Справа № 947/14138/21
Провадження № 2/947/3005/21
16.06.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.,
при секретарі - Матвієвої А.В.,
за участі:
- представника позивача - ОСОБА_1 ;
- відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_3
до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу
Саганович Олени Юріївни,
ОСОБА_2 ,
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивач - ОСОБА_3 11.05.2021 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом, який до відкриття провадження уточнила та відповідно до останньої редакції, до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни, третя особа - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, просить суд визначити їй додатковий строк терміном в три місці для подання заяви про прийняття спадщини, заведеної до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої у лютому 2020 року.
В обґрунтування позову позивачка стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем до майна двоюрідної сестри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої у лютому 2020 року. Пропуск встановленого законом шестимісячного строку остання пропустила, з підстав того, що вважала себе такою, що автоматично прийняла спадщину, як є єдиним спадкоємцем, а також позивачка вважає, що нею пропущено строк на прийняття спадщини з непереборних від неї обставин, а саме будучи особою похилого віку та у відповідності до вжитих державою протиепідемічних заходів на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), які останньою дотримувались в повному обсязі, позивачка була позбавлена вчасно зібрати належні докази на підтвердження родинних зв'язків та здійснити звернення до приватного нотаріуса.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
Тієї ж дати, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. належним чином завірену копію спадкової справи, заведену до майна ОСОБА_4 , померлої у лютому 2020 року.
На виконання зазначеної ухвали суду, до суду 31.05.2021 року надійшли витребувані судом документи.
31.05.2021 року судом у підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача було залучено ОСОБА_2 в якості співвідповідача по справі.
Тієї ж дати, судом за згодою сторін по справі було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вказаного позову.
Відповідач - приватний нотаріус Саганович О.Ю. в судове засідання не з'явилась, однак 31.05.2021 року надала до суду заяву про розгляду справи за її відсутності, а відтак неявка приватного нотаріуса не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 1952 року народження, у віці 68 років, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії № НОМЕР_1 .
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220 ЦК України).
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст. 1258 ЦК України).
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.2 ст. 1258 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 1261-1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
На підставі викладеного вбачається, що з моменту смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина до майна останньої.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 належить до спадкоємців ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Так, у відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 , матір'ю якої є ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 за наслідком реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Батьками матері позивачки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Також судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали також сина - ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження за №00030952334 від 28.05.2021 року.
Отже, у матері позивачки був рідний брат - ОСОБА_11 .
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу 28.02.1981 року одружилась з ОСОБА_13 та змінила прізвище на « ОСОБА_14 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу за №00030953002 від 28.05.2021 року.
Отже, на підставі вищевказаних обставин, суд вважає доведеними посилання позивачки, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , 1952 року народження, померлої у лютому 2020 року, а відтак належить до спадкоємців останньої.
З урахуванням визначеного, визначений законом строк в шість місяців на подання заяви про прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 , 1952 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , сплив у серпні 2020 року включно.
Натомість, як вбачається, ОСОБА_3 подала відповідну заяву на прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 , 1952 року народження, померлої у лютому 2020 року, до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. - 02.03.2021 року, натомість нотаріусом було надано лист від 02.03.2021 року за вих. №48/01-16 про неможливість прийняття зазначеної заяви через пропуск строку подання відповідної заяви та роз'яснено заявникові її право на звернення до суду з відповідним позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Під час розгляду справи, судом було витребувано належним чином завірену копію спадкової справи №16/2020, заведену до майна ОСОБА_4 , 1952 року народження, померлої у лютому 2020 року, з якої вбачається, що 13.07.2020 року до приватного нотаріуса було подано заяву про прийняття спадщини - ОСОБА_2 , якому нотаріусом було роз'яснено необхідність подання доказів на підтвердження родинних стосунків та ори фінали документів на спадкове майно.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно роз'яснень викладених в пункті 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" - не можуть вважатися поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, чи встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Аналогічні наведеним роз'ясненням правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року по справі №6-85цс12, від 4 листопада 2015 року по справі №6-1486цс15, а також постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №751/9305/16-ц , від 08.04.2019 у справі №143/1461/17 та від 11.04.2019 у справі 461/8700/17.
Разом із цим Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові по справі №6-1320цс17 від 23.08.2017 зазначено, що правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 681/203/17-ц, зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
Вирішуючи позов по суті, суд приймає до уваги, що позивач є спадкоємцем за законом, відповідач ОСОБА_2 , який також вважає себе спадкоємцем не надав докази на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем, а також визнає право позивачки на прийняття спадщини.
Суд зауважує, що на законодавчому рівні не визначено конкретних причин, які свідчать про поважність пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини, тому вирішуючи даний спір суд вважає, що викладені позивачкою обставини свідчать про наявність об'єктивних та істотних труднощів, яких вона мала для реалізації свого права на отримання спадку після смерті у лютому 2020 року своєї двоюрідної сестри.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Положень щодо поширення дій цього закону на вчинення нотаріальних дій, зокрема й тих, що пов'язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків, немає.
Враховуючи, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 запроваджені протиепідемічні заходи, у зв'язку з чим на період дії карантину у різні періоди заборонялося здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; обмежувався прийом громадян у державних установах тощо, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини дійсно були об'єктивними та непереборними, оскільки позивач, з урахуванням похилого віку, будучи 1958 року народження, не мала реальної можливості скористатися своїм правом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах вказаного строку.
Крім того, суд враховує норми Європейського законодавства по правам людини, в якому зазначено, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини, обґрунтованість заявлених послуг та наявність підстав для визначення ОСОБА_3 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак терміном в два місяці, що суд вважає достатнім для реалізації своїх прав на подання заяви для прийняття спадщини, за наслідком чого позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем у позові не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 77, 81, 141, 211, 263-265, 352, 354 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 81, офіс 48), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , 1952 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановивши його тривалістю два календарних місяця з моменту набрання цим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23.06.2021 року.
Головуючий Калініченко Л. В.