Справа № 568/641/21
Провадження № 3/568/1258/21
23 червня 2021 р. м. Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Троцюк В.О., розглянувши адміністративну справу, матеріали якої надійшли від відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , електромонтер ПрАТ «Рівнеобленерго»,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та вимоги ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 роз'яснені),
встановив:
25.04.2021 року о 23 год. 20 хв. в Рівненській області Радивилівського району на 16 км а/д Н-02 Кременець-Біла Церква водій ОСОБА_1 керував т/з «SENKE SK 200-12» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager №6820 ARLK-0044» та проведення такого огляду у медзакладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.
27 травня 2021 року до Радивилівського районного суду Рівненської області надійшло клопотання адвоката Прядун О.М. про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 якого підтримав захисник - адвокат Прядун О.М., вину свою не визнав. Підтримав подане клопотання та просив його задовільнити, а саме закрити справу у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 вказав, що будь-яких ознак, які б свідчили, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння не було, відтак працівники поліції безпідставно його зупинили. Щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, то він дійсно відмовився, оскільки злякався. У випадку проходження огляду, він вважав, що це може затягнутися в часі, а йому на другий день необхідно було рано на роботу, тому він боявся запізнитись.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, 25.04.2021 року був присутній коли працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у мед закладі, на що останній відмовився.
Аналогічні покази в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні інспектор СРПП відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області Машкевич О.С. пояснив, що ОСОБА_1 був зупинений відповідно до ст.35 Закону України "Про поліцію". Запідозривши, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відмічалось виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвокат Прядун О.М., свідків,суд вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 складений на бланку відповідного зразка з серійним номером ДПР18 №094513 від 25.04.2021 р. уповноваженою на те особою - інспектором СРПП відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області Машкевич О.С. (а.с.2).
В протоколі, відповідно до п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 1 ст.130 КУпАП, за якою складено протокол.
Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Між тим, жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників поліції з приводу незаконного складання протоколу під час складання протоколу, ОСОБА_1 не викладено та не заявлено.
Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2021 р., згідного якого ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд (а.с.6); поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 25.04.2021 р. (а.с.7, 8); фотозображенням (а.с.10); диском з відеозаписом, здійсненим на бодікамеру №78413, про що зроблено відмітку про протоколі (а.с.12).
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
З зазначених матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, яким забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія. Згідно довідки відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 виданого 10.10.2020 р.
Щодо поданого клопотання адвоката Прядун О.М. про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , на думку судді, воно не підлягає до задоволення.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи клопотання суд звертає увагу на наступне.
Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, а тому таке порушення не може бути визнано малозначним.
Так, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Згідно ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 ст.6 КУпАП передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9а Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст. 130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Правопорушення, вчинене ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, зважаючи на конкретні обставини справи, зокрема, що правопорушник відмовився від проходження медогляду, що свідчить визнання своєї провини на місці зупинки транспортного засобу, а тому зазначені в клопотанні обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши клопотання, вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки правопорушення, яке вчинене ОСОБА_1 є грубим порушенням Правил дорожнього руху України, що може суттєво впливати не тільки на можливість адекватно керувати транспортним засобом, а також, стосується безпеки інших учасників дорожнього руху.
При накладенні стягнення суд враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий та сімейний стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті Закону у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Інформація щодо наявності пільг встановлених законодавством України в ОСОБА_1 у суду немає, такої інформації він особисту суду не повідомляв.
Керуючись ст. ст.21, 283, 284 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
В задоволенні клопотання адвоката Прядун О.М. про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - відмовити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний строк, штраф підлягає примусовому стягненню із ОСОБА_1 в порядку ст. 308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме в сумі 34 000 грн.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.О. Троцюк