проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"23" червня 2021 р. Справа № 913/686/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
без виклику сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку (вх. №1080 Л/2)
на рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2020 року (суддя Голенко І.П., ухвалене в м. Харків 09.03.2021 об 11:11 год., повний текст складено 16.03.2021)
у справі № 913/686/20
за позовом: Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку, м. Сєвєродонецьк, Луганської області,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, м. Київ,
про стягнення 10990 грн 59 коп.
Луганський зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” про стягнення 10990,59 грн, з яких 9190,59 грн матеріальної шкоди внаслідок ДТП та 1800,00 грн витрат на проведення експертизи.
Позов обґрунтовує з посиланням на ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» тим, що страховою компанією не у повному обсязі відшкодовано матеріальну шкоду (страхове відшкодування) як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також зазначає про необхідність стягнення витрат позивача на проведення автотоварознавчої експертизи, оскільки в порушення п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія у встановлені законом строки не направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитків.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.03.2020 у справі № 913/686/20 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” на користь Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку, витрати на проведення експертизи в розмірі 1800,00 грн, судовий збір у розмірі 344,26 грн.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що при зверненні до страхової компанії позивач визнав належний йому автомобіль фізично знищеним, про це зазначено лише у позові. Разом з цим, за висновком господарського суду першої інстанції, відповідачем при вирішені питання щодо розміру страхового відшкодування було прийнято до уваги дослідження спеціаліста автотоварознавця 572Е SOS_ - 200512-198327 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 01.06.2020 та аварійний сертифікат, відповідно до яких було визначено:
- вартість відновлювального ремонту транспорту ВАЗ 2105 - 34317,15 грн;
- ринкову вартість транспорту до його пошкодження - 26727,67 грн,
- ринкову вартість транспорту в пошкодженому стані - 8828, 36 грн.
На підставі викладеного, з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" позивачу повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після дорожньо-транспортної пригоди (враховуючи розмір франшизи 2000 грн) у розмірі 15899,31 грн. позивачу виплачена вказана сума, що не заперечується позивачем. Поряд з цим, висновок № 44 від 21.05.2020, на який посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, відхилено судом першої інстанції, оскільки він не містить ринкової вартості пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9190,59 грн є необґрунтованою.
Також місцевий господарський суд зазначив, що 30.03.2020 позивач направив, а відповідач отримав письмове повідомлення про настання 19.03.2020 дорожньо-транспортної пригоди та про місцезнаходження пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, отже, враховуючи вимоги п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик зобов'язаний був направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків - до 13.04.2020 (включно). Проте, в порушення вимог закону відповідач не направив свого повноважного представника у встановлений законом строк до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитків (протокол технічного огляду КТЗ за участю експерта з боку відповідача складений лише 14.05.2020).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач скористався правом, передбаченим п. 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", та самостійно замовив проведення експертного товарознавчого дослідження транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим поніс витрати на проведення експертизи у розмірі 1800 грн., які належним чином підтверджені матеріалами справи і відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами зазначену обставину.
Луганський зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2020 у справі № 913/686/20, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що дослідження спеціаліста автотоварознавця від 01.06.2020 №572Е SOS_-200512-198327 виконане оцінювачем Парфенюк О.В. та аварійний сертифікат від 02.06.2020 №286/05/20, виконаний ФОП Штих М.М. не можуть вважатися належними доказами у даній справі, оскільки, розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів та відповідного розміру матеріального збитку заподіяного їх власникам, у тому числі для встановлення страхового відшкодування відноситься до компетенції виключно судових експертів автотоварознавців.
При цьому стверджує, що оцінювач ОСОБА_1 та ФОП Штих М.М. не є атестованими експертами, а також те, що звіт складений ФОП Штих М.М. не у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства Юстиції і Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 у редакції наказу № 3207/5/1033 від 21.10.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі № 913/686/20.
Вирішено розпочати розгляд справи з 30.05.2021 без повідомлення учасників справи.
Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходило.
Від відповідача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5900 від 24.05.2021), в якому він проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що, виходячи зі змісту пунктів 30.1 та 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відшкодування завданої шкоди страховиком, винним водієм необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП. Проте, висновок № 44 від 21.05.2020 на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не може вважатися належним доказом у справі, оскільки, всупереч вимогам вищезазначених норм, не містить ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Оскільки, позивачем не було надано до ПрАТ СК «ПЗУ України» розрахунку пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у пошкодженому стані, страховиком було визначено розмір страхового відшкодування на підставі звіту дослідження спеціаліста автотоварознавця №572Е SOS_-200512-198327 транспортного засобу ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та аварійного сертифіката розрахунку визначення заподіяної шкоди № 286/05/20 від 02.06.2020.
Відповідач також вказує на те, що позивачем у суді першої інстанції звіт дослідження спеціаліста автотоварознавця №572Е SOS_-200512-198327 транспортного засобу ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та аварійний сертифікат розрахунку визначення заподіяної шкоди № 286/05/20 від 02.06.2020 не оскаржувались, будь-яких заперечень, щодо проведених розрахунків чи не неналежності зазначених документів позивачем не надавалось.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
03.05.2019 між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», страховиком та ОСОБА_2 , страхувальником укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.17304701 (далі - Поліс), згідно з умовами якого предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с. 54).
Строк дії вищезазначеного договору встановлено з 03.05.2019 по 02.05.2020.
Полісом встановлено ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000,00 грн, а також франшизу - 2000,00 грн.
19.03.2020 о 14 годині 00 хвилин, на 45 км автошляху Н 21 (Старобільськ - Луганськ - Хрустальний - Макіївка - Донецьк) ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість руху, допустивши виїзд на зустрічну смугу автошляху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Луганському зональному відділу Військової служби правопорядку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 21.04.2020 у справі № 431/1497/20 громадянина ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а.с. 8-10).
Позивач звернувся з письмовим повідомлення 30.03.2020 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 19.03.2020 року (т. 1 а.с. 56).
Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно з п. 34.3 ст. 34 вищенаведеного Закону якщо представник страховика не з'явився у зазначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик обов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Луганський зональний відділ Військової служби правопорядку, як власник пошкодженого транспортного засобу, самостійно звернувся до судового експерта з метою визначення розміру завданої шкоди.
Як свідчать матеріали справи, 19.05.2020 між позивачем та ТОВ «ЛенКор» (експертом) укладено договір № 20 про проведення незалежної оцінки, метою якого було визначити вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (ВАЗ-2105, військовий номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_3 ).
Вартість виконаних робіт складає 1800 грн (п. 5.1 договору та калькуляції до договору).
Пунктом 5.2. договір № 20 від 19.05.2020 про проведення незалежної оцінки здійснюється на підставі даного договору шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця грошових коштів у розмірі 100% від загальної суми договору впродовж 5-ти календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття наданих послуг.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач перерахував експерту 1800,00 грн згідно з платіжним дорученням № 198 від 19.05.2020 з призначенням платежу: «оплата експертних послуг визнач. варт. збитку по авто ВАЗ2105 згідно акту від 19.05.2020 № 20/1 та дог. від 19.05.2020 № 20» (т.1 а.с. 53).
21.05.2020 складено протокол огляду транспортного засобу експертом у присутності представника позивача про виявлені пошкодження (т.1 а.с. 36-37).
Відповідно до висновку судового експерта № 44 від 21.05.2020 вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент пошкодження, визначається такою, що порівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу, і становить 27089,90 грн, автомобіль не може використовуватися за призначенням, проводити ремонтно-відновлювальні роботи економічно недоцільно. Так як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить - 49431,48 грн, що перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень - 27089,90 грн, то ринкова вартість такого колісного транспортного засобу в пошкодженому стані не розраховується. Відновлення такого колісного транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації. Вартість утилізації дорівнює вартості металобрухту (т. 1 а. с. 11-16).
ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було розглянуто справу щодо події, яка мала місце 19.03.2020 за участю службового автомобіля Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
14.05.2020 складено протокол технічного огляду КТЗ - ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у присутності представника власника транспорту та експерта (т. 1 а. с. 178- 179), у якому зафіксовані виявлені пошкодження.
Відповідно до Дослідження спеціаліста автотоварознавця 572Е SOS_ - 200512-198327 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 01.06.2020 та Аварійному сертифікату вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 2105 - 34317,15 грн; ринкова вартість транспорту до його пошкодження - 26727,67 грн., ринкова вартість КТЗ в пошкодженому стані - 8828, 36 грн. (т. 1 а. с. 154-190).
Страховою компанією розраховано розмір шкоди у сумі 15899,31 грн згідно зі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який складається: 26727,67 грн - 8828,36 грн -2000,00 грн (франшиза) та фактично виплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 15899,31 грн відповідно до виписки з казначейського рахунку (т. 1 а. с. 55).
У зв'язку з тим, що сума страхового відшкодування є недостатньою для покриття збитків у повному обсязі, позивачем 23.07.2020 направлено претензію за вих. № 3518 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» щодо відшкодування у повному обсязі матеріальної шкоди, яка відповідно до висновку судового експерта від 21.05.2020 № 44 дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу і становить 27089,90 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зазначену претензію залишило без задоволення, мотивуючи тим, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної вигоди.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову з посиланням на вищенаведені обставини, зазначає, що матеріальні збитки, які підлягають відшкодуванню на його користь дорівнюють ринковій вартості транспортного засобу, а саме 27089,90 грн. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплачено страхове відшкодування у сумі 15899,31 грн, нараховано та утримано франшизу 2000,00 грн. Витрати на проведення автотоварознавчої експертизи становлять 1800,00 грн.
Таким чином, на думку позивача, загальна сума, що підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача, повинна становити: 27089,90+1800,00-15899,31-2000,00=10990,59 грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9190,59 грн та 1800,00 грн витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Частиною 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", якою передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").
Отже, для відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди страховиком, винним водієм необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.
Проте, висновок № 44 від 21.05.2020 на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не може вважатися належним доказом у справі, оскільки, всупереч вимогам вищезазначених норм не містить ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що факт того, що транспорт є фізично знищеним, залежить від результатів проведеної експертизи, а не від наявності згоди/незгоди власника транспорту і жодних виключень або застережень, які б змінювали порядок визнання транспортного засобу знищеним, зазначена вище стаття не містить.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що при зверненні до страхової компанії позивач визнав належний йому автомобіль фізично знищеним, про це позивач зазначив лише у позові.
При цьому, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про те, що відповідачем при вирішені питання щодо розміру страхового відшкодування обґрунтовано взято до уваги дослідження спеціаліста автотоварознавця 572Е SOS_ - 200512-198327 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 01.06.2020, та аварійний сертифікат, відповідно до яких було визначено:
- вартість відновлювального ремонту транспорту ВАЗ 2105 - 34317,15 грн;
- ринкову вартість транспорту до його пошкодження - 26727,67 грн,
- ринкову вартість транспорту в пошкодженому стані - 8828, 36 грн.
Отже , з урахуванням вимог ст. 30 Закону позивачу повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після дорожньо-транспортної пригоди (враховуючи розмір франшизи 2000 грн) у розмірі 15 899,31 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виплатив зазначену суму позивачеві, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки за 15.06.2020 на суму 15899,31 грн. (т. а. с. 55).
Окрім цього обставина виплати зазначеної суми відшкодування не заперечується самим позивачем.
Поряд з цим, висновок експерта № 44 від 21.05.2020, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не може вважатися належним доказом у справі, оскільки, всупереч вимогам вищезазначених пункту 30.2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" не містить ринкової вартості транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер державний реєстраційний номер НОМЕР_1 після ДТП.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 7.17. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції і Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 у редакції наказу № 3207/5/1033 від 21.10.2019 (далі - Методика №142/5/2092), якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
Проте, як вбачається зі змісту висновку від 21.05.2020 № 44, експертом зазначено, що ринкова вартість такого колісного транспортного засобу в пошкодженому стані не розраховується і відновлення такого колісного транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку, за твердженням експерта, може бути визначена вартість утилізації і вартість такої утилізації дорівнює вартості металобрухту. Однак, вартості металобрухту висновок експерта 21.05.2020 № 44 не містить.
Зважаючи на наведене, враховуючи повну сплату відповідачем розміру шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9190,59 грн є необґрунтованою.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що дослідження спеціаліста автотоварознавця від 01.06.2020 №572Е SOS_-200512-198327 виконане оцінювачем Парфенюк О.В. та аварійний сертифікат від 02.06.2020 №286/05/20 виконаний ФОП Штих М.М., які не є атестованими експертами, не можуть вважатися належними доказами у даній справі, оскільки розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власникам, у тому числі для встановлення страхового відшкодування, на переконання позивача, відноситься до компетенції виключно судових експертів автотоварознавців.
Проте, колегія суддів вважає такі твердження позивача необґрунтованими, зважаючи на таке.
Як вже зазначалося, відповідно до абзацу 2 пункту 30.2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Також, відповідно до пункту 34.2 статті 34 вищенаведеного Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Отже, виходячи зі змісту даних норм, при визначенні розміру збитків від ДТП такий розмір може визначатися працівниками страховика, аварійним комісарам, або експертом: на підставі сертифікату (рапорту), звіту (акту), висновку про оцінку виконаного аварійним комісаром, або на підставі висновку про оцінку виконаного оцінювачем, або на підставі висновку про оцінку виконаного експертом.
Таким чином всі вищезазначені документи можуть бути використані для підтвердження розміру шкоди завданої потерпілому внаслідок пошкодження його транспортного засобу.
При цьому, позивачем не наведено жодної норми про те, що лише висновок експерта може визначити розмір шкоди завданої потерпілому пошкодженням його транспортного засобу внаслідок ДТП.
Поряд з цим, сама Методика, затверджена наказом від 24.11.2003 №142/5/2092, на обов'язковість положень якої при визначенні шкоди завданої потерпілому пошкодженням його транспортного засобу внаслідок ДТП посилається позивач, у пункті 1.3 містить норму про те, що її положення є обов'язковими під час проведення не лише автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень експертами та суб'єктами господарювання до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, але і всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ (колісних транспортних засобів) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Тобто, питання проведення оцінки КТЗ не є виключною компетенцією атестованих експертів та може також вирішуватися і суб'єктами оціночної діяльності.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5.01.1998 N 8, це Типове положення встановлює загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України "Про страхування".
Пунктом 2 зазначеного Типового положення визначено, що аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Національним банком.
Відповідно до пунктів 11, 12 наведеного Типового положення підставою для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника).
З'ясування обставин і причин настання страхового випадку провадиться на підставі заяви страховика (страхувальника), наданих ним матеріалів, а також матеріалів і документів, які аварійний комісар має право вимагати.
При цьому, у пункті 15 даного Типового положення передбачено, що лише в окремих випадках для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру заподіяної шкоди аварійний комісар проводить або організовує проведення необхідної експертизи.
Отже, зважаючи на наведене, як суб'єкт оціночної діяльності, так і аварійний комісар є самостійними суб'єктами проведення оцінки транспортного засобу в порядку статей 30 та 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".
Як свідчать матеріали справи, дослідження спеціаліста автотоварознавця від 01.06.2020 №572Е SOS_-200512-198327 виконане оцінювачем Парфенюк О.В., який має сертифікат оцінювача, виданий Фондом Державного майна України від 19.09.2019 №724/19.
Аварійний сертифікат від 02.06.2020 №286/05/20, виконаний ФОП Штих М.М., який має кваліфікаційне свідоцтво аварійного комісара №744 від 23.05.2018.
Отже, оцінку транспортного засобу проведено повноважними суб'єктами, які відповідають вимогам статей 30, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" .
Зважаючи на наведене, дослідження спеціаліста автотоварознавця від 01.06.2020 №572Е SOS_-200512-198327, виконане оцінювачем Парфенюк О.В. та аварійний сертифікат від 02.06.2020 №286/05/20 виконаний ФОП Штих М.М. є належними та допустимими доказами у даній справі, тоді як наданий позивачем висновок експерта № 44 від 21.05.2020 суперечить вимогам статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у зв'язку з чим не може братися до уваги, про що вже зазначалося вище.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, на те що вартість транспортного засобу відповідно до аварійного сертифіката розрахована згідно «Правил визначення розміру спричиненого транспортному засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди для цілей обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів». При цьому позивач звертає увагу на необхідність застосування в такому разі і положень Методики №142/5/2092.
Однак, колегія суддів вважає такі твердження позивача необґрунтованими, оскільки в самому аварійному сертифікаті від 02.06.2020 № 286/05/20 в переліку нормативної бази, якою керувався аварійний комісар зазначено про використання ним Методики №142/5/2092. Поряд з цим, позивач не навів жодних доводів щодо того, що використання аварійним комісаром наряду із Методикою №142/5/2092 також і «Правил визначення розміру спричиненого транспортному засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди для цілей обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» суперечило та призвело до порушення проведення оцінки.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9190,59 грн є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1800,00 грн колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент скоєння ДТП 19.03.2020 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.17304701 (т. 1 а.с. 54).
Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Матеріали справи свідчать про те, що 30.03.2020 позивач направив, а відповідач отримав письмове повідомлення про настання 19.03.2020 дорожньо-транспортної пригоди та про місцезнаходження пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля (т.1 а. с. 56).
Отже, страховик зобов'язаний був направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків - до 13.04.2020 (включно).
В порушення вимог закону відповідач не направив свого повноважного представника у встановлений законом строк до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитків (протокол технічного огляду КТЗ за участю експерта з боку відповідача складений 14.05.2020, т.1 а. с. 178).
Відповідач у відзиві на позовну заяву ні яким чином не спростував вказану обставину.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно з п. 34.3 ст. 34 Закону, якщо представник страховика не з'явився у зазначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Позивач скористався правом, передбаченим п. 34.3 ст. 34 Закону, та самостійно замовив проведення експертного товарознавчого дослідження транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 11-53). У зв'язку чим поніс витрати на проведення експертизи у розмірі 1800,00 грн., які належним чином підтверджені матеріалами справи, а саме: договір № 20 на проведення незалежної оцінки від 19.05.2020, калькуляція до договору на суму 1800,00 грн., платіжне доручення № 198 від 19.05.2020 на суму 1800,00 грн з призначенням платежу: «оплата експертних послуг визнач. варт. збитку по авто ВАЗ2105 згідно акту від 19.05.2020 № 20/1 та дог. від 19.05.2020 № 20» (т.1 а. с. 51-53). Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами зазначену обставину.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога про відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на проведення експертизи в сумі 1800,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2020 року у справі № 913/686/20 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2020 у справі № 913/686/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2020 року у справі № 913/686/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.06.2021.
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна