79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.06.2021 справа № 914/471/21
За позовом: Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м.Львів,
до відповідача: Фермерського господарства "Місяйло Василя Лук'яновича", с.Жирівське Львівської області,
про стягнення 514'227,95 грн.
Суддя Яворський Б.І. при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Равлюк Т.І.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Акорд".
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до Фермерського господарства "Місяйло Василя Лук'яновича" про стягнення 519'227,95 грн. заборгованості за договором №06-03-18 від 22.03.2018, з яких: 475'584,00 грн. залишок непогашеного тіла кредиту (основний борг), 29'838,90 грн. відсотки, 11'253,26 грн. пеня за тілом кредиту та 2'551,79 грн. пеня за відсотками.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25 лютого 2021 року справу № 914/471/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2021 справу № 914/471/21 прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2021, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.
У підготовчому засіданні 08.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача позовні вимоги визнав, однак просив оголосити перерву до початку травня з тим, щоб він мав можливість сплатити заборгованість за кредитом. Суд оголосив перерву до 13.05.2021.
Протокольною ухвалою від 13.05.2021 Господарський суд Львівської області суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 27.05.2021. Ухвалою від 13.05.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце наступного підготовчого засідання.
27.05.2021 позивач подав суду клопотання (вх.№12529/21) про долучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем 5'000,00 грн. основного боргу. До заявленого клопотання додано платіжне доручення №317 від 12.05.2021 на суму 5'000,00 грн. Ухвалою від 27.05.2021 суд закрив провадження у справі щодо стягнення 5'000,00 грн., закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.06.2021, явку сторін у судовому засіданні 17.06.2021 обов'язковою не визнавав.
Представник позивача у судове засідання 17.06.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, оскільки відповідач порушив свої зобов'язання за договором про надання пільгового кредиту та не повернув отриманий кредит.
Відповідач правом на подання відзиву не скористалися, у першому підготовчому засіданні позовні вимоги усно визнав, пояснив, що у зв'язку зі складною фінансовою ситуацією та запровадженням в Україні карантину не мав можливості вчасно виконати свої зобов'язання, однак вживає заходи для сплати коштів і до початку травня зобов'язувався оплатити частину заборгованості. У наступні засідання відповідач участі представника не забезпечив. Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
Суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Таким чином, оскільки явка учасників процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 17.06.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
22.03.2018 між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (ОФПІЖБ, Фонд) та Фермерським господарством «Місяйло Василя Лук'яновича» укладено договір №06-03-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «ФГ «Місяйло В.Л. з відгодівлі та вирощування ВРХ та виробництва м'яса» (п.1.2 договору). За умовами договору фонд надає господарству у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 500' 000,00 грн. під 5% річних від отриманої суми кредиту, терміном на 5 років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на 1р. з дати їх отримання (п.1.1 договору). Кредит надається позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (п.2.1 договору). Днем надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з рахунку фонду на рахунок позичальника у банківській установі (п.2.2 договору). Згідно п.3.3.6 договору позичальник зобов'язується за прострочення платежу сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення боргу.
Додатком до кредитного договору сторони погодили графік повернення кредиту.
06.04.2018 Фонд надав позичальникові 500' 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9 та банківською випискою.
28.05.2020 фонд звертався до ФГ з вимогою про сплату заборгованості за кредитом.
Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви залишок непогашеного тіла кредиту становить 475' 584,00 грн. та 29' 838,90 грн. відсотків за користування кредитом. Крім того, на переконання позивача, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по поверненню тіла кредиту становить 11' 253,26 грн., а пеня за відсотками - 2' 551,79 грн.
12.05.2021 відповідач здійснив оплату кредиту на суму 5'000,00 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику (параграф 1 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання пільгового кредиту від 22.03.2018 ОФПІЖБ надав ФГ «Місяйла Василя Лук'яновича» 500'000,00 грн., проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору, адже не здійснював відповідну оплату згідно погодженого сторонами графіку (додаток до договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Як уже відзначалося, кредит надавався під 5% річних від отриманої суми кредиту, терміном на 5 років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на 1р. з дати їх отримання (п.1.1 договору).
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.3.3.6 договору позичальник зобов'язується за прострочення платежу сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення боргу.
Здійснивши перевірку проведених фондом нарахувань, суд встановив, що вони відповідають закону та умовам договору. Відтак, позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню (за виключенням суми основного боргу, щодо якої провадження закрито ухвалою від 27.05.2021).
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 1099 від 24.02.2021 на суму 7'788,42 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, то сплачений позивачем судовий збір за такі вимоги покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Місяйло Василя Лукяновича» (81774, Львівська область, Жидачівський район, с.Жирівське, вул. Стрийська, 30; код ЄДРПОУ 30999878) на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 95; код ЄДРПОУ 30477771) 470584,00 грн. заборгованості за кредитом, 29838,90 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 11253,26 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 2551,79 грн. пені за прострочення плати відсотків за користування кредитом та 7713,42 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.06.2021.
Суддя Б.І. Яворський