Справа № 677/1186/19
Провадження № 22-ц/4820/847/21
22 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Філіпчук О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представниці відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих та збережених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2021 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих і збережених грошових коштів.
ОСОБА_1 зазначив, що на початку грудня 2011 року він передав ОСОБА_4 60 000 грн, 11 000 доларів США та 10 000 Євро на зберігання, натомість відповідачі відмовляються повернути йому ці кошти та утримують їх у себе без достатніх правових підстав.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на свою користь 60 000 грн, 11 000 доларів США та 10 000 Євро.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2021 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що факт набуття та збереження відповідачами грошових коштів не доведено належними і допустимими доказами, внаслідок чого позов ОСОБА_1 є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачі набули та зберегли належні ОСОБА_1 грошові кошти без достатньої правової підстави. Ця обставина підтверджується сукупністю зібраних доказів, а тому суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не подали відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
У 2012 році Красилівським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області проводилася дослідча перевірка заяви ОСОБА_1 про незаконне заволодіння ОСОБА_4 належними йому 60 000 грн, 11 000 доларів США та 10 000 Євро.
Постановою від 20 березня 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту шахрайських дій ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
5 серпня 2013 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 уклали мирову угоду у цивільній справі за позовом останнього про стягнення боргу, затверджену ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 5 серпня 2013 року.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 7 червня 2017 року скасував цю ухвалу та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року та постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором зберігання коштів.
Застосовані норми права
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною 1 ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань (кондикційні зобов'язання) породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої особи.
Обов'язок доведеності факту набуття та збереження особою майна без достатньої правової підстави покладається на позивача.
ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги письмовими доказами, зокрема: письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 19 березня та 27 травня 2012 року, складеними оперуповноваженим Банадигою А.П. під час дослідчої перевірки заяви ОСОБА_1 про незаконне заволодіння грошовими коштами (т. 1 а.с. 3-7); мировою угодою, укладеною 5 серпня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у справі про стягнення боргу (т. 1 а.с. 8).
Суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені докази та визнав їх неналежними з огляду на те, що пояснення ОСОБА_4 достовірно не вказують на одержання нею від ОСОБА_1 грошових коштів на зберігання. Ці пояснення ОСОБА_4 є суперечливими між собою щодо дат і сум отриманих коштів, не були написані нею власноручно, а з її слів, і містять необумовлені виправлення. Мирова угода сторін є сумнівною, а ухвала суду про її затвердження скасована судом апеляційної інстанції.
Також суд виходив з того, що в іншій цивільній справі за участю сторін факт укладення між ними договору зберігання грошових коштів не був доведеним.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту набуття і збереження відповідачами належних йому грошових коштів. У зв'язку з цим суд правомірно не знайшов правових підстав для задоволення позову.
Посилання ОСОБА_1 на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_4 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про стягнення 12 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі договору про надання правничої допомоги від 15 червня 2020 року, укладеного між ОСОБА_4 і адвокаткою Єльніковою Н.О. (т. 3 а.с. 7), остання надавала ОСОБА_4 професійну правничу допомогу у справі.
Із актів про виконання послуг з надання правничої допомоги від 12 лютого та 7 червня 2021 року (т. 3 а.с. 11, 86) слідує, що адвокатка Єльнікова Н.О. надала ОСОБА_4 юридичні послуги у виді консультацій із правових питань, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення нормативно-правових актів і судової практики, складення процесуальних документів та участі в судових засіданнях. Всього адвокаткою Єльніковою Н.О. надано правових послуг в суді першої інстанції на суму 11 500 грн і в суді апеляційної інстанції на с уму 1 000 грн.
Згідно розрахункових квитанцій від 12 лютого та 7 червня 2021 року (т. 3 а.с. 40, 87) ОСОБА_4 оплатила ці послуги.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2021 року заяву ОСОБА_4 про відшкодування 11 500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції залишено без розгляду через порушення нею строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, для подання доказів про понесення судових витрат. Отже це питання не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Водночас, оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то з позивача на користь ОСОБА_4 слід присудити 1 000 грн обґрунтовано понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2021 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Андрощук Є.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 5