проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"23" червня 2021 р. Справа № 922/97/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків, (вх. №1279 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у справі №922/97/21 (суддя Погорелова О.В., ухвалене в м.Харків, час ухвалення - не зазначено, дата складення повного тексту - 05.04.2020р.)
за позовом: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", м.Київ,
до відповідача: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м.Ланівці, Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", м.Київ,
про стягнення 13823,44грн.,
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13823,44грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що має право зворотної вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №710594429.19 від 19.06.2019р. було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Suzuki Vіtara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку із настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди.
У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідач зазначав, що в силу приписів статті 989 ЦК України договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №107067586 строком дії з 16.01.2020р. по 15.01.2021р., укладений між АТ "СК "Мега-Гарант" та страхувальником ОСОБА_1 є нікчемним, з огляду на те, що момент ДТП щодо транспортного засобу Renault також діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО 0678090, який було укладено раніше зі страховою компанією ТДВ "Ю.Ес.Ай", отже вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 13823,44грн. з АТ "СК "Мега-гарант" є безпідставними, та саме ТДВ "Ю.Ес.Ай." є відповідальною особою за здійснення страхового відшкодування в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у справі №922/97/21 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" 13823,44грн. страхового відшкодування та 2270,00 грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що страховий випадок стався 20.03.2020р., а отже відповідно до п. 2.1. статті 2 "Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020р. № 464/2020, наявність на момент укладення договору страхування № 107067586 в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про поліс АО 0678090 страхової компанії ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай." свідчить про виконання страхувальником обов'язків передбачених підпунктом 3 пункту 1 статті 989 ЦК України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку із чим, відсутні підстави для визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №107067586, укладеного між АТ "СК "Мега-Гарант" та страхувальником ОСОБА_1 нікчемним.
З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи свідчать про те, що в результаті настання події, яка має ознаки страхового випадку, позивачем було складено страховий акт від 03.04.2020р. №2452207 та сплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 13823,44грн., що підтверджується платіжним дорученням №6117 від 16.04.2020р., а отже відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у справі №922/97/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонам в обґрунтування своїх вимог за заперечень доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт зазначає, що посилання господарського суду першої інстанції на пункт 2.2. Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який затверджений Протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 р. №464/2020, відповідно до якого наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні, внутрішні договори страхування, укладеного по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, свідчить про виконання страхувальником зобов'язання повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування є таким, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Даний пункт, на думку апелянта, містить ознаки примусу страховика прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та здійснити його у випадках, не передбачених законом, що є прямим порушенням статті 19 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Оскільки на момент ДТП, яке сталося 20.03.2020р. також діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 0678090, укладений раніше зі страховою компанією ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай", за яким були застраховані майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу транспортний засіб Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , на думку апелянта, відсутні підстави для стягнення суми в розмірі 13823,44грн. з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у справі №922/97/21; встановлено сторонам у справі строк до 17.05.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.
Судова колегія зазначає, що вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.06.2019р. між Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" (надалі - страховик) та ОСОБА_2 (надалі - страхувальник/вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №710594429.19 (т. 1 а.с.8-11).
Застрахованим транспортним засобом згідно розділу 1 договору є Suzuki Vіtara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , рік випуску 2018.
До керування транспортним засобом допущені всі водії зі стажем більше 4 років та віком старше 25 років, яке керують застрахованим транспортним засобом на законних підставах.
Страховою сумою є 380000,00грн. (пункт 2.1 договору).
Датою початку дії договору є 21.06.2019р., а датою закінчення дії договору - 20.06.2020р. (пункт 5.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2019р. страховиком було отримано повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, зроблене ОСОБА_2 (т.1 а.с.13).
З повідомлення про настання події вбачається, що 20.03.2020р. в місті Тернопіль по вул. Транспортній, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, застрахованого в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інго" - Suzuki Vіtara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та транспортного засобу Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
08.02.2019р. ТОВ “Терко Авто Моторс“ було складено для ОСОБА_2 рахунок №484 від 24.03.2020р. на загальну суму 13823,44грн. на ремонт автомобіля Suzuki Vіtara, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.19).
На підставі вказаного рахунку Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" було складено страховий акт №2452207, згідно з яким сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування склала 13823,44грн. (т.1 а.с.19 на звороті).
16.04.2019р. Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" було здійснено виплату страхового відшкодування за реквізитами одержувача ТОВ “Терко Авто Моторс“, що підтверджується копією платіжного доручення №6117 від 16.04.2020р. (т.1 а.с.20 на звороті).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.04.2020р. у справі №607/5526/20 встановлено, що ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т.1 а.с.14).
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначав в позовній заяві позивач, транспортний засіб Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував винуватець ДТП, було застраховано в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Мега-Гарант" за полісом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №107067586 від 16.01.2020р., у зв'язку із чим, позивач звернувся з відповідною заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 13823,44грн. до АТ СК “ Мега-Гарант ” (т.1 а.с.21).
Проте, відповіді на вказану заяву відповідачем надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено кошти в розмірі 13823,44грн., що і стало підставою для звернення 06.02.2021р. Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13823,44грн. (т.1 а.с.1-22).
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у даній справі позов задоволено з підстав, викладених вище (т.1 а.с.105-111).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі, доводи апелянта, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 6 Закону України "Про страхування" визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 990 Цивільного кодексу України.
Як було зазначено вище, позивачем, як страховиком було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 13823,44грн. згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №710594429.19 від 19.06.2019р., відповідно до платіжного доручення 6117 від 16.04.2020р. (т.1 а.с.20 на звороті), для відновлення пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Suzuki Vіtara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , рік випуску 2018.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вказана норма статті Кодексу кореспондується із статтею 27 Закону України "Про страхування".
З викладеного випливає, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми виплаченого страхового відшкодування.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З наявних в матеріалах справи письмових пояснень Моторно-транспортного (страхового) бюро України (т.1 а.с.76-92) наданих на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 19.02.2021р. вбачається, що транспортний засіб винної в ДТП особи - ОСОБА_1 , а саме: Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 на дату ДТП 20.03.2020р. було застраховано за двома договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме:
- за полісом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №107067586, укладеним гр. ОСОБА_1 з 1-им відповідачем - Акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Гарант", строком дії з 06.01.2020р. по 15.01.2021р., транспортний засіб Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 (т.1 а.с.46);
- за полісом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 0678090, укладеним з третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", строком дії з 04.04.2019р. по 03.04.2020р., транспортний засіб Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 (т.1 а.с.83).
Відповідно до пункту 17.3. статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Отже, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, встановлено, що на страхувальника, покладено обов'язок повідомити страховика - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, в даному випадку з третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай".
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 981 Цивільного кодексу України передбачає, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Аналогічні положення містяться в пункті 17.3. статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Зокрема, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками, проте у разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2018р. у справі № 910/9263/17, від 18.04.2018р. у справі № 910/24068/16, від 23.07.2018р. у справі № 761/16781/17.
При цьому, як стверджує апелянт Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" та матеріалами справи не спростовується, що страхувальником - громадянином ОСОБА_1 , за полісом №107067586 не було повідомлено про попереднє укладення Полісу № АО 0678090 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай".
Враховуючи вищевикладене, встановивши, що транспортний засіб марки Renault Megan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , станом на дату ДТП 20.03.2020р. було застраховано як у 1-го відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", так і у третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", проте згідно відомостей наданих Моторно-транспортним (страховим) бюро України Поліс № АО 0678090 з ТОВ "СК "Ю.Ес.Ай" було укладено раніше, ніж Поліс № 107067586 укладений з 1-им відповідачем, при цьому останнього не було повідомлено про те, що зазначений транспортний засіб вже застраховано, судова колегія дійшла висновку щодо нікчемності договору страхування - Полісу № 107067586, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Гарант", згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України.
Колегія суддів також критично ставиться до висновків місцевого господарського суду, про те, що страховий випадок стався 20.03.2020р., а отже відповідно до пункту 2.1. статті 2 "Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020р. № 464/2020, наявність на момент укладення договору страхування ЕР 107067586 в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про поліс АО 0678090 страхової компанії ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай." свідчить про виконання страхувальником обов'язків передбачених підпункту 3 пункту 1 статті 989 ЦК України та п. 17.3 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується і засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Конституцією України та Законом України "Про нормативно правові акти" встановлено ієрархію нормативно-правових актів - співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридичної сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв'язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місця кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства (абзац 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про нормативно правові акти") .
Завданням цього Закону є правове врегулювання та уніфікація нормотворчої діяльності суб'єктів нормотворення, забезпечення законності, якості та ефективності її результатів (частини 1 статті 2 Закону України "Про нормативно правові акти»).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування“, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів“ та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Судова колегія зауважує, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини на 1-го відповідача як страховика не покладено обов'язок перед укладенням договору страхування (полісу) перевірки в єдиній централізованій базі даних МТСБУ інформації про чинні поліси страхування щодо транспортного засобу, який буде експлуатуватися страхувальником та іншими особами, після укладення договору страхування.
Навпаки, обов'язок повідомлення про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, законодавець покладає саме на страхувальника.
Більш того, Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020р. № 464/2020, відповідно до преамбули є внутрішнім нормативним документом МТСБУ (яке не є суб'єктом нормотворення), а отже не має жодної юридичної сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказані вище приписи пункту 2.1. статті 2 порядку МТСБУ жодним чином не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про нікчемність укладеного з 1-им відповідачем Полісу ЕР 107067586.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, судова колегія, надавши оцінку наданим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказів, у зв'язку із не доведенням позивачем тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 99000,00 грн. в порядку регресу, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у справі №922/97/21 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення було не в повній мірі правильно застосовано положення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судова колегія керується приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2021р. у справі №922/97/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3405,00грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.
Повний текст постанови складено 23 червня 2021р.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.В. Тарасова