ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/6300/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ"
про стягнення 1999657,62 грн
за участю представників:
від позивача: Пронюк В.Я.
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" про стягнення 1999657,62 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 20.05.2021.
18.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018 становить 1643214,63 грн
19.05.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткових доказів по справі та клопотання про розстрочення виконання рішення суду вих.№404 від 18.05.2021.
Протокольною ухвалою від 20.05.2021 відкладено підготовче судове засідання на 03.06.2021.
24.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткових доказів по справі та клопотання про розстрочення виконання рішення суду вих.№404 від 18.05.2021.
01.06.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
02.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
У підготовчому засіданні 01.06.2021 на підставі ст.42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України суд залишив без розгляду клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження, оскільки подане відповідачем через електронну пошту клопотання не скріплене електронним цифровим підписом.
Протокольною ухвалою від 03.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021.
07.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткових доказів по справі, клопотання про продовження строку підготовчого провадження та клопотання про розстрочення виконання рішення суду вих.№406 від 01.06.2021.
Суд на підставі ст.207 ГПК України залишив без розгляду клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження, оскільки відповідне клопотання могло бути подане відповідачем під час підготовчого засідання, поважних причин неможливості реалізувати своє право на подання відповідного клопотання у строки встановлені процесуальним кодексом відповідачем не наведено.
17.06.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення до заперечення на клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача у судове засідання 17.06.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За даними Веб сервісу "Трекінг відправлень Укрпошта" щодо поштового відправлення за №0105480118843 з направлення ухвали суду від 03.06.2021 міститься інформація про вручення відповідачу поштового відправлення.
За таких обставин, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, відповідач повідомлений про час та місце судового засідання.
Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Окрім того, судом враховано, що відповідач реалізував надані йому процесуальні права шляхом подання письмового відзиву на позов.
За таких обставин, оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, приймаючи до уваги, що відповідачем не повідомлено поважних причин неявки у судове засідання свого представника, суд прийшов до висновку, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Присутній у судовому засіданні 17.06.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечив.
У судовому засіданні 17.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу №6405/18-БО-29 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями).
Згідно із п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 70,00 тис. куб метрів.
У подальшому до договору укладено додаткові угоди №1 від 19.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 01.11.2018, №4 від 29.11.2018, №5 від 26.03.2019, №6 від 24.04.2019, №7 від 29.05.2019, №8 від 29.05.2019, №9 від 24.06.2019, №10 від 25.06.2019, №11 від 29.07.2019, №12 від 27.08.2019, №13 від 12.09.2019, якими сторони змінювали предмет договору, порядок та умови постачання газу.
Додатковою угодою №4 від 29.11.2018 було викладено розділи 1-12 Договору у новій редакції.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 3.11. договору передбачено, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018 з оплати поставленого природного газу та наявність у відповідача заборгованості у сумі 1999657,62 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1999657,62 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 17826183,02 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджено матеріалами справи відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату переданого позивачем природного газу у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду із позовом становила 1999657,62 грн.
Під час розгляду справи, відповідачем надано у матеріали справи платіжні доручення, згідно із якими відповідачем у період з 23.04.2021 по 25.05.2021 здійснено часткову оплату заборгованості на суму 504699,32 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Ураховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості у сумі 504699,32 грн припинив своє існування після звернення позивача з цим позовом та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 504699,32 грн, згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 1494958,30 грн (1999657,62 грн - 504699,32 грн).
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті у повному обсязі поставленого природного газу, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 1494958,30 грн.
Ураховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу відповідачем не спростований, доказів оплати заборгованості у сумі 1494958,30 грн відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 1494958,30 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/6300,/21 в частині позовних вимог Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості у сумі 504699,32 грн та задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 1494958,30 грн.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Відповідачем подано до суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду вих.№404 від 18.05.2021 та вих.№406 від 01.06.2021, відповідно до змісту яких просив суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилається зокрема на те, що Товариство здійснює свою діяльність з виробництва електричної енергії, з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, та з постачання теплової енергії, яку регулює НКРЕКП, а також надає послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води в межах території міста Охтирка Сумської області. Виробництво електричної та теплової енергії на орендованих потужностях Охтирської ТЕЦ носить сезонний характер, де починаючи з травня 2021 року підприємство зупинило виробництво до початку нового опалювального сезону 2021-2022 років, в результаті чого прибутку у період травень-жовтень 2021 року підприємство не отримуватиме.
Відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" не є кінцевим споживачем природного газу, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, не займається будь-якою іншою діяльністю, а здійснення оплати поставленого природного газу та послуг з його розподілу залежить від розрахунків споживачів з постачальником за спожиту теплову енергію.
Також у межах виконавчого провадження № ВП 65066609 накладений арешт на кошти ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ", що знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах. Внаслідок арешту банківських рахунків ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" в повному обсязі була припинена господарська діяльність Товариства, в тому числі і виплата заробітної плати працівникам.
Окрім того відповідач посилається на те, що ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" щомісячно здійснює оплату заборгованості за спожитий природний газ, отриманий у періоди жовтень-2020 - квітень 2021 року, а тому стягнення заборгованості на виконання рішення суду у даній справі може призвести до неплатоспроможності відповідача.
Посилаючись на вище викладені обставини, а також наявність інших судових спорів про стягнення з відповідача заборгованості, наголошуючи на збитковості господарської діяльності ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ", відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Позивач проти розстрочення виконання рішення суду заперечив, посилаючись на те, що обставини, на які відповідач посилається, у розумінні ст.331 ГПК України, не є виключними обставинами для розстрочення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" про розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про наступне.
У відповідності до ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.
Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування заявника, суд дійшов висновку, що наведені ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Недостатність чи відсутність коштів ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ", не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити.
Так, у відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, посилання відповідача на недостатність коштів у ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ", зупинення діяльності Товариства, наявність судових спорів, не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов'язання та розстрочення виконання рішення суду.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Водночас заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.
Також Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач, Фізична особа-підприємець Вергелес В'ячеслав Олександрович.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6300/21.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотань про розстрочення виконання рішення суду вих.№404 від 18.05.2021 та вих.№406 від 01.06.2021.
Водночас клопотання про розстрочення виконання рішення, подане на електронну пошту суду (вх.01-20/4993/21) на підставі ст.42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України суд залишив без розгляду, оскільки вказане клопотання не скріплене електронним цифровим підписом.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір в частині позовних вимог про стягнення 1494958,30 грн відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.
Також суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі №910/6300/21 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 504699,32 грн.
В іншій частині позовних вимог позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (42704, Сумська обл., місто Охтирка, вул.Снайпера, будинок 13, ідентифікаційний код 40050036) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у сумі 1494958,30 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 22424,37 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" вих. №404 від 18.05.2021, №406 від 01.06.2021 про розстрочення виконання рішення - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 23.06.2021.
Суддя С. О. Турчин