23 червня 2021 року Справа № 910/17374/20
м.Миколаїв.
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС”
04070, вул. Іллінська, 8, м.Київ;
адреса для листування: 01033, вул. Тарасівська, 19-Б, оф. 9, м.Київ;
до відповідачів: 1. Служби автомобільних доріг у Миколаївській області,
вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029;
2. Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” відкритого
акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України”,
вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029;
про: стягнення 76370 грн. 24 коп..,-
Суддя С.М.Коваль.
Від позивача: не викликались.
Від відповідача-1: не викликались.
Від відповідача-2: не викликались.
СУТЬ СПОРУ: стягнення страхового відшкодування в сумі 76370 грн. 24 коп.
Позов поданий про стягнення з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” 76370 грн. 24 коп. страхового відшкодування .
Позовні вимоги обґрунтовуються завданням шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_1 , який є власником транспортного засобу “VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ”, який застраховано по договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 20.02.2017 року та сплатою останньому страхового відшкодування, через неналежне виконання своїх обов'язків Службою автомобільних доріг у Миколаївській області по експлуатації та утриманні доріг що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2018 року по справі №487/6571/17 (аркуш справи 34) відносно ОСОБА_2 директора ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Мотивуючи тим, що посадові особи Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» згідно Закону України «Про автомобільні дороги» не є відповідальними посадовими особами органу, уповноваженого державою на управління автодорогами загального користування, яким є Укравтодор. Саме посадові особи Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (балансоутримувач автомобільних доріг), як розпорядники бюджетних коштів у сфері закупівлі підрядних робіт на здійснення поточного ремонту та експлуатаційного утримання, у повній мірі несуть відповідальність за дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що узгоджується із положеннями ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги».
Відповідач- 1, письмовий відзив по суті спору надав, проти позову заперечує та просить застосувати строк позовної давності.
Відповідач- 2, письмовий відзив по суті спору не надав.
Обставини справи.
20.07.2017 року між приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “АХА Страхування” (в подальшому змінено найменування на приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС”) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОТП Лізинг” (далі -Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 078а7юб (далі - договір, ас. 14-24).
Відповідно до п. 4 договору ПрАТ ““Страхова компанія “АХА Страхування” взяла на страхування майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем “VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ” (далі застрахований автомобіль).
05.10.2009 року рухаючись по автодорозі Дніпро-Миколаїв транспортний засіб “VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ”, що належить ОСОБА_1 , наїхав на вибоїну. Тобто мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).
В результаті дорожньо -транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, тобто, власнику автомобіля була завдана майнова шкода (матеріальні збитки). Це підтверджується довідками підрозділу ДАІ від (а.с.31, 32).
05.10.2021 року складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, згідно якого експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожного руху» Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану за такими показниками: покриття проїзної частини має: вибоїни, напливи. Коефіцієнт зачеплення проїжджої частини: 0,55 визначено методом і становить, наявність ожеледиці, ковзання-відсутні; відсутність огородження місць, проведення дорожніх робіт не проводяться; експлуатаційний стан за такими показниками: наявність та стан дорожніх знаків -відсутнє; наявність та стан дорожньої розмітки - відсутнє; інші недоліки в утримання та експлуатації ділянки - ями, вибоїни, напливи.
По даній дорожньо-транспортній пригоді працівниками Управління патрульної поліції була здійснена перевірка, матеріали направлені у Заводський районний суд м. Миколаєва.
Постановою від 05.02.2018 року по справі №487/6471/17 (а.с 34) Заводський районний суд м. Миколаєва відносно ОСОБА_2 директора ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
20.11.20217 року ТОВ “ОТП Лізинг” звернулося до страхувальника зі заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою за транспортним засобом автомобілем “VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ” (а.с.25).
Відповідно до умов п.п. 27.10, 27.11 договору страхове відшкодування визначається відповідно до рахунків та інших документів СТО, що підтверджують вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.
На підтвердження позову позивач надав:
- рахунок від 06.10.2017 року на суму 80370 грн. 24 коп..(а.с. 36);
- акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) с фото фіксацією (а.с. 37-43);
- страховий акт № АХА2298206 від 29.11.2017 року (а.с.44);
- розрахунок страхового відшкодування (а.с. 45);
Страхувальник сплатив потерпілій стороні шляхом перерахування 76370 грн. 24 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 396 484 від 30.11.2017 (а.с. 46).
Позивач звернувся до ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” з претензією від 30.07.2018 р. №0016716/УБК, в якій вимагав перерахувати 76370 грн. 24 коп. невідшкодованих збитків внаслідок ДТП, що сталась 05.10.2017 р. за участю належних позивачу транспортних засобів, причиною якої став незадовільний стан дорожнього покриття.
У відповіді на претензію ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” рекомендувало звернутись з претензією до Служби автомобільних доріг в Миколаївській області, на балансі якої перебуває дорога.
ПрАТ “Страхова компанія “АРКС” звернулося до господарському суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про стягнення 76370 грн.24 коп. - відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позову ПрАТ “Страхова компанія “АРКС” посилається на ст.ст. ст. 993,1166, 1172,1188, 1192 Цивільного Кодексу України, статтю 228 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування" та просить суд стягнути з відповідача 76370 грн. 24 коп.
Як вище вказано, відповідач-1 письмовий відзив надав, проти позову заперечує з наступних підстав:
- позивачем визначено неналежного відповідача у даній справі - Службу, так як жодні дії/бездіяльність організації, її посадових осіб не стали причиною завданої майну позивача шкоди;
- вина Служби у ДТП, що сталася за участю позивача відсутня, оскільки Службою вжито всіх залежних від неї заходів, спрямованих на належну організацію експлуатаційного утримання покриття проїзної частини автомобільної дороги загального користування державною значення Н-11 Дніпро -Миколаїв, а Миколаївоблавтодор взяло на себе зобов'язання забезпечити належне експлуатаційне утримання вказаних автомобільних доріг, безпеку руху на них та обов'язок компенсувати власникам транспортних засобів завдані ДТП витрати;
- Служба є неналежним відповідачем в даній справі, та відповідно, відсутні правові підстави для стягнення шкоди;
- з доданих позивачем документів не можливо визначити параметри пошкоджень дорожнього полотна наданій ділянці автомобільної дороги (копії протоколу огляду) місця події їх не містять, а значить вказані пошкодження не перевищували нормативи;
- не надано підтверджень законності підстав керування 05.10.2017 ОСОБА_1 автомобілем VOLKSWAGEN Polo д.н.з. НОМЕР_2 ;
- позовну заяву подано з пропуском позовної давності;
- розмір страхового відшкодування не є розміром спричинених ДТА збитків, то розмір позовних вимог визначено позивачем безпідставно і необґрунтовано належним чином.
Від відповідача-2 відзив на позовну заяву не надійшов; поштові відправлення з ухвалою від 28.12.2020 про відкриття провадження у справі отримав 04.01.2021.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч .5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі нижченаведеного.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух", до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах.
Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Статтею 24 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про автомобільні дороги", орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає: за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Статтею 11 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про автомобільні дороги" користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку визначеному законом.
Згідно п. 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правила користування ними та охорони власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
Відповідно до п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно- кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Згідно із пунктами "в" п. 2.12 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи доведено, що Служба автомобільних доріг у Миколаївській області на момент скоєння ДТП є підприємством, на яке державою покладено обов'язок по утриманню у належному стані та ремонту автомобільних доріг у Миколаївській області, в тому числі і автодороги Н-11 Дніпр-Миколаїв (через м.Кривий Ріг), 2 км 700 м, неподалік від повороту на с. Привільне. Це підтверджується положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївський області, затвердженого Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 27.04.2016 № 121; положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївський області, затвердженою Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 №250; Договором №1-Б від 27.03.2017.
Таким чином, саме Служба автомобільних доріг у Миколаївській області несе відповідальність перед учасниками ДТП за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг.
Отже, відповідачем за даним позовом є Служба автомобільних доріг у Миколаївській області.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими, речовими і електронними доказами;
- висновками експертів;
- показаннями свідків.
Із матеріалів справи вбачається, що шкідливий результат, який зазнав позивач, виник не із договірних взаємостосунків між сторонами по справі, а є поза договірною шкодою.
Тобто, у даному випадку мають місце правовідносини, котрі виникли із делікту.
Позов про стягнення шкоди покладає на позивача обов'язок доведення у розумінні ст.1166 Цивільного Кодексу України наявності складу правопорушення, яке містить певні елементи, зокрема:
- наявність шкоди, її розмір;
- протиправну поведінку заподіювача шкоди;
- причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;
- вину.
Щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто, коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173,1174,1187 ЦК України).
Проте, склад цивільного правопорушення має бути доведений.
У Постанові Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2018 року по справі № 487/6571/17 вказано на недотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що узгоджується із положенням ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги» із зазначенням, що саме посадові особи Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, як розпорядники бюджетних коштів у сфері закупівлі підрядних робіт на здійснення поточного ремонту та експлуатаційного утримання у повній мірі несуть відповідальність за дотримання відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем доведено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 05.10.2017 року, з вини Служба автомобільних доріг у Миколаївській області, яка зобов'язана утримувати дороги в належному стані але за наслідком бездіяльності та не відповідності дороги державним стандартам, застрахований автомобіль “VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ” отримав пошкодження.
Факт пошкодження автомобіля VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ” , внаслідок наїзду на перешкоду у вигляді вибоїни підтверджено Схемою місця ДТП та Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 05.10.2017 року.
Відповідно до ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди" вимоги до експлуатаційного стану максимальна глибина окремих вибоїн не має перевищувати 6 см (для вулиць та доріг населених пунктів цей показник ще менший - 4 см). При цьому аварійно-небезпечна ділянка має бути позначена відповідним попереджувальним знаком.
Однак, як вбачається зі Схеми місця ДТП та Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 05.10.2017, розмір вибоїни, що стала причиною ДТП, становить ширина- 1,6 м, довжина - 4,6 м, висота-0,115 м, а напливу становить ширина - 0, 6 м, довжина - 6, 2 м, висота - 0, 3 м (ас. 30-31).
Вищезазначене свідчить про недотримання відповідачем-1 чинних норм та стандартів, щодо утримання автомобільних доріг.
Одночасно з цим суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача -2 матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП, оскільки, як вже зазначалось вище, ДТП сталась з вини саме Служби автомобільних доріг у Миколаївської області, а не ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”.
При цьому, слід зазначити, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем -2 договір Договором №1-Б від 27.03.2017, не перекладає на відповідача -2 відповідальність за шкоду, завдану в результаті ДТП та не покладає на відповідача-2 обов'язок з відшкодування позивачу матеріальної шкоди завданої в результаті цього ДТП.
Власником автомобіля “VoIksWagen”, державний номерний знак “ НОМЕР_1 ” є ТОВ “ОТП Лізинг” Це підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу(аркуш справи 27).
Внаслідок ДТП ТОВ “ОТП Лізинг” заподіяно шкоду, яка згідно ремонтної калькуляції складеної у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003року, та на основі офіційної комп'ютерної програми «Audatex» - становить 76370 грн. 24 коп. (80 370 грн. 24 коп. - 6 000 грн. (франшиза) + 2 000 грн. (послуги евакуатора) (а.с. 45).
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 76370 грн. 24 коп.
Розмір витрат, понесених позивачем, становить 76370 грн. 24 коп. у т.ч.:
- 74370 грн. 24 коп., що підтверджується платіжним дорученням №396 484 від 30.11.2017 (а.с.46).
- 2000 грн. - послуги евакуатора з місця дорожньо-транспортної пригоди;
Отже, позивачем доведений розмір шкоди.
Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування„ до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток ".
Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного кодексу України.
Ураховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем -1 у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги до винної особи від страхувальника(потерпілого), що відшкодував шкоду потерпілому у деліктному зобов'язанні.
Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами доведено право на стягнення з відповідача-1 76370 грн. 24 коп. в порядку суброгації , а не регресу.
В частині позовних вимог до відповідача-2 суд відмовляє.
За таких обставин, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню частково.
Щодо застосування строку позовної заяви, слід зазначити наступне.
За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
За висновком суду, перебіг позовної давності відносно заявлених вимог розпочався з моменту настання страхового випадку - з моменту ДТП за участі застрахованого ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” автомобіля VOLKSWAGEN Polo державний номер НОМЕР_1 , тобто 05.10.2017 року
Таким чином, починаючи з 05.10.2017, позивач мав можливість реалізувати в судовому порядку право на захист порушеного права.
Водночас відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Беручи до уваги, що за постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на всій території України введено карантин, що на підставі чинних постанов уряду неодноразово продовжувався та триває до цього часу, то в силу п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідач звернувся до суду з позовом у межах строків позовної давності, що продовжують свій перебіг на час дії такого карантину, а тому доводи відповідача -1 про пропущення строку позовної давності, відхиляються, як необґрунтовані.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати ПрАТ “Страхова компанія “АРКС” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 15.07.2021 № 686934 у сумі 2102 грн., яка, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 20447912) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (04070, вул. Іллінська, 8, м.Київ, ідентифікаційний код 25878206) 76370 (сімдесят шість тисяч триста сімдесят) грн. 24 коп., а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.
3. В частині позовних вимог до Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України” - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Коваль.