вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2021м. ДніпроСправа № 904/3308/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.
за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. І. Ясюковича, буд.2) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код 38621185) в особі Дніпровського державного технічного університету (51918, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 2, ідентифікаційний код 02070737)
до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945)
до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832)
про визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, зобов'язання звільнити та повернути окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: Іванченко І.С., довіреність, представник
Від відповідача-2: Чернець І.А, виписка ЄДР, адвокат
В засіданні бере участь: Шустова В.А., службове посвідчення, прокурор відділу
Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету з позовною заявою №04/31-3448вих-20 від 18.06.2020 про:
- визнання недійсним договору оренди державного майна № 12/02-4247-ОД, укладеного 25.02.2011 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем";
- зобов'язання Приватне акціонерне товариство "Київстар" звільнити окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договором №12/02-4247-ОД, частина приміщення закладу освіти передана орендареві для розташування обладнання базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв, що не відноситься до послуг освітнього призначення чи послуг, які нерозривно пов'язані забезпеченням освітнього процесу, тобто суперечить імперативній вимозі ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту".
Також Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури зазначає, що згідно інформації Дніпровського державного технічного університету №107-01-23/17 від 10.04.2020, з якого прокурору стало відомо про існування спірного договору оренду, закладом освіти передача в оренду майна університету з Міністерством освіти і науки України не узгоджувалась, оскільки це питання належить до компетенції Регіонального відділення Фонду держмайна України. Однак, попри законодавчо визначену заборону передачі майна закладу освіти у користування для цілей, що не пов'язані з наданням освітніх послуг, Дніпровським державним технічним університетом, як балансоутримувачем державного майна, все ж погоджено передачу його в оренду ПрАТ "Київстар", внаслідок чого частина приміщення закладу освіти використовується не за освітнім призначенням.
Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури вказує, що тривалі та неодноразово пролонговані орендні відносини між Регіональним відділенням Фонду держмайна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПрАТ "Київстар" свідчать про нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень. Вказане виражається в усвідомленій пасивній поведінці Регіонального відділення ФДМУ, якому відомо про факт порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам, за їх захистом до суду не звертається. Зазначене дає підстави прокурору звертатися до суду за захистом інтересів держави, оскільки спеціально уповноважений орган державної влади, на якого покладено здійснення контролю за дотриманням законодавства при використанні об'єктів державної власності, фактично діяв всупереч вимогам Закону України "Про освіту" та фактично відмовився від захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах. У даному випадку має місце порушення економічних інтересів держави, у зв'язку з неправомірним використанням державного майна, а також порушення соціальних освітніх гарантій щодо створення належних умов навчання.
Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3308/20, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 30.06.2020 зупинено провадження у справі №904/3308/20 за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях; до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та зобов'язання звільнити окремне нерухоме майно до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
До суду 24.07.2020 надійшов відзив відповідача-2 яким просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на наступне. Прокурором не було надано доказів які б підтверджували факт, того що прокурор у встановленому порядку звертався до позивача з попереднім повідомленням про звернення до суду в інтересах держави за захистом нібито порушених законних прав та інтересів. До позову не надано будь-яких документів які б можна було вважати належним доказом надсилання прокурором Міністерству освіти і науки України попереднього повідомлення №04/31-3356вих20 від 16.06.2020 про подачу позову в інтересах держави поштою або вручення його нарочно.
Також відповідач-2 зазначає, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. З норм ДБН В.2.2.-3-97 та ДБН В.2.6-14-97 вбачається, що для проведення навчально-виховного, навчально-наукового, навчально-виробничого процесів за своїм цільовим призначенням ні електрощитові ні, дах взагалі не можуть бути застосовані, з чого слідує що передані в оренду за спірним договором ті частини приміщення які взагалі не можуть бути задіяно в учбовому процесі.
Відповідач-2 звертає увагу на те, що кошти отримані позивачем-2 за спірним договором оренди з 2011р. по 2020р., як додатковий доход від передачі в оренду частини даху та електрощитової, що не використовуються для навчального процесу, є для університету нагальним та необхідним.
До суду 25.08.2020 надійшла відповідь виконувача обов'язків керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури на відзив в якій зазначає, що листом до Міністерства освіти і науки №04/31-2438 вих-20 від 06.05.2020 у якому запитувалось про причини невжиття Міністерством самостійно заходів представницького характеру, спрямованих на визнання вказаного договору оренди недійсним. Тобто, вже з травня 2020 року позивачу-1 було достеменно відомо про наявність порушень вимог діючого законодавства при укладенні договору. Станом на час подачі позову до суду відповіді від Міністерства не надходило. Після спливу більш як місячного терміну з часу надсилання вказаного листа, на виконання вимог ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень, керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури 16.06.2020 за №04/31-3356 вих-20 направлено відповідне повідомлення до Міністерства освіти і науки України. Станом на час подачі позову до суду відповіді від Міністерства не надходило.
Також виконувач обов'язків керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури вказує, що будь-яких доказів погодження з органом управління майно при продовженні спірного договору оренди відповідачем-2 не надано. Як додаткове джерело фінансування навчальних закладів законом передбачена можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
До суду 02.09.2020 надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь прокурора на відзив в яких звертає увагу суду на відсутність доказів надіслання повідомлення позивачу-1 свідчить про невиконання прокурором свого обов'язку (передбаченого ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), попередньо, до звернення до суду, повідомити про це суб'єкта владних повноважень, а саме Міністерство освіти і науки України, про свій намір здійснити представництво інтересів держави шляхом подання позовної заяви в інтересах Міністерства освіти і науки України. Таким чином, відповідач-2 вважає, що не здійснивши попереднього повідомлення, у розумні строки, позивача-1, про наявність підстав для представництва, прокурор тим самим позбавив позивача-1 можливості їх оскарження. Тобто прокурор позбавив суб'єкта владних повноважень права на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, відповідач-2 звертає увагу, що за договором оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 надано в оренду частину даху та використовує відповідач-2 лише зовнішню поверхню даху, що не є приміщенням в розумінні постанови Кабінету Міністрів України №1442 від 28.01.2004 "Про затвердження Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна". Прокурор звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди не обґрунтовує та не доводить які саме права та охоронювані законом інтереси держави порушує договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД.
До суду 23.10.2020 подано клопотання прокурора про поновлення провадження у справі №904/3308/20 оскільки обставини, що викликали зупинення провадження у справі усунуто. Великою палатою Верховного Суду від 26.05.2020 ухвалено постанову, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №912/2385/18 скасовано з направленням справи №912/2385/18 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (оприлюднено 20.07.2020). Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц містить наступні висновки. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містить наступні висновки. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Ухвалою суду від 03.11.2020 поновлено провадження у справі №904/3308/20 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.12.2020 о 14:30год.
На електрону пошту суду 01.12.2020 надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляд справи у зв'язку з тим, що представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Київстар" у східному регіоні, зокрема у місті Дніпро, здійснює адвокат Чернець Ірина Андріївна, яка знаходиться на лікарняному з 23.11.2020 та об'єктивно не зможе прийняти участь у судовому засіданні призначеному на 01.12.2020 о 14:30 год. по справі №904/3308/20 з метою дотримання карантинних заходів та запобігання поширенню інфекції коронавірусу.
На електрону пошту суду 01.11.2020 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину в Україні та хворобою особи, яка здійснює само представництво Дніпровського державного технічного університету.
Внаслідок складності цього спору та у зв'язку з необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, суд 01.12.2020 вирішив розглядати справу №904/3308/20 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначив підготовче засідання на 12 січня 2021 року о 12:00 год.
До суду 16.12.2020 відповідачем-2 подана заява про застосування строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо управління майном, саме який надав згоду на укладання спірного договору оренди - Міністерство освіти та науки України, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор, тобто з 25 лютого 2011 року. Враховуючи те, що оспорюваний договір оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД було укладено 25.02.2011, а позовна заява за вих.№ 04/31-3448вих20 прокурором була подана до Господарського суду Дніпропетровської області 18.06.2020, відповідач-2 вважає, що дана позовна заява була подана прокурором з порушенням строку позовної давності. Бо перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, від дня коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 Цивільного кодексу України).
Також відповідачем-2 до суду 04.01.2021 подані пояснення та докази щодо того, чи можливо застосовувати до спірних правовідносинах частину 2 статті 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХХІІ від 10.04.1992 та ст. 764 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення додаткової угоди від 13.06.2018 про продовження строку дії оспорюваного договору з 25.01.2018 по 24.12.2021 включно). Так, Міністерство освіти та науки України, як орган уповноважений управляти державним майном, отримало лист Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 12.01.2018 №07-02-00175 (вх.№1737/0/2-18 від 23.01.2018) щодо продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. Та відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Міністерство не направляло письмового попередження про намір органу управління використовувати зазначене у запиті майно для власних потреб, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Дніпровського державного технічного університету та Приватного акціонерного товариства "Київстар", про що свідчить відповідь Міністерства освіти і науки України за вих. №1/11-9256 від 21.12.2020 на адвокатський запит (оригінал листа МОН буде надано суду в судовому засіданні). З урахуванням того, що Міністерство освіти та науки України, у відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №07-02-00175 від 12.01.2018, яке отримало 23.01.2018 не повідомило, ані Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, ані Приватне акціонерне товариство "Київстар" про наявність заперечень щодо подальшого продовження, договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, тому в силу вимог ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-ХП від 10.04.1992 та ст.764 Цивільного кодексу України, строк дії оспорюваного договору було продовжено за мовчазною згодою органу уповноваженого управляти державним майном.
Також відповідач-2 зазначає, що заборона на здачу в оренду, визначена п.3.19. ДсанПіН 5.5.2.008-01, зазначена щодо територій, будівель, приміщень шкіл та не розповсюджується на будівлі, приміщення і т.п. позивача-2, як закладу вищої освіти.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що отримав висновки санітарно-епідеміологічної станції на розміщення обладнання на приміщенні закладу освіти. Це підтверджується, санітарним паспортом №49/140211, який було отримано в 2011 році при укладені оспорюваного договору та санітарним паспортом від 11.02.2017, що чинний і на момент розгляду даного спору.
До суду 11.01.2021 відповідачем-1 подано клопотання про залишення позовної заяви керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури від 18.06.2020 №04/31-3448вих.20 без розгляду оскільки, звертаючись з даним позовом до суду, прокурором не дотримано порядку повідомлення компетентного органу про наявність підстав для подання ним позовної заяви та звернення до суду від його імені, як передбачено ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Як зазначено прокурором у відповіді на відзив від 21.08.2020 №04/31-4839вих20, з позовом до суду він звернувся 18.06.2020, а до матеріалів справи надав чек від 19.06.2020 №00015475100049 про те, що надіслав якийсь лист до Міністерства науки і освіти України, а доказів надсилання листа від 16.06.2020 №04/31-3356вих20 на адресу позивача-1 до матеріалів справи не надано. Враховуючи вищенаведені висновки, відповідач-2 вважає, що прокурором не доведено нездійснення чи неналежного здійснення Міністерством освіти і науки України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Таким чином не здійснивши попереднього повідомлення, у розумні строки, позивача-1, про наявність підстав для представництва, прокурором не виконано вимог ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тим самим позбавивши можливості компетентного органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, а саме аргументовано повідомити прокурора про відсутність такого порушення інтересів держави, що є не достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Також відповідачем-1 до суду 12.01.2021 до суду подано відзив на позовну заяву яким просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити його, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що на момент укладення договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та на момент закінчення його строку дії (24.01.2018) в редакції додаткової угоди від 19.05.2015 до зазначеного договору правовідносини щодо продовження дії договору регулювались Законом України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-ХІІ від 10.04.1992. Крім того, відповідач-1 повідомляє, що підготовка відзиву Регіонального відділення передбачає обмін інформацією з профільними структурними підрозділами, а тому вимагає більш тривалого строку для підготовки відзиву.
На електрону пошту суду 12.01.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи у зв'язку з локдауном з 8 по 24 січня та продовженням дії карантину та режиму надзвичайної ситуації які раніше ввів через пандемію коронавірусу до 28.02.2021.
Прокурор та представники позивачів у підготовче засідання 12.01.2021 не з'явилися.
Підготовче засідання 12.01.2021 відкладено на 09.02.2021 о 11:30 год.
До суду 02.02.2021 надійшло клопотання Міністерства освіти і науки України про відкладення розгляду справи, що призначений на 09.02.2021 о 11:30 на іншу дату.
На електрону пошту суду 09.02.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину в Україні та хворобою особи, яка здійснює само представництво Дніпровського державного технічного університету.
Відповідачем-2 до суду 09.02.2021 подані заперечення на відповідь прокурора на відзив в яких зазначає, що з урахуванням того, що Міністерство освіти та науки України, у відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №07-02-00175 від 12.01.2018 не повідомило, ані Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, ані Приватне акціонерне товариство "Київстар" про наявність заперечень щодо подальшого продовження договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, враховуючи додаткову угоду від 13.06.2018 до договору оренди №12/02-4247-ОД, цей договір є пролонгованим по 24.12.2021.
У підготовчому засіданні 09.02.2021 прокурор відділу та представники відповідачів звернулись до суду із заявою про розгляд справи №904/3308/20 в розумні строки з урахуванням обставин справи та задля вчинення процесуальних дій.
У підготовчому засіданні 09.02.2021продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2021 о 11:30 год.
До суду 11.02.2021 надійшла заява Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури про зміну позовних вимог в порядку ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України якою просить суд:
- визнати недійсним додаткову угоду від 13.06.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 укладену між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та ПрАТ "Київстар";
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Київстар" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв.
Заява обґрунтована тим, що 13.06.2018 сторонами був укладений новий договір, а не продовжено дію договору від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. Зазначене підтверджується як матеріалами справи, так і визначається самим відповідачем-1 - Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. При укладені додаткової угоди сторонами грубо порушено положення ст. 9, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, що діяла на час укладення додаткової угоди), п.п. 30, 32 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності". З урахуванням положень ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД припинив свою дію 24.01.2018. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області та ПрАТ "Київстар" уклали додаткову угоду від 13.06.2018 якою укладено новий договір строком дії на 3 роки. Тобто сторонами фактично укладено новий договір на інший строк без дозволу органу управління державним майном та з порушенням встановленого ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ порядку.
Таким чином, Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури, враховуючи, що договір оренди від 25.02.2011 №12/02-4247-О припинив свою дію - 24.01.2018, вважає недоцільним визнання його недійсним, а інтересів держави в даному випадку підлягають захисту шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 13.06.2018 підписана від імені ПрАТ "Київстар" провідним спеціалістом - Бігун С.О.
До суду 18.03.2021 відповідачем-2 подані заперечення на заяву про зміну позовних вимог посилаючись на те, що прокурор змінює не лише позовні вимоги, а і підстави на яких вона ґрунтується, і це свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову. Прокурор одночасно змінює предмет і підстави позову бо фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю - вже новий позов. Тому за такої ситуації прокурор змінює як предмет позову, так і підстави позову, що забороняється Господарським процесуальним кодексом України.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що прокурор заявляючи вимогу про визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 обрав неналежний спосіб захисту. Визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 якою продовжено дію договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, не приведе до припинення орендних відносин між відповідачем-1 та відповідачем-2, які продовжились на підставі ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 і ст. 764 Цивільного кодексу України.
Щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, відповідач-2 зазначає, що прокурор заявляючи позовну заяву про визнання недійсним договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 і додаткової угоди від 13.06.2018 тим самим шкодить інтересам держави, бо демонтаж обладнання ПрАТ "Київстар", що встановлено на підставі оспорюваного договору зриває виконання концепції цифровізації, яка представлена Міністерством цифровий трасформації, і передбачає, що протягом трьох років 4G-зв'язок охопить всі дороги і сільські райони, Wi-Fi буде в кожній лікарні, школі і бібліотеці, тобто доступу до швидкісного Інтернету буде у кожного громадянина, де б він не знаходився. Щоб створити повноцінне "державна в смартфоні", тобто онлайн-доступ до всіх державних ресурсів, реєстрів, повний електронний документообіг.
На електрону пошту суду 18.03.2021 надішли пояснення Міністерства освіти і науки України в яких зазначає, що спірний договір від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД було укладено до 24.02.2012. Додатковими угодами від 18.06.2012, 12.03.2012, 10.11.2014, 19.05.2015, 13.06.2018 вказаний вище договір був пролонгований по 24.12.2021 включно. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області зверталось до Міністерство освіти і науки України щодо надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди державного майна від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. Міністерством освіти і науки України листами від 19.03.2014 № 1/11-3767, від 23.04.2015 №1/11- 5934 було надано дозвіл на продовження терміну дії договору від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД. Листом від 12.01.2018 № 07-02-00175 (вх. № 1737/0/2-18 від 23.01.2020) Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулось до Міністерства, як до органу уповноваженому управляти державним майном щодо продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД. Ураховуючи вищевикладене та згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" звертаємо увагу на те, що Міністерство не направляло письмове попередження про намір органу управління використовувати зазначені у запиті від 12.01.2018 № 07-02-00175 майно для власних потреб до Регіонального відділення, Балансоутримувача та Орендаря у визначені законодавством строки.
Таким чином, Міністерство освіти і науки України просить суд прийняти об'єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України та справу №904/3308/20 розглядати за відсутністю представника Міністерства.
На електрону пошту суду 18.03.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про проведення судового засідання 18.03.2021 за відсутністю представника останнього.
Також Дніпровський державний технічний університет звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду відповідно до ч.5 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України - позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Крім того, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень.
Підготовче засідання 18.03.2021 відкладено на 06.04.2021 о 11:30 год.
До суду 05.04.2021 відповідачем-1 подані письмові пояснення якими просить суд:
- продовжити Регіональному відділенню строк на подання доказів у справі №904/3308/20 у зв'язку з наданням додаткових обґрунтувань своєї правової позиції, в тому числі заяву Дніпродзержинської місцевої прокуратури про зміну позовних вимог;
- повністю відмовити керівнику Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 13.06.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД, укладену між Регіональним відділенням та ПрАТ "Київстар", зобов'язання ПрАТ "Київстар" звільнити та повернути Регіональному відділенню окреме нерухоме площею 51,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська,2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв.
Відповідач-1 зазначає, що 12 січня 2018 року листом за вих.№07-02-00175 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомляло в черговий раз Міністерство освіти та науки України про закінчення терміну дії договору оренди № 12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та просило надіслати в 15-ти денний термін згоду на продовження договору або заперечення щодо подальшого продовження договору. Також, у листі Регіональне відділення зазначило, що якщо Регіональним відділенням не буде одержано у п'ятнадцятиденний термін з дня отримання органом управління цього листа відповідних пропозицій, пролонгація зазначеного договору буде вважатися погодженою, оскільки у Регіонального відділення відсутні правові підстави для не продовження строку дії договору. Між Регіональним відділенням та ПрАТ "Київстар" 13.06.2018 укладено додаткову угоду до договору оренди № 12/02-4247-ОД та п.10.1 викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 25.01.2018 по 24.12.2021 включно".
Відповідач-1 звертаємо увагу суду, що прокурором некоректно сформульовані позовні вимоги, які неможливо виконати, стосовно зобов'язання ПрАТ "Київстар" звільнити та повернути Регіональному відділенню окреме нерухоме площею 51,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська,2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв, оскільки відповідно до. п. 5.5 договору оренди від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Згідно п.10.11 договору оренди від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Також 05.04.2021 відповідачем-1 до суду подані заперечення на заяву про зміну позовних вимог оскільки Регіональне відділення вважає, що прокурор заявляючи вимогу про визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 обрав неналежний спосіб захисту. Також відповідач-1 зазначає, що не відповідає дійсності твердження прокурора, що 24.01.2018 договір № 12\02-4247-ОД оренди нерухомого майна, що належить додержавної власності від 25.02.2011 припинив свою дію, на тій підставі, що відповідач-1 не отримав від позивача-1 письмового погодження на подальшу пролонгацію договору оренди. У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-ХІІ від 10.04.92, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, за приписами статті 764 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 17 Закону України N 2269-ХІІ від 10.04.92, необхідною умовою для продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Крім того, відповідач-1 звертає увагу що додаткова угода від 13.06.2018 є невід'ємною частиною договору оренди державного нерухомого майна від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД, що свідчить із самої додаткової угоди де в розділі IV визначено: "Ця додаткова угода є невід'ємною і складовою частиною договору, укладена у 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу". Не можна вважати додаткову угоду від 13.06.2018 до договору оренди державного майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 окремим договором, на підставі якого виникли нові орендні відносини між відповідачем-1 та відловідачем-2, бо орендовано майно було передано відповідачу-2 на підставі договору оренди державного майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, згідно акту приймання-передачі від 25.02.2011 і знаходиться у користуванні у відповідача-2 весь час безперервно, про що свідчить відсутність акту повернення майна з оренди.
До суду 06.04.2021 відповідачем-2 подані письмові пояснення у справі якими просить суд долучити до матеріалів справи Акт державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту №DNE748 від 11.08.2006, Висновок СЕС №153 від 10.08.2005, Експертний висновок ГУ МНС України в Дніпропетровській області від 16.08.2005 №3573/08, Висновок експертизи з питань охорони праці, та санітарні паспорти на радіотехнічні об'єкти ПрАТ "Київстар", що розміщено на підставі оспорюваного договору.
Також відповідач-2 зазначає, що Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2017 року N 266 який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за N 625/30493 було затверджено зміни до Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 1996 року N 239 згідно чого було скасовано обов'язок отримання санітарного паспорту на радіотехнічні об'єкти. На підставі наведеного та статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-ХІІ, п.3.12 Порядку - санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться у разі введення в експлуатацію нових побудованих об'єктів. В зв'язку з тим, що базова станція стільникового мобільного зв'язку DNE748/UX0748, за адресую м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська,2, було побудовано та введено в експлуатацію 17.08.2006 тому станом на 13.06.2018 відповідач не повинен був отримувати ні висновок санітарно-епідеміологічна експертизи, бо він вже був отриманий 10.08.2005, ні санітарний паспорт, бо вимоги щодо санітарних паспортів були скасовані "Санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань", затверджені наказом МОЗ України від 01.08.96 №239 в редакції від 13.03.2017.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що Прокурор говорячи про використання об'єкта освіти не за цільовим призначенням, а саме зовнішньої поверхні даху площею 50 кв.м. даху та 1 кв.м. електрощитової, що не є приміщеннями, які взагалі можливо використовувати в навчальному та науковому процесах та не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій та науковій діяльності навчального закладу. Також, Прокурор не надав жодного доказу у підтвердження фактів спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання спірного Договору та яким чином спірний Договір призводить до порушення прав студентів, які захищає і гарантує держава.
Відповідачем-2 до суду 06.04.2021 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника ПрАТ "Київстар" Чернець І.А. у відрядження у м. Кривий Ріг.
На електрону пошту суду 06.04.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду.
Підготовче засідання 06.04.2021 відкладено на 27.04.2021 о 09:30 год.
До суду 27.04.2021 прокурором відділу подані письмові пояснення в яких зазначає, що наданні представником відповідача документи жодним чином не можуть підтверджувати відповідність діяльності, що здійснюється відповідачем у будівлі Дніпровського державного технічного університету на підставі спірного договору, вимогам санітарних, протипожежних та інших вимог. Прокурор відділу звертає увагу суду, що відповідачем так і не надано висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на підтвердження відповідності діяльності ПрАТ "Київстар" з розміщення базової станції та антени у приміщенні Дніпровського державного технічного університету, санітарним вимогам, ні на момент укладення спірного договору, ні на час його продовження. Прокурор відділу також зазначає, що ГУ ДСНС у Дніпропетровській області у період з 29.09.2020 по 01.10.2020 проводилась позапланова перевірка дотримання Дніпровським державним технічним університетом вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема будівлі учбового корпусу №3 Дніпровського державного технічного університету, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2. За результатами перевірки складено акт №189 від 01.10.2020, яким встановлено низку порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема будівлі учбового корпусу №3 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2. Зокрема поміж інших порушень встановлено - відсутність обробки засобами вогнезахисту дерев'яних елементів горища. Виявлені ГУ ДСНС у Дніпропетровській області порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у будівлі та зокрема на ділянці даху учбового корпусу №3 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2, спростовують доводи ПрАТ "Київстар" щодо відповідності їх діяльності вимогам законодавства.
На електрону пошту суду 27.04.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про проведення судового засідання за відсутністю представника останнього.
Ухвалою суду від 27.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.06.2021 о 10:30год.
На електрону пошту суду 10.06.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про проведення судового засідання 10.06.2021 за відсутністю представника останнього.
Відповідачем-2 до суду 10.06.2021 подані письмові пояснення в яких зазначає, що у зв'язку із укладенням оспорюваного договору оренди суб'єктивні права та оспорюванні інтереси позивачів не були порушені, тому відсутні підстави для задоволення позову. Прокурор звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди не обґрунтовує та не доводить які саме права та охоронювані законом інтереси держави порушує договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. На підставі чого, відповідач-2 вважає, що прокурор не обґрунтував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначених законом підстав для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Також відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи сертифікати ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" №001325/0211/0000620-52 від 28.02.2011, №001325/0211/0000620673 від 14.03.2013, №001325/0211/0000620-780 від 13.06.2013, №321001/0211/0000011/113540/197 від 26.06.2014 та №321001/0211/0000011/113540/1252 від 01.07.2015, сертифікати ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" №617 від 15.06.2016 та №1908 від 01.07.2017, №644 від 01.06.2018, №2045 від 20.06.2019 та сертифікату ПрАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" №748 від 09.06.2020.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 10.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
25 лютого 2011 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (далі - відповідач-1, орендодавець), в особі заступника начальника Фонду - Миргородської Ганни Юріївни та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем.", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київстар", (далі - відповідач-2, орендар) в особі директора Філії ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." у м. Дніпропетровську - Цепеннікова С.А. укладено договір №12/02-4247-ОД, згідно якого Регіональне відділення Фонду держмайна України у Дніпропетровській області передає у строкове платне користування ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 2.
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 18.10.2010 № 1/11-9648, Міністерство надало згоду на передачу майна навчального закладу в оренду строком на 1 рік. Крім того, у листі зазначено, що продовження строку дії договору оренди може бути здійснено за умови погодження його з міністерством.
Строк дії вказаного договору у подальшому неодноразово продовжувався сторонами на підставі додаткових угод, востаннє - 13.06.2018 терміну дії договору оренди продовжено до 24.12.2021 включно.
На виконання вищевказаного договору 25.02.2011 Фондом держмайна України у Дніпропетровській області за актом прийому-передачі передано ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в оренду частину нежитлового приміщення Дніпродзержинського державного технічного університету площею 51,0 м. Акт прийому-передачі узгоджено балансоутримувачем майна Дніпродзержинським державним технічним університетом, правонаступником якого є Дніпровський державний технічний університет.
Згідно з договором № 12/02-4247-ОД, частина приміщення закладу освіти передана орендареві для розташування обладнання базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв.
Відповідно до положень п. 2.8 Статуту Дніпровського державного технічного університету, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 17.02.2017, основним завданням Університету є провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття вищої освіти відповідного ступеня особами за обраними ними спеціальностями. Згідно інформації про державну реєстрацію юридичної особи - основним видом діяльності Дніпровського державного технічного університету є вища освіта (КВЕД 85.42)
Тобто, Дніпровський державний технічний університет є закладом освіти державної форми власності.
Згідно п. 4.4. Статуту Університет є юридичною особою, має відокремлене майно, закріплене на правах господарського відання.
Відповідно до п. 11.1 Статуту матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Джерелом формування матеріально-технічної бази Університету є в т.ч. майно, передане Університету Міністерством освіти і науки України, надходження від надання платних послуг, інше майно та кошти, набуті на підставах, дозволених законодавством.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 122 від 04.02.2019 за Дніпровським державним технічним університетом на праві господарського відання закріплено нерухоме державне майно, у т.ч. навчальний корпус №3 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська,2.
Відповідно до положень п.3.2 Статуту Міністерство освіти і науки України (уповноважений орган управління) є центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет.
Згідно п. 4.6 Статуту Університет має права, що становлять зміст його автономії та самоврядування, а саме: передавати в оренду майно в порядку, встановленому законодавством з погодженням із Міністерством освіти і науки України; самостійно розпоряджатись і користуватися будівлями, спорудами, навчальним, науковим, виробничим обладнанням, інвентарем та іншим майном, які відповідно до законодавства передані Університету.
У подальшому дія договору оренди №12/02-4247-ОД сторонами продовжувалась на підставі:
- Додаткової угоди від 18.06.2012 строк продовжено до 24.02.2013;
- Додаткової угоди від 12.03.2013 строк продовжено до 24.12.2014;
- Додаткової угоди від 10.11.2014 строк продовжено до 24.02.2015.
13 червня 2018 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та ПраТ "Київстар" підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.02.2011 № 12/02 -4247-ОД, якою продовжено дію договору оренди до 24.12.2021.
Прокурор стверджує, що сторонами фактично укладено новий договір на інший строк без дозволу органу управління державним майном та з порушенням встановленого ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ порядку.
Прокурор зазначає, що захист інтересів держави у даних правовідносинах мав би здійснювати Фонд державного майна України, як спеціально уповноважений орган, що реалізує політику у сфері оренди, використання державного майна, а також Міністерство освіти і науки України, як орган управління майном вказаного закладу освіти.
Так, статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, а також державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно з п.п. "а", "в" п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд держмайна України відповідно до законодавства, щодо нерухомого та іншого окремо індивідуально визначеного державного майна: виступає орендодавцем державного майна, здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна, проведення аналізу використання державного майна у випадках, визначених законодавством.
Таким чином, спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері оренди державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Прокурор стверджує, що у даному ж випадку, реалізуючі повноваження орендодавця державного майна, Фондом укладено вищезазначений договір оренди приміщення закладу освіти та за безпосередньою участю Фонду майно закладу освіти передано в оренду для цілей, не пов'язаних із освітнім процесом.
Дніпродзержинською місцевою прокуратурою за вихідним № 04/31-1883 вих-20 від 02.04.2020 до Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях скеровано запит з метою отримання інформації щодо обставин укладення вищезазначеного договору, зважаючи на законодавчо визначену заборону, погодження такої передачі майна з Міністерством освіти і науки України.
Регіональним відділенням Фонду держмайна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у листі № 10-12-02334 від 07.05.2020 жодних пояснень з приводу укладення договору оренди приміщення закладу освіти з суб'єктом господарювання для цілей, що не пов'язані із наданням освітніх послуг, не надано.
Тривалі та неодноразово пролонговані орендні відносини між Регіональним відділенням Фонду держмайна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПрАТ "Київстар" свідчать про нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень. Вказане виражається в усвідомленій пасивній поведінці Регіонального відділення ФДМУ, якому відомо про факт порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам, за їх захистом до суду не звертається.
Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури в позовній заяві стверджує, що зазначене дає підстави прокурору звертатися до суду за захистом інтересів держави, оскільки спеціально уповноважений орган державної влади, на якого покладено здійснення контролю за дотриманням законодавства при використанні об'єктів державної власності, фактично діяв всупереч вимогам Закону України "Про освіту" та фактично відмовився від захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах.
Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт З частини 2 статті 129 Конституції України).
Ураховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Водночас із наведених вище положень законодавства вбачається, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 № 926/979/19).
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Вказана позиція зазначена у постановах Верховного суду від 17.10.2018 (справа №910/11919/17) та від 23.04.2019 (справа № 918/47/18).
Такж, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
При цьому, п.п. 79, 80 зазначеної постанови визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, в матеріалах справи є звернення Дніпродзержинської місцевої прокуратури до Міністерства освіти і науки України та Дніпровського державного технічного університету (а.с. 60-64 том 1) з листами, в яких зазначається про наявність порушень вимог чинного законодавства в спірних правовідносинах та необхідність вжиття заходів на поновлення інтересів держави.
Враховуючи викладене, звернення прокурора у справі, що розглядається, з урахуванням вищезазначеної практики Верховного суду та Європейського Суду з прав людини, не суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.
Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
Згідно частин 3, 4 даної статті, основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.
Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Крім того, згідно абзацу четвертого частини другої статті 4 Закону України 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів).
В свою чергу частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" 2163-ХІІ передбачається, що не підлягають приватизації та мають загальнодержавне значення, серед іншого, об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Встановивши обставини справи, дослідивши всі наявні докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Приписи статті 627 Цивільного кодексу України встановлюють, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
При цьому для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.
Підпунктом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Відповідно до абз. 20 ч. 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
Отже, чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.
За приписами пункту 1 частини 1 ст. 287 Господарського кодексу України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
Згідно статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Так, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Тобто поняття використання об'єкта освіти за цільовим призначенням не ототожнюється з наявністю у орендаря - суб'єкта господарювання статусу навчального закладу у розумінні законодавчих приписів, оскільки основною умовою такого використання є дотримання орендарем законодавчих та договірних умов щодо здійснення господарської діяльності, яка не буде явно суперечити призначенню об'єкта освіти, а не визначатись виключно як вид діяльності по наданню освітніх послуг.
Таким чином, твердження прокурора, що спірне приміщення не могло бути передані в оренду, оскільки їх використання відповідачем-2 не пов'язане з навчально-виховним процесом, як підстава для визнання договору оренди недійсним, є необґрунтованими.
Крім того суд відзначає, що при укладенні договору оренди державного майна, сторонами було дотримано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном. Тобто власника та балансоутримувача спірного нежитлового майна було повідомлено про усі істотні умови укладеного між відповідачами договору оренди.
Однак, жодних заперечень щодо погоджених умов договору від вказаних осіб не надходило. Також судом встановлено що, орендар належним чином здійснює оплату орендної плати за договором.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено існування обставин, які згідно статті 203 Цивільного кодексу України були б підставою для визнання правочину недійсним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо заяви відповідача-2 про застосування позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак, відповідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-ІХ від 30.03.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 продовжено дію карантину до 30.06.2021 року.
Таким чином, названим Законом на період дії карантину, тобто з 22 березня 2020 року і по 30 червня 2021року строки позовної давності були продовжені. Вказане передбачає, що строк позовної давності, який повинен був закінчуватися у період дії карантину є діючим протягом всього строку дії карантину до кінця його завершення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом слід покласти на прокурора.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В позові Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях; до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, зобов'язання звільнити та повернути окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв'язку та антенно-фідерних пристроїв відмовити.
Судові витрати покласти на прокурора.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 22.06.2021.
Суддя Е.М. Бондарєв