Провадження № 22-ц/803/5819/21 Справа № 199/1018/21 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
23 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2021 року акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 19 квітня 2013 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Вказували, що відповідно до п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв'язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 10 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив значне порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 13 січня 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 12 577,26 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 10 157,36 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 419,90 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 19 квітня 2013 року, станом на 13 січня 2021 року, у загальному розмірі 12 577,26 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що анкета-заява разом із “Умовами та Правилами надання банківських послуг”, а також “Тарифами” складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язується виконувати їх вимоги та самостійно знайомитися з його змінами на сайті ПриватБанку - www. privatbank.ua, при цьому, закон не вимагає наявності підпису відповідача під публічно розміщеними “Умовами та правилами надання банківських послуг”, зважаючи на те, що договором, укладеним між сторонами є договір приєднання; підписання вказаної заяви без номеру від 19 квітня 2013 року, активація відповідачем картки, користування картковим рахунком, перевипуск картки, свідчать про укладення сторонами кредитного договору та про згоду позичальника із усіма умовами цього договору, при цьому розрахунок заборгованості є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами; зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів, зокрема в стягненні простроченого тіла кредиту, що складає 10 157,36 грн., яке за своє суттю є кредитними коштами, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором, а також безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом, оскільки у разі відсутності погодження процентної ставки за договором, суд повинен був самостійно здійснити нарахування процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки надання безпроцентних кредитів заборонено законом, зазначає, що у випадку непогодження судом із розрахунком заборгованості, наданого банком, він повинен самостійно встановити дійсний розмір заборгованості, а не відмовляти в позові взагалі, виклавши при цьому власний розрахунок.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” відповідач по справі не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 12 577,26 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву.
Відповідно до заяви, позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з “Пам'яткою клієнта”, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які згоден отримати шляхом роздруківки з сайту http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.19).
Станом на 13 січня 2021року банком нарахована заборгованість у загальному розмірі 12 577,26 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 10 157,36 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 419,90 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що в обґрунтування права вимоги за кредитним договором, зокрема заборгованості за відсотками та простроченої заборгованості за користування кредитними коштами банк посилається на “Тарифи з обслуговування кредитних карт “Універсальна” та “Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору, при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила розумів відповідач, з ними ознайомився та їх погодив, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку, яка може вносити відповідні зміни. Таким чином, оскільки відповідні Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг не були підписані позичальником, їх не можна розцінювати, як частину договору, укладеного між сторонами 19 квітня 2013 року; вказував, що у разі відсутності заборгованості за тілом кредиту не може бути нарахована і прострочена заборгованість за тілом кредиту.
Крім того, вказав, що позивачем по справі не розкрито таке поняття як “заборгованість за простроченим тілом кредиту”, його правова природа та підстави не нарахування не передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що позбавляє суд можливості визначити відмінності між термінами і поняттями “тіло кредиту” та “прострочене тіло кредиту”, що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов'язку по його поверненню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів існування кредитних правовідносин між сторонами, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки розрахунок заборгованості, виписку по картковим рахункам та анкету-заяву, у якій відсутні позначки про видачу відповідачу кредитки Універсальна, поле про кредитний ліміт є пустим, будь-які умови кредитування у вказаній анкеті не зазначені (а.с.9-16,19, 56-62).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов
та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)
і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови
та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі
№ 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 квітня 2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 січня 2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банком надано достатньо доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів та користування ними, а саме розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором та виписку по рахунку ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем картки з кредитним лімітом до суду першої інстанцій АТ КБ «ПриватБанк» не надано, що було його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.
Довідка про видачу карток та довідка про встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту не може бути належним доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог, оскільки вони не містить підпису позичальника та в анкеті-заяві не зазначено про видачу даних карток та встановлення на будь-яку з них кредитного ліміту.
Згідно довідки АТ КБ “ПриватБанк” про видачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору кредитних карток вбачається, що 19 квітня 2013 року останньому було надано картку з номером НОМЕР_1 , термін дії якої закінчився в серпні 2016 року. Докази перевипуску картки в матеріалах справи відсутні.
Доводи АТ КБ “ПриватБанк”, що прострочене тіло кредиту є за своє суттю кредитними коштами, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором, є безпідставними, оскільки з доводів самого апелянта вбачається, що сума наданого кредитного ліміту складає 10 000 грн., в той час як прострочене тіло кредиту перевищує вказану суму та становить 10 157,36 грн., у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що прострочене тіло кредиту згідно системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст.1054 ЦК України за своєю суттю є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту та нараховані на зазначену суму відсотки до стягнення не підлягають.
Крім того, з матеріалів справи, а саме з анкети-заяви, заповненої 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 (а.с.19), вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру процентів за прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, зважаючи, що позивачем не доведено факт надання відповідачу кредитних коштів, підстав для нарахування на користь банку прострочених відсотків, немає.
За таких обставин, підстав для стягнення процентів у розмірі, визначеному банком, колегія суддів не вбачає, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.