"23" червня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/879/21
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Еко" (03134, м. Київ, вул. Миру, буд. 21, код ЄДРПОУ 36173955)
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125, код ЄДРПОУ 35413136)
про стягнення заборгованості в розмірі 49727,36 грн
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 23.03.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Еко" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради про стягнення 49727,36 грн боргу за Договором надання послуг № СМ-276-20 від 20.07.2020.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором надання послуг № СМ-276-20 від 20.07.2020, а саме в частині несвоєчасної сплати за надані позивачем послуги зі збирання сміття з урн і контейнерів у громадських місцях, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 49727,36 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою від 19.04.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 12.05.2021; відповідачу - заперечень до 19.05.2021.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями №0103277450694 від 01.04.2021 та №0103277450694 від 21.04.2021 з відмітками про вручення відповідачу ухвал Господарського суду Київської області.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар Еко" (виконавець, позивач) та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг № СМ-276-20 від 20.07.2020 (далі - Договір) за яким виконавець зобов'язується надати послуги, визначені п. 1.2 Договору, а замовник прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п. 1.1. Договору).
Найменування послуг: ДК 021:2015-90511100-3 послуги зі збирання сміття з урн і контейнерів у громадських місцях (далі - послуги) (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. - 2.2. Договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає встановленим вимогам, технічним нормам і стандартам, які встановлені чинним законодавством України. Місце надання послуг: територія Замовника - селище Гостомель Київської області.
Сума визначена в Договорі і є ціною Договору і становить 49727,36 в т.ч. ПДВ. Вартість 1 куб. становить 158,62 грн в т.ч. ПДВ. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. У разі необхідності внесення змін до Договору, такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку та у терміни, передбачені чинним законодавством України. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 3.1. - 3.4. Договору).
Згідно пункту 3.5. - Договору підтвердженням надання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється Актом наданих послуг (далі - Акт) у двох примірниках, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг, або ж не згодна сторона надає обгрунтовані письмові заперечення (зауваження) у разі відмови від підписання Акту. Підписання Акту сторонами є підтвердженням відсутності претензій одна до одної. Датою здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку замовника. Розрахунки проводяться на підставі Акту, підписаного сторонами.
Відтак, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарська операція між позивачем та відповідачем оформлена належним чином у вигляді Акту надання послуг.
Відтак в матеріалах справи наявний Акт надання послуг №2874 від 28.07.2020 на загальну суму 49727,36 грн за надані позивачем відповідачу послуги зі збирання сміття з урн і контейнерів у громадських місцях у 2020 році. Вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх.
Про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором свідчить також наявність будь-яких скарг та заперечень з боку відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг.
Як вже зазначалось судом вище, пунктами 3.5 -3.6 Договору сторони, зокрема, погодили, що підтвердженням надання послуг виконавцем та приймання їх замовником є Акт наданих послуг та підписання Акту сторонами є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної.
Водночас, умови Договору не містять визначення сторонами чіткого моменту оплати наданих послуг позивачем, а отже, у даному випадку застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна Вимога №11 від 04.03.2021 в якій позивач вимагає від відповідача протягом семи календарних днів від дня отримання цієї вимоги сплатити вартість наданих послуг за Договором №СМ-276-20 від 20.07.2020 року у розмірі 49727,36 грн, факт надання яких підтверджується підписаним Актом №2874 від 28.07.2020.
Судом перевірено та, встановлено, що згідно доказів направлення вказаної вимоги відповідачу, остання вручена йому 05.03.2021 (рекомендоване повідомлення №0315804253905), а відтак, відповідач зобов'язаний був сплати заборгованість до 12.03.2021 включно, позаяк останній день семиденного строку припадає на цю дату.
При цьому, позивачем у якості доказів ненадходження коштів від відповідача надано суду банківську виписку з АТ «ОТП Банк» по рахунку НОМЕР_1 , з якої вбачається, що за період з 20.07.2020 по 07.04.2021 грошові кошти у розмірі 49727,36 грн зі сплати заборгованості за Актом №2874 від 28.07.2020 на розрахунковий рахунок позивача не надходили.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором надання послуг №СМ-276-20 від 20.07.2020.
Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, заборгованості за Договором надання послуг №СМ-276-20 від 20.07.2020 у розмірі 49727,36 грн, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.
Отже, суд вважає позовні вимоги, про стягнення з відповідача 49727,36 грн вартості поставленого товару за Договором надання послуг №СМ-276-20 від 20.07.2020 обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125, код ЄДРПОУ 35413136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Еко" (03134, м. Київ, вул. Миру, буд. 21, код ЄДРПОУ 36173955) 49727,36 грн боргу та 2270,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз