи, підтверджуючі придбання позивачем пального, не є беззаперечним доказом зберігання такого пального в розумінні ст.1 Закону №481/95-ВР.
Не відображає обставин використання та зберігання позивачем придбаного пального і зміст акту перевірки, а лише наявність його залишку на дату перевірку 7900 л.
Та обставина, що відповідно до акта інвентаризації від 26.08.2020 року в резервуарі, розміщеному на складі позивача, знаходилось пальне в кількості 7900 л на 108261,60 грн. (а.с.59) протилежного не доводить, оскільки на момент проведення інвентаризації у ПП "Долина-Рома" була наявна ліцензія на право зберігання пального за реєстраційним номером 19140414202000647 від 09.07.2020 року, що відповідачем не оспорюється.
Водночас, у постанові Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.11.2020 року, що набрала законної сили, у справі №606/1912/20, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зазначено, що виявлений на складі ПП "Долина-Рома" резервуар для зберігання пального ємністю 10000 л, а тому, враховуючи відсутність доказів щодо здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, суд приходить до висновку, що резервуар, який наявний в складі ПП "Долина-Рома", за адресою: с.Долина Теребовлянського району Тернопільської області, не є акцизним складом, у розумінні вимог ПК України. Вказані обставини в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Заперечуючи факт зберігання пального, позивач зазначив, що придбане паливо перебувало в паливних баках транспортних засобів та в 10 односекційних рухомих паливних бочках, об'ємом по 1900 л, які були прикріплені до транспортних засобів виключно для власного споживання.
Використання пального ПП "Долина-Рома" в господарській діяльності супроводжувалось складанням актів списання, в яких місцем зберігання визначено безпосередньо транспортні засоби (а.с.122-162).
Факт наявності у власності або у користуванні ПП "Долина-Рома" в перевіряємий період 12 транспортних засобів стверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.24-36) та повідомленням про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП (а.с.116).
Водночас, зберігання пального в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481.
Суд відзначає, що при отриманні ліцензії на право зберігання пального необхідно вказати адресу зберігання пального. Водночас відповідно як реалізувати таку вимогу щодо пересувних додаткових заправних ємностей, які використовуються для роботи техніки на різних полях підприємства, - податковим органом не обгрунтовано.
Натомість допитаний в ході судового розгляду свідок, який безпосередньо здійснював перевірку ПП "Долина-Рома" за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, повідомив, що не пам'ятає чи з'ясовувався спосіб використання та зберігання пального. Не досліджувалась в ході перевірки і така технічна можливість у рухомих паливних бочках. Висновок ж про зберігання ПП "Долина-Рома" на складі без наявності ліцензії на право зберігання пального зроблено формально з огляду на придбання позивачем пального в загальній кількості 23695,00 л, залишок якого на дату перевірки становив 7900 л.
В той же час, відповідачем не було надано достатніх доказів, які б свідчили не про придбання позивачем пального, а про фактичне зберігання пального позивачем у вказаний період. Натомість, встановлення таких обставин (фактичне зберігання пального) є обов'язковим для вирішення питання щодо наявності правових підстав для застосування фінансових санкцій, в контексті того, що як поняття "зберігання пального" так і поняття "місце зберігання пального" визначено Законом №481/95-ВР і саме оцінка фактично встановлених обставин із законодавчо визначеними категоріями, є обов'язковою умовою для висновків щодо дотримання чи недотримання суб'єктом господарювання умов зберігання пального.
Тобто, у спірних правовідносинах має місце фактично ототожнення Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області поняття "придбання пального" та "зберігання пального".
Відтак, враховуючи, що під час проведення перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем положень ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях.
Фактична перевірка відбулась уже після отримання підприємством ліцензії на право зберігання пального, а тому вставлення обставин зберігання пального з 28.04.2020 року по 08.07.2020 року, не може, в даному випадку, здійснюватись лише на основі доказів купівлі пального та наявності ємності для зберігання з пальним.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідач при прийняті податкового повідомлення-рішення від 18.09.2020 року №0000360503 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та, як наслідок, невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 7500,00 грн. згідно платіжного доручення від 15.02.2021 року №339 (а.с.8).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 18.09.2020 року №0000360503.
Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ ВП 44143637) сплачений ПП "Долина - Рома" судовий збір в сумі 7500 грн. згідно платіжного доручення від 15.02.2021 року №339.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Приватне підприємство "Долина - Рома" (місцезнаходження/місце проживання: с. Долина,Теребовлянський район, Тернопільська область,48163 код ЄДРПОУ/РНОКПП 32808094);
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.