про оголошення перерви в судовому засіданні
16 червня 2021 року Справа № 915/394/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом Фермерського господарства "Паліда", комплекс будівель та споруд, 9, сільрада Баловненська, Новоодеський район, Миколаївська обл., 56664 (код ЄДРПОУ 36242410)
адреса представника: Шевченко І.В., вул. Генерала Карпенка, 26, м. Миколаїв, 54000
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 31764816)
про визнання недійсною третейської угоди
за участю представників сторін:
від позивача: Важеніна С.А.;
від відповідача: Кравець В.О.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство "Паліда" з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсною третейську угоду, яка викладена у вигляді третейського застереження у п. 8.1 Договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року.
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фермерського господарства "Паліда", комплекс будівель та споруд, 9, сільрада Баловненська, Новоодеський район, Миколаївська обл., 56664 (код ЄДРПОУ 36242410)
адреса представника: Шевченко І.В., вул. Генерала Карпенка, 26, м. Миколаїв, 54000
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 31764816)
про визнання недійсною третейської угоди
за участю представників сторін:
від позивача: Важеніна С.А.;
від відповідача: Кравець В.О.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство "Паліда" з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсною третейську угоду, яка викладена у вигляді третейського застереження у п. 8.1 Договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 27.04.2021 року.
Витребувано у відповідача оригінал договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року між ФГ "Паліда" та ТзОВ "Техноторг-Дон" та оригінал специфікації (додаток до договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року) на суму 20 000, 00 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 03.06.2021 року.
Повторно витребувано у відповідача оригінал договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року між ФГ "Паліда" та ТзОВ "Техноторг-Дон" та оригінал специфікації (додаток до договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року) на суму 20 000, 00 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області 03.06.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 16.06.2021 року.
Витребувано у Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області оригінал договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року та оригінал специфікації до договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року, які було подано ТОВ "Техноторг-Дон" згідно супровідного листа № 138 від 11.05.2021 на запит № 7798/51/8-2021 від 07.05.2021 в рамках кримінального провадження 12021153020000431.
В підготовчому засіданні 16.06.2021 судом здійснювався розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
19.04.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді (вх. ЕП: № 5723/21), в яких відповідач просить суд залишити без розгляду позов ФГ "Паліда" до ТзОВ "Техноторг-Дон" про визнання третейської угоди недійсною, яка викладена у вигляді третейського застереження у пункті 8.1 договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016, що укладений між ТзОВ "Техноторг-Дон" та ФГ "Паліда".
Клопотання мотивоване тим, що спір про визнання третейської угоди недійсною, яка закріплена в п. 8.1 договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016, що укладений між ТзОВ «Техноторг-Дон» та ФГ «Паліда» також підлягає розгляду у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області згідно з його Регламентом.
Відповідач вказує, що третейська угода, викладена в п. 8.1 договору купівлі-продажу за 43/3 970 від 27.05.2016 є: правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України); не визнана недійсною у судовому порядку (ст. 215 ЦК України); вчинена з додержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема і по формі, яку вимагає ст. 12 Закону України «Про третейські суди»; не має ознак нікчемного правочину, встановленого законом, зокрема ст. 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України.
Будь-яких доказів про втрату чинності третейського застереження та/або договору позивачем не було надано.
Відповідач вказує, що третейська угода, викладена в п. 8.1 договору, може бути виконана, оскільки Постійно діючий третейський суд при РТПП Миколаївської області постійно працює.
Таким чином, підстав визнавати третейську угоду недійсною, такою, що втратила чинність або такою, що не може бути виконана, немає.
Відповідач вважає, що подання позовної заяви про визнання третейської угоди недійсною до господарського суду поза межами третейської угоди, є зловживанням процесуальними правами з боку позивача (ст. 43 ГПК України).
Клопотання обґрунтовано приписами ст. 22, 226 ГПК України, ст. 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 16, 203, 204, 215 ЦК України та судовою практикою, а саме постановами ВС від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18; від 12.06.2018 у справі № 908/2058/17; від 27.02.2018 у справі № 910/13667/17; постановами КГС ВС від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18; від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19; від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19.
27.04.2021 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на заперечення проти вирішення спору в господарському суді (вх. № 6424/21), в якій позивач просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заперечення.
В обґрунтування правової позиції позивач зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві свої позовні вимоги обґрунтовує недійсністю третейської угоди, з огляду на те, що третейська угода не підписувалась директором ФГ «ПАЛІДА» Колбешкіною Л.Д., яка була уповноважена на вчинення дій від імені ФГ «ПАЛІДА» у період нібито підписаний Договору купівлі-продажу.
Позивач, посилаючись на приписи ст. 5, 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 4, 22 ГПК України зазначає, що спір може бути переданий на вирішення третейського суду при наявності узгодженої (підписаної) сторонами третейської угоди.
У сторін існує виключно правова можливість (за взаємною згодою, викладеною у третейській угоді), а не обов'язок на звернення до третейського суду, а для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Однак, такої угоди про передачу спору за договором купівлі-продажу, яка підписана уповноваженим представником зі сторони позивача - не існує, оскільки позивач, від імені якого діяла директор Колбешкіна Л.Д., не підписувала третейську угоду. Тобто, у зв'язку з відсутністю узгодженої обома сторонами третейської угоди, виключена правова можливість вирішення спору у третейському суді.
Разом з цим, чинне законодавство України не позбавляє сторін права на вирішення спору саме господарським судом.
У сторін існуює виключно правова можливість, а не обов'язок звертатись до третейського суду (постанова КГС ВС від 26.02.2019 у справі № 910/17031/17).
Позивач заперечує підписання третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження у п. 8.1. Договору купівлі-продажу.
Позивач посилається на судову практику, викладену в постановах ВС від 23.05.2018 у справі № 910/21409/16; від 16.02.2018 у справі № 910/13318/16.
Таким чином, оскільки позивач звернувся саме до господарського суду, наполягає на розгляді справи про визнання третейської угоди недійсною саме господарським судом, це виключає наявність взаємної згоди обох сторін на розгляд справи третейським судом, а тому вимога відповідача, викладена у запереченнях проти вирішення спору в господарському суді, про залишення позову ФГ «Паліда» до ТОВ «Техноторг-Дон» про визнання недійсною третейської угоди є необгрунтованою.
Отже, враховуючи предмет та підстави позову, відповідно яких позивач ставить під сумнів існування підписаної позивачем третейської угоди, то вимога відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на наявність заперечень позивача про підписання третейської угоди, є безпідставною.
18.05.2021 року (вх. ЕП: № 7427/21) засобом електронного зв'язку та 19.05.2021 року (вх. № 7535/21) поштовим зв'язком до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли аналогічні за змістом заперечення на відповідь на заперечення проти вирішення спору в господарському суді, в яких відповідач додатково зазначає наступне.
Щодо заперечень позивача стосовно залишення позову без розгляду з тих підстав, що предметом позову у даній справі є саме недійсність третейської угоди, то відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо підтвердження твердження позивача, що договір купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 та п. 8.1 цього Договору, в якому міститься третейська угода, не підписувались головою ФГ «Паліда» Колбешкіною Л.Д.
ФГ «Паліда» визнала своїми діями існування взаємовідносин з відповідачем саме в рамках договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016, оскільки сторонами було виконано договір у повному обсязі (здійснено оплату товару, підписано видаткову накладну).
Відповідач при розгляді даної справи вважає за необхідне застосувати положення доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Відповідач вважає за можливе застосувати аналогію права та закону у питанні передання справ на розгляд третейського суду та міжнародного комерційного арбітражу.
В обґрунтування заперечень відповідач посилається на судову практику, а саме постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, від 12.11.2020 у справі № 910/13366/18, від 29.04.2021 у справі № 910/9841/20, від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, від 24.09.2020 у справі № 924/198/19, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18; від 12.06.2018 у справі № 908/2058/17; від 27.02.2018 у справі № 910/13667/17; від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18; від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19; від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, судом встановлено наступне.
Відповідачем дотримано передбачені п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України порядок та строки подання заперечень проти вирішення спору в господарському суді.
Відповідач в клопотаннях зазначає, що в п. 8.1 договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 міститься третейська угода у вигляді третейського застереження наступного змісту: «Всі спори, протиріччя чи вимоги, що виникають із цього договору чи пов'язані з ним, в тому числі ті, що стосуються виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області згідно з його Регламентом».
Станом на дату розгляду клопотання судом тричі витребувано оригінал вищевказаного договору. Проте, оригіналів документів суду не подано.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:
1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;
2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;
3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 01.04.2019 року у справі № 910/4272/18).
Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про третейські суди" в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 27 Закону України "Про третейські суди" при прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.
У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" у разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливість залишення позову без розгляду, у зв'язку з укладенням сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду можливе за наявності таких умов: 1) якщо суд не визнає, що така угода є недійсною; 2) втратила чинність або 3) не може бути виконана.
В спірному випадку предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсною третейської угоди, яка викладена у вигляді третейського застереження у п. 8.1 договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року, оскільки директор ФГ "Паліда" Колбешкіна Л.Д. не підписувала договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року.
Наявність підстав для визнання недійсною третейської угоди входить у предмет доказування у даній справі та встановлення господарським судом дійсності / недійсності третейської угоди може бути встановлено лише за результатами розгляду справи по суті з прийняттям відповідного рішення.
Системний аналіз положень ч. 3, 6 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", п. 3 ч. 2 ст. 350 ГПК України дозволяє суду стверджувати про наявність у сторони права на звернення саме до компетентного суду (в спірному випадку господарський суд) за вирішенням спору про визнання недійсною третейської угоди.
Крім того, однією з підстав для оскарження рішення третейського суду є визнання недійсною угоди саме компетентним судом.
Отже, в спірному випадку залишення позову без розгляду, у зв'язку з запереченнями відповідача проти вирішення спору в господарському суді, позбавляє позивача права на вирішення його спору щодо недійсності третейської угоди компетентним судом та оскарження в майбутньому рішення третейського суду (у випадку, якщо позивач має намір реалізовувати свої права на оскарження такого рішення).
Щодо посилань відповідача на судову практику, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові КГС Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 920/241/19 предметом спору було визнання недійсним контракту, у зв'язку з тим, що останній суперечить інтересам держави та суспільства. Суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з «принципу автономності арбітражної угоди (separabiliti), який свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам». В спірному випадку предметом спору є вимога про визнання недійсним саме третейського застереження, що свідчить про відмінність як предметів спору у даній справі, так і підстав.
У постанові КГС Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 910/13366/18, предметом спору було визнання недійсними договору та арбітражної угоди, укладеної у вигляді арбітражного застереження. Суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з тих обставин, що питання стосовно дійсності арбітражного застереження як такого, вже було предметом розгляду міжнародного комерційного арбітражного суду та компетентного суду, що також свідчить про відмінність як предметів, так і підстав спору у даній та вищевказаній справі.
У постанові КЦС ВС від 24.09.2020 у справі № 824/198/19, предметом спору в якій було визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу, спір розглянуто судами. Питання залишення позову без розгляду судами не вирішувалось.
У постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах КГС Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 12.06.2018 року у справі № 908/2058/17, предметом спору в яких було стягнення грошових коштів за договорами, спір було вирішено по суті з прийняттям відповідного рішення. Питання залишення позову без розгляду судами не вирішувалось.
У постановах КГС Верховного Суду від 25.06.2019 по справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19, предметом спору в яких було стягнення грошових коштів за договорами поставки, свідчить про те, що предмети спору у даних справах є різними, відтак викладені у вищевказаних судових рішеннях висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (процесуального питання).
У постановах КГС Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/13667/17, від 12.06.2018 року у справі № 908/2058/17, предметом спору в яких було визнання недійсним третейського застереження, викладеного у відповідних договорах, спір було вирішено по суті з прийняттям відповідного рішення. Питання залишення позову без розгляду судами не вирішувалось.
Постанова Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/9841/20, на яку посилається відповідач, відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження, підставою позову зазначено не підписання керівником позивача правочину, враховуючи відсутність доказів розгляду в судовому порядку питання про недійсність третейської угоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки на дату розгляду клопотання суд позбавлений можливості встановити в порядку вищевказаної процесуальної норми одну з необхідних умов для залишення позову без розгляду - «якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною».
Решта доводів відповідача стосуються безпосередньо надання оцінки судом доказам та обставинам у справі, що здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.
В задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду судом відмовлено.
Судом встановлено, що станом на 16.06.2021 Відділенням поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області не виконано вимог ухвали господарського суду Миколаївської області 03.06.2021 року щодо витребування доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З метою повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність про необхідність повторно витребувати у Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області оригіналів документів.
Розгляд заяви щодо призначення судової почеркознавчої експертизи відкладено судом, у зв'язку з відсутністю оригіналів витребуваних документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відповідно до ч. 6 ст. 216 ГПК України якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для оголошення перерви у підготовчому засіданні.
Керуючись ст. 161, 216, 233-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Оголосити перерву в підготовчому засіданні до 05.07.2021 року до 14:30.
Повідомити учасників справи про призначення підготовчого засідання по справі.
Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Миколаївської області за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (поверх 9).
2. Повторно витребувати у Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області:
оригінал договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року та оригінал специфікації до договору купівлі-продажу № 43/3 970 від 27.05.2016 року,
які було подано ТОВ "Техноторг-Дон" згідно супровідного листа № 138 від 11.05.2021 на запит № 7798/51/8-2021 від 07.05.2021 в рамках кримінального провадження 12021153020000431.
Витребувані документи подати суду у строк 5 днів з дня отримання даної ухвали суду.
Попередити Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області та роз'яснити наступне:
- будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (ч. 7 ст. 81 ГПК України);
- особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали (ч. 8 ст. 81 ГПК України);
- у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 9 ст. 81 ГПК України).
3. Копію ухвали направити Відділенню поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області, вул. Декабристів, 8, м. Миколаїв, 54001.
4. Копію ухвали направити на електронні адреси:
- позивача ФГ "Паліда" shevchenko@armada.law та представника позивача Важеніна С.А. ІНФОРМАЦІЯ_1
- відповідача ТзОВ "Техноторг-Дон" vadim.kravez@technotorg.com; info@technotorg.com та представника відповідача Кравець В.О. ІНФОРМАЦІЯ_2
На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Повний текст ухвали складено 22.06.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш