Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1385/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, Харківська обл, м. Харків, вул Пушкінська, буд. 61)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 в розмірі 48498,02 грн., пеню у розмірі 8 603,41 грн., 3% річних у розмірі 3252,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 4946,80 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем зобов'язань за Договором на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 в частині оплати за спожитий газ.
Ухвалою господарського районного суду Харківської області від 20.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1385/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
07.05.2021 року відповідач подав відзив (вх.№ 10387), в якому заперечує проти позову в повному обсязі, просить зменшити розмір пені на 70% та витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей про дату отримання відповідачем актів приймання-передачі природного газу, тому оплатити заборгованість після 31.12.2018 відповідач не мав можливості, оскільки, договір на той момент припинив свою дію. Також, відповідач зазначає, що невиконання зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач вказує, що юридична особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є бюджетною неприбутковою установою, яка нині перебуває в скрутному матеріальному становищі та всі витрати якої узгоджуються з органом уповноваженим на здійснення такого фінансування.
Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповіді на відзив у порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2021.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 19.06.2021. Однак зважаючи на те, що в період з 11.06.2021 по 18.06.2021 суддя перебувала у відпустці, а 19.06.2021 - 21.06.2021 були вихідними, рішення у даній справі постановлено у перший робочий день судді, тобто 22.06.2021.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (споживач), укладено Договір № 41GNKhz540-18 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ), у відповідності до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (код ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Згідно з пунктом 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 28,000 тис.м. куб.
Умовами п. 1.3. Договору передбачені планові обсяги постачання газу по місяцях.
Відповідно до п. 1.7. Договору строк поставки природного газу з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що якість газу, який передається споживачеві в пунктах призначення, має відповідати вимогам, установленим державними стандартами та технічним умовами щодо його якості.
Пунктом 2.2. Договору передбачені умови постачання газу, а саме у відповідності до п. 2.2.1. постачання газу відбувається за умови наявності діючого між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу. У відповідності до п.2.2.2. - за умови відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів. Згідно п. 2.2.4. постачання газу відбувається за умови підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача.
Умовами п. 2.3. Договору передбачено обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Згідно п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються відповідно Постанови КМУ від 21.02.2017р. № 90 «Про внесення змін до постанови КМУ від 01 жовтня 2015 р. № 758» та постанови КМУ №792 від 30.09.2015р.
У відповідності до п.3.2. умови Договору можуть бути змінені згідно пунктів 1-8 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 року.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що ціна газу становить 5 798,25 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1159,65 грн., всього з ПДВ 6957,90 грн.
Пунктом 3.4. Договору сторонами погоджено, що ціна, зазначена в п. 3.3. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.
Відповідно до 3.5.Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.3. та 3.4 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.
Згідно п.3.6. Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору.
Умовами п.3.5. Договору передбачено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором та на момент укладання Договору складає 194 821,20 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот двадцять одна грн.. 20 коп.), в тому числі ПДВ - 32470,20 грн., в.т.ч.:
- за рахунок бюджетних коштів - 167 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 27 916,67 грн.
- за рахунок відшкодування від мешканців гуртожитку - 27 321,20 грн. - в тому числі ПДВ - 4 553,53 грн.
У відповідності до п.4.1. розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.
Згідно п.4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
У відповідності до п.4.2.1. Договору споживач має право здійснювати оплату на підставі актів приймання-передачі природного газу та/або 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
Пунктом 4.2.3. Договору передбачено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно п.4.3. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 6.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до п.11.1 Договір набуває чинності з дати його підписання та, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦКУ, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
29.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків, укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 41GNKhz540-18 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів.
Даною Додатковою угодою сторони змінили планові обсяги постачання газу по місяцях, що зазначено у п. 1.3 Договору № 41GNKhz540-18 .
Також, виклали пункт 3.1., пункт 3.3. та пункт 3.7. Договору в наступній редакції:
«3.1. Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються відповідно Постанови КМУ від 19.10.2018р. №867 «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» .
«3.3. Ціна газу з 01 листопада 2018р. становить 7124,10 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1424,82 грн., всього з ПДВ - 8548,92 грн»
«3.7.3агальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором та на момент укладання Договору складає 215 399,45 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн.. 45 коп.), в тому числі ПДВ - 35 899,91 грн., в.т.ч.:
- за рахунок бюджетних коштів - 168 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 28 000,00 грн.
- за рахунок відшкодування від мешканців гуртожитку - 47 399,45 грн. - в тому числі ПДВ -7 899,91 грн.»
Дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 листопада 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу природного газу, зокрема в грудні 2018 в обсязі 5,673 тис. куб. м. на загальну суму 48498,02 грн., про що свідчить відповідний акт №ХО30028400 приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 до Договору № 41GNKhz540-18 (а. с. 19), підписаний представниками позивача та відповідача, а також скріплений печатками сторін.
Проте, за поставлений природний газ відповідач не розраховувався в порядку та строки, визначені умовами договору. Як вказує позивач, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 48498,02 грн.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано останньому пеню у розмірі 8 603,41 грн., 3% річних у розмірі 3252,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 4946,80 грн. за певні періоди прострочення, що мали місце з 11.01.2019 по 06.04.2021.
Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 в розмірі 48498,02 грн., пеню у розмірі 8 603,41 грн., 3% річних у розмірі 3252,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 4946,80 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 позивач поставив відповідачу природний газ для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) на загальну суму 48498,02 грн., що підтверджується актом №ХО300028400 приймання-передачі природного газу (а. с. 19).
Проте, в порушення умов Договору, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався взагалі, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
При цьому суд критично ставиться до посилань відповідача у своєму відзиві на відсутність відомостей про дату отримання відповідачем акту приймання-передачі природного газу, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки, як зазначалось, акт приймання-передачі природного газу до договору № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 представниками позивача та відповідача підписаний, а також скріплений печатками сторін без жодних зауважень та доповнень з боку відповідача.
Зазначене, з урахуванням вимог п. 4.2.1 - 4.2.3. Договору є підставою для проведення розрахунків за спожитий природний газ за правилами, визначеними вказаними положеннями договору.
А отже, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 48498,02 грн. не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленої заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором постачання природного газу 41GNKhz540-18 від 14.02.2018.
За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 в розмірі 48498,02 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3252,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4946,80 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних у розмірі 3252,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4946,80 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 603,41 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом. 6.2.1. Договору передбачено, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати природного газу, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягненню з відповідача на користь позивача пені у розмірі 8 603,41 грн.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Обґрунтовуючи своє клопотання про зменшення розміру пені на 70% відповідач зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів державного бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. В підтвердження фінансування з Державного бюджету, відповідачем надано довідку управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області № 02-29/98 від 16.01.2019.
Крім того відповідач зазначає, що має скрутне матеріальне становище, проте здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.
Однак, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів відсутності можливості здійснити відповідний розрахунок за спожитий природний газ як в передбачений строк, так і в подальшому протягом більше року після того, як відповідачем був спожитий поставлений позивачем природний газ. Також матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем всіх можливих заходів з метою виконання зобов'язань перед позивачем та недопущення виникнення їх прострочення. Так само, матеріали справи не містять і доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування установи відповідача.
Суд також зазначає, що в силу положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач уклавши з позивачем договір на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань, та в т. ч. сплачувати передбачені договором штрафні санкції за допущені прострочення.
Крім того, в даному випадку розмір заявлених до стягнення та задоволених судом до стягнення штрафних санкцій (пені) не є значним, відповідає допущеному відповідачем порушенню, не призводить до безпідставного збагачення іншої сторони у справі та виконує мету, з якої сторонами у справі було передбачено відповідальність у вигляді сплати пені.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 551, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 233, 265, 530, 712 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) № 41GNKhz540-18 від 14.02.2018 в розмірі 48498,02 грн., пеню у розмірі 8 603,41 грн., 3% річних у розмірі 3252,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 4946,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, код ЄДРПОУ 39590621).
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (61024, Харківська обл, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Повне рішення складено "22" червня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/1385/21