Справа № 712/4530/21
Провадження № 2/712/1785/21
23 червня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1 , являється військовослужбовцем Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 01.03.2018 року.
До 05 травня 2020 року їй була виплачена разова грошова допомога у розмірі - 1390 грн.
Відповідач, повинен був перерахувати на спеціальні рахунки Черкаського зонального відділу ВСП разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складало б - 8190 грн., а не - 1390 грн.
Проте, в супереч чинному законодавству відповідач не виплатив разову допомогу у повному розмірі, внаслідок чого вона вимушена була звернутися до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року у справі № 580/4723/20.
Адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати на спеціальні рахунки Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку для виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити на спеціальні рахунки Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку для виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з врахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Тобто, судовим рішенням підтверджено протиправність та не законність прийнятого рішення відповідачем.
Незаконною відмовою у нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком їй була завдана моральна шкода, яка полягає у наступному: у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій.
Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення її прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало у неї негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.
Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я.
Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що їй довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Їй, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду її запиту порушило її законні права, сприймалося нею, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено її стан душевної рівноваги, для відновлення якого їй доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, вона була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.
Крім того, їй доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані, через що вона не встигала закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову.
Гострота цих переживань посилюється тим, що в неї загострене почуття справедливості.
Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені її нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, з яким вона змушена додатково пояснювати чому вона стала менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам та ін.
Розмір моральної шкоди:
За кожен місяць порушеного права, вона оцінюю у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2021 р. для працездатних осіб - 6000 грн. ( ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Відповідач повинен був виплати щорічну разову допомогу до 5 травня в травні 2020. Станом на березень 2021 р допомога у повному обсязі не виплачена та минуло 12 місяців.
12 місяців * 6000 грн. = 72000 грн.
Враховуючи, що відповідачем було порушено її право, яке передбачено Конституцією України, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути у подвійному розмірі.
Просить стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 72000 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін по справі.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 30.04.2021 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
12.06.2021 року від Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшов відзив на позов, у якому просять відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що законодавство не містить чіткого визначення моральної шкоди, і ст. 23 Цивільного кодексу України визначає лише способи її прояву. Судова практика дала таке визначення моральної шкоди: це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Але у відповідності до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 №5 передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, усі обставини на яких наголошує позивач, повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Позивач зазначив, що Центр не здійснив нарахування та виплату належної йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, тим самим наніс йому моральну шкоду: а саме: негативні переживання, психоемоційну напругу, важкість виконання повсякденних обов'язків, занижений та нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Позивач також зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям та працювати. При цьому позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив що всі перелічені труднощі, проблеми, негаразди та страждання настали саме внаслідок бездіяльності відповідача та вини останнього. Більше того. позивач не подав доказів навіть наявності втрат немайнового характеру (як то виписка з історії хвороби, довідка закладу охорони здоров'я, лікарняні листки, висновок судово-медичної експертизи, висновок судово-психологічної експертизи тощо).
Наголошують ще й на тому, що військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби та отримання грошового утримання (ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»). Тобто відповідач взагалі не вступав у безпосередні відносини з позивачем щодо виплати йому допомоги. Замовлення коштів на виплату та сама виплата допомоги здійснена установою, де позивач проходить службу. За цих умов відповідач об'єктивно не міг завдати моральної шкоди позивачеві.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими і недоведеними.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності. суд дійшов до наступних висновків.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , являється військовослужбовцем Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 01.03.2018 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (справа № 580/4723/20) адміністративний позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати на спеціальні рахунки Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку для виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 21367450) нарахувати та виплатити на спеціальні рахунки Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку для виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з врахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (в редакції від 24.10.2003) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає доведеними факт спричинення позивачу моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача при нарахуванні виплат, оскільки внаслідок цього позивачу у період з травня 2020 року по березень 2021 року не в повній мірі виплачено разову допомогу, що об'єктивно негативно вплинуло на психологічний стан позивача та його соціальне функціонування.
Оскільки позивач був обмежений у можливості розпорядитись належною щорічною разовою допомогою у повному обсязі, дана ситуація мала психотравмуючий характер, у зв'язку із чим позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних втратах і стражданнях внаслідок обмеження його соціальних прав, чим були порушені нормальні життєві зв'язку, оскільки для поновлення своїх прав позивач змушений був звертатись до суду.
Враховуючи викладене, вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наявності підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 72000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.
Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.
При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
Тому з урахуванням фактичних обставин справи, беручи до уваги, що позивач мав законні сподівання на отримання грошової виплати у передбаченому законом розмірі, не отримання якої об'єктивно призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено в ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем при подачу позову не оплачувався судовий збір у зв'язку зі звільненням від його сплати у відповідності до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Стягнути з Центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат на користь держави судовий збір в сумі 12,60 грн.
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий: Романенко В.А.