справа №619/3044/21
провадження №1-кп/619/291/21
іменем України
24 червня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданнікримінальне провадження № 12021221230000110 від 23.04.2021 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурораОСОБА_6
обвинуваченогоОСОБА_3 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
27 березня 2021 року приблизно о 18 годині ОСОБА_3 прийшов до раніше знайомого йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає в квартирі АДРЕСА_3 . Під час спілкування і сумісного розпиття алкогольних напоїв з ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , знаходячись у кухні вказаної квартири, попросив останнього дати йому в борг 100 доларів США, на що той погодився, і пішовши до сусідньої кімнати, з шухляди комоду взяв одну купюру номіналом 100 доларів США, яку передав ОСОБА_3 , при цьому останній помітив місце зберігання грошових коштів, та в цей час у нього виник прямий умисел на крадіжку грошових коштів. Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна - грошових коштів, що належать ОСОБА_9 , переслідуючи корисливий мотив, з метою збагачення за рахунок чужого майна, достовірно знаючи, що його злочинні дії ніким помічені не будуть, під приводом необхідності прибрати підлогу кімнати, взявши віник, пройшов до житлової кімнати, де відкрив шухляду комоду, встановленого в цій кімнаті, де взяв грошові кошти в сумі 11000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США, які положив в свою кишеню, після чого повернувся на кухню, де був ОСОБА_7 , і близько 19 години з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, таким чином, розпорядився викраденим майном на свій розсуд чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 11 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 27.03.2021 становить 307 667,00 грн, що відповідно до п. 3 примітки до статті 185 КК України є великим розміром.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії ОСОБА_3 , які виразилися у крадіжці, тобто таємному викраденні чужого майна, вчинене у великих розмірах, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище. Також ОСОБА_3 повністю визнав цивільний позов, який подав потерпілий ОСОБА_10 .
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Вина обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 визнається судом обставинами, які пом'якшують його покарання.
В обвинувальному акті зазначено, що обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , під час досудового розслідування не встановлено.
З урахуванням того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (стаття 337 КПК України) обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.
Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, визнання цивільного позову потерпілого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, дані про особу обвинуваченого, можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов'язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
Ухвалами слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року (справа № 619/2032/21, провадження №№ 1-кс/619/479/21, 1- кс/619/480/21, 1-кс/619/481/21, 1-кс/619/482/21) було накладено арешт на майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує арешт вказаного майна та повертає його потерпілому.
Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_3 307 646,90 грн підлягає повному задоволенню, оскільки позов повністю обґрунтований.
З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 307 646,90 грн.
Арешт майна, застосований відповідно до ухвал слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 28.04.2021 (справа № 619/2032/21 провадження № 1-кс/619/479/21), від 28.04.2021 (справа № 619/2032/21 провадження № 1-кс/619/480/21), від 28.04.2021 (справа № 619/2032/21 провадження № 1-кс/619/481/21), від 28.04.2021 (справа № 619/2032/21 провадження № 1-кс/619/482/21), - скасувати.
Речові докази:
-купюру номіналом 100 доларів США, з номером МВ18198617С; купюру номіналом 100 доларів США, з номером LВ82647014F; купюру номіналом 100 доларів США, з номером LF24590405С; грошові кошти у розмірі 5946 гривень, а саме: 10 купюр номіналом 500 гривень, 9 купюр номіналом 100 гривень, 1 купюри номіналом 10 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, 1 купюра номіналом 1 гривня; купюру номіналом 100 доларів США, з номером LВ61734638J, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - повернути потерпілому ОСОБА_7 ;
-телевізор «ERGO» mod 32DHS6000 HDTV32, серійний номер Е 20090401933, зарядний пристрій Borofone 10000, мобільний телефон Samsung SMA107E imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, - повернути потерпілому ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1