про повернення позовної заяви
24 червня 2021 року Справа № 480/4899/21
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо ненарахування та невиплати до 05 травня 2020 року та до 05 травня 2021 року одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 р. у розмірі 10064,40 грн., за 2021 р. у розмірі 13640,00 грн., як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня за 2018 р. у розмірі 7260,00 грн. та до 05 травня за 2019 р. у розмірі 7485,00 грн. як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою суду від 11.06.2021 позовна заява була залишена без руху, позивачу надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, а саме зобов'язано надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали суду від 11.06.2021, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із мотивів, суд визнає неповажними підстави, зазначені у такій заяві, виходячи із наступного.
У заяві про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем зазначається наступні підстави.
Так, позивачу стало відомо щодо протиправності здійснених нарахувань, у зв'язку із чим позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, але Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради листом від 17.05.2021 № М-1115/12.06-29 відмовив позивачу у проведенні перерахунку щорічно разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2021 роки. Таким чином вказує, що шестимісячний строк не було пропущено, оскільки про порушення свої прав позивач дізнався 20.05.2021, після отримання листа Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 17.05.2021 № М-1115/12.06-29.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача щодо можливості поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 08.06.2021 та, окрім іншого, просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо ненарахування та невиплати до 05 травня 2020 року одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 р. у розмірі 10064,40 грн., як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня за 2018 р. у розмірі 7260,00 грн. та до 05 травня за 2019 р. у розмірі 7485,00 грн. як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Суд наголошує на тому, що грошова допомога є періодичним та фіксованим платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про підставу здійснення такої виплати, її розмір, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів було здійснено саме такий її розрахунок.
Враховуючи, що вказаний вид грошової виплати є періодичним платежем, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується.
Отже, з дня отримання або неотримання виплати особою, якій призначена грошова допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Крім того, судом враховується, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
30 вересня - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Разом з цим, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом 08.06.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого п.2 ст.122 КАС України.
Також слід зазначити, що на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отримуючи або неотримуючи суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020 роки позивач повинен знати про порушення свого права кожного разу при отриманні або неотриманні виплати грошової допомоги до 5 травня відповідного року та встановлений шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, тому позивач мав звернутися до суду до 30 вересня відповідного року, разом з цим цього не зробив.
Суд враховує, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі № 240/12017/19 від 31.03.2021 року відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно, а відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахування наведеного, суд приходить до висновку, що отримання позивачем листа відповідача від 17.05.2021 №М-115/12.06-29 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, що спростовує доводи позивача про необхідність відліку шестимісячного строку для звернення до суду саме з дати отримання відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у відповідь на його заяву.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
У даному випадку позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначено в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до Сумського окружного адміністративного суду з даним позовом в шестимісячний строк, передбачений положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України.
Зазначені висновки суду щодо обмеження строків звернення із зазначеними в адміністративному позові позовними вимогами узгоджується також із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 14.04.2021 по справі № 520/2893/21, від 05.04.2021 по справі № 520/18905/2020.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд, розглянувши доводи поданої заяви від 23.06.2021 про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, вважає наведені позивачем причини неповажними.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у клопотанні, визнані судом необґрунтованими, суд повертає позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 до 05 травня 2020 року одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2018, 2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 р. у розмірі 10064,40 грн., як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми; зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2018 р. у розмірі 7260,00 грн. та до 05 травня за 2019 р. у розмірі 7485,00 грн. як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Разом із тим, суд звертає увагу позивача на те, що він, у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 до 05 травня 2020 року одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2018, 2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 р. у розмірі 10064,40 грн., як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми; зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2018 р. у розмірі 7260,00 грн. та до 05 травня за 2019 р. у розмірі 7485,00 грн. як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений та підписаний 24 червня 2021 року.
Суддя С.М. Глазько