24 червня 2021 року Справа № 280/1954/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.11.2020 № Ф-25592-49 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 11 803,66 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята всупереч приписів чинного законодавства України. З 25.10.2018 позивач перебуває на обліку у податкових органах (№ взяття на облік 9914, код податкового органу ДПІ-830) як платник податків самозайнята особа (адвокат), проте фактичну діяльність не здійснює, доходи від адвокатської діяльності не отримує. Поряд з цим, з 13.02.2017 та по цей час позивач перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрофарма", де він працює на умовах трудового договору на посаді юрисконсульта. ТОВ "Дніпрофарма", як роботодавець позивача, на протязі всього періоду трудових відносин з ним, здійснював і здійснює відповідні нарахування та виплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок, ЄСВ) з заробітної плати позивача у визначеному законодавством розмірі. Отже позивач вважає, що, оскільки фактичну діяльність не здійснює (тобто не отримує додаткового доходу), а його роботодавець утримує і перераховує з його заробітної плати до Державного бюджету необхідні суми Єдиного внеску, тим самим позивачем вже виконано передбачений законодавством обов'язок щодо сплати даного внеску, і він не зобов'язаний додатково сплачувати Єдиний внесок ще й як платник податків-самозайнята особа (адвокат), оскільки мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається, а сплата внеску як того вимагає відповідач, призводить до подвійного оподаткування.
06.04.2021 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що згідно даних ІТС "Податковий блок" 29.06.2017 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця/адвоката ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) та 25.10.2018 взято на облік у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район). У відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську. З огляду на ці норми, відповідач вважає, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати Єдиний внесок. Ставка Єдиного внеску для платників Єдиного внеску відповідно до норм ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталіабо окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування Єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від того, чи отримує платник дохід від незалежної професійної діяльності чи ні. Таким чином, в період з 21.10.2019 року по теперішній час, позивачу нараховано до сплати Єдиного внеску на суму 15 103.66 грн., з яких сплачено позивачем Єдиного внеску в сумі 2 754.18 грн. Сума боргу зазначена у Вимозі дорівнює нарахуванням за 6 місяців 2019 року, за 12 місяців 2020 року і становить 11 803,66 грн. Отже відповідач вважає Вимогу законною та такою що має бути виконана позивачем.
Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 24.06.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Ради адвокатів Запорізької області від 29.06.2017 № 10 Позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 від 29.06.2017.
З 25.10.2018 Позивач зареєстрований у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район) як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат.
Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , за кодом бюджетної класифікації 71040000 у 2019-2021 роках, відповідачем проведені нарахування Єдиного внеску як фізичній особі, що провадить незалежну професійну діяльність в якості адвоката, а саме:
За ІІІ кв. 2019 року по строку 21.10.2019 - 2 754.18 грн.;
За IV року по строку 20.01.2020 - 2754.18 грн.;
За І кв. 2020 року по строку 21.04.2020 - 2078.04 грн.;
За ІІ кв. 2020 року по строку 20.07.2020 - 1 039.06 грн.;
За ІІІ кв. 2020 року по строку 19.10.2020 - 3 178.12 грн.;
За IV року по строку 19.01.2021 - 3 300.00 грн.
в період з 21.10.2019 року по теперішній час, позивачу нараховано до сплати Єдиного внеску на суму 15 103,66 грн., з яких сплачено позивачем Єдиного внеску в сумі 2 754.18 грн., через що, на думку відповідача, у позивача виник борг (недоїмка) по сплаті Єдиного внеску за період з 21.10.2019 по 19.10.2020 в сумі 11 803, 66 грн.
На підставі цього та ст. 25 Закону № 2464, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 26.11.2020 було прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-25592-49 з якої вбачається, що станом на 31.10.2020 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 11 803,66 грн.
Нарахування недоїмки зі сплати Єдиного внеску станом на 31.10.2020 у розмірі 1 803,66 грн. відповідач здійснив виходячи з того, що позивач повинен сплачувати Єдиний соціальний внесок як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат, незалежно від того, чи здійснює він таку діяльність фактично, чи ні, та не залежно від того, чи був Єдиний внесок сплачений з інших джерел доходу позивача.
Не погодившись із Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2020 № Ф-25592-49, позивач звернувся до суду із даним позовом. В якому просить визнати її протиправною і скасувати.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для формування спірної вимоги стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача безумовного обов'язку нараховувати та сплачувати Єдиний внесок як самозайнята особа - адвокат незалежно від того, чи здійснює він таку діяльність фактично, чи ні, та не залежно від того, чи був Єдиний внесок сплачений з інших джерел доходу позивача. Проте, оскільки позивачем Єдиний внесок у повному обсязі не сплачувався, за обліком відповідача утворилась недоїмка, що і стало підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Позивач, в свою чергу, вказував на те, що він дійсно зареєстрований як платник податків, як самозайнята особа-адвокат, але фактично таку діяльність не здійснює, адже працює на умовах трудового договору у ТОВ "Дніпрофарма" та це підприємство, як роботодавець, сплачує за позивача Єдиний внесок у встановленому законодавством порядку і розмірі, отже свій обов'язок по сплаті цього внеску позивач виконав, а трактування законодавства відповідачем щодо необхідності сплати позивачем Єдиного внеску одночасно як самозайнята особа-адвокат і як найманий працівник - призводить до подвійної сплати Єдиного внеску, що є незаконним.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом №2464.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є:
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності .
Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону,
- на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд зазначає, що Відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивачем, як самозайнятою особою-адвокатом на протязі періоду за який сформовано спірну Вимогу отримано дохід саме від цієї діяльності. При цьому суд погоджується з тим, що наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльныстю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, але не може бути доказом фактичного здійснення такої діяльності та отримання від неї доходу.
Судом встановлено, що позивач з 13.02.2017 та по цей час перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Дніпрофарма", де він працює на умовах трудового договору, обіймає посаду юрисконсульта.
Згідно наданих до матеріалів справи документів, ТОВ "Дніпрофарма", як роботодавець позивача, на протязі всього періоду трудових відносин, здійснює відповідні нарахування та виплати Єдиного внеску з заробітку позивача у визначеному законодавством розмірі, і цей факт не заперечується відповідачем.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування Єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
З метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, що діяла на протязі періоду за який було сформовано Вимогу, не були врегульовані.
Суд погоджується з тим, що у випадку утримання роботодавцем сум Єдиного внеску з заробітної плати особи, цією особою тим самим виконано свої обов'язки щодо сплати даного внеску.
При цьому, тлумачення Відповідачем норм чинного законодавства, що регулює сплату Єдиного внеску в частині необхідності сплати цього внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як самозайняті особи (однак господарську діяльність фактично не здійснюють і доходи від неї не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем) і суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при перегляді у касаційному порядку рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у даній справі № 440/2149/19 (№ К/9901/28514/19), та у справі № 160/3114/19 (постанова ВС України від 27.11.2019) зазначивши, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається само зайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню як джерела права.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок сплачувати Єдиний внесок у мінімальному розмірі, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність (яку він фактично не здійснював та дохід за неї не отримував, оскільки у цей період (2018-2020 роки) він був найманим працівником, з огляду на що Вимога податкового органу є протиправною та підлягає скасуванню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що сформована відповідачем 1 податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2020 № Ф-25592-49 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 11 803,66 грн. є протиправною.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.11.2020 № Ф-25592-49 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 11 803,66 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова