м. Вінниця
23 червня 2021 р. Справа № 120/3805/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (іден. номер - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 (іден. номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027) про: визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач 1); ОСОБА_2 (далі - позивач 2); ОСОБА_3 (далі - позивач 3) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачі посилаються на те, що в жовтні 2020 року вони звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га кожному, яка розташована на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Наказом від 19.04.2021 за №2-898/15-21-СГ відповідач відмовив позивачам в наданні такого дозволу.
Вважаючи протиправним винесений наказ, позивачі звернулись до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 28.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
31.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що 04.11.2020 позивачі звернулися з клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Головним управлінням були розглянуті вищезазначені клопотання та наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-898/15-21-СГ від 19.04.2021 позивачам було повідомлено про те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є включеною до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10703/15-20-СГ від 19.05.2020. Відтак, на думку відповідача, земельні ділянки, які включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, що відповідає положенням частини 3 статті 136 Земельного кодексу України.
Окрім того відповідач зазначає, що однією з підстав для включення земельної ділянок до переліку земельних ділянок право на які може бути реалізоване на земельних торгах, слугувало і рішення 37 сесії 7 скликання Надроссянської сільської ради Погребищенського району від 25.10.2019 року №367.
Також відповідач звертає увагу суду, що 27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», за приписами якого з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не є розпорядником спірної земельної ділянки.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, то відповідач наголошує на тому, що питання надання чи відмови у наданні такого дозволу є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), в які суд втручатися не може.
За наведеного вище, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
В жовтні 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею по 2,0 га кожному на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. До поданих клопотань були додані викопіювання із схеми землекористування Надроссянської сільської ради із зазначенням бажаних місць розташування земельних ділянок, копії паспортів та ідентифікаційних номерів.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19.04.2021 року за №2-898/15-21-СГ позивачам було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03), а саме:
1.1 ОСОБА_1 - орієнтовною площею 2,00 га;
1.2. ОСОБА_2 - орієнтовною площею 2,00 га;
1.3. ОСОБА_3 - орієнтовною площею 2,00 га, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є включеною до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, згідно наказу Головного управління від 19.05.2020 року за №2-10703/15-20-СГ.
Зокрема, згідно частини 3 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, що є включеними до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
З спірним наказом позивачі не погоджуються, вважають його протиправним, а відтак з метою його скасування звернулися до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 за №2768-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.
Відповідно до матеріалів справи, наказом від 19.04.2021 року за №2-898/15-21-СГ позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав того, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є включеною до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, згідно наказу Головного управління від 19.05.2020 року за №2-10703/15-20-СГ.
Так, приписами ст. 136 ЗК України, яким визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Отже, законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Тож визначальним є факт включення земельної ділянки до переліку земель, які виставлені на земельні торги в порядку, визначеному законом.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19.
Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому, фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17).
Так, відповідно до позиції Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17 зазначено, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України. Ділянка, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання ОСОБА1, є частиною загального масиву земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 200 га, кадастровий номер 5125081600:01:001, відтак така є ділянкою окремого кадастрового кварталу в межах визначеної кадастрової зони.
Отже, вказує Верховний Суд у подібних правовідносинах, що якщо у наказ включено кадастровий квартал на території сільської ради відповідного району (за межами населених пунктів), а не окремі земельні ділянки, то суди дійшли помилкового висновку в частині того, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є сформованою, відтак такою, яка може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок, а відтак і помилковим є висновок судів в частині правомірності прийнятого відповідачем оспорюваного рішення.
Так, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10703/15-20-СГ від 19.05.2020 до переліку земельних ділянок, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах включений кадастровий квартал, а не конкретна сформована земельна ділянка, площею 20,20га.
Відтак, в даних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на час прийняття спірного наказу не надало доказів присвоєння вказаній земельній ділянці, що була включена до переліку прав на яку може бути набуто на умовах аукціону кадастрового номера (отже формування земельної ділянки) як окремого визначеного об'єкта цивільних прав.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.
Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.
Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України, чого зроблено не було у даному випадку, то суд приходить до висновку, що спірний наказ про відмову позивачам у надані дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
На противагу вказаним вище висновкам, суд приходить до висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивачів в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, виходячи з наступного.
У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З 27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», за приписами якого з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не є розпорядником спірної земельної ділянки.
Відтак, суд не може зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, оскільки на час вирішення спору та прийняття рішення дане питання не належить до повноважень відповідача, а тому в задоволені цієї частини вимог слід відмовити.
Стосовно клопотань позивачів про встановлення судового контролю, то при їх вирішенні суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Окремо слід вказати, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов'язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
На ряду з цим, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт з огляду на предмету спору, оскільки судом відмовлено в частині вимог зобов'язального характеру, а скасування акту індивідуальної дії реалізовується з дня набрання законної сили судовим рішення, що не потребує додаткових дій.
За наведеного, суд відмовляє в задоволенні такого клопотання.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 280/5161/19, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати невинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією процесуальною вимогою, а отже оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.
При поданні до адміністративного суду позовної заяви, позивачами було сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень кожен, а відтак саме така сума судових витрат має бути стягнена з відповідача на користь заявників, так як основна вимога як спосіб захисту судом задоволена.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 квітня 2021 року №2-898/15-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою 3-ом громадянам, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 гривень.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 гривень.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити:
позивач - ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
позивач - ОСОБА_2 (іден. номер - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
позивач - ОСОБА_3 (іден. номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547,
вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна