Ухвала
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 316/1206/19
провадження № 61-4497ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання протиправними та скасування наказів про оголошення догани та звільнення,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «Енергоатом»)про визнання протиправними та скасування наказів про оголошення догани та звільнення.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним пункт 1 наказу ДП «Енергоатом» «Про оголошення догани» від 26 березня 2019 року № 89-вк в частині пункту 1 про оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним наказ ДП «Енергоатом» «Про звільнення ОСОБА_1 » від 03 червня 2019 року № 26-зв. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ВП «Атоменергомаш» на посаді начальника відділу ліцензування, якості, стандартизації та сертифікації з 03 червня 2019 року. Стягнуто з ДП «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток заробітку за період вимушеного прогулу з 03 червня 2019 року по 03 лютого 2021 року у розмірі 756 559,10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць. У іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача є незаконним з огляду на відсутність систематичного невиконання ОСОБА_1 обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки накази ДП «Енергоатом» від 24 жовтня 2018 року №341-вк «Про оголошення догани» та від 18 січня 2019 року №17-вк «Про оголошення догани» скасовані, що виключає системність порушення ОСОБА_1 трудового законодавства.
ДП «Енергоатом» 16 березня 2021 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року продовжено ДП «Енергоатом» строк на усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року ці недоліки було усунуто, зокрема, надано уточнену касаційну скаргу.
В уточненій касаційній скарзі ДП «Енергоатом» підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на яку посилається в уточненій касаційній скарзі ДП «Енергоатом» не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. Як наслідок, ВП «Атоменергомаш не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень в частині посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат