ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 червня 2021 року Справа № 923/537/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 116700,00 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про стягнення заборгованості в сумі 116700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору купівлі-продажу від 11.12.2018р., укладеного у спрощений спосіб, щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою від 22.04.2021р. відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
12.05.2021р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.
24.05.2021р. від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання судового рішення.
10.06.2021р до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про стягнення заборгованості в сумі 116700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору купівлі-продажу від 11.12.2018р. щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 11.12.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу.
За умовами укладеного договору ТОВ "Біохем Україна" зобов'язалось передати у власність Покупця кормові добавки, премікси, комбікорми та кормові матеріали.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 589350,00 грн.
Однак, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 116700,00 грн., що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 11.12.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу.
На підставі видаткових накладних №1776 від 11.12.2018 року на загальну суму 32400,00 грн.; № 467 від 02.04.2019 року на загальну суму 33300,00 грн.; №588 від 23.04.2019 року на загальну суму 44400,00 грн.; №1040 від 04.07.2019 року на загальну суму 16650,00 грн.; №1118 від.07.2019 року на загальну суму 58500,00 грн.; №1481 від 11.09.2019 року на загальну суму 52500,00 грн.; № 1669 від 15.10.2019 року на загальну суму 44100,00 грн.; №1948 від 27.11.2019 року на загальну суму 66600,00 грн.; №2135 від 26.12.2019 року на загальну суму 13800,00 грн.; №93 від 22.01.2020 року на загальну суму 55200,00 грн.; №606 від 16.04.2020 року на загальну суму 55200,00 грн.; №1281 від 10.08.2020 року на загальну суму 70500,00 грн.; №1339 від 20.08.2020 року на загальну суму 35700,00 грн.; №1679 від 13.10.2020 року на загальну суму 10500,00 грн. відповідачу було передано кормові добавки, премікси, комбікорми та кормові матеріали.
Отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ "Зоотехнологія" на видаткових накладних, скріплених печаткою товариства (а.с.7-20).
На виконання умов договору відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджено банківською довідкою щодо зарахування від ТОВ "Зоотехнологія" платежів №70-1-1/737 від 12.04.2021р. в загальній сумі 472650,00 грн. (а.с. 24)
Як стверджує позивач, за видатковими накладними №1281 від 10.08.2020р.; № 1339 від 20.08.2020р. та № 1679 від 13.10.2020р. відповідачем оплату не здійснено.
Суд зауважує, що із поданих позивачем доказів слідує, що заборгованість за поставлений позивачем товар складає 589350,00 грн. - 472650,00грн. = 116700,00 грн.
Доказів погашення основної заборгованості в сумі 116700,00 грн. матеріали справи не містять.
29.03.2021р. ТОВ "Біохем Україна" направило на адресу ТОВ "Зоотехнологія" вимогу про сплату вартості товару в семиденний строк з моменту отримання вимоги.
02.04.2021р. позивачем отримано відповідь на вказану вимогу за № 257 від 01.04.2021р., якою ТОВ "Зоотехнологія" підтвердило, що станом на 01.04.2021р. заборгованість останнього за Договором складає 116700, 00 грн.
Також, даним листом ТОВ "Зоотехнологія" повідомило позивача про те, що знаходиться в скрутному фінансовому становищі та не може виконати свій обов'язок зі сплати вартості Товару у вказані позивачем строки. Зокрема було повідомлено позивача про те, що відповідач планує здійснити погашення заборгованості з 17.05.2021р. по 01.07.2021р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує факту поставки ТОВ "Біохем Україна" товару у кількості та на суму, які вказує позивач в позовній заяві, та підтверджує заборгованість у сумі 116700,00 грн.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Разом з тим, зазначене не перешкоджає для підтвердження такого правочину посилатись на інші докази. Отже, відсутність договору у письмовій формі як окремого документа не свідчить про відсутність факту його укладення.
Зі змісту вищезазначених видаткових накладних вбачається, що сторонами досягнуто згоди з таких умов договору, як предмет та ціна договору, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що сторонами було укладено договір у спрощеній формі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи те, що сторонами підписано видаткові накладні, в яких погоджено який товар поставлено, його ціну, приймаючи до уваги, що відповідачем частково оплачено поставлений товар, суд приходить до висновку, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.
За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивачем та відповідачем не погоджено строк оплати поставленого товару.
Водночас, з матеріалів справи слідує, що 29.03.2021р. ТОВ "Біохем Україна" направило на адресу ТОВ "Зоотехнологія" вимогу про сплату вартості товару в семиденний строк з моменту отримання вимоги, яка останнім отримана, розглянута, проте не задоволена, що не заперечується і самим відповідачем.
За наведених обставин суд констатує, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 116700,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
Так обґрунтовуючи клопотання відповідач зауважує, що стягнення виниклої з об'єктивних причин заборгованості однією сумою негативно відобразиться на спроможності ТОВ "Зоотехнологія" нести витрати на забезпечення безперебійної роботи виробничих комплексів, а різке зменшення коштів на утримання виробничих комплексів потягне за собою падіж поголів'я свиней та понесення незапланованих коштів на їх утилізацію і, як слідство, ускладнить виконання рішення суду. А у найгіршому випадку призведе до ініціювання товариством звернення до господарського суду із заявою про банкрутство.
На підставі викладеного відповідач просить розстрочити виконання рішення в частині основного боргу на шість місяців.
Позивач проти задоволення означеного клопотання заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав необґрунтованості.
Відповідно до ч. 1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При розгляді заяви про розстрочку рішення, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
З підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У клопотанні про розстрочку виконання рішення суду боржник вказує підставу розстрочки рішення - неспроможність нести витрати на забезпечення безперебійної роботи виробничих комплексів товариства.
Проте, заявник, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надав жодних доказів на підтвердження підстав для розстрочки виконання рішення суду, як не надав й доказів на підтвердження існування виняткових обставин, що підтверджують неможливість виконання рішення суду.
При цьому, суд не приймає до уваги додані відповідачем до відзиву на позовну заяву звіти про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2020 рік, оскільки звіти складено станом на 2020 рік, в той час клопотання про розстрочку виконання рішення суду стосується періоду другої половини 2021 року.
Щодо розрахунку потреби у коштах для фінансування 1 дня життя виробничих майданчиків ТОВ "Зоотехнологія", то, по-перше, у ньому не зазначено періоду, за який складено означений розрахунок; по-друге, даний розрахунок стосується витратної частини господарської діяльності відповідача, в той час як відомостей про дохідну частину від такої діяльності суду не подано. Отже, суду не доведено збитковість підприємницької діяльності товариства та, як наслідок, необхідність розстрочення виконання судового рішення.
Суд зауважує, що доказів існування на момент винесення господарським судом рішення обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, та відсутності коштів для погашення заборгованості відповідачем не надано, а відповідно і не доведено наявності підстав, за яких було б можливим задоволення клопотання відповідача в частині розстрочення виконання рішення суду.
При цьому суд зазначає, що належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може ставитися у залежність від скрутного фінансового становища підприємства. Окрім того, відповідно до пункту 9 частини 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення по справі.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Сторони спору є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах.
Згідно ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог судовий збір в сумі 2270,00 грн., в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія".
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Тираспольська, 31, офіс 409; код ЄДРПОУ 32853429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" (03066, м. Київ, провулок Охтирський, будинок 7, корпус 1, офіс 1-201; код ЄДРПОУ 37866538) - 116 700 (сто шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судових витрат.
3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 24.06.2021р.
Суддя М.Б. Сулімовська