79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.2021 справа № 914/2351/19
За позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ,
до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, м. Київ,
про: стягнення коштів у розмірі 504 144 524, 47 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: О.С. Мельник - представник;
від відповідача: Р.О. Гарбузюк - представник, Я.В. Трухим - представник;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2351/19 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор» газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення кошів у розмірі 504 144 524,47 грн,
Ухвалою суду 24.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2019. Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 10.02.2020 залучено до участі у справі № 914/2351/19 Національну комісію що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; відкладено підготовче засідання на 02.03.2020. Ухвалою суду від 02.03.2020 закрито підготовче провадження у справі № 914/2351/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2020. Ухвалою суду від 23.03.2020 судове засідання призначене на 30.03.2020 відкладено у зв'язку з впровадженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Ухвалою суду від 19.08.2020 призначено справу №914/2351/19 до розгляду по суті на 31.08.2020. В подальшому розгляд справи відкладено на 28.09.2020, 12.10.2020 та 02.11.2020.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 922/3987/19 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення грошових коштів у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати добових небалансів. Підставою відкриття касаційного провадження у справі № 922/3987/19 була відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Ухвалою суду від 02.11.2020 зупинено провадження у справі №914/2351/19 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор" газорозподільної системи "Львівгаз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про стягнення кошів у розмірі 504 144 524,47 грн, до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3987/19.
В зв'язку з усуненням обставин , що стали підставою зупинення провадження у справі, а саме прийняття постанови об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3987/19, ухвалою суду від 06.05.21 поновлено провадження у справі №914/2351/19 та призначено її до розгляду на 17.05.2021.
В зв'язку з неможливістю забезпечити участь в судове засідання 17.05.2021 представника позивача, розгляд справи по суті було відкладено на 07.06.2021. В судових засіданнях оголошувалась перерва до 14.06.21 та до 16.06.21.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив, поясненнях, додаткових поясненнях. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов Договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 в частині здійснення своєчасної оплати послуг балансування обсягів природного газу за березень, квітень, травень, червень 2019 року.
Відтак, позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 504 144 524,47 грн (з яких: 472 608 231,95 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 2 494 387,50 грн- трьох відсотків річних та 29 041 905,02 грн - пені).
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, заявах з процесуальних питань, міркуваннях щодо правової природи спірного правовідношення, письмових пояснення. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає про:
- відмінність між умовами Договору та вимогами Кодексу ГТС в діючій редакції;
- відмінність між термінами: послуга балансування» в редакції Кодексу ГТС 2015 року та діючою: «дії з врегулювання добового небалансу», «плата за добовий небаланс»;
- АТ «Львівгаз» не домовлялося з АТ «Укртрансгаз» про придбання/продаж природного газу, що на підставі п.6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС призводить до виникнення обов'язку з оплати добових небалансів, яку може здійснювати як Оператор ГТС і Замовник;
- предмет позову, як матеріально - правова вимога не врегульований умовами укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000709, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог;
- відсутність належних доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: документи, на підставі яких позивач обґрунтовує позовні вимоги є односторонніми та підписані самим позивачем, вони не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, первинні документи та підтвердження даних, які зазначені в позовній заяві - в матеріалах справи відсутні.
У відповіді на відзив на позовну заяву (вх. 98/20 від 02.01.2020) позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне:
Добові небаланси у відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи;
В актах врегулювання щодобових небалансів зазначена ціна природного газу, відповідно до якої зроблено розрахунок вартості наданих послуг за добовий небаланс та обсяг такого;
Відповідач прийнявши послуги від позивача, погодив порядок визначення обсягу добового небалансу та порядок визначення плати за добовий небаланс.
Не погоджуючись з викладеним позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідачем 09.01.2020 (вх. №556/20) було подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому АТ «Львівгаз» заперечує щодо отримання від позивача послуги з врегулювання щодобових небалансів та зазначає, що договору купівлі - продажу природного газу, в т.ч. як частини договору на транспортування природного газу між сторонами не укладено. Разом з тим, відповідач зазначає, що діючий між сторонами договір на транспортування природного газу не передбачає врегулювання щодобових небалансів.
Через відділ документообігу суду, відповідач 24.01.2020 подав до суду пояснення (вх. №4141/20), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також відповідачем 28.02.2020 подано до суду заяву з процесуальних питань (вх. №10446/20), в якій зазначено, що послуги балансування мають бути закуплені у ринковий спосіб через прозору та недискримінуючу процедуру публічних закупівель відповідно до чинного законодавства, однак, інформація про закупівлі АТ «Укртрансгаз» послуг балансування відсутня в системі ProZorro.
Представником відповідача 12.10.2020 (вх. №29505/21) подано заяву з процесуальних питань, якою долучено до матеріалів справи ряд постанов Верховного Суду в аналогічних спорах.
Через канцелярію суду, 27.10.2020 (вх. №30997/21) відповідачем подано міркування щодо правової природи спірного правовідношення.
Представником відповідача, 11.05.2021 (вх. №10825/210 подано міркування (заява з процесуального питання) з урахуванням постанови Верховного Суду у справі №922/3987/19.
Через канцелярію суду, 12.05.2021 (вх. №11031/21) представником позивача подано додаткові пояснення в яких він зазначає про :
безпідставності тверджень відповідача про відсутність у Договорі умов, які б передбачали врегулювання щодобових небалансів;
погодження придбання природного газу у разі якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним;
належність односторонніх актів врегулювання щодобових небалансів;
підставність коригування обсягів щодобових небалансів;
правильність розрахунку плати з добовий небаланс;
наявність в матеріалах справи доказів в обґрунтування позовних вимог;
наявність підстав для врегулювання щодобових небалансів;
загрозу цілісності газотранспортної системи;
суперечливість поведінки АТ «Львівгаз» у використанні та оплаті природного газу використаного на ВТВ.
Позивачем 01.06.2021 (вх. №12813/21) електронною поштою надіслано пояснення (з врахуванням висновків Верховного Суду), в якій зазначає, що всі долучені позивачем докази до матеріалів справи в своїй сукупності дають можливість перевірити та встановити фактичні обставини, в т.ч. і в частині обсягу газу, який склав обсяги небалансу відповідача.
Електронною поштою 11.06.2021 (вх. №13811/21) позивачем надіслано заяву з процесуальних питань (виступ в дебатах).
Через канцелярію суду 14.06.2021 (вх. №13861/21) відповідачем подано міркування від 14.06.2021 №2351-5, в яких долучено наукову статтю, в якій досліджено правову природу небалансу, що є предметом розгляду та 16.06.2021 долучено письмовий виклад промови у судових дебатах.
В судовому засіданні 16.06.2021 представник третьої особи не з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2020 - 16.06.2020 (вх. №19830/20) подав пояснення від 1231/15-20 від 11.06.2020, в яких повідомив, що НКРЕКП було прийнято постанову від 26.04.2019 №664 «про здійснення заходів державного регулювання до АТ «Укртрансгаз», відповідно до положень якої АТ «Укртансгаз» мало до 20.05.2019 привести свої дії у відповідність до вимог Кодексу ГТС. В поданих поясненнях представник третьої особи просив розглядати справу № 914/2351/19 з урахуванням наданих пояснень та за відсутності представника НКРЕКП.
В судовому засіданні 16.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
З матеріалів справи вбачається, що між АТ «Укртрансгаз» (надалі Позивач, Оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (надалі - Відповідач, Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 (далі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497.
Відповідно до умов укладеного договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1.).
Згідно з п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
В п. 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором, зокрема: послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
За п. 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору).
Згідно з п. 2.6 договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Відповідно до п. 2.7 договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є Оператор газорозподільної системи, прямий Споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.8 Договору).
Згідно з п. 5.4 договору окремим додатком 3 до цього договору між Оператором та Замовником, який є Оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника.
Відповідно до п. 5.5 договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі-ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі-ЗВТ).
У відповідності до п. 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Зі змісту п. 9.1 договору вбачається, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.
Пунктом 9.4 договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 за № 1, умови якої застосовуються до відносин сторін з 29.12.2016, передбачено, що Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005р. за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Позивач стверджує, що за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у Відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу Відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:
- за березень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 22 010 411,03 м. куб. (227 807 754 кВтхгод)* на загальну вартість 212 391 310,14 грн;
- за квітень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 12 277 081,99 м. куб. (127 067 799 кВтхгод)* на загальну вартість 107 534 126,27 грн;
- за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 14 357 268,14 м. куб. (148 597 725 кВтхгод)* на загальну вартість 118 052 407,56 грн;
- за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 3 996 672,09 м. куб. (41 365 556 кВтхгод)* на загальну вартість 34 668 988,18 гривень.
На підтвердження обсягів щодобових небалансів позивачем надано акти № 03-2019-1512000709-05 за березень 2019 року, № 04-2019-1512000709 за квітень 2019 року, № 05-2019-1512000709 за травень 2019 року, №06-2019-1512000709 за червень 2019 року та відповідні довідки про добові небаланси.
Вказані добові небаланси відповідача, за твердженням позивача, виникали внаслідок: безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Як стверджує позивач, на підставі наведеного у Відповідача виникли зобов'язання, передбачені п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, вимоги якого є обов'язковими для Відповідача згідно з п. 2.6 Договору, а саме Відповідач зобов'язаний оплатити наступні рахунки за добові небаланси:
- рахунок № 03-2019-1512000709 від 31.03.2019 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року на загальну вартість 212 391 310,14 грн (з урахуванням коригуючого акту № 03-2019-1512000709-05 за березень 2019 року від 30.05.2019 року, згідно з яким скориговано (зменшено) розмір заборгованості на 39 461,87 грн, з 212 430 772,01 грн до 212 391 310,14 грн) (докази отримання рахунку Відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.04.2019;
- рахунок № 04-2019-1512000709 від 30.04.2019 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року на загальну вартість 107 534 126,27 грн (докази отримання рахунку Відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.05.2019;
- рахунок № 05-2019-1512000709 від 31.05.2019 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року на загальну вартість 118 015 651,52 грн (докази отримання рахунку Відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.06.2019;
- рахунок № 06-2019-1512000709 від 30.06.2019 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року на загальну вартість 34 667144,02 грн (докази отримання рахунку Відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.07.2019.
Однак, як зазначає позивач, Відповідач свої зобов'язання з оплати вказаних рахунків на оплату за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року на загальну суму 472 608 231,95 грн не виконав, що і стало причиною звернення з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 472 608 231,95 грн заборгованості за добові небаланси, а також нарахованих на суму заборгованості пені у розмірі 29 041 905,02 грн та 3% річних у розмірі 2 494 387,50 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Загальним актом законодавства, що визначає правові основи господарської (підприємницької) діяльності, зокрема у сфері транспортування природного газу, є Господарський кодекс України (далі ГК), у ст. 5 якого закріплено конституційні основи правопорядку у сфері господарювання. Однією з цих основ є визнання і дія в Україні принципу верховенства права.
Згідно з ч. 3 ст. 5 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Одним з учасників відносин у сфері господарювання є органи державної влади, на-ділені господарською компетенцію (ст. 2 ГК).
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 ГК).
Стаття 7 ГК визначає нормативно основу виникнення та функціонування господарських відносин і встановлює види та систему нормативно-правових актів, що визначають основні засади господарювання в Україні та регулюють господарські відносини, які виникають у процесі організації й здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У силу припису норми ч. 1 ст. 175 ГК майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, до відносин у сфері транспортування природного газу застосовуються норми ЦК у випадках, коли ГК та актами законодавства, що регулює відносини на ринку природного газу, не встановлено спеціальних норм. Водночас норми спеціальних законодавчих актів не можуть суперечити імперативним нормам ГК та ЦК.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам, цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати, у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В пункті 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до постанови НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено договір транспортування природного газу №1512000709 17 грудня 2015 року, який згідно з 17.1 договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У відповідності до частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Згідно з абзацом 34 пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2021 договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Стаття 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначає ринок природного газу як сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.
Права та обов'язки суб'єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначені безпосередньо Законом України «Про ринок природного газу», а також КГТС, Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначено в ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу». Зокрема, з метою виконання функцій, передбачених ч. 1 ст. 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний: 1) розробляти, подавати на затвердження Регулятору та розміщувати на своєму веб-сайті кодекс газотранспортної системи (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону);4) здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб (п. 4 ч. 2 ст. 22).
Норми ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» знаходяться у системно-логічному зв'язку із нормами ч. 1 та 2 ст. 20 цього Закону, які визначають, що:1) оператор газотранспортної системи є суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, на виключних засадах; 2) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, враховуючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
Відповідно до розділу XII КГТС балансування системи визначається через поняття діяльності, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту і пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
У КГТС дії оператора газотранспортної системи з балансування газотранспортної системи та врегулювання небалансів замовників послуг транспортування газу визначається як послуга, що вчиняється шляхом укладення договорів купівлі-продажу.
В той же час, як зазначає відповідач, визначення в КГТС балансування саме послуги, яка надається шляхом укладення договору купівлі-продажу, суперечить імперативним нормам ЦК України, якими закріплено конструкції договірних зобов'язань:
- купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України), предметом якого (зобов'язання) не є послуга;
- послуги (ст. 901 ЦК України), предметом якого є дія (діяльність), результат якої споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, про що зазначалося вище.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії для здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Конструкція договору про надання послуг, закріплена в ст. 901 ЦК, є імперативною (так само, як і конструкції інших поіменованих в ЦК видів договорів).
Як вбачається з матеріалів справи вимоги позову ґрунтуються на наявності заборгованості за добові небаланси.
Постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/3987/19 ( до якої було зупинено провадження у справі № 914/2351/19) у якій предметом розгляду є подібні правовідносини, Верховний Суд вказав на необхідність встановлення правової природи небалансів і правовідносин, що склалися між сторонами, та дослідження наявних у справі доказів обміну сторонами відомостями через інформаційну платформу.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що добовий небаланс не є об'єктом цивільних прав і не може бути об'єктом цивільного обороту. Як наголошує відповідач, у зобов'язальних відносинах грошові зобов'язання можуть виникати виключно внаслідок обороту цивільних прав.
Суд погоджується з доводами відповідача з огляду на те, що послуга, як об'єкт цивільних прав (ст. 177 ЦК України) та як об'єкт цивільно-правових правочинів повинна відповідати вимогам фактичної та юридичної здійсненності: по-перше, вона повинна бути об'єктивно, фактично виконуваною; по-друге, як юридичне явище вона не повинна суперечити нормам права.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Натомість добовий небаланс не належить до жодного з видів об'єктів цивільних прав, імперативно визначених законом. В тому числі небаланс (його врегулювання) не є послугою.
За змістом ч.1 ст.901 ЦК України, послуги надаються виконавцем замовнику в інтересах замовника для задоволення потреб замовника. Натомість балансування газотранспортної системи здійснюється Оператором ГТС у власних інтересах .
Законом України «Про ринок природного газу» балансування не визначено послугою чи складовою послуги.
Небаланс неможливо відчужити (продати тощо) з метою отримання коштів.
Відтак, в контексті наведеного, добовий небаланс не є об'єктом цивільних прав (ст.177 ЦК України) і не може бути об'єктом цивільного обороту (ст.178 ЦК України). У зобов'язальних відносинах грошові зобов'язання можуть виникати виключно внаслідок обороту об'єктів цивільних прав.
Балансування газотранспортної системи та врегулювання небалансів замовників послуг транспортування газу не є об'єктом правовідношення з надання послуг у розумінні загальних норм глави 63 Цивільного кодексу України про послуги.
У відповідності до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
З'ясовуючи сутність правової форми балансування газотранспортної системи та врегулювання небалансів замовників послуг транспортування газу, слід зауважити, насамперед, таке.
Визначення договору транспортування міститься в Законі України «Про ринок природного газу» та в Кодексі газотранспортної системи, а саме:
- за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу»);
- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (абз. 34 п. 5 глави 1 розділу І КГТС).
Отже, у зазначених нормативних актах в легальній конструкції договору транспортування природного газу не визначено, що послуга балансування є елементом предмета такого договору.
Виходячи з норм Цивільного і Господарського кодексів України заборгованість з оплати негативних небалансів у зобов'язальних відносинах виникати не може, бо це суперечить актам цивільного законодавства, які мають вищу юридичну силу. Кодекс ГТС не може вводити в оборот об'єкти цивільних прав, які не передбачені Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
У п.16 постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/224/17 наведено висновок про перевагу норм закону перед підзаконним нормативним актом. У п.6.5 постанови Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 наведено висновок про необхідність застосування судом правового акта вищої юридичної сили.
У ст. 1 КГТС встановлено, що цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні й економічні засади функціонування газотранспортної системи України, дія якого поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів і постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п. 3 глави 1 розділу І ).
Отже, з нормативного опису КГТС вбачається, що цей Кодекс є підзаконним нормативно-правовим актом, який, знаходиться в ієрархічному підпорядкуванні актам вищого нормативного рівня (ГК та ЦК, спеціальним законам, що регулюють відносини у сфері транспортування (перевезення) природного газу) і не може їм суперечити. Ця вимога ієрархічності виявляється, серед іншого, у тому, що в підзаконних нормативних актах не можуть змінюватися імперативні норми актів вищої юридичної сили.
Тому й Кодекс ГТС, який відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» є правилами експлуатації і доступу до газотранспортної системи (по суті є внутрішнім експлуатаційним документом суб'єкта господарської діяльності) і є підзаконним актом, у частині, яка суперечить Цивільному і Господарському кодексам України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Крім того, норми Цивільного кодексу України в частині визначення видів об'єктів цивільних прав (в тому числі змісту правовідношення послуги) та їх оборотоздатності не можуть змінюватися Законами України без внесення відповідних змін у цей Кодекс.
У п.3.1. рішення від 13.03.2012 № 5-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних відносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.
Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації (п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
За змістом визначення, наведеного у Кодексі ГТС, небаланс є технічним терміном, який означає стан неврівноваженості газотранспортної системи, міру її наповнення газом. Небаланс замовника послуг транспортування газу, в тому числі добовий, є арифметичною різницею певних чисел: різницею між обсягами поданого в ГТС і отриманого з ГТС газу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.22 Закону України «Про ринок природного газу» обов'язок балансування газотранспортної системи покладено на Оператора ГТС. Згідно з ч.1 ст.20 ЗУ «Про ринок природного газу» Оператор ГТС на виключних засадах, як вже зазначалось, відповідає за надійну та безпечну експлуатацію газотранспортної системи, підтримання її в належному стані. Оператор ГТС повинен забезпечити здійснення функцій, передбачених ч.1 ст.20 цього Закону, за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів (ч.6 ст.23 ЗУ «Про ринок природного газу»). Балансування газотранспортної системи поряд з іншими експлуатаційними діями з підтримання газотранспортної системи в належному стані, є складовою частиною передбачених технічним регламентом робіт по експлуатації, і відповідно до закону є обов'язком Оператора ГТС.
Отже, небаланс за своєю правовою природою, в тому числі щодобовий, є ознакою технічного стану розбалансованості газотранспортної системи у певний момент у часі, який вимагає від Оператора ГТС вчинення експлуатаційних (балансуючих) дій.
Природний газ, відповідно до п.31 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу» та ст.1 Закону України «Про нафту і газ», є товарною продукцією і транспортується трубопроводами. Транспортування продукції трубопроводами, як виду господарської діяльності, регулюється Главою 32 ГК України. Ці доводи узгоджуються з правовими висновками постанов Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19.
У системі актів господарського законодавства існує внутрішня ієрархія нормативних актів. Сутність ієрархії нормативних актів визначено в п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі щодо стажу наукової роботи від 19.06.2001 № 9-рп/2001: «Україна є правовою державою (ст. 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів».
Кодекс ГТС не має правового статусу транспортного кодексу, є підзаконним актом і у всіх випадках не може суперечити закону, оскільки закон має вищу юридичну силу.
Перевезення вантажів - господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітря ними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (ч. 1 ст. 306 ГК). Перевезення вантажів здійснюється, зокрема, трубопровідним транспортом (ч. 3 ст. 306 ГК)
Фактично у правовідносинах, які є предметом судового розгляду, постачальники (замовники послуг транспортування газу) є вантажовідправниками і передають газ на вході в газотранспортну систему Оператору ГТС, як перевізнику. Після його транспортування Оператор ГТС на виході з газотранспортної системи обсяг газу, який був ним прийнятий для транспортування, передає Оператору ГРМ, який також є перевізником, для розподілу споживачам постачальників, які є вантажоодержувачами (статті 306, 307 ГК України).
Суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що газотранспортна система і газорозподільна мережа є технічно відокремленими. Втрата газу (прийнятого до транспортування вантажу) у газорозподільних мережах Оператора ГРМ не може мати впливу на розбалансування газотранспортної системи, оскільки Оператор ГТС може передати Оператору ГРМ на виході з ГТС тільки той обсяг газу, який прийняв для транспортування на вході.
Різниця між обсягами газу, які були передані позивачем за дорученням постачальників (замовників послуг транспортування) у розподільні газопроводи відповідача, і обсягами газу, які були передані відповідачем споживачам постачальників, може свідчити про втрату відповідачем у розподільних мережах вантажу, прийнятого ним до перевезення. В такому разі втрата вантажу відбулася поза межами газотранспортної системи і Оператор ГТС до цього жодного відношення не має. Вимоги, пов'язані з втратою вантажу при транспортуванні у розподільних мережах, може пред'явити вантажовідправник (постачальник) на підставах і у порядку, визначених ст.314 ГК України, а не Оператор ГТС.
З метою балансування Оператор ГТС подає газ в газотранспортну систему, а не в газорозподільну мережу. В газорозподільну мережу обсяги газу подаються (закачуються) Оператором ГТС з метою їх поставки споживачам. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор ГТС не може провадити діяльність з постачання природного газу. Тому газ, який на праві власності належить Оператору ГТС, у всіх випадках не може передаватися у газорозподільну мережу.
Відтак права позивача не можуть бути порушені - відповідач при транспортуванні міг втратити вантаж (газ) постачальників, а не позивача.
Виходячи з встановлених судом обставин справи між сторонами виникли правовідносини транспортування продукції трубопроводами як один з видів правовідношення перевезення вантажів.
З цих підстав вимоги позову не ґрунтуються на нормах права, які регулюють фактичні правовідносини сторін.
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3987/19, у якій предметом розгляду є подібні правовідносини, суд вказав на необхідність встановлення правової природи небалансів і правовідносин, що склалися між сторонами, та дослідження наявних у справі доказів обміну сторонами відомостями через інформаційну платформу.
Суд погоджується з запереченнями вимог позову відповідачем, що ґрунтуються на обставинах розбалансування газотранспортної системи в частині виникнення небалансів замовників з вини Оператора ГТС.
Відповідно до правил п.1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу, зокрема, послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період.
В ході встановлення обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів подання відповідачем номінацій і їх підтвердження Оператором ГТС протягом всього спірного періоду.
За своєю правовою природою номінація є замовленням надання послуги транспортування газу у певну добу, правочином на виконання договору транспортування газу (ч.3 ст.206 ЦК України).
Відповідно до правил п.1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС без підтверджених номінацій Оператор ГТС не мав права подавати (закачувати) газ у суміжну газорозподільну систему в частині не підтверджених номінаціями обсягів газу.
В ході дослідження судом актів врегулювання щодобових небалансів за березень - червень 2016 року, які складені позивачем за спірний період (т.1,а.с.27, 28, 47, 57 -58), встановлено обставини подачі (закачування) Оператором ГТС газу у суміжні розподільні газопроводи без передачі його обсягів у точках входу. У всіх наведених доказах вказано: обсяги, подані на точках входу, протягом кожної доби спірного періоду - 0,0000 тис.куб.м.
Відповідно до правил п.7 глави 3 розділу І Кодексу ГТС без подачі газу у точках входу Оператор ГТС не мав права подавати (закачувати) газ у суміжну газорозподільну систему в частині обсягів газу, які не надходили в точках входу.
В ході дослідження судом додатку 3 до договору транспортування газу від 17.12.2015 № 1512000709 (т.2, а.с.71-75) встановлено, що газ надходить у суміжну газорозподільну систему виключно через запірну арматуру (вентилі тощо) пунктів приймання-передачі газу (ПППГ) газорозподільних станцій (ГРС), які перебувають у володінні і користуванні позивача. Відкриття вентиля на ГРС має наслідком подачу (закачування) газу у суміжний газопровід поза волею відповідача. Обсяг подачі газу регулюється Оператором ГТС мірою відкриття вентиля на ГРС і тиском газу. Технічні рішення облаштування газорозподільних станцій виключають саму можливість відбору газу відповідачем. Позивачем не подано суду доказів про вчинення відповідачем дій з відбору газу на пунктах приймання-передачі газу на ГРС та ПВВГ та не надано пояснень в який спосіб це можливо здійснити.
Ці, встановлені судом обставини, спростовують доводи позову про безпідставний відбір газу з газотранспортної системи відповідачем. Газ у суміжну газорозподільну систему подавався (закачувався) позивачем, а не відбирався відповідачем.
Одночасно, як вже зазначено, судом встановлено обставини непередачі газу відповідачем у спірний період для транспортування на вході в ГТС. Відтак надання послуг транспортування газу було припинене у попередній період і відповідно до п.17 глави 2 розділу YI Кодексу ГТС позивач мав обов'язок не допустити несанкціонований відбір газу до початку транспортування. Натомість, з власної волі та за власним рішенням подавав (закачував) газ у суміжні газопроводи до початку його транспортування з точок входу.
Судом встановлено, що розділом ХІІ договору транспортування природного газу від 17.12.2015 передбачено надання Замовником Оператору фінансового забезпечення відповідно до вимог Кодексу. Пунктом 12.3. договору передбачено обов'язок Замовника надати фінансове забезпечення щодо послуг балансування.
Також п.12.4. договору визначено, що Оператор зупиняє надання послуг в разі порушення Замовником умов надання фінансового забезпечення. Одночасно, п.2 глави 1 розділу Х Кодексу ГТС визначено обов'язок Оператора ГТС припинити (обмежити) транспортування газу в точці виходу з газотранспортної системи у випадку недостатності фінансового забезпечення, наданого замовником.
У матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем фінансового забезпечення, а представник відповідача заперечує його надання. Отже, за відсутності фінансового забезпечення позивач, всупереч умов договору і вимог Кодексу ГТС, протягом всього спірного періоду подавав (закачував) незабезпечені обсяги газу у газопроводи відповідача.
Ці встановлені судом обставини підтверджують заперечення відповідача в частині виникнення щодобових небалансів через недотримання позивачем вимог Кодексу ГТС і умов договору. Внаслідок цих дій позивача зобов'язальні правовідносини сторін договору в частині обов'язку врегулювання щодобових небалансів не трансформувалися в охоронні. У зв'язку з передачею надлишкових обсягів газу щодобові небаланси могли виникнути у постачальників, а не у відповідача.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» замовником є юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання послуги транспортування природного газу.
Судом встановлено, що згідно з п.2.4. договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Згідно з п.2.8. договору додатки 1 і 2 є невід'ємною частиною договору. При цьому обсяги і строки надання послуг безпосередньо договором не визначені і за змістом розділу ІІ Предмет договору підлягають узгодженню сторонами шляхом підписання додатку 2 (т.1, а.с.9). Одночасно судом встановлено, що додатки 1 та 2 в матеріалах справи відсутні, а представники сторін підтвердили, що зазначені додатки сторонами не укладались.
Відповідач є Оператором ГРМ. Згідно з п.17 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу» на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу газу на користь замовників послуг розподілу газу. Його діяльність полягає у розподілі газу споживачам, який на праві власності належить замовникам послуг транспортування газу (постачальникам), і подається (закачується) Оператором ГТС у розподільні мережі. Відповідач не є прямим споживачем відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС.
Потреби відповідача на виробничо-технічні витрати та власні потреби можуть бути задоволені шляхом придбання газу у постачальників газу на умовах DDP (поставка до місця призначення згідно Правил Інкотермс), які є замовниками послуг транспортування газу до місця призначення.
Як зазначає відповідач, він для здійснення своєї статутної діяльності не має потреби замовляти послуги транспортування газу і за таких умов не може бути замовником послуг транспортування газу. Послуги транспортування газу відповідачу не потрібні. Саме тому додаток 2 до договору не укладався і договір транспортування газу у відповідній частині сторонами не виконувався.
Це підтверджується наступними встановленими судом обставинами: сторони не погодили обсяг і строки надання послуг (п.2.4., п.2.8. договору), зміни у договір, після їх внесення Регулятором 27.12.2017 у Типовий договір, не внесли (п.17.3. договору), звірку розрахунків не здійснювали (п.11.5. договору); відповідач номінацій не подавав, газ у точках входу не подавав, фінансового забезпечення не надавав, плату за щодобові небаланси не сплачував; позивач газ для транспортування на точках входу в ГТС від відповідача не приймав, номінацій не підтверджував, наданння послуг за відсутності фінансового забезпечення не зупиняв (п.12.4. договору). В матеріалах справи відсутні докази: надання позивачем послуг транспортування газу (акти надання послуг), передачі відповідачу газу на умовах договору від 17.12.2015 № 1512000709 в точках виходу з ГТС, здійснення алокацій, направлення відповідачу через інформаційну платформу документів, передбачених Кодексом ГТС в процедурах добового балансування, укладення короткострокових контрактів (п.3 глави 3 розділу ХIV Кодексу ГТС) чи договорів про надання послуг балансування (п.6 глави 5 розділу ХIV Кодексу ГТС) для врегулювання щодобових небалансіввідповідача.
Врегулювання небалансу є невід'ємною складовою частиною послуги транспортування (п.1 глави 1 розділу YIII Кодексу ГТС). У разі ненадання послуги транспортування газу щодобовий небаланс виникати не може. Об'єктом цивільних прав може бути тільки послуга. Складова частина послуги не може бути самостійним об'єктом цивільних прав.
Ці встановлені судом обставини і наведені доводи підтверджують заперечення відповідача в частині невиконання сторонами договору і відсутності грошовихзобов'язань, які могли виникнути при його виконанні.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав таобов'язків є договори та інші правочини. Укладений сторонами договір транспортування газу від 17.12.2015 не передбачає можливості виникнення у відповідача грошових зобов'язань з плати за добовий небаланс. У наведеній вище постанові у справі № 922/3987/19 об'єднана палата Верховного Суду вказала на необхідність дослідження доказів про обмін сторонами документами через інформаційну платформу.
До позовної заяви АТ «Укртрансгаз» долучено два DVD-Rдиски, як електронні докази обміну сторонами відомостями через інформаційну платформу.
В ході дослідження судом цих доказів встановлено відсутність на дисках відомостей про подання відповідачем номінацій, підтвердження номінацій позивачем, а також направлення позивачем через інформаційну платформу:
1) попередніх щодобових алокацій подач, які Оператор ГТС мав здійснювати та надавати замовнику з щонайменше двома оновленнями відповідно до п.1 глави 5 розділу ХІІ Кодексу ГТС (не менше трьох файлів щодобово);
2) попередніх щодобових алокацій відборів, які Оператор ГТС мав здійснювати надавати замовнику з щонайменше двома оновленнями відповідно до п.1 глави 6 розділу ХІІ Кодексу ГТС (не менше трьох файлів щодобово);
3) остаточних алокацій щодобових подач та відборів, які Оператор ГТС мав здійснювати та надавати замовнику відповідно до п.1 глави 5 розділу ХІІ Кодексу ГТС;
4) відомостей про статус небалансу, які Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.4 глави 2 розділу ХІV Кодексу ГТС;
5) інформації про попередній добовий небаланс, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС;
6) розрахунку попередньої вартості добового небалансу, який Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС;
7) інформації про метод розрахунку маржинальної ціни, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово разом з інформацією про добовий небаланс відповідно до п.13 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС;
8) прогнозів споживання замовником газу на кожну газову добу, що не вимірюються щодобово, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу ГТС;
9) щонайменше двох оновлень прогнозів споживання замовником газу на кожну газову добу, що не вимірюються щодобово, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу ГТС;
10) інформації про подачі і споживання замовником газу за кожну газову добу, що вимірюються щодобово, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.1 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС;
11) щонайменше двох оновлень інформації про подачі і споживання замовником газу за кожну газову добу, що вимірюються щодобово, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику щодобово відповідно до п.1 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС;
12) інформації про відсутність у споживачів замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу для вжиття заходів з припинення розподілу поділу газу на об'єкти таких споживачів, яку Оператор ГТС мав надавати замовнику відповідно до п.5 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС.
Натомість в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем відповідачу через інформаційну платформу протягом спірного періоду з 01.03.2019 по 30.06.2019 всього дев'яти файлів (т.1, а.с.30, 60) з односторонніми актами врегулювання щодобових небалансів і рахунками за березень-червень 2019 року замість, як стверджує відповідач, щонайменше 17 файлів щодобово за наведеним вище переліком.
Ці встановлені судом обставини свідчать про недоведення позивачем факту дотримання процедури врегулювання щодобових небалансів, яка передбачена Кодексом ГТС. Докази направлення позивачем відповідачу через інформаційну платформу передбачених Кодексом ГТС даних в матеріалах справи відсутні.
В ході дослідження актів врегулювання щодобових небалансів (т.1, а.с.27,28,47,57-58) за березень-червень 2019 року судом встановлено наявність у графі 3 відомостей про обсяг небалансу за кожну газову добу спірного періоду в тисячах метрів кубічних.
Джерелом інформації цих відомостей слугують довідки № 1, складені позивачем односторонньо (т.1, а.с.31,41,50,61). В графі 5 довідок доказами, що підтверджують відомості актів, визначено технічні акти приймання-передачі газу та реєстри завантаження файлів до інформаційної платформи.
При перевірці достовірності відомостей, внесених в односторонні акти врегулювання небалансів, судом досліджено технічні акти приймання-передачі газу (т.1, а.с.67-115) та встановлено наявність у цих двосторонніх актах інформації про обсяги приймання-передачі газу протягом місяця без визначення щодобових обсягів.
Як вбачається з вказаних актів, останні не містять посилання на договір транспортування газу.
Під час дослідження реєстрів завантажених файлів до інформаційної платформи, які містяться на двох наданих позивачем DVD-R дисках, судом встановлено наступні обставини.
При відкритті завантажених реєстрів файлів форми 2, копії яких надані в матеріали справи, з'ясовано наявність у графі «Статус документа» значної кількості записів «помилкові дані»: за березень 2019 року - 55 записів (т.1, а.с.33-35), за квітень 2019 року - 41 запис (т.1, а.с.43,44), за травень 2019 року - 54 записи (т.1, а.с.52,53), за червень 2019 року - 46 записів (т.1, а.с.63,64).
При відкритті завантажених реєстрів файлів форми 3, копії яких надані в матеріали справи, з'ясовано наявність у графі «Статус документа» переважної кількості записів «помилкові дані» та «ЕЦП не дозволений»: за березень 2019 року - 13 записів з 13 наявних (т.1, а.с.36), за квітень 2019 року - 4 записи з 7 (т.1, а. с.45), за травень 2019 року - 9 записів з 11 (т.1, а.с.54), за червень 2019 року - 6 записів з 7 (т.1, а.с.65).
Відомості про виправлення помилкових даних файлів шляхом внесення нових чи в інший спосіб в реєстрах файлів і в матеріалах справи відсутні. Ці обставини ставлять під сумнів достовірність даних, внесених позивачем в односторонні акти врегулювання щодобових небалансів.
Також, під час дослідження доказів в судовому засіданні, з долученого позивачем до матеріалів справи DVD-R диску відкрито файли за формою 2 за завантажені в інформаційну платформу за газову добу 03.03.2019. При дослідженні цих файлів з'ясовано, що назви відкритих файлів не співпадають з назвами файлів у реєстрі форми 2, як і час завантаження. Відомості відкритих файлів за 03.03. 2019 (4 файли) містять записи без підсумкових даних. Ці розбіжності унеможливлюють перевірку відомостей, внесених позивачем в односторонні акти.
Крім цього в ході дослідження судом двох DVD-R дисків, які позивач у позовній заяві визначив як електронні докази, встановлено, що вірність відомостей, які на них записано, не засвідчено електронним цифровим підписом уповноваженої особи.
Відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях, серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження.
Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Інформація, подана позивачем суду, на DVD-R диски була записана з місця її збереження в інформаційній системі Оператора ГТС. Тому така інформація, відповідно до ст.96 ГПК України, є електронною копією електронного доказу і вірність електронної копії електронного доказу підлягала засвідченню електронним цифровим підписом. Відтак інформація, записана на DVD-R диски, вірність якої не засвідчена електронним цифровим підписом, є недопустимим доказом.
Також в односторонні акти врегулювання щодобових небалансів внесено відомості про ціну негативних небалансів в гривнях за тисячу кубічних метрів. Однак в матеріалах справи відсутні докази підтвердження ціни. Зокрема, докази укладення позивачем коротрострокових контрактів (п.3 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС) чи договорів на закупівлю послуг балансування (п.6 глави 5 розділу XIV Кодексу ГТС) і їх виконання. Ці обставини свідчать про недоведеність позивачем вчинення дій з врегулювання щодобових небалансів.
В актах розрахунок вартості щодобових небалансів позивачем здійснено шляхом множення обсягу щодобових небалансів в тисячах кубічних метрів на ціну в гривнях за тисячу кубічних метрів. В позові і поясненнях суду позивач наполягає, що надавав послуги врегулювання небалансів. Проте, послуги не вимірюються в кубічних метрах.
Судом встановлено, що складені позивачем рахунки на оплату добового небалансу (т.1, а.с.29,39,48,59) не містять одиниці виміру, ціни та кількості.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинний обліковий документ повинен містити такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Натомість рахунки позивача, завантажені через інформаційну платформу, вимогам закону не відповідають.
Постановою Західного апеляційного господарського суду (т.2, а.с.95) від 20.07.2020 у справі № 909/1214/19 за участю АТ «Укртрансгаз» судом встановлено обставини невиконання інформаційною платформою Оператора ГТС, на якій учасники ринку мали б вчиняти щодобові балансуючі дії, своїх функцій належним чином по відношенню до Оператора ГРМ в період до 20.05.2019. Про ці ж обставини вказує і третя особа у своїх поясненнях від 16.06.2020 (т.2, а.с.48).
Між тим, позов заявлено за період з 01.03.2019 по 30.06.2019 і недоліки в роботі інформаційної системи Оператора ГТС, які унеможливлювали здійснення замовниками послуг транспортування газу врегулювання щодобових небалансів, охоплюють переважну частину спірного періоду. Відтак ці обставини свідчать про недотримання самим позивачем вимог Кодексу ГТС щодо забезпечення належної роботи інформаційної платформи та механізмів врегулювання щодобових небалансів замовників послуг.
Підсумовуючи вище викладене, суд погоджується з твердженням відповідача щодо наступного:
- небаланс не є об'єктом цивільних прав і не може бути об'єктом цивільного обороту. Балансування газотранспортної системи Оператором ГТС не є послугами;
- грошові зобов'язання у зобов'язальних відносинах можуть виникати виключно внаслідок обороту об'єктів цивільних прав;
- позивач не довів обставин виникнення у відповідача грошових зобов'язань договору транспортування газу;
- позивач не довів наявності у відповідача добових небалансів, здійснення заходів балансування та понесення витрат на врегулювання небалансів;
- матеріали справи не містять належних і допустимих доказів виконання сторонами договору від 17.12.2015 № 1512000709;
- спірні правовідносини регулюються Главою 32 ГК України. Вимоги відшкодування шкоди у зв'язку з втратою вантажу (газу) у розподільних мережах можуть бути пред'явлені АТ «Львівгаз» вантажовідправниками (власниками газу);
- передані у газорозподільну систему обсяги газу АТ «Укртрансгаз» на праві власності не належать, його права не порушені.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам, запереченням учасників справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.06.2021.
Суддя Н.Є. Березяк