24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 686/3014/19
провадження № 51-2668ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Партизанська Приморського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
встановив:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання до покарання призначеного за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 31 листопада 2018 року об 11 год повторно, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , використовуючи кран-маніпулятор під керуванням водія ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні наміри засудженого, шляхом вільного доступу, таємно викрав із вищезазначеного домоволодіння металеву бочку, належну ОСОБА_7 , яку у подальшому здав до пункту прийому металобрухту, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 3355 грн.
Крім того, ОСОБА_4 07 березня 2019 року об 11 год повторно, перебуваючи неподалік земельної ділянки за адресою ОК «Грузевицький-1» на АДРЕСА_3 , використовуючи вантажний автомобіль марки «Камаз», держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який не був обізнаний про злочинні наміри засудженого, таємно викрав металеві контейнер та бочку, належні ОСОБА_9 , які у подальшому здав до пункту прийому металобрухту, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 16000 грн.
Крім того, ОСОБА_4 16 липня 2019 року об 11 год 30 хв повторно, перебуваючи у торгівельному залі магазину «Колібріс» на вулиці Подільській, 65 у місті Хмельницькому, таємно викрав з-під каси №2 картонну коробку, в якій знаходився мобільний телефон з чохлом та карткою пам'яті, належний ОСОБА_10 , чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5820 грн.
Крім того, ОСОБА_4 24 липня 2019 року о 17 год 42 хв повторно, перебуваючи у приміщенні магазину «Економ» №10 на вулиці Львівське шоссе, 18 у місті Хмельницькому, таємно викрав зі стелажу з продуктами пляшку коньяку та ковбасу, належні ПП «Славутич Поділля», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 268, 58 грн.
Крім того, ОСОБА_4 20 серпня 2019 року о 15 год 13 хв повторно, перебуваючи у приміщенні магазину «EVA 1801» на вулиці Кам'янецькій, 82 у місті Хмельницькому, таємно викрав із торгівельної полиці туалетну воду, належну ТОВ «Руш», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 678, 42 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно його підзахисного ОСОБА_4 з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість, просить їх змінити та призначити засудженому покарання за вчинений ним злочин у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.
В обґрунтування викладених вимог стверджує, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що засуджений вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті злочину, з часу вчинення останнього епізоду крадіжки до моменту затримання 20 червня 2020 року злочинів не вчиняв.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних міркувань.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Згідно статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Положеннями статті 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, призначаючи засудженому покарання за інкримінований злочин, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який негативно характеризується, не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення умисних злочинів проти власності.
Згідно з висновком органу пробації ризик вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення дуже високий, як і ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб.
Також при призначенні ОСОБА_4 покарання, попри посилання захисника, судами встановлено обставини, що пом'якшують покарання, за епізодами крадіжок майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ТОВ «Руш», ПП «Славутич Поділля», а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та визнання вини. Проте, при розгляді кримінального провадження враховано також і те, що засуджений вину у вчиненні злочину за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) не визнав, у своїх діях не розкаявся, шкоди, завданої злочином не відшкодував.
Крім того, у відповідності до приписів статті 67 КК обставиною, яка обтяжує покарання обґрунтовано визнано рецидив злочинів.
А тому, враховуючи викладене, з огляду на суспільну небезпеку скоєних злочинів та особи винного, який на шлях виправлення після вчинення корисливих злочинів не став, висновок органу пробації, суд першої інстанції дійшов до переконання про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, вірно застосовувавши приписи статті 71 КК. При цьому місцевий суд констатував, що саме таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення засудженого та сприятиме виконанню мети покарання, передбаченої частиною 2 статті 50 цього Кодексу.
Ухвала апеляційного суду, постановлена за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони захисту за доводами аналогічними, викладеним у касаційній скарзі, відповідає вимогам статті 419 КПК, є належно вмотивована та обґрунтована.
З прийнятим судами рішенням погоджується і колегія суддів, та, виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, вважає покарання, призначене ОСОБА_4 , справедливим та домірним вчиненому.
Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого злочину, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових злочинів.
Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які з додержанням засад верховенства права та законності було реалізовано при постановленні судових рішень у цьому провадженні.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_5 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3