Справа №718/950/21
Провадження №2-а/718/14/21
14.06.2021 року м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Скорейка В.В.
за участю секретаря судових засідань Гайдей А.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора роти 4 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Матіоса А.М. (місце знаходження: вул. Заводська, 22 м. Чернівці), Департаменту патрульної поліції (м.Київ вул. Федора Ернста,3) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом, посилаючись на те, що постановою серії ЕАН № 4011284 від 02.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 02.04.2021 року о 22 год. 50 хв. в м.Кіцмань вул. Незалежності керував транспортним засобом з неосвітленим номером в темну пору доби, що не дає змоги визначити символи номерного знаку. А також при перевірці не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ чим порушив п.2.1 та 2.9в ПДР України, до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Зазначає, що перед початком руху його транспортного засобу переконався у справності зовнішніх освітлювальних приладів. Несправність освітлення могла виникнути в процесі руху через погану якість дороги, а під час експлуатації транспортного засобу неможливо виявити зазначену несправність, так як конструкцією транспортного засобу не передбачено опцію повідомлення водія про відсутність освітлення номерного знаку під час руху.
Також посилається на те, що пред'явити страховий поліс не виявилось можливості у зв'язку із відсутністю інтернет з'єднання, яке необхідне для підключення мобільного додатку «Приват24», де позивачем і оформлено страховий поліс.
Крім того відповідачем відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення явки адвоката для його участі під час розгляду справи, тому вважає, що є підстави для скасування оскарженої постанови.
Позивач в судовому засідання підтримав доводи позовної заяви. Вказав, що на момент керування автомобілем страховий поліс був дійсним, що підтверджується матеріалами справи, однак за відсутності інтернету він не мав можливості його пред'явити. Також визнав факт, що в момент зупинки його транспортному засобу поліцейським, освітлювальний прилад заднього номерного знаку не працював, але це не є суттєвим порушенням ПДР і за його вчинення можна було застосувати лише попередження.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Бойчук М.Л. в судове засідання не прибула, надавши до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 6 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до п.2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Таким чином, зазначений пункт Правил дорожнього руху вимагає від водія, щоб номерний знак автомобіля у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості був освітлений і можна було чітко визначити його символи з відстані 20 м.. Для такого освітлення автомобіль повинен мати відповідне облаштування та джерело енергії, за справністю яких водій зобов'язаний стежити.
Зокрема, відповідно до п.2.3 ПДР України, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом зобов'язаний перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектацію транспортного засобу.
З відеозапису, який наданий відповідачем, зокрема, із змісту розмови між поліцією та позивачем, слідує, що номер автомобіля позивача не був освітлений взагалі, що вказує на несправність зовнішніх освітлювальних приладів.
Автомобіль зупинений поліцейськими в темну пору доби, а отже, його номерний знак повинен бути освітленим, а поліція вправі була його зупинити, тобто, зупинка автомобіля була правомірною. Оскільки зупинка автомобіля була правомірною, позивач зобов'язаний був пред'явити поліцейському поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на його вимогу. Позивач, як встановлено із вказаного вище відео, цього не зробив, зіславшись на відсутність Інтернет з'єднання, що унеможливило пред'явлення полісу поліцейському.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).
Відповідно до підпунктів а, б, ґ п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Крім того позивач, вказує на те, що поліцейський притягнув його до адміністративної відповідальності з порушенням встановленого законом порядку, зокрема, під час розгляду справи, відповідач не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи через бажання отримати правову допомогу адвоката, чим позбавив можливості скористатися своїм гарантованим правом на захист.
З долученого до матеріалів справи відеозапису слідує, що позивачу було надано можливість скористатись послугами адвоката, проте позивач своїм правом не скористався, при цьому, не вказував про здійснення виклику адвоката, та не зазначав про необхідність надання додаткового часу для його приїзду.
Тому судом не встановлено будь-яких порушень прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в п. 32 справи «Максименко проти України», обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 6 ст. 121 КУпАП, не передбачає застосування адміністративного арешту.
Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак, подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. В судовому засіданні позивач зазначив, що достатньо підготувався для здійснення представництва та захисту своїх інтересів самостійно і допомоги адвоката не потребує.
При цьому, посилання ОСОБА_1 на відмову інспектора поліції у задоволенні заявленого клопотання про відкладення розгляду справи сприймаються судом критично, адже фактичні обставини справи та надані сторонами записи подій дають підстави для висновку про те, що суб'єктом владних повноважень не було порушено гарантоване законодавством та Конвенцією про захист прав людини право на правову допомогу та не свідчать про вчинення позивачем активних дій для отримання такої допомоги.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме: порушення п. 2.9(в) в та 2.1 ПДР України та обґрунтовано притягнуто до відповідальності ч.6 ст. 121 КУпАП та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП правомірно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн., а доводи, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.
Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Матіоса А.М., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18.06.2021 року.
Суддя В.В.Скорейко